Постанова

від 29.09.2022 по справі 910/9924/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/9924/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кібенко О. Р., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Андреїшиної І. О.

від 12 липня 2021 року

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнка В. В., Буравльова С. І., Шапрана В. В.

від 08 червня 2022 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива"

до: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Приватне акціонерне товариство "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Град - Цінні Папери"; 3) Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України"; 4) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_6 ; 2) ОСОБА_7 ; 3) ОСОБА_8 ,

про витребування з чужого незаконного володіння простих іменних акцій,

за участю представників:

від позивача: Ніколаєва І. С. , Титич В. М.

від відповідача-1: Беніцька В. І.

від відповідача-2: Беніцька В. І.

від відповідача-3: Беніцька В. І.

від відповідача-4: Беніцька В. І.

від відповідача-5: Беніцька В. І.

від третіх осіб:

на стороні позивача: 1) не з`явилися

2) не з`явилися

3) не з`явилися

4) не з`явилися

на стороні відповідачів: 1) не з`явилися

2) не з`явилися

3) не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів простих іменних бездокументарних акцій, емітованих Приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", у кількості по 131 556 штук з кожного (що становить 8,0007% від загальної кількості акцій) шляхом списання акцій з депозитарних рахунків відповідачів і зарахування на депозитарний рахунок позивача.

Позов мотивований тим, що позивач станом на четвертий квартал 2011 року був власником 657 780 штук простих бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що становило 40,0035% статутного капіталу зазначеного акціонерного товариства, однак ці акції вибули з володіння позивача поза його волею, незаконно та без належної на те підстави, оскільки позивач не приймав рішення та не вчиняв жодних правочинів щодо відчуження цих акцій. На момент звернення з позовом акції належать відповідачам, які є добросовісними набувачами.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19 вересня 2019 року прийняв цю позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/9924/19.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до витягів з інформаційної бази даних про ринок цінних паперів Державної установи "Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України" (http://smida.gov.ua) від 26 березня 2019 року:

- станом на 4-й квартал 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" було власником 657 780 штук іменних простих бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що становило 40,0035% від загальної кількості акцій зазначеного акціонерного товариства;

- станом на 1-й квартал 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" відсутнє серед переліку власників крупних пакетів акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", а власником 657 780 штук іменних простих бездокументарних акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", що становить 40,0035% від загальної кількості акцій, вказана інша юридична особа - інвестиційна компанія, код ЄДРПОУ 35109758).

20 червня 2012 року були укладені 15 (п`ятнадцять) договорів купівлі-продажу цінних паперів, предметом кожного з яких була купівля-продаж 33 852 штук акцій (код ISI UA 4000081400) у бездокументарній формі існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", за участю торгівця цінними паперами Товариства з обмеженою відповідальністю "Шукач", а саме договори:

- № БВ194/12, укладений між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець);

- № БВ189/12, укладений між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець);

- № БВ184/12, укладений між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець);

- № БВ195/12, укладений між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець);

- № БВ190/12, укладений між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець);

- № БВ185/12, укладений між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець);

- № БВ193/12, укладений між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець);

- № БВ188/12, укладений між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець);

- № БВ183/12, укладений між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець);

- № БВ197/12, укладений між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець);

- № БВ192/12 між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець);

- № БВ187/12, укладений між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець);

- № БВ196/12, укладений між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець);

- № БВ191/12, укладений між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець);

- № БВ186/12, укладений між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець).

Відповідно до довідки депозитарної установи Товариства з обмеженою відповідальністю "Град-цінні папери" № 175 станом на 24 квітня 2014 року кожен з покупців за зазначеними договорами був власником пакетів акцій Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" в розмірі 131 556 акцій, що становить 8,0007% від загальної кількості акцій зазначеного акціонерного товариства.

У грудні 2015 року відбулась повна зміна власників Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива», в результаті чого єдиним учасником товариства стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна компанія «Проспект».

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива» з 11 березня 2016 року був призначений Барильський А. Б. , який встановив, що за даними ресурсу www.smida.qov.ua станом на 1-й квартал 2012 року власником 657 780 штук акцій, що становить 40,0035% простих іменних акцій, емітованих Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», у бездокументарній формі стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Русько-Азіатська інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ - 35109758).

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування з чужого незаконного володіння відповідачів простих іменних бездокументарних акцій, емітованих Приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", у кількості по 131 556 з кожного (що становить 8,0007% від загальної кількості акцій), а загалом з усіх відповідачів 657 780 штук акцій, що становить 40,0035% простих іменних акцій, емітованих Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», (далі по тексту - спірні акції), шляхом списання їх з депозитарних рахунків відповідачів і зарахування на депозитарний рахунок позивача,

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" зазначило про те, що Товариство не приймало жодних рішень та не вчиняло жодних правочинів щодо відчуження цих акцій. В якості доказу неможливості відчуження акцій єдиною уповноваженою особою - директором позивача Цибулею Юрієм Львовичем протягом періоду з четвертого кварталу 2011 року до кінця першого кварталу 2012 року- позивач надав суду довідку № 23170 від 04 листопада 2013 року, згідно з якою Цибуля Юрій Львович у період з 25 листопада 2010 року до 04 листопада 2013 року утримувався в Київському СІЗО.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення.

Господарська справа № 910/9924/19 розглядалася господарськими судами неодноразово.

Господарський суд міста Києва рішенням від 12 липня 2021 року, ухваленим за результатами нового розгляду справи № 910/9924/19 та залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 червня 2022 року, у позові відмовив повністю.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довів обставин володіння спірними акціями після 08 грудня 2010 року, а також обставин вибуття майна (акцій) з його власності поза його волею та відсутності у відповідачів правових підстав для володіння майном (спірними акціями).

Також суди дійшли висновку про те, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог у цій справі, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, про захист яких він просить суд у позові, не порушені відповідачами, а суд відмовляє у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Базальт-Альтернатива» просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 липня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 червня 2022 року, а справу № 910/9924/19 направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судових рішень відповідач у касаційній скарзі послався на пункти 1 та 4 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

1) порушили норми процесуального права, оскільки:

- встановили обставини щодо права власності відповідачів на спірні акції, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів: довідки депозитарної установи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Град-цінні папери») № 175 від 24 квітня 2014 року, яка в матеріалах справи відсутня, договорів купівлі-продажу акцій, укладених з відповідачами, які є сфальшованими та оригінали яких відсутні в матеріалах справи та не досліджувалися судами;

- не встановили обставини придбання відповідачами та третіми особами на стороні відповідачів спірних акцій, обставини наявності у них фінансової спроможності на придбання акцій Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», щодо якого була порушена процедура банкрутства, підстави придбання ними акцій;

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про постановлення окремої ухвали відносно судді Господарського суду міста Києва, що ухвалила рішення у цій справі, б/н від 28 лютого 2022 року, а також не розглянув клопотання позивача про врахування і застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини б/н від 28 лютого 2022 року. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції не заслухав пояснення учасників справи щодо цих клопотань, не досліджував обставини, викладені у клопотаннях;

- не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесу всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів), викладені у постанові від 26 січня 2021 року у цій справі № 910/9924/19;

- суд апеляційної інстанції в порушення частини одинадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях не перевіряв відомості щодо повідомлення про дату, час та місце судових засідань третіх осіб, не ставив на обговорення, не з`ясовував думку сторін щодо можливості розгляду справи без участі учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідачі у відзиві на касаційну скаргу просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін, посилаючись на те, що позивач у касаційній скарзі не навів жодного порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного рішення, суди попередніх інстанцій на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 26 січня 2021 року у цій справі № 910/9924/19, дослідили усі наявні в матеріалах справи докази, врахували наведені учасниками справи аргументи, навели в оскаржуваних рішення та постанові мотиви їх відхилення або врахування.

7. Розгляд клопотань.

29 вересня 2022 року до початку судового засідання з розгляду касаційної скарги позивача у цій справі № 910/9924/19 на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали за фактом допущення суддею Господарського суду міста Києва Андреїшиної І. О. порушення норм законодавства. Також позивач просить надіслати окрему ухвалу органу досудового розслідування - Державному бюро розслідувань, встановити строк для вжиття заходів реагування, визначений статтею 214 КПК України (24 години), а саме: факт порушення кримінального провадження та початок розслідування за фактами, встановленими під час розгляду справи, проконтролювати надання суду відповіді про вжиті Державним бюро розслідувань заходи у строки, встановлені статтею 214 КПК України.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач послався на наявність підстав для постановлення окремої ухвали щодо судді Господарського суду міста Києва Андреїшиної І. О. в порядку частин десятої та одинадцятої статті 246 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під час розгляду цієї справи № 910/9924/19 суддею Господарського суду міста Києва Андреїшиною І. О. умисно або внаслідок грубої недбалості були допущені істотні порушення норм процесуального права, а саме: ухвалене у цій справі по суті спору рішення було обґрунтоване доказом, який відсутній в матеріалах справи, що призвело до настання для позивача негативних наслідків, зокрема унеможливило реалізацію ним процесуальних прав у судовому процесі у цій справі з метою захисту його порушених прав та інтересів, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини. За твердженням позивача відповідно до статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» таке порушення є підставою для притягнення зазначеної судді до дисциплінарної відповідальності, однак враховуючи те, що дисциплінарний орган (Вища рада правосуддя) не діє, позивач просить Верховний Суд постановити відносно зазначеної судді окрему ухвалу в порядку статті 246 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин десятої та одинадцятої статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

У розумінні положень статті 246 Господарського процесуального кодексу України окрема суду ухвала є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Право суду касаційної інстанції постановити окрему ухвалу є самостійним, і не залежить від волевиявлення про це учасника судового процесу.

Такі висновки Верховного Суду викладені у постановах від 14 січня 2022 року у справі № 910/1200/20 та від 24 липня 2019 року у справі № 916/1206/18.

Розглянувши зазначене клопотання позивача, Верховний Суд не вбачає існування підстав для його задоволення.

Позивач у клопотанні не зазначає, ознаки якого кримінального правопорушення містять допущені суддею Господарського суду міста Києва Андреїшиною І. О. порушення.

Зазначені позивачем підстави для постановлення окремої ухвали стосуються допущених суддею Господарського суду міста Києва Андреїшиною І. О. порушень норм процесуального права при ухваленні рішення у цій справи по суті спору, про які позивач також зазначив і в касаційній скарзі та ці порушення законодавства не мають ознак кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України зазначені позивачем допущені суддею місцевого господарського у цій справі при ухваленні судового рішення порушення можуть бути усунені у спосіб, передбачений цим кодексом: шляхом оскарження ухваленого зазначеною суддею судового рішення до суду вищої інстанції, що і було здійснено позивачем. Тобто допущені суддею місцевого господарського суду порушення норм процесуального права при ухваленні рішення по суті спору можуть бути усунені судом вищої інстанції за результатом перегляду справи в апеляційному та / або касаційному порядку, і усунення таких порушень не потребує залучення інших органів та не потребує постановлення окремої ухвали.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що підстави для постановлення окремої ухвали відповідно до частини десятої статті 246 Господарського процесуального кодексу України відсутні, з огляду на що клопотання позивача про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.

Позиція Верховного Суду

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи сторін, викладені у касаційній скарзі та у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дослідивши повноту встановлення судами обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Поняття права власності визначене у статті 316 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частинами першою та другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Цивільно-правові засоби захисту права власності визначені у главі 29 Цивільного кодексу України.

Так, згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України).

Отже, зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права власності, як витребування неволодіючим власником своєї речі від володіючого невласника. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, коли річ незаконно вибула з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, чи оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо обставин, які становлять предмет доказування у справах за віндикаційним позовом (постанови Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 924/560/17, від 27 вересня 2018 року у справі № 903/844/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 910/4622/18, від 21 січня 2021 року у справі № 922/4140/19 та інші). За цими висновками Верховного Суду, що є сталими, предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому його майна з чужого незаконного володіння, зокрема:

- обставини, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно;

- обставини вибуття майна з володіння позивача;

- наявність майна позивача в натурі у незаконному володінні відповідача;

- відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

З огляду на викладене Верховний Суду зазначає про те, що у першу чергу, на підтвердження наявності у позивача у цій справі суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач має надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право власності на витребуване майно.

Доведення у першу чергу саме цієї обставини обумовлене специфікою віндикаційного позову, який, як уже зазначалося, є основним речово-правовим способом захисту цивільних прав та інтересів саме власника майна.

Отже у спірних правовідносинах, які склалися у цій справі № 910/9924/19, що переглядається, суди першочергово мають встановити з достовірністю, чи був позивач власником витребуваних ним простих іменних бездокументарних акцій, емітованих Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», у кількості 657 780 штук (що становить 40,0035% статутного капіталу Приватним акціонерним товариством «Білицький завод «Теплозвукоізоляція») станом на момент їх вибуття з власності позивача.

Однак, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій у цій справі № 910/9924/19 обставин, що пов`язані з правом власності позивача на витребуване майно, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили належним чином та достовірно ці обставини.

Дослідивши надані позивачем в обґрунтування наявності у нього права власності на спірні акції докази, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач не довів обставину володіння ним спірними акціями після 08 грудня 2010 року.

Зазначений висновок був зроблений судами на підставі виписок з реєстру власників іменних цінних паперів про операції на особовому рахунку, виданих реєстратором Товариством з обмеженою відповідальністю «Реєстраційно-консалтингова фірма «Акціонер» № № 54, 130, 177, 279, та виписки про стан рахунку у цінних паперах № 100031 станом на 07 грудня 2010 року, відкритого у зберігача Товариства з обмеженою відповідальністю «Град-цінні папери».

Однак, Верховний Суд зазначає про те, що при встановленні обставин наявності у позивача права власності на спірні акції, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися інші надані позивачем в обґрунтування цієї обставини докази, зокрема відомості з сайту http://smida.gov.ua щодо власників крупних пакетів акцій станом на 4-й квартал 2011 року, копія листа арбітражного керуючого № 01-09/118 від 15 січня 2019 року з додатками, що були додані позивачем до позовної заяви, про необхідність дослідження яких судами зазначив Верховний Суд у постанові від 26 січня 2021 року у цій справі.

Так, Верховний Суд у пунктах 50, 51 зазначеної постанови від 26 січня 2021 року звернув увагу судів попередніх інстанцій на необхідність з`ясування при вирішенні спору у цій справі підстав внесення до інформаційної бази даних про ринок цінних паперів, що функціонує на базі сайту http://smida.gov.ua, зазначених вище відомостей про власників крупних пакетів акцій Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» станом на 4-й квартал 2011 року, з`ясування правової природи цих відомостей та їх достовірності тощо, а також зауважив про необхідність надання судами оцінки доданій позивачем до позовної заяви копії листа арбітражного керуючого № 01-09/118 від 15 січня 2019 року з додатками на предмет того, чи підтверджують вказані докази право позивача на спірні акції на момент, коли вони, за доводами Позивача, вибули з його володіння.

Відповідно до частини першої статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Однак, в порушення зазначеної норми процесуального права суди попередніх інстанцій при здійсненні нового розгляду цієї справи не виконали зазначених вище вказівок Верховного Суду, викладених у пунктах 50, 51 постанови від 26 січня 2021 року у цій справі, з огляду на що дійшли передчасного висновку про недоведеність позивачем наявності у нього права власності на спірні акції після 07 грудня 2010 року.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до пункту 15 частини другої статті 7 та пункту 8 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань у випадках і межах, встановлених законом: встановлює вимоги, порядок та стандарти щодо обов`язкового розкриття інформації емітентами та особами, які провадять професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, забезпечує функціонування загальнодоступної інформаційної бази даних про ринки капіталу та організовані товарні ринки відповідно до законодавства.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у випадках і межах, встановлених законом: здійснює контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що здійснюється емітентами, суб`єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення (крім вкладників та учасників) та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринках капіталу та організованих товарних ринках, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам.

На виконання зазначених вимог закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку рішенням № 733 від 03 червня 2014 року затвердила положення про формування інформаційної бази даних про ринок цінних паперів (далі - Положення), відповідно до пункту 3 якого інформаційна база даних про ринок цінних паперів створюється та утримується Державною установою «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» (далі - Агентство) на базі сайта Агентства (http://smida.gov.ua) шляхом об`єднання інформації в єдиному центрі.

За змістом підпункту 1 пункту 6 зазначеного Положення до інформаційної бази даних про ринок цінних паперів включається, зокрема інформація про емітентів цінних паперів, що містить у тому числі інформацію щодо переліку власників значних пакетів (10 відсотків і більше) акцій.

Джерелами формування інформаційної бази даних про ринок цінних паперів є: 1) офіційний веб-сайт Комісії (http://nssmc.gov.ua); 2) веб-сайт загальнодоступної інформаційної бази даних Комісії про ринок цінних паперів (http://stockmarket.gov.ua); 3) власні веб-сайти учасників фондового ринку; 4) Комісія.

Формування та наповнення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів здійснюються Агентством шляхом перенесення інформації із джерел, визначених у підпунктах 1-3 цього пункту, та отримання інформації із джерела, визначеного у підпункті 4 цього пункту (пункт 6 Положення).

Крім того, стаття 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачає відповідальність за правопорушення на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках, зокрема за нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували та не застосували зазначені норми чинного законодавства та не з`ясували, на підставі чого була сформована інформація, що міститься на сайті Агентства (http://smida.gov.ua) щодо власників крупних пакетів акцій Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» станом на 4-й квартал 2011 року, надана позивачем до матеріалів справи, чи є така інформація достовірною, чи приймалося Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішення про застосування заходу впливу за розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних цієї інформації як недостовірної в порядку стаття 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Отже Верховний Суд зазначає про те, що обставини щодо наявності у відповідача права власності на спірні акції станом на момент їх вибуття з його власності (перший квартал 2012 року) не були з достовірністю та у повному обсязі встановлені судами попередніх інстанцій. Суди в порушення вказівок Верховного Суду у цій справі не дослідили належним чином наявні в матеріалах справи докази, що стосуються зазначених обставин, та не надали їм належну правову оцінку.

Від встановлення обставин щодо наявності / відсутності у позивача права власності на витребуване майно (спірні акції) залежить вирішення питання про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України та з`ясування інших обставин, що встановлюються при поданні віндикаційного позову, про які зазначалося вище. Отже, в залежності від того, які обставини будуть встановлені судами щодо того, чи був позивач власником спірних акцій станом на перший квартал 2012 року, судам також слід вирішити питання, чи підлягають застосуванню до спірних правовідносин положення статей 387, 388 Цивільного кодексу України, які застосовуються як спосіб захисту прав саме власника майна, та чи підлягають встановленню інші обставини, пов`язані з поданням віндикаційного позову.

У разі встановлення судами обставини, що підтверджують право власності позивача на витребуване майно, судам також слід врахувати, що згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння (за його чи поза його волею). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене у разі встановлення судами обставини, що підтверджують право власності позивача на витребуване майно, суди попередніх інстанцій також мають встановити з достовірністю, чи є відповідачі власниками саме спірних акцій, тобто акцій Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», що належали позивачу, а також дослідити належним чином умови договорів купівлі-продажу акцій, на підставі яких відповідачі набули право власності на акції щодо їх оплатності, обставини виконання цих договорів в частині виконання відповідачами зобов`язань з оплати придбаних за цими договорами акцій.

Крім того Верховний Суд звертає увагу судів на те, що суди в оскаржуваних рішенні та постанови при встановленні обставин щодо права власності відповідачів на акції Приватного акціонерного товариства «Білицький завод «Теплозвукоізоляція» послалися на довідку депозитарної установи Товариства з обмеженою відповідальністю «Град-цінні папери» № 175 від 24 квітня 2014 року, яка в матеріалах справи відсутня, про що правильно зазначив позивач у касаційній скарзі.

Разом з цим Верховний Суд вважає безпідставним посилання позивача у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не досліджували оригінали договорів купівлі-продажу акцій, укладених з відповідачами. Зазначені доводи скаржника спростовуються матеріалами справи. Господарський суд міста Києва ухвалою від 17 травня 2021 року витребував у відповідачів для огляду в судовому засіданні, зокрема і оригінали укладених з відповідачами договорів купівлі-продажу акцій від 20 червня 2012 року. На виконання вимог зазначеної ухвали суду представник відповідачів у судовому засіданні, що відбулося 02 червня 2021 року, надав суду для огляду ці договори, про що Господарський суд міста Києва зазначив у тексті оскаржуваного рішення. Позивач також був ознайомлений з наданими представником відповідачів оригіналами зазначених договорів.

Крім того у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив, не розглянув клопотання позивача про встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме клопотання: (1) про постановлення окремої ухвали відносно судді Господарського суду міста Києва, що ухвалила рішення у цій справі, б/н від 28 лютого 2022 року та (2) про врахування і застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини б/н від 28 лютого 2022 року.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд вважає зазначенні доводи скаржника безпідставними, оскільки зазначені клопотання не стосуються витребування, дослідження або огляду доказів та не стосуються встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, скаржник не обґрунтував, які обставини, що мають значення для правильного розгляду справи, могли бути встановлені за результатами розгляду судами цих клопотань.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пунктів 1 та 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановили обставини на підставі неіснуючого доказу, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 12 липня 2021 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 08 червня 2022 року у справі № 910/9924/19 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити надані учасниками справи докази та доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

10. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, розподіл судових витрат у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної / касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у винесенні окремої ухвали щодо судді Господарського суду міста Києва Андреїшиної І. О.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Базальт-Альтернатива" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 12 липня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 червня 2022 року у справі № 910/9924/19 скасувати.

4. Справу № 910/9924/19 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

В. Студенець