Рішення

від 15.08.2022 по справі 640/15064/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2022 року 11:17 № 640/15064/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судових засідань Левкович А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (01133, м Київ, вул. Є.Коновальця, буд. 36-д, оф.42)

до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,

33/19)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

за участю сторін:

представника позивача - Ларіонов М.О.,

представника відповідача - Скрибка І.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року №00382650704, №00382670704.

Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджується належним чином оформленими документами - договорами, рахунками на оплату, видатковими накладними, ТТН, залізничними накладними, картками аналізу якості зерна, доказами оплати товару з ПДВ, експортними контрактами та ВМД. При цьому, будь-які зауваження щодо повноти чи змісту відповідних первинних документів, яка надавалися також і в ході проведення перевірки, у контролюючого органу відсутні.

Також представник позивача просив врахувати, що на його запит контрагенти надали листи про походження товару, договори поставки, видаткові та податкові накладні з доказами реєстрації. Водночас, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платників податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Крім того, у позивача відсутні повноваження та/або обов`язки, а також технічні можливості перевіряти факт реєстрації податкових накладних, складених в межах господарських операцій третіх осіб.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник відповідача вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, адже перевіркою ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» встановлено обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах, які були надані до перевірки, недостовірних відомостей при оформленні господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ. На переконання представника податкового органу, фактично позивачем створено відсутність реального здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, стверджував про порушення відповідачем вимог Кодексу адміністративного судочинства України при поданні відзиву, а також підтримав заявлені вимоги з підстав, що викладені в адміністративному позові.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі направлення від 13 березня 2021 року №5800/26-15-07-04-02 та наказу від 29 березня 2021 року №2602-п, виданого на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України і наказу ДПС України від 07 серпня 2020 року №404 із змінами, внесеними наказом ДПС України від 19 березня 2021 року №347 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 року в порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки від 17 грудня 2019 року №407/26-15-05-04-01/30577181, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №0001050504, №0001070504, скасовані рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 17 березня 2020 року №9622/6/99-00-08-05-01-06.

За результатами проведеної перевірки складено відповідний акт перевірки від 20 квітня 2021 року №32191/26-15-07-04-02/30577181, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2019 року на 1 926 928,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядом 21 декларації з ПДВ) за вересень 2019 року на суму 2 099 848,00 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, у т.ч. бюджетного відшкодування за вересень 2019 року.

Згідно даних додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (вх. Від 21 жовтня 2019 року №9245460710) до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України» відобразило суму від`ємного значення за вересень 2019 року в розмірі 8 413 373,00 грн. Дана сума від`ємного значення складається в т.ч. з суми податкового кредиту, сформованого по взаємовідносинам з постачальником ПП «Лани України» (код ЄДРПОУ 39673538) за серпень 2019 року в розмірі 200 162,78 грн., вересень 2019 року в розмірі 1 726 764,77 грн.

Відповідно до даних додатку 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)» (вх. Від 21 жовтня 2019 року №9245460676) до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2019 року ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» в таблиці 1 відобразило суму від`ємного значення за вересень 2019 року у розмірі 15 671 986,00 грн. Дана сума від`ємного значення складається в т.ч. з суми податкового кредиту сформованого по взаємовідносинам з постачальником ПП «Лани України» (код ЄДРПОУ 39673538) за вересень 2019 року в розмірі 406 307,85 грн. та з постачальником ТОВ «Колосс Груп» (код ЄДРПОУ 40573529) за вересень 2019 року в розмірі 1 693 539,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2021 року №00382650704, №00382670704, незгода позивача з якими зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Приписами пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пункту 185.1 статті 185, підпункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Колосс Груп» та ПП «Лани України», у періоді, що перевірявся.

Так, перевіркою встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Колосс Груп» (постачальник) укладено договори поставок №ПП19/049ОК від 28 серпня 2019 року, №АА19/050ОК від 28 серпня 2019 року, №ПП19/053ОК від 03 вересня 2019 року, №ПФ19/059ОК від 07 вересня 2019 року, згідно яких постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 2-го та/або 3-го та/або 4-го класу, походження - Україна, врожаю 2019 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій згідно вказаних договорів, позивачем надано контролюючому органу копії договорів поставки, рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, картки аналізу якості, докази оплати товару з ПДВ.

Умовами вказаних договорів передбачено, якщо продавець не є безпосереднім виробником товару (пшениці), то додатково має надати лист, що підтверджує придбання даного товару (пшениці) у виробника.

Так, в ході проведення перевірки Товариством надано листи та копії первинних документів від ТОВ «Колосс Груп», що підтверджують придбання товару у виробників, а саме: листи від 31 серпня 2019 року (176,96 тон), від 04 вересня 2019 року (440,96 тон), від 31 серпня 2019 року (406,92 тон), від 06 вересня 2019 року (620,78 тон), від 14 вересня 2019 року (935,34 тон), від 04 вересня 2019 року (27,6 тон).

Згідно вказаних листів ТОВ «Колосс Груп» повідомляє про те, що поставлена пшениця безпосередньо придбана у сільгоспвиробника ТОВ «Київ-Агро» та ТОВ «ФГ» ГАЛ-СОЛЮШНЗ» та вказано реквізити договорів, на підставі яких здійснено придбання пшениці.

Позивачем було здійснено оплату на рахунки ТОВ «Колосс груп» за вказаними договорами, що підтверджується банківськими виписками по рахунках. Вказана оплата була досліджена контролюючим органом в ході перевірки та викладена в акті перевірки, а також сторонами не заперечується.

Крім того, контролюючим органом під час проведення перевірки було досліджено первинні документи на підтвердження здійснення вищевказаних господарський операцій, а також документи на підтвердження оплати за поставку вказаного товару, що відображено в акті перевірки.

При цьому, досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Матеріалами справи також підтверджується, що всі фінансово - господарські зобов`язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

Також, перевіркою встановлено факт укладення позивачем (як покупцем) з ПП «Лани України» (продавець) договорів купівлі-продажу №ПФ19/060МГ від 05 вересня 2019 року, №ПФ19/064МГ від 19 вересня 2019 року, №ПФ19/061МГ від 16 вересня 2019 року, №ПФ19/058МГ від 05 вересня 2019 року, №ПФ19/044МГ/2 від 28 серпня 2019 року, №ПФ19/044МГ/1 від 28 серпня 2019 року, №ПП19/065МГ від 22 вересня 2019 року, №ПП19/034МГ від 31 серпня 2019 року, умовами яких передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити пшеницю 2-го та/або 3-го та/або 4-го класу, походження - Україна, врожаю 2019 року.

При цьому, в ході перевірки досліджено первинні документи, виписані ПП «Лани України» на адресу ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», а саме договори, видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні та первинні документи, які підтверджують придбання даного товару у виробника.

Умовами договорів, вказаних вище, передбачалось, якщо продавець не є безпосереднім виробником товару (пшениці), то додатково має надати лист, що підтверджує придбання даного товару (пшениці).

Так, позивачем також надано копії листів ПП «Лани України» №50/2 від 10 вересня 2019 року (349,30 тон), №48 від 10 вересня 2019 року (349,30 тон), №50/4 від 10 вересня 2019 року (206,70 тон), №50/, від 10 вересня 2019 року (890,60 тон), №50 від 10 вересня 2019 року (94,280 тон), №50/1 від 10 вересня 2019 року (31,120 тон), №50 від 10 вересня 2019 року (94,280 тон), №51 від 19 вересня 2019 року (385,100 тон), №55 від 20 вересня 2019 року (304,780 тон), №56 від 22 вересня 2019 року (193,660 тон) на підтвердження джерела походження товару. Згідно вказаних листів ПП «Лани України» повідомляє про те, що поставлена пшениця безпосередньо придбана у виробника ТОВ «Київ-Агро» та вказано реквізити договорів, на підставі яких здійснено придбання пшениці.

Висновки контролюючого органу стосовно нереальності господарських операцій позивача із даними контрагентами ґрунтуються на тому, що придбання пшениці контрагентами у виробників не підтверджено документами по ланцюгу постачання.

В той же час, відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій вказані вище контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилань контролюючого органу на те, що контрагенти позивача не надавали/надавали не в повному обсязі податкову звітність, а також щодо відсутності інформації про наявність основних засобів, суд зазначає наступне.

Ознайомившись із такими доводами контролюючого органу, слід зазначити, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року в справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13.

ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» на вимогу перевіряючих надало для перевірки всі передбачені чинним законодавством України первинні документи по його взаємовідносинах з постачальниками.

Документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами.

Жоден документ ніким не визнано ні нікчемним, ні таким, що не відповідає чинному законодавству України.

Тим більше, що з огляду на принцип індивідуальної юридичної відповідальності (стаття 61 Конституції України), ознака фіктивного підприємництва з боку контрагента не має правового значення для платника податків.

Тобто, в разі встановлення у визначеному правовими нормами порядку фіктивного підприємництва з боку контрагента - відсутні підстави для визнання документів, що підтверджують оформлення господарських операцій з цим контрагентом недостовірними.

За змістом норм Податкового кодексу України, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування і або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника додатків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксується дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При цьому вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків і покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Також, чинне законодавство України не містить вимоги зазначення в актах виконаних робіт/наданих послуг інформації про залучення працівників (їх професійну належність) необхідних для виконання послуг, залучення машин та устаткування, деталізації наданих послуг, зазначення витрачених годин на надання вказаних послуг, тощо. Як зазначено вище, акти виконаних робіт відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд критично сприймає доводи контролюючого органу про податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, враховуючи те, що контролюючим органом не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження цього посилання, зокрема і акт про неможливість проведення звірки, про який зазначено в Акті перевірки.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/16272/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/11879/13-а.

Отже, операції позивача з ТОВ «Колосс груп» та ПП «Лани України» мають всі необхідні ознаки для визнання господарських операцій реальними, а саме:

1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (обидві сторони на момент здійснення операцій були зареєстровані як платники ПДВ);

2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця (факт подальшої поставки покупцям);

3) наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності (отримання прибутку від операції),

4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання (наявна первинна бухгалтерська документація, яка оформлена належним чином);

5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (наявні).

Крім того, реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Колосс Груп» підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва від 24 січня 2020 року в справі № 910/16678/19, від 17 лютого 2020 року у справі №910/16764/19, від 27 лютого 2020 року в справі №910/16682/19, від 23 червня 2020 року в справі №910/2829/20, в межах розгляду яких суд досліджував факт виконання зобов`язань між позивачем та контрагентом ТОВ «Колосс Груп» в межах договорів: від 07 вересня 2019 року №ПФ/19/059ОК; від 28 серпня 2019 року №ПП19/050ОК; від 28 серпня 2019 року №ПП19/050ОК; від 28 серпня 2019 року №ПП19/049ОК; від 03 вересня 2019 року №ПП19/053ОК.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено: факт поставки товару від контрагента позивачеві в обсязі та якості, передбачених договорами купівлі-продажу; виконання контрагентом інших зобов`язань, передбачених договорами купівлі- продажу; факт належного складення та реєстрації Контрагентом податкових накладних.

Таким чином, позивачем було правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суми по операціям з вказаними контрагентами.

В частині посилання представника позивача на наявність судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року в справі №640/18765/19, яким визнано протиправним та скасовано рішення комісії ДПС України про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ПП «Лани України»: від 25 липня 2019 року №2 датою подання 25 липня 2019 року; від 26 липня 2019 року №3 датою подання 26 липня 2019 року, суд враховує, що спірні рішення про відмову в реєстрації ПН стосуються договору поставки від 19 липня 2019 року №б/н; договору складського зберігання зерна від 19 липня 2019 року №19/07; договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 19 липня 2019 року №19/07-19; договору купівлі продажу від 18 липня 2019 року №ПП19/034 МГ, тобто договору, який не стосується перевіряємого періоду (вересень 2019 року).

Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку що висновки Головного управління ДПС у місті Києві в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не відповідають дійсності.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв необґрунтовано, у зв`язку з чим у суду наявні всі підстави прийти до висновку оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 19 травня 2021 року №00382650704, №00382670704.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд.36-д, оф.42, код ЄДРПОУ 30577181) документально підтверджені понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук