Рішення

від 04.10.2022 по справі 922/533/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2022м. ХарківСправа № 922/533/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вул. Тепловозна, 8 м. Харків, Харківська область, 61036 ) до 1- ого відповідача Харківської міської ради(майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) , 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003) , 3-ого відповідача Фізичної особи-підприємця Маслової Зінаїди Омелянівни ( АДРЕСА_1 ) , 4-ого відповідача Аганесян Наіри Разміковни ( АДРЕСА_2 ) за участю Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4 ) про визнання недійсним договору за участю представників:

представника прокуратури - Ногіна О.М.,(посвід№057318 від 09.10.2020 )

представника першого відповідача - Безродний О. В. (в порядку самопредставництва)

представника другого відповідача - Безродний О.В. (в порядку самопредлставництва)

представника третього відповідача - не з`явився

представника четвертого відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до 1- ого відповідача Харківської міської ради, 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3-ого відповідача Фізичної особи-підприємця Маслової Зінаїди Омелянівни, 4-ого відповідача Аганесян Наіри Разміковни , в якій просить суд:

1.Визнати незаконним та скасувати п. 12 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.11.2017№5518-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Масловою Зінаїдою Омелянівною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №639.

3.Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлове приміщення 1-го поверху № 12 в нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 21, 5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

4.Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1326930563101, зареєстроване на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 11.07.2019 (номер запису про право власності: 32353468) з одночасним припиненням права приватної власності Аганесян Наіри Разміковни та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.Судовий збір у розмірі 9 924 грн. стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код СДРГІОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

6.Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Четвертим відповідачем прокуратура визначила по справі фізичну особу, тому суд відповідно до ст. 176 ГПК України до відкриття провадження у справі звертався з запитом про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

23.05.2022 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації відповідача за зазначеною в позові адресою.

Ухвалою господарського суду від 24.05.2022 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/533/22. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання "20" червня 2022 р. о 13:00.

Залучено до розгляду Харківську обласну прокуратуру (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4 ) для забезпечення участі у розгляді вищевказаної справи.

В судовому засіданні 20.06.2022 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 19.07.2022 о 12:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 20.06.2022.

07.07.2022 року від Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому перший відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Маслової З.О., Аганесян Н.Р. про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням права власності та витребування майна - відмовити, посилаючись на те, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме пункту 63 додатку до рішення, не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження нею спірним майном, а отже, не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова.

Крім того, на переконання першого відповідача, Слобідською окружною прокуратурою м. Харкова Харківської області не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді.

07.07.2022 року від Управління комунального майна та приватизації надійшли наступні документи:

- відзив на позовну заяву, в якому останній наголошує на тому, що прокурором не наведено наявності такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові прававідповідачів як добросовісних набувачів спірного нерухомого майна.

У зв`язку із чим, другий відповідач просить суд поновити Управлінню комунального майна та приватизації строк на подання відзиву.

Прийняти відзив Управління комунального майна та приватизації по справі № 922/533/22 та розглянути його.

Другий відповідач просить суд у задоволенні позову керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, ФОП Маслова З.О., Аганесян Н.Р. про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням права власності та витребування майна - відмовити.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

При цьому, 24.02.2022 р. запроваджено воєнний стан указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Надалі продовжено Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 р. з 05 год. 30 хв. 25 травня 2022 року строку дії воєнного стану строком на 90 діб, запровадженого 24.02.2022 р. Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

Враховуючи вищевикладене, а також закінчення строку для подання відповідачем відзиву на позов, господарський суд вважає за необхідне поновити першому відповідачу строк для подання відзиву на позов.

- заява про зупинення провадження по справі , яку розглянуто судом та відмовлено в її задоволенні з наступних підстав :

суд установив, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09 грудня 2021 року у справі № 925/1133/18 було зупинено провадження у справі № 925/1133/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справ № 488/2807/17, № 483/448/20 та оприлюднення повного тексту судових рішень, ухвалених за результатами такого розгляду.

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пунктом 7 ч.1 ст. 228 ГПК України передбачено не обов`язок суду, а право суду зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Суд наголошує, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції", рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020р. у справі № 910/6674/19.

Суд вважає, що на даний час відсутні об`єктивні обставини, які унеможливлюють розгляд даної справи, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

- заява про залишення позовних вимог прокурора без розгляду, яку розглянуто судом та відмовлено в її задоволенні з наступних підстав :

Пунктом 8 ч.1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Згідно з статтею 47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Частиною 1 статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред`явити позов до кількох відповідачів, об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 вказано, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19.

Таким чином, якщо у справі вимоги можуть бути об`єднані в одній позовній заяві і таке об`єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, то вказане є доцільним.

Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурором зазначено, що оскаржуване рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 2,4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" що підтверджують, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, лише якщо вони не продані на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами.

Водночас предметом спору, а отже і предметом доказування в силу норм ГПК України є саме питання додержання вимог законодавства у сфері приватизації під час відчуження спірного майна органом місцевого самоврядування - Харківською міською радою (як органом уповноваженим територіальною громадою міста здійснювати від її імені функції розпорядника майном комунальної форми власності).

Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (ст. 387 ЦК України).

Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло із їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувана за першим договором у ланцюгу договорів.

Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 питання правомірності відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.

Відповідно вимог ст. 387 ЦК України саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання угод щодо спірного майна недійсними.

Даний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду №19/028-10713 від 30.06.2020 щодо витребування спірного майна з незаконного володіння.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява Управління комунального майна та приватизації про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

- заява про застосування строку позовної давності по справі № 922/533/22, в якій другий відповідач просить суд розглянути та залучити до матеріалів справи № 922/533/22 заяву Управління комунального майна та приватизації про застосування строку позовної давності.

Застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки спливу позовної давності.

Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

18.07.2022 року від Харківської обласної прокуратури, через канцелярію суду (вх.№6719) надійшли заперечення, в яких представник прокуратури , зокрема, вказує на те, що звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором дотримано процедуру, встановлену ч. ч. З та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

З урахуванням викладеного, прокурор просить суд залишити без задоволення заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради щодо зупинення провадження у справі.

18.07.2022 року від Харківської обласної прокуратури, через канцелярію суду (вх.№6720) надійшли заперечення, в яких представник прокуратури , зокрема, просить залишити без задоволення заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради щодо залишення позову без розгляду, вказані заперечення долучені до матеріалів справи.

18.07.2022 року від Харківської обласної прокуратури, через канцелярію суду (вх.№6721) надійшли запереченнявідповідача-2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального манна Харківської міської ради про застосування с троку позовної давності, в яких представник прокуратури , вказує на те, що Харківською міською радою було прийнято оскаржуване рішення 20.09.2017, а оскаржуваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень було укладено 22.11.2017, то строки позовної давності на теперішній час не закінчилися та с продовженими на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

З урахуванням викладеного, представник прокуратури просить суд залишити без задоволення заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради щодо застосування строку позовної давності.

18.07.2022 року від Харківської обласної прокуратури, через канцелярію суду (вх.№6722) надійшла відповідь на відзив Харківської міської ради, в якій прокурор зазначає, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності.

Як вказує прокурор, недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтересів держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст. З Конституції України.

З урахуванням того, то Харківська міська рада представляє інтереси Харківської об`єднаної міської територіальної громади, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального манна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов.

Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.

18.07.2022 року від Харківської обласної прокуратури, через канцелярію суду (вх.№6723) надійшла відповідь на відзив Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального манна Харківської міської ради, в якій представник прокуратури вказує на те, що предметом договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.11.2017 № 5518-В-С, є нерухоме майно комунальної форми власності, щодо якого обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, оскільки спірне майно приватизоване без проведення його конкурсного продажу, що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Така ситуація, на переконання прокуратури, є умисним не проведенням конкурсного продажу об`єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна».

В судовому засіданні 19.07.2022 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання до "16" серпня 2022 року об 12:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 19.07.2022.

01.08.2022 року від Харківської міської ради, на адресу суду, електронною поштою надійшли додаткові пояснення до заяви Управління комунального майна та приватизації про застосування строку позовної давності по справі № 922/533/22, в яких представник першого відповідача просить суд розглянути та залучити до матеріалів справи № 922/533/22 додаткові пояснення до заяви Управління комунального майна Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та приватизації про застосування строку позовної давності. Застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки спливу позовної давності.

08.08.2022 року від Харківської обласної прокуратури, через канцелярію суду (вх.№7846) надійшли додаткові пояснення, вказані пояснення долучені до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду від 16.08.2022року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14 вересня 2022 року о 13:00.

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2022 року, на підставі ст. 216 ГПК Україниоголошено перерву в судовому засіданні на 04.10. 2022 року о(б) 13:00 год.

Прокурор в судовому засіданні 04.10.22р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник першого та другого відповідачів в судовому засіданні 04.10.22р. проти позову заперечували в повному обсязі, просили суд відмовити в задоволенні позову застосувавши строк позовної давності до заявлених позовних вимог.

Представник третього та четвертого відповідачів в судове засідання 04.10.2022 року не з`явились.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури,відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.10.2022, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено наступне.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 -1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата ВС зазначила таке. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Харківська міська рада у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах з приводу приватизації комунального майна, що належить територіальній громаді м. Харкова. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах.

Проте, у даному разі відсутні підстави для залучення Харківської міської ради позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Очевидно, що особа, якій інкриміновано порушення інтересів держави, не може виступати їх захисником. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у відносинах, пов`язаних з приватизацією комунального майна, немає.

Таким чином, оскільки прокурор у цій справі визначив Харківську міську раду одним зі співвідповідачів у цій справі та пред`явив до неї вимоги, то суд оцінює наявність підстав для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача. Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про порушення Харківською міською радою умов га порядку приватизації призведи не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продаж) майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував ком) пальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права па участь у приватизації.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії. які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна га приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про проведення приватизації з порушенням законодавства , а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Новобаварською окружною прокуратурою міста Харкова Харківської області здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

Як зазначає прокурор у позові, в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, пров. Троїцький, 4/3, літ. «А-2». Зазначена справа вилучена в повному обсязі, при цьому вона прошита та пронумерована.

Під час вивчення вказаної справи прокураторую встановлено, що на підставі договору оренди № 1954 від 07.07.2017, укладеного між Управлінням комунального майна та фізичною особою - підприємцем Масловою Зінаїдою Омелянівною, у останньої в оренді перебувало нежитлове приміщення загальною площею 21,5 кв.м. за адресою: м. Харків, пров. Троїцький, 4/3, літ «А-2».

Згідно п.1.1 договору оренди № 1954 від 07.07.2017 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення 1-го поверху № 12 загальною площею 21,5 кв.м. в нежитловій будівлі (технічний паспорт КГІ «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційна справа № 34789 від 19.06.2015).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, вартість об`єкту оренди складала 35 300 грн. (без ПДВ станом на 02.03.2017).

Згідно з п. 4.7. договору оренди, змінювати стан орендованого майна орендар зобов`язаний виключно за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до п. 4.8 договору оренди, орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця та управління комунального майна та приватизації при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з рішенням Харківської міської ради чи її виконкому.

Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою Орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Згідно з п. 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця та управління комунального майна та приватизації, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат. Поліпшення, зроблені без дозволу Орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна, не породжують зобов`язання Орендодавця відшкодувати їх вартість.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди, строк його дії до 07.06.2020.

У подальшому, ФОП Маслова З.О. звернулась із заявою від 26.07.2017 до Управління комунального майна (вх. № 10749 від 26.07.2017), у якій просила дозволити приватизацію вказаного приміщення. При цьому до вказаної заяви не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно до п. 12 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17, Харківська міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу.

Після цього, ФОП Маслова З.О. звернулась до Управління комунального майна з заявою про приватизацію від 26.09.2017 № 3483, розглянувши яку, орган приватизації визначив спосіб приватизації - викуп.

Крім того, ФОП Маслова З.О. звернулась до Управління комунального майна з листом (вх. № 14012 від 25.09.2017), у якому просила доручити проведення оцінки для приватизації вказаного майна Товарній біржі «УРТБ» (код 14078715).

Розглянувши зазначений лист, Управління комунального майна звернулась до ТБ «УРТБ» листом від 27.09.2017 № 14723 з пропозицією провести оцінку вказаного нежитлового приміщення, на підставі договору з ФОП Масловою З.О.

Директором Товарної біржі «УРТБ» Карповичем С.Д. 30.09.2017 затверджено звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 30.09.2017 без ПДВ складає 35 000 грн.

У подальшому 22.11.2017 між підприємцем та Управлінням комунального майна укладено договір № 5518-В-С, відповідно до якого ФОП Маслова З.О. приватизувала вказане нежитлове приміщення за 35 000 грн. без ПДВ (разом з ПДВ за 42 000 грн.).

При цьому, у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 та на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №757/17 від 20.09.2017 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова».

Звертаючись до суду з позовом прокурор вказує, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

У позові прокурор наголошує на тому, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Крім того, прокурор також зазначив, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади, оскільки він порушує вимогиЗакону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017

Враховуючи вищенаведене, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення Харківської міської ради щодо відчуження майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, витребування у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлове приміщення 1-го поверху № 12 в нежитловій будівлі літ. А-2, загальною площею 21, 5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ,скасування державної реєстрації права приватної власності Аганесян Наіри Разміковни на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1326930563101, зареєстроване на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 11.07.2019 (номер запису про право власності: 32353468) з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 та закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими , з огляду на таке.

Рішення Харківської міської ради 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання №757/17 від 20.09.2017 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає частковому скасуванню наступних підстав.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма).

Відповідно до п. 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Згідно з п.п. 1.2., 2.2. Програми, у ній визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр., а також її принципи.

Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.

До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.

До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. Програми, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна», відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна», з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна», об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно зі ст. З Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за

конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» №2269-VIII, який набрав чинності 07.03.2018, також, визначено як необхідну умову викупу орендованого майна здійснення орендарем його поліпшення у розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна. Частиною 2 статті 18 Закону передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Відповідно до ч.З ст. 18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.

Згідно з п.п. 3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу.

А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Порядку, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003.

Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно,

об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Згідно з п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджу вальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку. Відповідно до системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.

При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

У даному випадку ФОП Маслова З.О. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у неї в оренді, а саме з 07.07.2017 по 26.07.2017, тобто по день подачі заяви підприємцем до міської ради для викупу, не здійснила, навіть не зверталась та не отримувала дозволу на такі поліпшення.

Окрім цього, вартість майна зазначена у звіті про оцінку нерухомого майна станом на 30.09.2017 відносно оцінки зазначеної в договорі оренди від 07.07.2017 № 1954 зменшилась на 300 грн., що підтверджує відсутність поліпшень.

У звіті про оцінку майна, договорі оренди та договорі купівлі-продажу, заявці ФОП Маслової З.О. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

ФОП Масловою З.О. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна, не подавались документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що 11.07.2019 на підставі договору дарування нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Харківськогоміського нотаріального округу Кривошеїною І.М., зареєстрованим за № 1395 право власності на нежитлове приміщення перейшло до ОСОБА_1 .

Відповідно до договору дарування нежитлового приміщення №1395 від 11.07.2019, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) передала безоплатно у власність ОСОБА_1 (РНОКГІП НОМЕР_2 ) спірне нежитлове приміщення за адресою; АДРЕСА_3 .

Згідно з п. З вказаного договору цей дар оцінено в сумі 108 732 (сто вісім тисяч сімсот тридцять два гривень).

Відповідно до ч. З ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи, що Аганесян Н.Р. право власності на нежитлове приміщення набуто на підставі договору дарування, тобто безоплатно, Харківська міська рада мала право витребувати спірне нежитлове приміщення в будь-якому випадку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для визнання незаконним незаконним та скасування п. 12 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 20.09.2017 № 757/17, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.11.2017 №5518-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Масловою Зінаїдою Омелянівною (код НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №639 та задоволення інших заявлених похідних позовних вимог.

Разом з тим, відповідачами у справі було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначено позивачем в заяві, прокурором виявлено порушення за результатами опрацювання у ході досудового розслідування кримінального провадження №4201722108000002.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 42017221080000002 внесено 04.01.2017 року. Як зазначив в судовому засіданні прокурор, відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 420017221080000002 вносились поліцією.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержанняКонституції Українита чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч.1ст.6 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до вимог частини 2 статті 36 КПК України прокурор здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, тобто саме прокурор є відповідальним за організацію процесу досудового розслідування, визначення напрямів розслідування, координацію процесуальних дій, сприяння створенню умов для нормального функціонування слідчих, забезпечення додержання у процесі розслідування вимог законів України, зокрема прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Водночас, згідно з вимогами частини 3 статті 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. При цьому прокурором вищого рівня для прокурорів місцевої прокуратури є керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків.

Таким чином, призначений керівником місцевої прокуратури прокурор процесуальний керівник є головною процесуальною особою сторони обвинувачення у кримінальному процесі як під час досудового розслідування, так і під час розгляду кримінальної справи в суді. Наділений процесуальною самостійністю він зобов`язаний виконувати вказівки прокурора вищого рівня - керівника місцевої прокуратури, його першого заступники або заступника.

Крім того, у частині 3 Наказу Генеральної прокуратури від 28.05.2015 № 6гн (втратив чинність 21.09.2018, діяв на час внесення відомостей до ЄРДР) «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадян або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» зазначено: відомості щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень отримувати, зокрема, з матеріалів кримінальних проваджень та інших джерел.

Вищенаведені норми законодавства підтверджують факт обов`язку прокурора бути обізнаним про обставини порушення прав, починаючи з 04.01.2017 року.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру, згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, на яку посилався прокурор в позовній заяві, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру, чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання даного позову інформацію. Будь-яких доказів ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що зазначені прокурором причини пропуску строку позовної давності не є поважними, у зв`язку з чим строк позовної давності прокурору не може бути поновлений.

Окрім того, суд зазначає, що з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.11.2017№5518-В-С, який було укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Масловою Зінаїдою Омелянівною (код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за №639.

До позовних вимог про повернення майна застосовується загальна позовна давність у три роки. У відповідності до правової позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурор лише у лютому 2022 року звернувся до господарського суду Харківської області з відповідною позовною заявою, після спливу строку позовної давності.

Таким чином, оскільки прокурором було пропущено строк позовної давності на подання відповідної позовної заяви до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач -В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вул. Тепловозна, 8 м. Харків, Харківська область, 61036 ) .

Перший відповідач - Харківська міська рада (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243) ,

Другий відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003, код ЄРПОУ14095412) ,

Третій відповідач- Фізична особа - підприємець Маслова Зінаїда Омелянівна ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) ,

Четвертий відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ІПН НОМЕР_2 ) .

Повне рішення складено "06" жовтня 2022 р.

СуддяО.О. Присяжнюк