Рішення

від 20.09.2022 по справі 927/258/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2022 року справа № 927/258/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, e-mail: secretariat@chrg.gp.gov.ua в інтересах держави

в особі Любецької селищної ради, вул. Добринінська, 60, смт. Любеч, Чернігівського району, 15041, e-mail: lubech_post@cg.gov.ua

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Штиль", вул. Нестеренко, 12, смт.Любеч, Чернігівського району, 15041

адреса електронної пошти: amadoka7@ukr.net

про припинення договору оренди та повернення об`єкту водного фонду

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Шерепо Ю.Г., директор;

за участю прокурора: Оліфір А.В., прокурор відділу;

встановив:

Заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Штиль" про:

- припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 22.10.2001 між Любецькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штиль" щодо земельної ділянки для ведення рибного господарства, розміщення і експлуатації основних та допоміжних будівель і споруд площею 89,46 га, зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею №65;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Штиль" повернути Любецькій селищній раді земельну ділянку загальною площею 89,46 га для ведення рибного господарства, що знаходиться на території Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до комунальної власності шляхом підписання акту приймання-передачі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор в особі позивача посилається на неплату відповідачем протягом тривалого часу плати за використання земельної ділянки загальною площею 89,46 га для ведення рибного господарства, розташованої на території Любецької селищної ради.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі №927/258/22; підготовче засідання призначено на 30.06.2022, 12:00.

У судове засідання 30.06.2022 прибув представник відповідача та прокуратури.

27.06.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання №02-09/317 від 23.06.2022 про розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

29.06.2022 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про намір подання відзиву на позовну заяву від 29.06.2022.

30.06.2022 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому останній щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на встановлені постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №825/3319/15 від 06.10.2015 та рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №18/18 від 11.11.2010 обставини, що, за доводами відпвоідача, не потребують повторного доведення: земельна ділянка була передана відповідачу у тимчасове довгострокове користування, а не в оренду.

Судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.07.2022, 12:40.

13.07.2022 від прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив №12-1520-22 від 08.07.2022, у якій останній вказав про те, що у відзиві відсутні обгрунтування, які б спростовували доводи, викладені у позовній заяві, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.07.2022 у зав?язку із відпусткою судді Демидової М.О. підготовче засідання призначено на 09.08.2022.

У підготовче засідання прибули повноважний представник прокуратури та відповдіача.

Представник позивача у підготовче засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області №1301/АП/25-01-13-03-16 від 14.07.2022.

09.08.2022 судом протокольною ухвалою закрито підготовче провадження у справі № 927/258/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2022, 12:30.

У судове засідання 31.08.2022 прибули представник відповідача та прокуратури.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про час та дату судового засідання повідомлений шляхом надсилання ухвали від 06.07.2022 на електронну адресу позивача - lubech_post@cg.gov.ua. причини неявки не повідомив.

У судовому засіданні 31.08.2022 оголошено перерву до 20.09.2022, 12:50.

У судове засідання 20.09.2022 прибули представник відповідача та прокуратури.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений судом шляхом надсилання ухвали від 06.07.2022 на електронну адресу позивача - lubech_post@cg.gov.ua.

Згідно із ч.ч. 3, 6, 8 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Доказів зміни електронної пошти відповідачем суду не надано.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Такий спосіб повідомлення учасників судового процесу є належним та таким, що узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №761/14537/15-ц від 13.07.2022.

08.09.2022 від прокуратури на адресу суду надійшло клопотання про виправлення технічної помилки №12-1520-22 від 01.09.2022, яке за своєю сутю не є клопотанням про виправлення технічної помилки, а доповнює предмет позову, а тому до розгляду судом не прийнято, оскільки подано з порушенням ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Штиль» (відповідач) 28.03.1994 зареєстровано у головному управлінні регіональної статистики як суб`єкта господарювання, основним видом діяльності товариства визначено прісноводне рибальство (аквакультура).

Між Любецькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Штиль» 22.10.2001 укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) (а.с. 11).

Згідно п. п. 1.1, 1.2 договору Любецька селищна рада надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Штиль" прийняло в довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 89,46 га, згідно з планом землекористування, що додається. Земельна ділянка надається на умовах довгострокового користування земельною ділянкою строком на 50 років для ведення рибного господарства, розміщення і експлуатації основних та допоміжних будівель і споруд.

12.11.2001 договір зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №65, про що зазначено на вказаному договорі.

Згідно п. 2.1 договору плата за землю вноситься землекористувачем щорічно згідно Закону України «Про плату за землю».

До матеріалів справи прокурором доданий лист Головного управління ДПС у Чернігівській області №5351/5/25-01-04-01-05 від 29.12.2021 (а.с. 19) з даними про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Штиль» перебуває на податковому обліку, а з 01.01.2016 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - є платником єдиного податку третьої групи. Протягом 2018-2021 років відповідачем податкові декларації з плати за землю не подавало та податкові зобов`язання щодо землі не сплачувалось. Згідно даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем право власності та/або оренди на земельні ділянки на території України не зареєстровано.

У вказаному листі Головного управління ДПС у Чернігівській області №5351/5/25-01-04-01-05 від 29.12.2021 (а.с. 19) міститься інформація про те, що відповідно до абз.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно із письмовою інформацією Любецької селищної ради (№02-09/16 від 05.01.2022) (а.с. 25), наданою на звернення Спеціалізованої екологічної прокуратури Чернігівської області, відповідач кошти за використання об`єкту водного фонду на території селищної ради не сплачує. Протягом 2019-2021 років до бюджету селищної ради від вказаного суб`єкта господарювання надійшли кошти ПДФО, єдиного та екологічного податку.

Згідно інформації Деснянського Басейнового управління водних ресурсів №8/3-1/ДС/25-22 від 05.01.2022 (а.с. 23) щодо площинних водних об`єктів (озера, ставки, водосховища, водойми) на території Любецької територіальної громади, затвердженої рішенням комісії з інвентаризації земель водного та лісового фондів, водних об`єктів, лісових ресурсів, об`єктів державної та комунальної власності Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 10.11.2021, на території Любецької територіальної громади, побудований ставок наливний площею 88,7 га, об`єм - 900,0 тис.м3, користувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Штиль». Відповідно до заяви про одержання дозволу на спеціальне водокористування №27/41740-21 від 02.03.2021, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Штиль», нормативного розрахунку водокористування і водовідведення (обгрунтування потреби у воді) та інформації, що додається до заяви, рибогосподарська технологічна водойма площею 89,0 га представлена непроточною штучною водоймою на лівобережній заплаві р. Дніпро з сезонним режимом водокористування. При нормальному підпертому рівні площа рибогосподарської технологічної водойми становить 88,7 га, об`єм - 1330,5 тис.м3, глибина середня -1,5м (макс. - до 2,5 м). За інформацією отриманою із офіційного сайту Держводагентства наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «Штиль» дозвіл на спеціальне водокористування не отримало. Водогосподарська документація, в тому числі паспорт рибогосподарської технологічної водойми або технічний проекту рибогосподарської технологічної водойми, в управлінні відсутні.

За доводами прокурора Товариство з обмеженою відповідальністю «Штиль» коштів за використання об`єкту водного не сплачує, однак вказаний об`єкт у своїй господарській діяльності використовує, що підтверджується поданими до органів Державного агентства меліорації та рибного господарства звітами (а.с.13-17). Відповідач, використовуючи у своїй господарській діяльності об`єкт водного фонду площею 89,46 га на території Любецької селищної ради та отримуючи прибуток від здійснення господарської діяльності, коштів за використання об`єкту, які є власністю територіальної громади, протягом тривалого часу не сплачує, що відповідно до чинного законодавства є підставою для припинення правовідносин, пов`язаних з використанням об`єкта водного фонду шляхом розірвання договору оренди.

Вищезазначене стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву щодо позовних вимог заперечив, посилаючись на встановлені постановою Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №825/3319/15 від 06.10.2015 та рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №18/18 від 11.11.2010 факти, про те, що земельна ділянка була передана ТОВ «Штиль» у тимчасове довгострокове користування, а не в оренду; ТОВ «Штиль» є платником єдиного податку третьої групи; платники єдиного податку звільняються від обов?язку нарахування, сплати та подання податкової звітності в частині земельних ділянок; ТОВ «Штиль» є сільськогосподарським товаровиробником та сільськогосподарським підприємством, а земельна ділянка, передана йому у користування за межами смт. Любеч, відповідно до цільового призначення належить до земель сільськогосподарського призначення, оскільки з моменту надання її у користування рибколгоспу імені 14 років Жовтня, переведення землі до категорії земель водного фонду у встановленому порядку не здійснювалося. Копії вказаних рішень додані відповідачем до матеріалів справи.

Відповідачем до матеріалів справи додано лист Державної податкової служби України (Головне управління ДПС у Чернігівській області) №1301/АП/25-01-13-03-16 від 14.07.2022, з інформацією про відсутність у відповідача заборгованості з податків і зборів перед бюджетом (а.с. 106).

Прокурором у відповіді на відзив вказано про те, що правова оцінка судів щодо факту, обставин та правових підстав використання відповідачем земельної ділянки на території Любецької селищної ради, викладена у судових рішеннях у справах № 18/18 та №825/3319/15-а, не є преюдицією; зазначає про існування між Любецькою селищною радою та ТОВ «Штиль» правовідносин оренди земельної ділянки та укладення договору довгострокового тимчасового користування землею на умовах оренди; законодавство, чинне на час укладення договору та на сьогоднішній день, відносить оспорюваний правочин до договорів оплачуваного використання земельної ділянки, що відповідно свідчить про наявність у відповідача обов`язку здійснювати плату за користування.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задовленні позову у повному обсязі з таких підстав.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із даним позовом. Позивачем та відповідачем підстави звернення прокурора до суду з даним позовом не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України якщо сторони в належній формі досягли згоди усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Предметом спору у даній справі є припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 22.10.2001 між Любецькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штиль" щодо земельної ділянки для ведення рибного господарства, розміщення і експлуатації основних та допоміжних будівель і споруд площею 89,46 га, зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею №65 та зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Штиль" повернути Любецькій селищній раді земельну ділянку загальною площею 89,46 га. до комунальної власності шляхом підписання акту приймання-передачі внаслідок порушення відповдачем умов договору у частині внесення плати за користування земельною ділянкою (земельного податку).

Судом встановлено, що на час укладення спірного договору від 22.10.2001 суспільні відносини щодо тимчасового користування землею регулювалися Земельним кодексом України від 13.03.1992; Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998; Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992.

Згідно із ч. 1-3 ст.7 Земельного кодексу України (чинним на момент укладення договору) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 8 Земельного кодексу України (чинним на момент укладення договору) земля може надаватися в оренду в короткострокове користування - до трьох років (для випасання худоби, сінокосіння, городництва, державних та громадських потреб) і довгострокове - до п`ятдесяти років. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються в договорі.

З вищенаведеного вбачається, що на час укладення спірного договору від 22.10.2001 чинним законодавством було передбачено можливість укладення як договору про право тимчасового користування землею, так і договору оренди як особливого виду договору користування землею.

Зазначені види договорів хоча і регулювали тотожні відносини у сфері землекористування, але мали суттєві відмінності.

Право довгострокового тимчасового користування землею та право довгострокового тимчасового користування землею на умовах оренди становили різні види договорів, на підставі яких громадяни та юридичні особи мали різні за змістом види прав на користування земельною ділянкою.

Так, ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року було передбачено існування права тимчасового користування землею, яке виступало як самостійний вид землекористування поряд із правом користування землею на умовах оренди. Договір на право тимчасового користування землею мав значно коротший перелік істотних умов, до яких за змістом ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року належав лише об`єкт (земельна ділянка із зазначенням цільового призначення) та строк користування.

Згідно із ст. 36 Земельного кодексу України власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Орендар сплачує за землю орендну плату, розмір якої встановлюється за угодою сторін у договорі оренди.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (у редакції, чинній на момент укладення договору) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. Отже, зазначений Закон встановлював обов`язок для тимчасових землекористувачів, відмінних від орендарів, вносити плату за землю у вигляді земельного податку.

Дослідивши зміст договору від 22.10.2001, суд дійшов висновку, що земельна ділянка була передана Товариству з обмеженою відповіадальністю „Штиль" у тимчасове довгострокове користування, а не в оренду.

Таким чином, між сторонами договору виникли відносини щодо тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою як самостійного виду землекористування.

Факт виникнення між сторонами спірного договору від 22.10.2001 відносин щодо тимчасового довгострокового користування земельною ділянкою встановлено у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 11.11.2010 у справі №18/18.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 т.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом враховано, що 25.10.2001 прийнято та введено у дію з 01.01.2002 чинний Земельний кодекс України, а Земельний кодекс України у редакції від 13.03.1992 втратив чинність. На відміну від попереднього кодексу чинний Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Водночас пунктом 7 розділу X «Перехідні положення» чинного Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, оскільки договір на право тимчасового користування землею було укладено 22.10.2001 строком на 50 років, то на час введення у дію чинного Земельного кодексу України договір не втратив чинності, у зв`язку з чим відповідач зберіг право тимчасового довгострокового користування землею, що виникло на підставі укладеного із Любецькою селищною радою договору.

Судом встановлено, що умовами спірного договору не визначено умов щодо розірвання договору у разі зміни істотних обставин, зокрема, у зв`язку з тим, що чинне на теперішній час законодавство України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю, як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Разом з цим з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України і втратив чинність Закон України «Про плату за землю».

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п.п. 4 п. 297.1. ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

За даними Головного управління ДПС у Чернігівській області (лист №5351/5/25-01-04-01-05 від 29.12.2021) (а.с. 19) Товариство з обмеженою відповідальністю «Штиль» перебуває на податковому обліку, а з 01.01.2016 пребуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності - є платником єдиного податку третьої групи, який відповідано до абз.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно із листом Державної податкової служби України (Головне управління ДПС у Чернігівській області) №1301/АП/25-01-13-03-16 від 14.07.2022, станом на 13.07.2022 за відповідачем заборгованості з податків у зборів перед бюджетом відсутня (а.с. 106).

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Штиль», як платник єдиного податку третьої групи звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку) у порядку п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, а тому посилання прокурора у частині несплати відповідачем земельного податку за користування спірною земельною ділянкою спростовується викладеним вище.

Відповідно до п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Прокурор, посилаючись на п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України, просить суд припинити договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 22.10.2001 між Любецькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штиль" щодо земельної ділянки для ведення рибного господарства, розміщення і експлуатації основних та допоміжних будівель і споруд площею 89,46 га, зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею №65.

Приписами п. 2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відсутність порушеного права встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 752/900/15-ц, захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права, оскільки необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

Судом встановлено, що наявність спору між сторонами щодо несплати відповідачем земельного податку за користування спірною земельною ділянкою у матеріалах справи відсутні та прокурором не підтверджено. Підстав припинення спірного правочину, визначених законом, у позові та доданих до нього доказах суд, вивчивши доказову базу у справі, не вбачає.

Вказані обставини свідчать про відсутність факту порушень податкового та земельного законодавства з боку відповідача у справі та порушеного права позивача (в інтересах якого звернувся прокурор) при зверненні до суду із вказаним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 22.10.2001 між Любецькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штиль" щодо земельної ділянки для ведення рибного господарства, розміщення і експлуатації основних та допоміжних будівель і споруд площею 89,46 га, зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею №65.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Враховуючи, що у задоволенні позовної вимоги прокурора про припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 22.10.2001 між Любецькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Штиль" щодо земельної ділянки для ведення рибного господарства, розміщення і експлуатації основних та допоміжних будівель і споруд площею 89,46 га, зареєстрований у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею №65 судом відмовлено, похідна від неї позовна вимога про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Штиль" повернути Любецькій селищній раді земельну ділянку загальною площею 89,46 га для ведення рибного господарства, що знаходиться на території Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до комунальної власності шляхом підписання акту приймання-передачі є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Доказів протилежного прокурором та позивачем під час судового розгляду справи не надано, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, прокурором та позивачем не спростовано.

З урахуванням викладеного вище у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4962,00 грн. покладається Чернігівську обласну прокуратуру.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позовних вимог заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Штиль" про припинення договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 22.10.2001 та повернення об`єкту водного фонду відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на Чернігівську обласну прокуратуру.

В судовому засіданні 20.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 05.10.2022.

Суддя М.О. Демидова