Постанова

від 04.10.2022 по справі 362/6323/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2022 року

м. Київ

справа №362/6323/20

провадження №22-ц/824/10021/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.

учасники справи:

позивач - Національний науковий центр «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства»

відповідачі - Глевахівська селищна рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17

треті особи - Національна академія аграрних наук України, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , державний реєстратор Глевахівської селищної ради Кияниця Наталія Миколаївна, приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелиця Жанна Пилипівна

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» - Олександрова Олексія Петровича

на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г.М.

у цивільній справі за заявою представника Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» - адвоката Олександрова Олексія Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» до Глевахівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , треті особи: Національна академія аграрних наук України, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , державний реєстратор Глевахівської селищної ради Кияниця Наталія Миколаївна, Приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелиця Жанна Пилипівна про скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» - адвокат Олександров О.П. звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації.

Разом з позовною заявою представником позивача Олександровим О.П. подана заява про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на кімнати №№ 412, 209, 310, 305, 506, 204, 208, 206 в будівлі по АДРЕСА_1 . Заборонити Глевахівській селищній раді та її виконавчим органам видавати свідоцтва про право власності на кімнату АДРЕСА_2 на підставі рішення її виконавчого комітету від 28 лютого 2018 року №12 «Про передачу житлових кімнат в гуртожитку в приватну власність громадян». Заборонити ОСОБА_18 і ОСОБА_19 вчиняти будь-які дії щодо проведення державної реєстрації права власності чи інших речових прав на кімнату АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви посилався на те, що відповідачі зареєстрували право власності на спірні кімнати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з того часу у них виникло право володіння, користування та розпоряджання зазначеним майном, в тому числі право відчужити зазначені кімнати за правочинами, що може утруднити виконання рішення суду у разі задоволення вказаного позову. Зокрема, можуть змінитись власники зазначених кімнат, що потребуватиме як зміни предмета позову, наприклад, на «витребування майна», так і залучення нових відповідачів, що значно затягуватиме судове провадження та порушить принцип розгляду судової справи в розумні строки. Також зміна предмета позову призведе до додаткових витрат на судовий збір позивача, який є державною бюджетною установою.

Обґрунтовуючи заяву, посилались на факт відчуження ОСОБА_16 кімнати № 206 на підставі договору дарування, посвідченого 20 листопада 2018 року приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Київської області Перепелицею Ж.П., на користь свого сина ОСОБА_17 .

Вказували на можливість отримання ОСОБА_18 і ОСОБА_19 свідоцтва про право власності та вчинення реєстрації права власності на кімнату № НОМЕР_1 , що призведе до утруднення виконання судового рішення та необхідності ініціювання нового позову.

Наголошували на тому, що забезпечення позову не може мати фактичних негативних наслідків для відповідачів, оскільки останні продовжуватимуть безперешкодно володіти і користуватись нерухомим майном та їх не буде позбавлено права власності на це майно.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою 09 серпня 2022 року представник позивача Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» - Олександров О.П. надіслав на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки вважає ухвалу суду незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, незважаючи навіть на факт відчуження однієї з кімнат.

Вважає, що судом не було враховано співввідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок не вжиття цих заходів. Наголошує на тому, що у даному випадку можливе настання негативних наслідків для позивача у разі задоволення позову та відсутність будь-яких фактичних негативних наслідків для відповідачів у разі відмови в задоволенні позову.

Зазначає, що накладення арешту на спірні кімнати є співмірним заходом, який може захистити як права та інтереси позивача, так і не порушить право власності відповідачів, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд керувався статтями 149-159 ЦПК України та виходив з того, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на припущеннях представника Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» - адвоката Олександрова О.П. і при цьому ним не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів, не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість або підготовчі дії відчуження відповідачами кімнат в гуртожитку в будівлі по АДРЕСА_3 , на користь третіх осіб, не зазначено ціни щодо визначення співмірності заходу забезпечення позову.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи ж забезпечення позову відповідно до змісту статті 150 ЦПК України забезпечуються, зокрема, накладенням арешту на майно відповідача та забороною вчиняти певні дії.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Зокрема, заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13 та від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

Так, відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цивільний процесуальний кодекс не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігти ситуації, в якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року (справа №826/8556/17), від 25 квітня 2019 року (справа №826/10936/18).

Згідно з частиною третьою статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що спір між сторонами виник з приводу набуття відповідачами права власності на кімнати в гуртожитку.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, представником Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» - адвокатом Олександровим О.П. до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які б свідчили про намір відповідачів або підготовчі дії відповідачів щодо відчуження кімнат в гуртожитку, крім того, заявником також не додано оцінку майна, на яке просить накласти арешт заявник, що позбавляє суд встановити співмірність заходу забезпечення позову.

Також до заяви про забезпечення позову не приєднано жодних доказів щодо наміру відповідачів ухилитися від виконання судового рішення.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доводи заявника про те, що існує реальна загроза утруднення виконання чи неможливість виконання рішення суду в подальшому є лише припущеннями.

Таким чином, колегією суддів не встановлено, а стороною позивача не доведено існування обставин, які можуть призвести до ускладнення або неможливості у майбутньому виконати рішення суду про скасування державної реєстрації та свідоцтв про право власності, а також обставини, які свідчать про реальну можливість або підготовчі дії з відчуження відповідачами кімнат в гуртожитку в будівлі по АДРЕСА_3 , на користь третіх осіб.

З огляду на зазначене, аргументи апеляційної скарги представника позивача колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення щодо забезпечення позову та не спростовують правильних висновків місцевого суду щодо відсутності доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 не заслуговують на увагу суду, оскільки правові висновки, викладені Верховним Судом у вказаній постанові, стосуються інших правовідносин щодо стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не убачає підстав для її скасування.

Разом з тим, позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову із обґрунтуванням обставин належними доказами та з обранням способу забезпечення позову відповідному заявленим позовним вимогам.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав до її скасування.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Національного наукового центру «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» - Олександрова Олексія Петровича - залишити без задоволення.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено «04» жовтня 2022 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В. Желепа

О.Ф. Мазурик