Рішення

від 15.08.2022 по справі 640/18710/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2022 року 11:01 № 640/18710/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, літ. Г)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій -

за участю:

представника позивача - Верховського О.В.,

представника відповідача - Кальковця В.Л.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві №00002240502, №00002344207, №00002324207 та №00002334207 від 26 лютого 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2020 року №Ю-089;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві №00002314207 від 26 лютого 2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на соціальне страхування в сумі 323 990,90 грн. та №00002304207 від 26 лютого 2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що чинне законодавство України не містить обмежень або заборон на укладення фізичними особами-підприємцями господарських договорів із суб`єктами господарювання, із якими такий ФОП одночасно перебуває у трудових відносинах. Норми податкового законодавства також не містять виключень щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування щодо доходів, які виплачуються ФОПам від здійснення господарської діяльності особами, із якими такий ФОП перебуває у трудових відносинах. Тобто, згідно позиції позивача, платник податку може одночасно здійснювати виплати на користь фізичної особи як за трудовим договором, виконуючи функції податкового агента, так і за цивільно-правовим або господарським договором, як фізичній особі-підприємцю, без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України.

Також представник позивача стверджує про безпідставність висновків контролюючого органу щодо протиправності включення до складу витрат суми списаної дебіторської заборгованості у загальному розмірі 15 548 629,35 грн., яка визнана безнадійною без одночасного збільшення на аналогічну суму фінансового результату до оподаткування. На переконання позивача, Податковий кодекс України не встановлює вжиття заходів щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості в якості обов`язкової умови для віднесення її до складу простроченої заборгованості.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача вказав, що оскаржувані рішення прийняті обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин справи, відтак підстави для їх скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у місті Києві в період з 29 листопада 2019 року по 14 січня 2020 року відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у місті Києві від 15 листопада 2019 року №3312 проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Сатурн-ТВ», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено акт перевірки від 21 січня 2020 року №26/26-15-05-02-05/33156447.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправленні помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 року №137, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зі змінами та доповненнями, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, із змінами та доповненнями, пункту 18, 20, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 9 009 894,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (рядок 21) на загальну суму на загальну суму 1 335 562,00 грн.;

- підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.1 статті 171, із урахуванням підпункту 14.1.80, підпункту 14.1.195, підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 5 883 754,50 грн.;

- статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) IV квартал 2016 року;

- підпункту 1.1, підпункту 1.3, підпункту 1.5 пункту 161 розділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 490 312,88 грн.;

- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 та пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 647 981,81 грн.;

- підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 6 розділу ІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено подання з порушенням встановлених строків звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2019 року.

На підставі вказаних висновків акта перевірки контролюючим органом 26 лютого 2020 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №00002240502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 755 143,00 грн., в т.ч. 3 004 114,00 грн. за основним платежем, 751 029,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- податкове повідомлення-рішення №00002344207, на підставі якого ТОВ «Сатурн-ТВ» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб всього на суму 9 968 301,75 грн., в т.ч. за основним платежем 5 883 754,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 084 547,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00002324207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 830 691,82 грн. в т.ч. 490 312,88 грн. за основним платежем та 340 378,94 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №00002334207, на підставі якого до ТОВ «Сатурн-ТВ» застосовано штрафні санкції за податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-089, сформовану щодо необхідності сплати заборгованості за сплати єдиного внеску в розмірі 647 981,81 грн.;

- рішення №00002304207 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на підставі якого до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.;

- рішення №00002314207 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску, яким до ТОВ «Сатурн-ТВ» застосовано штрафні санкції у розмірі 323 990,90 грн.

Незгода позивача із зазначеними рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

В частині позовних вимог щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 26 лютого 2020 року №00002344207, №00002324207, №00002334207, суд виходить з наступного.

Так, з акта перевірки вбачається, що у періоді, що перевірявся, працівникам виплачувались доходи, нараховані (сплачені) у зв`язку з відносинами трудового найму, що належать до категорії заробітної плати та прирівняних до неї виплат згідно з вимогами Закону України «Про оплату праці».

В ході проведення перевірки встановлено, що підприємство здійснювало виплати фізичним особам-підприємцям, які одночасно є працівниками суб`єкта господарювання за основним місцем роботи, а саме:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - працювала на посаді бухгалтера відповідно наказу від 05 листопада 2013 року №155-К.

При цьому, згідно договору надання послуг від 28 вересня 2017 року №7/17 ФОП ОСОБА_1 надавала бухгалтерські послуги.

За період з вересня 2017 року по червень 2019 року ФОП ОСОБА_1 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 1 560 000,00 грн.

Згідно договору надання послуг від 28 вересня 2017 року №7/17 ФОП ОСОБА_1 надавались послуги по дослідженню кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

За період з вересня 2017 року по грудень 2018 року ФОП ОСОБА_1 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 7 120 000,00 гривень.

За період з вересня 2017 року по грудень 2018 року ФОП ОСОБА_1 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 7 120 000,00 грн.

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) - працювала на посаді бухгалтера відповідно наказу від 16 вересня 2013 року №82-К.

При цьому, згідно договору надання послуг від 27 вересня 2017 року №1/17 від ФОП ОСОБА_2 надавав послуги по дослідженню кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

За період з жовтня 2017 року по березень 2019 року ФОП ОСОБА_2 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 5 740 000,00 грн.

- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - працювала на посаді менеджер ЗЕД відповідно наказу від 01 квітня 2015 року №30-К.

Водночас, згідно договору надання послуг від 02 жовтня 2017 року №3/17 ФОП ОСОБА_3 надавала послуги перекладу.

За період з жовтня 2017 року по червень 2019 року ФОП ОСОБА_3 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 2 506 270,00 грн.

Також, згідно договору надання послуг від 28 вересня 2017 року №2/17 ФОП ОСОБА_3 надавала послуги по дослідженню кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

За період з грудень 2017 року по червень 2019 року ФОП ОСОБА_3 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 4 090 300,00 грн.

- ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ) - працювала на посаді бухгалтера відповідно наказу від 24 грудня 2015 року №174-К.

В той же час, згідно договору надання послуг від 27 вересня 2017 року №1/17 ФОП ОСОБА_4 надавала послуги по дослідженню кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

За період з вересня 2017 року по червень 2019 року ФОП ОСОБА_4 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 6 720 000,00 грн.

- ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ) - працював на посаді менеджер ЗЕД відповідно наказу від 01 квітня 2015 року №33-К.

При цьому, згідно договору надання послуг від 02 жовтня 2017 року №1/17 ФОП ОСОБА_5 надавав послуги по дослідженню кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки та переклад.

За період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року ФОП ОСОБА_5 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 493 455,00 грн.

- ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) працювала на посаді начальник підрозділу промоутерів та мерчендайзерів відповідно до наказу від 16 листопада 2011 року №69-К.

Згідно договору надання послуг від 02 жовтня 2017 року №6/17 ФОП ОСОБА_6 надавала послуги по дослідженню кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки та переклад.

За період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року ФОП ОСОБА_6 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № НОМЕР_2 надано послуг на загальну суму в розмірі 4 000 000,00 грн.

- ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_8 ) працювала на посаді менеджер ЗЕД відповідно до наказу від 01 квітня 2015 року №25-К.

Згідно договору надання послуг від 25 січня 2018 року №25/18 ФОП ОСОБА_7 надавав послуги по дослідженню кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки та переклад.

За період з січня 2018 року по квітень 2018 року ФОП ОСОБА_7 згідно актів виконаних робіт та картки рахунку № 631 надано послуг на загальну суму в розмірі 750 000,00 грн.

Встановлені в ході перевірки обставини слугували для таких висновків податкового органу: винагорода за виконану роботу виплачувалася регулярно; винагорода від ТОВ «Сатурн-ТВ» є основним джерелом надходжень фізичних осіб- підприємців; виконані роботи виконувалися особисто без залучення найманих працівників та інших ФОП (згідно ІС «Податковий Блок», звітність за формою ШДФ відсутня); робота виконується в інтересах ТОВ «Сатурн-ТВ» та для здійснення ним господарської діяльності та отримання прибутку; роботи згідно договору з підприємцями надавалися в регламентований час роботи товариства одночасно з виконанням обов`язків згідно трудового договору, відповідно до наданих до перевірки табелів обліку робочого часу вищезазначені підприємці дотримувалися внутрішнього розпорядку ТОВ «Сатурн-ТВ».

Позиція контролюючого органу зводиться до того, що оскільки вищезазначені підприємці одночасно є найманими працівниками підприємства, а виконані роботи (надані послуги) згідно договорів та актів виконаних робіт надані в ході трудової діяльності та відносяться до функцій та обов`язків найманих працівників підприємства, то суми доходу виплаченого в рамках надання цих послуг та робіт підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України як заробітна плата, а сторони договору прирівнюються до працівника та роботодавця в розумінні підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та фактично є трудовими.

У результаті вище встановлених обставин відповідач в акті перевірки дійшов висновку про безпідставне неутримання ТОВ «Сатурн-ТВ» у джерела виплати доходу податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Так, підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що працівником вважається фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

В розумінні підпункту 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Податкового кодексу України до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно - правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що «самозайнята особа» - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Тобто, фізична особа - підприємець може бути найманим працівником, за умови, якщо її підприємницька діяльність не пов`язана з виконанням обов`язків, як працівника підприємства (установи, організації, або фізичної особи) та здійснюється у вільний від таких обов`язків час, що контролюючим органом не заперечується.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок за ставками, визначеними у статті 167 Кодексу.

Згідно норм підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України - якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171 Податкового кодексу України).

При цьому, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Отже суб`єкти господарювання не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам-підприємцям, крім випадку, коли буде встановлено, що відносини за цивільно-правовим договором фактично є трудовими.

Водночас, згідно вимог частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється зокрема на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності та вибору постачальників.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов`язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб`єктом господарювання та суб`єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов`язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Отже, Господарський кодекс України розрізняє види господарських зобов`язань суб`єкта господарювання із іншими особами в залежності від характеру дій, які зобов`язана сторона повинна вчинити на користь другої сторони, а суб`єкт господарювання вільний у виборі контрагента та укладенні договору.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, з метою встановлення характеру виконуваних робіт згідно цивільно-правових угод судом встановлено, що характер послуг, які надавалися ФОП за укладеними договорами (дослідження кон`юнктури ринку, послуги перекладача) є відмінними від посадових обов`язків таких осіб, вчинюваних на займаних посадах (бухгалтери, менеджери ЗЕД, начальник відділу мерчендайзингу), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посадових інструкцій працівників та предметами укладених договорів. При цьому, контролюючим органом не ставиться під сумнів необхідність придбання послуг, наданих ФОП за цивільно-правовими договорами, в межах господарської діяльності позивача та їх відповідність діловій меті та специфіці діяльності позивача.

Також, суд враховує, що вартість отриманих від ФОП послуг позивачем включена до складу витрат при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Додатково суд звертає увагу, що аналіз посадових інструкцій працівників та змісту укладених цивільно-правових договорів свідчить, що останні не містять ознак трудових договорів, адже відсутній обов`язок виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язок підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Судом також встановлено, що виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 як фізичними особами - підприємцями своїх обов`язків за укладеними договорами про надання послуг не було можливе у рамках здійснення ними своїх трудових функцій на підприємстві, адже такі права не передбачені відповідними посадовими інструкціями таких працівників. Надання ж послуг за договорами підтверджуються відповідними актами приймання - передачі. При цьому, твердження контролюючого органу, що під час надання послуг вказані особи перебували на робочому місці та дотримувалися правил внутрішнього трудового розпорядку не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Також, КВЕДи зареєстрованих як ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 повністю відповідають характеру та предмету укладених між ними та позивачем договорів.

Стосовно тверджень відповідача про те, що виплачувана ФОП винагорода носила регулярний характер суд зазначає, що виплата такої винагороди була обумовлена не певною календарною періодичністю, а залежала виключно від факту надання послуг згідно актів приймання-передачі.

Також, на думку суду, доводи контролюючого органу про те, що винагорода, виплачена вказаним ФОП Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» є основним джерелом надходжень не можуть слугувати підставою для визнання таких відносин виключно трудовими.

Відтак , встановивши, що ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з якими позивач мав господарські відносини в межах обраних ними видів діяльності, зареєстровані як суб`єкти підприємницької діяльності, надавали Товариству послуги згідно з цивільно-правовими договорами, які не містять ознак трудових й сторони цих угод не можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, позивач не є податковим агентом по відношенню до вказаних осіб. Відповідно й нарахування позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб є безпідставним.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України (підпункт 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

З огляду на те, що судом встановлено відсутність у позивача виконувати обов`язки податкового агента при виплаті ФОП винагороди за отримані згідно цивільно-правових договорів послуг, суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу військового збору.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі по тексту також - Закон №2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно- правовими договорами.

Згідно частини 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (пункт 8 статті 9 Закону №2464).

Згідно пункту 3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску податковими органами здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464 за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50% суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається з акта перевірки, перевіркою повноти визначення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2016 року по 30 вересня 2019 року встановлено його заниження на суму 647 981,81 грн., яке зумовлене заниженням сум виплачених 29-ти фізичним особам-підприємцям, відносини з якими фактично є трудовими, на які нараховується єдиний внесок в розмірі 22 % (в межах максимальної величини) - на загальну суму 9 934 178,01 грн.

З огляду на те, що в ході судового розгляду даної справи суд прийшов до висновку, що відносини позивача з фізичними особами-підприємцями, вказаними в акті перевірки, не мають характеру трудових, відповідно нарахування сум єдиного соціального внеску згідно спірної вимоги та застосування до позивача штрафних санкцій за таке нарахування є протиправним, а відповідні рішення підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року №00002240502 щодо збільшення податку на прибуток приватних підприємств та застосування штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Згідно наявних матеріалів справи, між ТОВ «Сатурн-ТВ» та постачальниками було укладено договори купівлі-продажу №21/13 від 02 січня 2013 року (постачальник ТОВ «Вольт Март» код ЄДРПОУ 37370440), договір купівлі-продажу №1/13 від 02 січня 2013 року (продавець ТОВ «Таір-К» код ЄДРПОУ 34309368), договір купівлі-продажу з ТОВ «Е-Комерс» код ЄДРПОУ 38118791) та ФОП ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_9 ).

Згідно зазначених взаємовідносин з вказаними контрагентами у позивача виникла кредиторська заборгованість на загальну суму 1 140 889,00 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що згідно з наданими ТОВ «Сатурн-ТВ» до перевірки журналами-ордерами (оборотами рахунку) по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» станом на 01 жовтня 2016 року встановлено наявність кредиторської заборгованості, щодо якої минув термін позовної давності та яка не була погашена станом на 30 вересня 2019 року, по наступних постачальниках: ТОВ «Таір-К» - 12 057,41 грн.; ТОВ «Вольт Март» - 14 784,75 грн.; ТОВ «Е-Комерс» - 264 290,35 грн.; ФО ОСОБА_8 - 849 756,53 гривень.

Підприємством в ході проведення перевірки надано первинні документи, що підтверджують виникнення зазначеної заборгованості, та відповідно до яких встановлено наступні періоди її виникнення: ТОВ «Таір-К» в сумі 12 057,41 грн. - 03 січня 2014 року згідно видаткової накладної №1 від 28 січня 2014 року; ТОВ «Вольт Март»: 14 784,75 грн. - 24 січня 2014 року відповідно до видаткової накладної №584 від 24 січня 2014 року; ТОВ «Е-Комерс» в сумі 264 290,35 грн. згідно видаткових накладних №ЕК-0000326 від 10 листопада 2014 року, №ЕК- 0000597 від 31 грідня 2014 року, №ЕК-0000074 від 30 січня 2015 року, №ЕК-0000257 від 10 березня 2015 року, №ЕК- 0000258 від 10 березня 2015 року, №ЕК-0000305 від 13 березня 2015 року; ФО ОСОБА_8 в сумі 849 756,53 грн. - 29 серпня 2014 року відповідно до довідки рахунок від 29 серпня 2014 року №854625, №854624, №854626, №854627.

Частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вимогами статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз наведених норм свідчить, що у разі, якщо дебітор вчиняє дії, що свідчать про визнання свого боргу (підписання акту звірення взаємних розрахунків), то перебіг позовної давності переривається.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306 (надалі по тексту також - Положення №20).

Так, згідно пункту 5 Положення №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов`язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню, з відображенням у рядку 2120 Звіту про фінансові результати (Форма №2).

Так, 02 січня 2017 року та 02 січня 2018 року ТОВ «Сатурн-ТВ» затвердило накази №1-Б від 02 січня 2017 року та відповідно 02 січня 2018 року про облікову політику на підприємстві, згідно яких Товариством прийнято рішення щодо визначення доходу від безнадійної кредиторської заборгованості. Підприємством вирішено визначати дохід за безнадійною кредиторською заборгованістю лише якщо є впевненість у непогашенні боргу.

Позиція представника позивача зводиться до того, що закінчення строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України, ще не дає достатніх підстав та впевненості вважати, що дана заборгованість не буде сплачуватися в майбутньому та те, що вона є безнадійною.

Водночас, положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відтак, чинне законодавство закінчення строку позовної давності пов`язує з визнанням суми такої заборгованості безнадійною, адже впродовж строку позовної давності кредитор не вчинив належних дій щодо стягнення такої заборгованості в судовому/позасудовому порядку. При цьому, відсутність рішення Товариства щодо списання кредиторської заборгованості не спростовує висновків про те, що така заборгованість набула статусу безнадійної.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Сатурн-ТВ» в порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та пункту 5 Положення №20 занижено показники, задекларовані у рядку 01 Декларацій «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» на загальну суму 1 140 889 грн.

Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що згідно наданих до перевірки карток по рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності» встановлено включення до складу витрат сум дебіторської заборгованості на загальну суму 15 548 629,35 грн., яку ТОВ «Сатурн-ТВ» визнано безнадійною.

В підтвердження операцій (Дт 944 Кт 361) ТОВ «Сатурн-ТВ» надано накази про інвентаризацію дебіторської або кредиторської заборгованості №30/12 від 28 грудня 2018 року (списання станом на 30 грудня 2018 року), №30/06 від 27 червня 2019 року (списання станом на 30 червня 2019 року), №30/09 від 30 вересня 2019 року (списання на 30 вересня 2019 року), акти інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання та протоколи про інвентаризацію дебіторської або кредиторської.

Згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).

Вимогами підпунктів 2, 3 пункту 6 статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувану, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувану в натурі.

Про повернення стягувану виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (пункт 4 статті 37 Закону № 1404).

Повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону (п. 5 ст. 37 Закону № 1404).

Відтак, у разі відсутності майна у боржника - юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно з підпункту «є» 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону №1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника - відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.

У разі, якщо постановою про повернення виконавчого документа встановлено термін повторного пред`явлення для виконання виконавчого документу, тобто виконавче провадження по справі не закрито, дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають, то відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним згідно з підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

У відповідності до наказу ТОВ «Сатурн-ТВ» від 02 січня 2017 року №1-Б «Про облікову політику на підприємстві» підприємством передбачено створювати Резерв сумнівних боргів лише в разі достовірності та підтвердження даних про визнання такої заборгованості, як сумнівної і коли є впевненість у непогашенні боргу.

Фінансовий результат до оподаткування зменшувати на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам безнадійності.

Відповідно до підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Згідно підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд зазначає, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, зокрема підпунктом «є», та не підлягає зменшенню на всю суму такої списаної заборгованості.

Так, позивачем згідно з наданими до перевірки обліковими регістрами не було створено резерв сумнівних боргів. При цьому, до складу витрат було включено суми дебіторської заборгованості на загальну суму 15 548 629,35 грн., яку ТОВ «Сатурн-ТВ» визнано безнадійною.

Додаткових документів, що підтверджують вжиття заходів (в т.ч. проведення претензійної роботи) ТОВ «Сатурн-ТВ» щодо стягнення дебіторської заборгованості, до перевірки не надано.

Суд звертає увагу, що позивачем стосовно спливу позовної давності при здійсненні обліку кредиторської та дебіторської заборгованості застосовується взаємовиключний підхід, адже в одному випадку позивач стверджує, що сплив строку позовної давності є виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною, а в іншому випадку - необхідним є підтвердження того, що така заборгованість не буде погашеною.

В той же час, позиція контролюючого органу ґрунтується на нормах чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, відтак суд приходить до висновку, що всупереч вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивачем не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму списаної дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно підстави для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування - відсутні.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень частково виконано покладений на нього обов`язок доказування правомірності свого рішення, а відтак суд приходить до наявності підстав для задоволення позову в частині.

Відповідно до вимог частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 26 лютого 2020 року №00002344207, №00002324207, №00002334207, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 лютого 2020 року №Ю-089, рішення №00002304207 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», №00002314207 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску.

В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-ТВ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25-а, літера «Г», код ЄДРПОУ 33156447) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 15 765 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук