Рішення

від 27.09.2022 по справі 910/14645/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2022Справа № 910/14645/21Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за первісним позовом Служби зовнішньої розвідки України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 639 394,52 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т"

до Служби зовнішньої розвідки України

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом): Колядинська Анна Юріївна - посвідчення №ВС000337, витяг з ЄДРПОУ;

від відповідача (за первісним позовом): Лошаков Д.С. представник за довіреністю № б/н від 27.09.2021

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Служби зовнішньої розвідки України до товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 639 394,52 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено договір №16/1/7-2 від 02.07.2020 року.

У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання підрядником щодо виконання робіт за завданням замовником на 109 днів (з 11.09.2020 по 28.12.2020) позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 600 810,37 грн. та штраф в розмірі 38 584,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 року у справі №910/14645/21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

13.10.2021 року до Господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" надійшла зустрічна позовна заява до Служби зовнішньої розвідки України про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів, а саме: визнати недійсною додаткову угоду №1 від 31.12.2020 до договору від 02.07.2020 №16/1/7-2 разом з додатками до неї, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" та Службою зовнішньої розвідки України, стягнути з Служби зовнішньої розвідки України 46 797,83 грн. заборгованості за договором, 320 000,00 грн. вартості безпідставно набутого майна та суму судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" до Служби зовнішньої розвідки України про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів та додані до неї матеріали повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 зупинено провадження у справі №910/14645/21 за позовом за позовом Служби зовнішньої розвідки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 639 394,52 грн. до перегляду Північним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 у справі №910/14645/21 про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" до Служби зовнішньої розвідки України про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів разом з доданими до неї матеріалами заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 у справі №910/14645/21 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 року у справі № 910/14645/21 задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2021 року у справі № 910/14645/21 скасовано. Матеріали справи № 910/14645/21 передано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про можливість прийняття зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" та об`єднання її в одне провадження з первісним позовом.

15.02.2022 матеріали справи № 910/14645/21 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 поновлено провадження у справі 910/14645/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" до Служби зовнішньої розвідки України про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення коштів в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/14645/21 за правилами загального позовного провадження.

20.06.2022 через відділ діловодства суду від Служби зовнішньої розвідки України надійшов відзив на зустрічний позов.

У підготовче засідання 21.06.2022 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом про долучення висновку експерта та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 12.07.2022.

11.07.2022 через відділ діловодства суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

У підготовче засідання 12.07.2022 не з`явився позивач за первісним позовом, хоча про місце, дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача за первісним позовом просив суд задовольнити клопотання про виклик свідків, яке було заявлено при подачі зустрічної позовної заяви. Присутні у підготовчому засіданні представники відповідача за первісним позовом не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 23.08.22. Повідомлено учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов`язковою. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). Зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" забезпечити явку свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання.

22.08.2022 на офіційній сторінці суду https://ki.arbitr.gov/ua/sud5011/ та на сторінці суду у соціальній мережі Facebook розміщено інформацію про те, що розгляд справ №910/3302/22, 910/4161/22, 910/4784/22, 910/5088/22, 910/14645/21, призначених на 23.08.2022 не відбудеться. Про дату, час та місце наступних судових засідань учасники справ будуть повідомлені ухвалами суду.

Про зняття з розгляду вищезазначеної справи сторін також було повідомлено телефонограмами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 призначено судове засідання у справі на 13.09.2022.

В судовому засіданні 13.09.2022 оголошено перерву до 27.09.2022.

19.09.2022 до канцелярії суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" надійшли письмові пояснення за підсумками розгляду справи.

В судовому засіданні 27.09.2022 представник позивача за первісним позовом просив суд позов задовольнити, відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, частково задовольнити зустрічний позов.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

02.07.2020 між Службою зовнішньої розвідки України (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" (проектувальник) укладено договір №16/1/7-2.

Відповідно до п.1.1 договору проектуальник зобов`язується своїми силами і засобами за завданням замовника здійснити відповідно до умов цього договору та вихідних даних, які містяться у завланні на проектування, розробити проектну документацію на реконструкцію ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення (далі - об`єкт), забезпечити проведення її експертизи та отримати позитивний експертий звіт щодо розгляду проектної документації і надати результат роботи замовнику з оформленням акта здачі-приймання виконаних проектних робіт, а замовник зобов`язується прийняти результат роботи та оплатити його на умовах дійсного договору.

Частинами 1-2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з ч. 1 статті 853 ЦК Ураїни замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з п.3.2 договору, договірна ціна проектних робіт, які виконує проектувальник за цим договором є динамічною та становить 598 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що становить 96 666,67 грн.

Замовник залишає за собою право зменшення обсягів робіт залежно від реального державного фінансування видатків у бюджетному періоді.

Відповідно до п.5.1 договору роботи за цим договором (п.1.1 цього договору) виконуються у строк до 90 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору, у будь-якому випадку роботи за даним договором у повному обсязі виконуються до 10.09.2020р.

По завершенні виконання проектних робіт проектувальник передає замовнику всі результати виконаних проектних робіт за цим договором на паперовому (у 4-х примірниках) та електронному носіях, а також оригінал позитивного експертного звіту (п.6.1 договору).

У разі виявлення допущених у ПД недоліків (за результатами погодження), замовник складає акт з переліком виявлених та необхідних доопрацювань, та надає проектувальникові і встановлює термін на їх усунення (п.6.2 договору).

Згідно з п.11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2020р., а стосовно взаєморозрахунків - до їх повного виконання, але в будь-яком випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.7.3 договору проектувальник зобов`язаний в обумовлений договором термін розробити проекту документацію та передати її замовнику.

31.12.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору від 2 липня 2020 року №16/1/7-2, відповідно до якої п.3.2 договору сторони виклали у наступній редакції: договірна ціна проектних робіт, які виконує проектувальник за цим договором є динамічною та становить 551 202,17 грн., у тому числі ПДВ 20%, що становить 91 867,03 грн.

Також, у вищезазначеній додатковій угоді зазначено, що відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення з 10 вересня 2020 року.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи сторонами на виконання договору було підписано акт №1 здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт від 28.12.2020р.

Загальний строк прострочення виконання зобов`язання пірядником щодо виконання робіт за завданням замовника склав 109 днів (з 11.09.2020 по 28.12.2020), у зв`язку з чим позивач за первісним прозовом просить суд стягнути з відповідача на підставі п.8.2 договору штрафні санкції в розмірі 639 394,52 грн., з яких: пеня в розмірі 600 810,37 грн. та штраф в розмірі 38 584,15 грн.

Заперечуючи проти строку виконання зобов`язання відповідачем за первісним позовом у відзиві зазначено, що 26.08.2020 відповідач направив позивачу робочий проект документації відповідно до умов договору - томи №№1-7, 9-13 та експертну оцінку ДП філії «Київоблбудекспертиза» №01-0394-20-ЦБ від 25.08.2020, що підтверджується листом №65 від 26.08.2020. 03.09.2020 додатково направлений том №8, що підтверджується листом №66 від 03.09.2020. Відповідач виконав зобов`язання, відтак немає правових підстав для стягнення штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" листом вих. №65 від 26.08.2020 направило позивачу на розгляд по списку накладної №57 від 25 серпня 2020р. наступні тома робочого проекту: томи №1-7, 9-13, експертна оцінка.

Відповідно до накладної №57 від 25.08.2020 відповідачем передано позивачу том № 1-2 та накладної №57 від 25.08.2020 - томи №3-7, №9-13.

На вищезазначених накладних міститься відмітка: «прийнято для опрацювання та перевірки».

У відповідь листом №16/1/2437 від 01.09.2020 позивач повідомив відповідача про те, що ним опрацьовано надіслану проектну документацію та повідомлено про необхідність виправити виявлені недоліки. Також, додатками до даного листа позивачем повернуто відповідачу: том №1-7, №9-13 та експертну оцінку філії «Київоблбудекспертиза» №01-0394-20-ЦБ від 25.08.2020.

Відповідно до п.2.2 договору у разі необхідності усунення зауважень та недоробок стосовно виготовленої ПД, зазначена ПД підлягає коригуванню без додаткової оплати в погоджені з замовником терміни.

Листом вих. №66 від 03.09.2020 товариством з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" направлено позивачу на розгляд по списку накладної №59 від 03.09.2020р. наступний том робочого проекту: том 8. Та, просив розглянути до 04.09.2020 року.

Відповідно до накладної №60 від 10.09.2020 товариством з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" передано позивачу: томи №1-13, всі розділи в електронному вигляді. В свою чергу позивачем прийнято на опрацювання 10.09.2020р.

Листом №16/1/2736 від 05.10.2020 позивач повідомив відповідача про те, що ним опрацьовано надіслану проектну документацію та повідомлено про необхідність виправити виявлені недоліки.

Листом від 12.10.2020 позивач повернув відповідачу на доопрацювання в трьох примірниках кожний томи №2-8, №11-12. Факт отримання зазначених томів підтверджується відповідним підписом та печаткою відповідача.

Відповідно до накладної №63 від 12.10.2020 товариством з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" передано позивачу: томи №4-7. Так, позивачем зазначено, що отримано на перевірку та 1 прим. кошториса.

Листами №16/1/2851, №16/1/2852 від 13.10.2020 позивачем повідомлено відповідача про те, що станом на теперішній час проектувальником не надано скореговану проектну документацію на реконструкцію об`єкта до відповідно виявлених замовником недоліків та недоробок, а також, що скорегована проектна документація виправлена частково, що у свою чергу уномежливлює її погодження, а також проведення її експертизи та отримання позитивного експертного висновку.

09.12.2020 сторонами підписано протокол №1 наради стосовно вирішення питань з «Розроблення проектної документації на реконструкцію ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення» відповідно до договору від 02.07.2020р. №16/1/7-2, в якому вирішили, що проектувальнику необхідно надати: виправлені розділи проектної документації згідно завдання на проектування та вимог замовника, розділи проектної документації привести у відповідність до чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва, привести у відповідність кошторисну частину проектної документації до запропонованих проектних рішень, надати позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації об`єкта будівництва, надати техніко-економічне обгрунтування застосування теплового насосу.

Також, між сторонами 09.12.2020 підписано акт №1 відповідно до вимог п.6.2 договору від 02.07.2020р. №16/1/7-2 виявлених недоліків та необхідних доопрацювань до проектної документації по об`єкту «Розроблення проектної документації на реконструкцію ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення».

28.12.2020 між сторонами підписано та скріплено печатками акт №1 здачі-приймання виконаних проектних робіт, вишукувальних та додаткових робіт за договором №16/1/7-2 від 02.07.2020р. Розроблення проектної документації на реконструкцію ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення (оцінка технічного стану, геологія, розроблення проектної документації, проведення експертизи) на загальну суму 551 202,17 грн.

Відповідно до п.1.1 договору проектуальник зобов`язується своїми силами і засобами за завданням замовника здійснити відповідно до умов цього договору та вихідних даних, які містяться у завланні на проектування, розробити проектну документацію на реконструкцію ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення (далі - об`єкт), забезпечити проведення її експертизи та отримати позитивний експертий звіт щодо розгляду проектної документації і надати результат роботи замовнику з оформленням акта здачі-приймання виконаних проектних робіт, а замовник зобов`язується прийняти результат роботи та оплатити його на умовах дійсного договору.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником з урахуванням позитивного експертного звіту щодо розгляду проектно-кошторисної документації та наданим проектувальником актом здачі-приймання виконаних проектних робіт.

Таким чином, приймання-передача закінчення робіт проводиться шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних проектних робіт.

Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом виконано та передано позивачу результат робіт 28.12.2020, що підтверджується відповідним актом №1 від 28.12.2020 року.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1 договору роботи за цим договором (п.1.1 цього договору) виконуються у строк до 90 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору, у будь-якому випадку роботи за даним договором у повному обсязі виконуються до 10.09.2020р.

Таким чином, судом встановлено прострочення строку виконання робіт відповідачем за первісним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.1 договору сторони приймають на себе виконання зобов`язань, передбачених цим договором і несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у відповідності до його умов та положень і чинного законодавства.

Згідно з п.8.2 договору у разі порушення строку виконання робіт за цим договором з вини проектувальника, з проектувальника стягується пеня у розмірі 1% від ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф в розмірі 7 (семи) % вказаної вартості.

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 600 810,37 грн. та штрафу в розмірі 38 584,15 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Так, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки обґрунтовано тим, що розмір штрафних санкцій не відповідає збиткам СЗРУ, а також звертає увагу суду на ступінь виконання зобов`язання.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та невеликий строк його прострочення суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій (пеня, штраф) до 30%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають штрафні санкції у розмірі 191 818,35 грн.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача за первісним позовом суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача в сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

Звертаючись з зустрічним позовом позивачем зазначено, що додаткова угода №1 від 31.12.2020 стосувалась внесення змін до п.3.2 основного договору від 02.07.2020 №16/1/7-2 - ціна робіт зменшена з 598 000,00 грн. до 551 202,17 грн. Додаткова угода не змінила припинені правовідносини та не створила правових наслідків, оскільки: укладена після виконання договору та підписання акта здачі-приймання виконаних проектних робіт №1 від 28.12.2020, стосувалась зміни ціни договору. А тому, на думку позивача за зустрічним позовом додаткова угода №1 від 31.12.2020 та додатки до неї не спрямовані на реальне настання наслідків щодо зміни умов основного договору, відтак вказана угода є недійсною на підставі ч.1 ст. 203, ст. 234 ЦК України.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з статтею 124 Конституції України юрисдикція судів України поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

31.12.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору від 2 липня 2020 року №16/1/7-2, відповідно до якої п.3.2 договору сторони виклали у наступній редакції: договірна ціна проектних робіт, які виконує проектувальник за цим договором є динамічною та становить 551 202,17 грн., у тому числі ПДВ 20%, що становить 91 867,03 грн.

Додаток №3 «Графік виконання та фінансування робіт» до договору викласти у редакції, що додається до цієї додаткової угоди (п.2. додаткової угоди №1).

Пунктом 3 додаткової угоди №1 передбачено, що відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення з 10 вересня 2020 року.

Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє протягом строку дії договору (п.4 додаткової угоди №1).

Так, п.11.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2020р., а стосовно взаєморозрахунків - до їх повного виконання, але в будь-яком випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 14.7 договору, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі що й договір, що змінюється або розривається, крім випадків передбачених п.7.2 даного договору.

Згідно з п.3.2 договору, договірна ціна проектних робіт, які виконує проектувальник за цим договором є динамічною та становить 598 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%, що становить 96 666,67 грн.

Замовник залишає за собою право зменшення обсягів робіт залежно від реального державного фінансування видатків у бюджетному періоді.

Пунктом 3.3.5 договору передбачено, що замовник і проектувальник уточнюють договірну ціну за взаємною згодою: за результатами проведення експертизи проекту будівництва, не збільшуючи договірну ціну.

Таким чином, відповідно до умов договору, додаткова угода №1 була укладена сторонами відповідно до статті 203 ЦК України, зокрема у порядку вільного волевиявлення, за взаємною згодою, без будь-яких застережень позивача за зустрічним позовом, та в межах строку його дії, була направлена на настання правових наслідків (зміна ціни договору в бік зменшення).

Крім того, разом із додатковою угодою було підписано протокол погодження договірної ціни, графік виконання та фінансування робіт, зведений кошторис та кошториси на виконання проектних робіт.

Факт укладання даної додаткової угоди №1 про зменшення ціни договору пов`язаний з вартістю проектних робіт у роззмірі 551 202,17 грн., що було встановлено за результатами проведеної експертизи проектної документації.

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваної додаткової угоди №1 від 31.12.2020 разом з додатками до неї недійною, що є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Оскільки додаткова угода №1 від 31.12.2020 є дійсною, тому відсутні підстави для застосування наслідків її недійсності, а тому вимога позивача за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача 46 797,83 грн. (різниці між вказаною у договорі ціною 598 000,00 грн. та фактично сплаченими коштами у розмірі 551 202,17 грн. на підставі додаткової угоди №1 від 31.12.20220) є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України вартості безпідставно набутого майна в розмірі 320 000,00 грн. за виконання ТОВ «Київпроект» проектних робіт поза межами договірних відносин.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Так, позивачем зазначено, що після укладення договору відповідач висунув вимоги про виконання додаткових робіт, які не були передбачені договором та завданням на проектування.

Також, до матеріалів справи позивачем за зустрічним позовом надано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №21/02-22/СЕ від 21.02.2022 (проведеної Науково-виробничим підприємством «Спектр»), в якому зазначено, що обсяги та вартість фактично виконаних робіт з розробки проектної документації по об`єкту «Реконструкція ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення» не відповідають обсягам та вартості робіт, зазначених в акті здачі-приймання виконаних проектних робіт №1 від 28.12.2020р. Невідповідність полягають у тому, що ряд проектних рішень розроблені і подані замовнику в двох варіантах (пункти 1-8 проектних рішень, які перероблялись). В акті здачі-приймання виконаних проектних робіт №1 від 28.12.2020р. варіанти проектних рішень не враховані. Розроблення проектної документації виконано у більщому обсязі ніж передбачено договором та відповідно і завданням на проектування в частині виконання проектно вишукувальних робіт по лівому пілону будівлі (згідно пункту 24 завдання на проектування запроектувати необхідно лише правий пілон та центральну частину будівлі). У наслідок встановленого факту перевірочним розрахунком вартості виконаних проектних робіт у відсотках від вартості глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку встановлено, що фактична вартість складає 727 786,18 грн, що не відповідає вартості зазначеній в акті здачі-приймання виконаних проектних робіт №1 від 28.12.2020р. в сумі 598,0 тис. грн. з урахування ПДВ.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина 1 статті 98 ГПК України).

Частиною 3 статті 98 та частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачене право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що експертні документи є доказами в розумінні статті 73 ГПК України, які відповідно до частин 1 та 2 статті 86 та статті 104 ГПК України не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Суд в кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи оцінює ці докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Як зазначалось раніше між сторонами 09.12.2020 підписано акт №1 відповідно до вимог п.6.2 договору від 02.07.2020р. №16/1/7-2 виявлених недоліків та необхідних доопрацювань до проектної документації по об`єкту «Розроблення проектної документації на реконструкцію ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення». Так, в розділі ІІІ Кошторисна документація зазначено, що в кошторисній документації зазначені роботи та матеріали, які суперечать завданню на проектуванню та проектним рішенням, зокрема: ЛК №2-1-6 починаючи з розділу 6 зазначаються роботи по лівому пілону, які не вимагалися замовником; дублювання робіт, які проектувальник передбачає в лівому пілоні, унеможливл.є погодження та приняття проектної документації в цілому, так як вартість об`єкта будівництва визначена не вірно.

Крім того, 09.12.2020 сторонами підписано протокол №1 наради стосовно вирішення питань з «Розроблення проектної документації на реконструкцію ІІ частини технічної будівлі №237, розташованої у с. Залісці Дунаєвецького району Хмельницької області, під будівлю спеціального призначення» відповідно до договору від 02.07.2020р. №16/1/7-2, в якому вирішили, що проектувальнику необхідно надати: виправлені розділи проектної документації згідно завдання на проектування та вимог замовника, розділи проектної документації привести у відповідність до чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва, привести у відповідність кошторисну частину проектної документації до запропонованих проектних рішень, надати позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації об`єкта будівництва, надати техніко-економічне обгрунтування застосування теплового насосу.

Отже, представник проектувальника підписав вказаний протокол, тим самим підтвердив належне виконання зобов`язань за договором та необхідність виправлення недоліків, виявлених у проектній документації станом на 09.12.2020.

Таким чином, замовником не висувались вимоги понад технічне завдання, а вказувались вимоги проектувальнику щодо усунення виявлених недоліків у проектній документації, відповідно до вимог договору.

Сторони, підписавши акт здачі-приймання виконанихпроектних робіт від 28.12.2020 підтвердили, що виконані роботи відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником, претензій одна до одної не мають.

Таким чином, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача 320 000,00 грн. вартості безпідставно набутого майна є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволеню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст..74, 76,77, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Київпроект-Т" (01030, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 79; ідентифікаційний код 36790704) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, місто Київ, вул. Нагірна, будинок 24/1; ідентифікаційний код 33240845) штрафні санкції у розмірі 191 818 (сто дев`яносто одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн. 35 коп., судовий збір в розмірі 9 590 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн. 92 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 06.10.2022 року.

Суддя С.М. Мудрий