Постанова

від 21.09.2022 по справі 753/18628/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 753/18628/19

провадження № 61-3423св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство юстиції України, ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що 06 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 38-05/2/92, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 332 500 доларів США з кінцевим терміном виконання до 05 червня 2032 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 06 червня 2007 року укладено договір іпотеки № 38-02/1054.

Вказував, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Гончар Т. В. 06 червня 2007 року на підставі Іпотечного договору зареєстровано обтяження на квартиру, накладено заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі майна та зареєстровано відповідну заборону.

Посилався на те, що ОСОБА_2 , який є іпотекодателем, достеменно знав та усвідомлював, що квартира, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором, обтяжена іпотекою та забороною відчуження до виконання боржником ( ОСОБА_3 ) зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 2.4.3 іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання банк має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто, згідно умов іпотечного договору банк має право за настання певних обставин задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Зазначав, що в результаті планового моніторингу правового статусу заставних об`єктів співробітниками АТ «Укрсоцбанк» виявлено, що записи про обтяження предмету іпотеки (іпотека та заборона відчуження) погашені 17 липня 2013 року і 11 листопада 2016 року та, відповідно, перенесено до спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, державним реєстратором КП Новопетрівської сільської ради «РЕЗУЛЬТАТ» Рибалко В. М. прийняті рішення про припинення іпотеки та заборони на майно.

У подальшому предмет іпотеки декілька разів відчужено, а саме на підставі договорів купівлі-продажу на користь: ПП «МКП АРХІМЕД», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 158859390 від 07 березня 2019 року підставами для припинення обтяжень зазначено: рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків № 1995/15 від 19 лютого 2016 року; ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі № 755/4714/16-ц; ухвала Київського апеляційного суду від 13 липня 2016 року № бн.

Позивач вважав, що вказані судові рішення не могли бути підставою для припинення обтяжень (іпотеки та заборони на нерухоме майно).

Враховуючи наведене просило суд поновити в Державному реєстрі іпотек запис № 1685081 про державну реєстрацію обтяження, реєстраційний номер обтяження № 5086702, від 06 червня 2007 року та поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 17400067 про державну реєстрацію обтяження, реєстраційний номер обтяження: 5086596, від 06 червня 2007 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції постанови.

Змінюючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та виходить із того, що його право порушено, належним способом захисту буде звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «Альфа-Банк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 521/10608/19, провадження № 61-14795св21, від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20, провадження № 61-18079св21, від 30 червня 2021 року у справі № 125/274/18, провадження № 61-9461св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що ані кредитним договір, ані договір іпотеки недійсними не визнавалися, отже на час внесення до реєстру запису про припинення іпотеки не існувало жодної обставини, яка б дійсно свідчила про припинення іпотеки та/або наявність підстав для визнання її припиненою.

Заявник вказує, що рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 19 лютого 2016 року № 1995/15, ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року у справі № 755/4714/16-ц та ухвала Київського апеляційного суду від 13 липня 2016 року не могли бути підставою для припинення обтяжень (іпотеки та заборони на нерухоме майно), оскільки ними не було визначено таких підстав.

При цьому заборгованість за кредитним договором боржником не погашена, кредитні та іпотечний договори є чинними.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 червня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 38-05/2/92, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 332 500 доларів США з кінцевим терміном виконання до 05 червня 2032 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 06 червня 2007 року укладено договір іпотеки № 38-02/1054, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Т. В. та зареєстрований в реєстрі за №1187.

Предметом іпотеки за вказаним договором є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

З Інформаціїї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що приватним нотаріусом Гончар Т. В. 06 червня 2007 року на підставі Іпотечного договору зареєстровано обтяження на квартиру - іпотеку, реєстраційний номер обтяження 5086702, номер запису про обтяження 1685081. Накладено заборону відчуження зазначеного в іпотечному договорі майна та зареєстровано відповідну заборону за номером № 1188 (реєстраційний номер обтяження - заборони відчуження майна № 5086596, номер запису про обтяження 1740067).

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 13 жовтня 2016 року державним реєстратором Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Рибалко В. М. проведено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 1183, виданий 06 червня 2007 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Гончар Т. В., за ОСОБА_2

31 жовтня 2016 року державним реєстратором комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Рибалко В. М. на підставі рішення суду, серія та номер 1995/15, виданого 19 лютого 2016 року, видавник постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків; ухвали, суду серія та номер: бн, виданий 13 липня 2016 року, видавник Апеляційний суд м. Києва; ухвали суду серія та номер: 755/4714/16-ц, виданий 18 серпня 2016 року, видавник: Дніпровський районний суд м. Києва, проведено реєстраційну дію з припинення іпотеки за іпотечним договором № 38-02/1054, посвідченим 06 червня 2007 року приватним нотаріусом КМНО Гончар Т. В.

11 листопада 2016 року державним реєстратором Комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Рибалко В. М. на підставі рішення суду, серія та номер 1995/15, виданого 19 лютого 2016 року, видавник постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків; ухвали суду, серія та номер: бн, виданий 13 липня 2016 року, видавник Апеляційний суд м. Києва; ухвали суду, серія та номер: 755/4714/16-ц, виданий 18 серпня 2016 року, видавник: Дніпровський районний суд м. Києва, проведено реєстраційну дію з припинення обтяження, яке було зареєстроване державним реєстратором відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в інтересах ПАТ «Укрсоцбанк», за іпотечним договором № 38-02/1054 від 06 червня 2007 року.

11 листопада 2016 року о 16:56:59 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А. А. проведено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору про передачу вкладу до статутного капіталу, серія та номер 1738, виданий 11 листопада 2016 року, видавник: приватний нотаріус Гамзатова А. А., за приватним підприємством «МКП Архімед» (код ЄДРПОУ 21603286).

Цього ж дня, 11 листопада 2016 року, о 16:59:51 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А., на підставі договору про передачу вкладу до статутного капіталу, серія та номер 1738, виданий 11.11.2016, видавник: приватний нотаріус Гамзатова А.А., проведено реєстраційну дію з припинення права власності за приватним підприємством «МКП Архімед» (код ЄДРПОУ 21603286).

15 листопада 2016 року о 14:45:44 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А. А. проведено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу № 1755 від 15 листопада 2016 року, серія та номер:1183, виданий 06 червня 2007 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Гончар Т. В., за ОСОБА_2

15 листопада 2016 року о 14:47:33 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А. А. на підставі договору купівлі-продажу, з договором № 1755 від 15 листопада 2016 року, серія та номер:1183, виданий 06 червня 2007 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Гончар Т. В. проведено реєстраційну дію з припинення права власності за ОСОБА_2

16 листопада 2016 року о 15:45:19 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А. А. проведено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1770, виданий 16 листопада 2016 року, видавник: приватний нотаріус Гамзатова А. А., за ОСОБА_4

16 листопада 2016 року о 15:47:47 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А. А., на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1770, виданий 16 листопада 2016, видавник: приватний нотаріус Гамзатова А. А., проведено реєстраційну дію з припинення права власності за ОСОБА_4

07 грудня 2016 року о 09:16:11 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А. А. проведено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу, з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1183, виданий 06 червня 2007 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Гончар Т. В., за ОСОБА_2

07 грудня 2016 року о 09:22:51 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А. А., на підставі договору купівлі-продажу, з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 1183, виданий 06 червня 2007 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Гончар Т.В.; договору про розірвання, серія та номер: 1868, виданий 06 грудня 2016 року, видавник ОСОБА_6 , проведено реєстраційну дію з припинення права власності за ОСОБА_2

07 грудня 2016 року о 15:16:33 приватним нотаріусом КМНО Зубченко Р. О. проведено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2172, виданий 07 грудня 2016 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Зубченко Р. О., за ОСОБА_5 .

Цього ж дня, 07 грудня 2016 року, о 15:18:22 приватним нотаріусом КМНО Зубченко Р. О., на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2172, виданий 07 грудня 2016 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Зубченко Р. О., проведено реєстраційну дію з припинення права власності за ОСОБА_5

19 липня 2018 року о 14:55:00 приватним нотаріусом КМНО Зубченко Р. О. проведено реєстрацію права власності квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 2094, виданий 19 липня 2018 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Зубченко Р. О., за ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що за заявою представника позивача було порушено кримінальне провадження № 12018100020007156. В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 01 жовтня 2019 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1058272380000), шляхом заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій.

В матеріалах справи міститься рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 лютого 2016 року по справі № 1995/15, яким позовні вимоги АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 лютого 2016 року у справі № 1995/15 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 січня 2017 року залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України слідує що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, або встановлення факту підроблення (відсутності) такого рішення не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

Судами встановлено, що 11 листопада 2016 року державним реєстратором комунального підприємства Новопетрівської сільської ради «Результат» Рибалко В. М. на підставі рішення суду, серія та номер 1995/15, виданого 19 лютого 2016 року, видавник постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків; ухвали суду, серія та номер: бн, виданий 13 липня 2016 року, видавник Апеляційний суд м. Києва; ухвали суду, серія та номер: 755/4714/16-ц, виданий 18 серпня 2016 року, видавник: Дніпровський районний суд м. Києва, проведено реєстраційну дію з припинення обтяження, яке було зареєстроване державним реєстратором відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в інтересах ПАТ «Укрсоцбанк», за іпотечним договором № 38-02/1054 від 06 червня 2007 року.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, АТ «Альфа-Банк» вказувало, що на підставі судових рішень, які, на його думку, не могли бути підставою для припинення обтяжень (іпотеки та заборони на нерухоме майно), припинено обтяження на квартиру, яка передана в іпотеку в забезпечення виконання умов основного зобов`язання та здійснено її продаж.

Банк просив суд поновити в Державному реєстрі іпотек запис № 1685081 про державну реєстрацію обтяження, реєстраційний номер обтяження № 5086702, від 06 червня 2007 року та поновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 17400067 про державну реєстрацію обтяження, реєстраційний номер обтяження: 5086596, від 06 червня 2007 року.

Разом із тим, у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При цьому запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Аналогічний висновок міститься у пунктах 7.22, 9.8 постанови від 15 червня 2021 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).

Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та виходить з того, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 125/274/18 (провадження № 61-9461св19) не можуть бути прийняті судом, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, та наведеній АТ «Альфа-Банк» справі ухвалено за різних фактичних обставин.

При цьому слід зазначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду, на яку правомірно послався суд апеляційної інстанції, хоча й прийнята раніше ніж постанова, на яку послався заявник, проте оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 липня 2021 року.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом постанов Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 521/10608/19, провадження № 61-14795св21, від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20, провадження № 61-18079св21, відхиляються, оскільки судове рішення апеляційного суду не суперечить висновкам, викладеним у вказаних постановах, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з врахуванням висновків, викладених у вказаних постановах, щодо ефективного способу захисту.

Таким чином, змінюючи рішення місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Щодо судових витрат

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач (АТ «Альфа-Банк»), звертаючись до суду із вказаним позовом у вересні 2019 року, заявив дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без руху у зв`язку із відсутністю доказів сплати судового збору.

Вказаною ухвалою заявника зобов`язано сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 073,60 грн.

На виконання ухвали Верховного Суду 16 травня 2022 року заявником надано суду меморіальний ордер від 11 травня 2022 року, яким підтверджується сплата судового збору у розмірі, визначеному ухвалою від 18 квітня 2022 року.

Разом із тим, враховуючи те, що позивачем у вказаній справі є юридична особа, тому розмір судового збору за подання касаційної скарги, з урахуванням двох вимог немайнового характеру, мав становити 7 684 грн ((1 921,00 + 1 921,00)*200%).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Таким чином, оскільки під час подання касаційної скарги заявником сплачено судовий збір у розмірі 3 073,60 грн, тому останній має доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 610,4 грн (7 684-3 073,60), який підлягає стягненню з позивача у дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) у дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір у розмірі 4 610,4 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович