Постанова

від 16.08.2022 по справі 295/16578/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/16578/21 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 37 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Франчука В.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №295/16578/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку регресу, за апеляційноюскаргою Публічного акціонерноготовариства "Національнаакціонерна страховакомпанія "Оранта"на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 5 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Публічне акціонерне товариство « Національна Акціонерна страхова компанія « Оранта» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що 1 травня 2020 року між ОСОБА_2 та страховою компанією укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно з яким з забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Volkswagen Sharan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У відповідності до положень статті 13 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказаний поліс укладений зі зменшенням розміру страхового платежу на 50 %, оскільки ОСОБА_2 досяг пенсійного віку та мав статус особи з інвалідністю 2 групи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

13 липня 2020 року, о 13 год. 20 хв., в м. Житомирі по вул. Чуднівській, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який був за кермом автомобіля Volkswagen Sharan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем Volkswagen Coravelle, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Винним у цій дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що здійснив виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 82237 грн. 45 коп.

Посилаючись на приписи частини 1 статті 38 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив стягнути з ОСОБА_1 50 % сплаченого страхового відшкодування у розмірі 41118 грн. 73 коп.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 5 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове,- про задоволення позову.

Зокрема, зазначає, що пільга, передбачена п.13.2 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надається за умови особистого керування забезпеченим транспортним засобом особою, яка належить до переліку визначених цією нормою категорій громадян.

Страхувальник ОСОБА_2 уклав поліс із застосуванням 50 % знижки, оскільки мав пільгу, передбачену для пенсіонерів та осіб з інвалідністю 2 другої групи.

Однак, ОСОБА_1 , який перебував за кермом забезпеченого транспортного засобу, не є пільговиком, відтак зобов`язаний відшкодувати страховику 50 % виплаченого страхового відшкодування відповідно до вимог пункту 38.1 статті 38 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При вирішенні спору суд прийшов до помилкового висновку про те, що вказана пільга увійшла до спадкової маси після смерті страхувальника ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Горлов Є.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 помер, а його єдиним спадкоємцем є відповідач. Отже, усі права та обов`язки померлого перейшли до його спадкоємця, в тому числі й право на отримання 50 % знижки, а також обов`язки, передбачені частиною 13.2 статті 13 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що право на отримання вказаної знижки не може успадковуватися, адже спадкуванню підлягає не право на знижку страхового платежу, який вже внесений за договором страхування, а права страхувальника за договором страхування.

Зауважує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 помер, відтак відсутні підстави стверджувати про те, що страхувальник порушив умови договору страхування, передавши транспортний засіб іншій особі, що має наслідком застосування частини 38.1 статті 38 вказаного Закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 1 травня 2020 року між ПАТ « НАСК « Оранта» та ОСОБА_2 укладений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Volkswagen Sharan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130000 грн., франшиза 1500 грн.

Оскільки страхувальник досяг пенсійного віку та мав статус особи з інвалідністю 2 групи, вказаний страховий поліс передбачав зменшення розміру страхового платежу на 50 %.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після його смерті прийняв син ОСОБА_1

13 липня 2020 року, о 13 год. 20 хв., в м. Житомирі по вул. Чуднівській, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 , який був за кермом автомобіля Volkswagen Sharan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем Volkswagen Coravelle, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 27 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді.

13 липня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про відшкодування страхового відшкодування.

13 серпня 2020 року позивачем складено страховий акт №ОЦВ-20-06-30326/1, яким визначено суму страхового відшкодування у розмірі 82237 грн. 45 коп.

27 серпня 2020 року вказані кошти були перераховані ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням №40539 від 27 серпня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач успадкував усі права та обов`язки ОСОБА_2 , у тому числі й вже використане спадкодавцем право на отримання 50 % знижки, а також обов`язки, передбачені частиною 13.2 статті 13 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, на момент скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди відповідач особисто керував забезпеченим транспортним засобом, без мети надання платних послуг, відтак на нього не може бути покладений обов`язок відшкодувати 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 13.2 статті 13 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України учасник війни, особа з інвалідністю ІІ групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або ІІ категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

У пункті 38-1.1 статті 38-1 вказаного Закону також зазначено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону ( при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 20-1.3 статті 20-1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі смерті страхувальника фізичної особи його права та обов`язки за договором страхування переходять до осіб, які одержали забезпечений транспортний засіб у спадщину.

Частиною 1 статті 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право на членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, ця стаття встановлює винятки з принципу загальності переходу спадщини, передбачаючи, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Право на пільгу, передбачене пунктом 13.2 статті 13 вказаного Закону, нерозривно пов`язане з особою ОСОБА_2 . Таке право він отримав у зв`язку з тим, що перебував на пенсійному забезпеченні та мав статус особи з інвалідністю 2 групи. Зазначена пільга поширюється виключно на конкретно визначену категорію осіб й покликана сприяти їх соціальному захисту.

Таким чином, право на вказану пільгу не входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 . Та обставина, що положеннями пункту 20-1.3 статті 20-1 вказаного вище Закону передбачена можливість переходу прав та обов`язків за договором страхування до осіб, які одержали забезпечений транспортний засіб у спадщину, не свідчить про поширення на відповідача права на пільгу, яке спадкодавець мав за життя та яке було нерозривно пов`язане з його особою.

Отже, в розумінні вищезазначених положень законодавства, у відповідача виник обов`язок відшкодувати ПАТ « НАСК « Оранта» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 50 % сплаченого позивачем страхового відшкодування.

Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача 41118 грн. 73 коп.

Оскільки позов та апеляційну скаргу задоволено, на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 5675 грн.

Керуючись ст.ст.259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити.

Рішення Богунського районногосуду м.Житомира від5травня 2022року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" страхове відшкодування у розмірі 41118 грн. 73 коп. та 5675 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча Судді: