Ухвала

від 06.10.2022 по справі 300/3953/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"06" жовтня 2022 р. справа № 300/3953/22

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тимофєєва Лілія Андріївна, до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2625255300:03:003:0033 у Державному земельному кадастрі, зобов`язавши державного кадастрового реєстратора відділу №3 внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування у Поземельній книзі записів щодо державної реєстрації такої земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Тимофєєва Лілія Андріївна (надалі по тексту також - представник позивача), 03.10.2022 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Управління) про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2625255300:03:003:0033 у Державному земельному кадастрі, зобов`язавши державного кадастрового реєстратора відділу №3 внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування у Поземельній книзі записів щодо державної реєстрації такої земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0030 га і площею 0,0079 га згідно з Державним актом на право приватної власності серії ІФ№018579, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . За заявою позивача, розроблено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). При внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, позивачем отримано відмову у зв`язку із невідповідністю електронного документа встановленим вимогам, оскільки наявні зауваження щодо валідності електронного документа, та встановлено перетин земельних ділянок позивача із ділянкою кадастровий номер 2625255300:03:003:0033 (площа перетину складає 11,1732%), власником якої є ОСОБА_2 .

У зв`язку із прийняттям рішення про відмову у реєстрації земельних ділянок, належних ОСОБА_1 в Державному земельному кадастрі, відповідно до Протоколу №ПП2600244962018 від 03.07.2018 про проведення перевірки електронного документа та висновку щодо перевірки електронного документа, позивач звернулася до суду із позовом про скасування Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 . За наслідками оскарження, рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2019 у справі №351/466/19, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Заболотівської селищної ради об`єднаної територіальної громади, задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано Державний акт серії ЯА №554981 на право приватної власності на земельну ділянку 2625255300:03:003:0033 площею 0,0071 га по АДРЕСА_2 , виданого ОСОБА_3 24 липня 2007 року. На підставі виконавчого листа Снятинського районного суду Івано-Франківської області скасовано реєстрація права власності ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та автоматично виключені відомості про власника в Державному земельному кадастрі.

В подальшому, з метою реєстрації земельних ділянок площею 0,0030 га та площею 0,0079 га, згідно з Державним актом на право приватної власності серія ІФ№018579, позивачем знову подана заява на внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Втім, Державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прийнято рішення №РВ-7101471552021 від 22.07.2021 про відмову у реєстрації таких земельних ділянок, де зазначено перетин ділянок позивача з ділянкою, кадастровий номер 2625255300:03:003:0033, площа співпадає на 11,1732%.

За вказаних обставин, позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області із заявою про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2625255300:03:003:0033. Втім відповідач листом від 08.09.2022 за №У-115/0-195/6-22 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, посилаючись на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2019 у справі №351/446/19. А саме зазначив про те, що судом не було ухвалено рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації та припинення таких прав.

За доводами позивача державні акти на право приватної власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні Державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними Державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Враховуючи те, що правовстановлюючий документ, зокреме, Державний акт серії ЯА №554981 від 24.07.2007 на право приватної власності, на підставі якого внесені відомості до ДЗК та присвоєно кадастровий номер 2625255300:03:003:0033, було визнано недійсним на підставі рішення суду від 10.10.2019, що свідчить про припинення речових прав на таку земельну ділянку, то, на думку позивача, немає необхідності у визнанні, зміні чи припиненні цим рішенням речових прав зареєстрованих відповідно до законодавства на даний об`єкт нерухомості.

А тому, згідно тверджень позивача, наявність протиправного запису про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2625255300:03:003:0033, порушує її права, оскільки унеможливлює реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, що перебуває у її приватній власності, у зв`язку з чим звертається в суд за захистом свого порушеного права.

Позивач, правовідносини, з приводу яких виник спір, вважає публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду, відтак, для захисту своїх прав та інтересів ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою саме в Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Вказану позицію суд вважає помилковою, а даний спір таким, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Слід також вказати, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10.04.2018 у справі №808/8972/15, від 16.05.2018 у справі №826/4460/17, від 23.05.2018 у справі №815/4618/16, від 05.06.2018 у справі №04/20728/14, від 12.06.2018 у справі №823/378/16, від 13.06.2018 у справах №820/2675/17 та №803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Приймаючи постанову від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Справа, з аналогічними правовідносинами, вже була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 15.01.2020 (справа П/811/1047/16) дійшла висновку, що «Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реалізації та набуття третьою особою права власності на земельну ділянку.».

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у зв`язку із відмовою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, оформленою листом від 08.09.2022 за №У-115/0-195/6-22, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2625255300:03:003:0033, площею 0,0071 га по АДРЕСА_2 , власником якої є інша фізична особа - ОСОБА_3 . При цьому, заявником спірних реєстраційних дій позивач не була.

За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи рішення про державну реєстрацію земельної ділянки не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Таким чином, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьої особи щодо прав на спірну земельну ділянку (в частині перетин земельних ділянок ОСОБА_1 із ділянкою ОСОБА_3 площею перетину 11,1732%), а відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.10.2019 (справа №П/811/1174/16), від 25.03.2021 (справа №П/811/1345/16) і від 27.09.2022 (справа №П/811/1045/16).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, враховуючи зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників справи, суд приходить до переконання, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, який може бути розглянуто виключно у порядку цивільного судочинства.

Суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 170 КАС України).

З огляду на встановлення судом належності спору до юрисдикції відповідного місцевого загального суду, слід відмовити у відкритті провадження у справі.

Поряд з тим, слід роз`яснити позивачу, що згідно з частиною 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 170, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2625255300:03:003:0033 у Державному земельному кадастрі, зобов`язавши державного кадастрового реєстратора відділу №3 внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування у Поземельній книзі записів щодо державної реєстрації такої земельної ділянки.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду та повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Чуприна О.В.