Постанова

від 06.10.2022 по справі 320/1311/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1311/21 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістіна Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дістіна Україна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2020 №0066540704;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2020 №0066560704;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Дістіна Україна» до відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 66805 грн. та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 239302 грн.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог податкового законодавства, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання ним вимог податкового законодавства України та спростовують висновки про формування позивачем даних бухгалтерського і податкового обліку за рахунок операцій з ризиковими контрагентами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2020 №0066540704 та від 10.12.2020 №0066560704. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки у контрагентів позивача відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих операцій між суб`єктами господарювання, що свідчить про нереальність таких господарських операцій, тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що висновки податкового органу про «сумніність господарських операцій» не відповідають дійсним обставинам справи, та є безпідставними, що свідчить про обгрунтованість та зааконність рішення суду першої інстанції.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 16.10.2020 №1558 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Дістіна Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

У свою чергу, відповідачем 04.11.2020 вручено позивачу запит №1 контролюючого органу про надання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження під час проведення документальної планової виїзної перевірки позивача.

Як наслідок, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт від 17.11.2020 №1712/10-36-07-04/41117426, яким зафіксовані наступні, виявлені під час перевірки, порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- частини п`ятої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2. Положення №88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, а також пункту 44.1. статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ на суму 239 302 грн. за період виникнення від`ємного значення;

- пунктів 200.4, 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України та розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276 та від 23.03.2018 №381), чим завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 35115 грн. в декларації за серпень 2020 року.

За результатами проведення перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 10.12.2020 №0066540704, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2020 року у розмірі 66805 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16701 грн;

- від 10.12.2020 №0066560704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 239302 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки господарські операції позивача з контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, тому висновки відповідача щодо сумнівності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Однак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Дістіна Україна» до відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 66805 грн. та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 239302 грн., задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 даного пункту).

Отже, сутність доктрини ділової мети полягає в отриманні економічного ефекту не від окремої господарської операції, а у результаті господарської діяльності, тобто сукупності господарських операцій платника податків.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1. статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За приписами підпункту 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України, податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

При цьому, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2. статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.4. статі 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7. статті 200 ПК України).

Водночас, відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) та ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 42709857).

Так, між позивачем та ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) укладено договір на виготовлення продукції №27/12 від 27.12.2019, за умовами якого, позивач як Замовник доручає, а ТОВ «Експерт Косметик» як Виконавець прийняло на себе зобов`язання надати по послуги виготовленню продукції з наданих Замовником на давальницьких умовах упаковки та належних Виконавцю сировини, комплектуючих, матеріалів. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виготовлену продукцію на умовах цього Договору.

Перелік найменувань (асортимент), одиниця виміру, кількість, вартість партії, строк виготовлення та інша інформація визначаються сторонами у специфікації до Договору.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) було укладено договір на виготовлення продукції б/н від 07.05.2019, за умовами якого, позивач як Замовник доручає, а ТОВ «Експерт Косметик» як Виконавець прийняло на себе зобов`язання надати по послуги виготовленню продукції з наданих Замовником на давальницьких умовах упаковки та належних Виконавцю сировини, комплектуючих, матеріалів. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виготовлену продукцію на умовах цього Договору. Перелік найменувань (асортимент), одиниця виміру, кількість, вартість партії, строк виготовлення та інша інформація визначаються сторонами у специфікації до Договору.

У свою чергу, взаємовідносини позивача з ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 42709857) ґрунтувалися на договорі на виготовлення продукції №05-03/2020 від 18.03.2020, за умовами якого, позивач як замовник доручає, а ТОВ «Експерт Косметик» як виконавець прийняло на себе зобов`язання надати по послуги виготовленню продукції з наданих Замовником на давальницьких умовах упаковки та належних Виконавцю сировини, комплектуючих, матеріалів. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виготовлену продукцію на умовах цього Договору. Перелік найменувань (асортимент), одиниця виміру, кількість, вартість партії, строк виготовлення та інша інформація визначаються сторонами у специфікації до Договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів надано наступні первинні документи: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1, а.с. 75-98); відомості про використані матеріали до актів - прийняття робіт (надання послуг) (том 1, а.с. 99-126); видаткові накладні (том 1, а.с. 127-152); видаткові накладні (у переробку) (том 1, а.с. 202-241); видаткові накладні (з переробки) (том 1, а.с. 242-248, том 2, а.с. 1-22).

При цьому, зазначеними контрагентами були виписані наступні податкові накладні:

- ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210): від 08.07.2019 №103 на суму 25000 грн. (у т.ч ПДВ - 4166,67 грн.), від 09.07.2019 №106 на суму 14556 грн. (у т.ч. ПДВ - 2426 грн.), від 09.07.2019 №105 на суму 44480 грн. (у т.ч. ПДВ - 7413,33 грн.), від 25.10.2019 №166 на суму 68830,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 11471,70 грн.), від 25.10.2019 №167 на суму 37445,18 грн. (у т.ч. ПДВ - 6240,86 грн.), від 17.01.2020 №4 на суму 32370 грн. (у т.ч. ПДВ - 5395 грн.), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 22.01.2020 №1 до податкової накладної від 17.01.2020 №4 на суму коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 1789,00 грн. та обсягу постачання без урахування ПДВ 8945,00 грн., від 17.01.2020 №7 на суму 5688,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 948,00 грн.), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 22.01.2020 №2 до податкової накладної від 17.01.2020 №7 на суму коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 316 грн. та обсягу постачання без урахування ПДВ 1580,00 грн, від 04.02.2020 №18 на суму 4708,13 грн. (у т.ч. ПДВ - 784,69 грн.), від 04.02.2020 №17 на суму 5157,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 859,52 грн.), від 11.02.2020 №26 на суму 8314,99 грн. (у т.ч. ПДВ - 1385,83 грн.), від 11.02.2020 №25 на суму 15038,52 грн. (у т.ч. ПДВ - 2506,42 грн.), від 24.02.2020 №35 на суму 6337,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 1056,24 грн.), від 24.02.2020 №36 на суму 4254,77 грн. (у т.ч. ПДВ - 709,13 грн.), від 27.02.2020 №46 на суму 42570,19 грн. (у т.ч. ПДВ - 7095,03 грн.), від 27.02.2020 №35 на суму 27756,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 4626,10 грн.), від 13.03.2020 №64 на суму 13855,61 грн. (у т.ч. ПДВ - 2309,27 грн.), від 13.03.2020 №65 на суму 11638,73 грн. (у т.ч. ПДВ - 1939,79 грн.) (том 1, а.с. 153-177);

- ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 42709857) податкові накладні: від 25.03.2020 №11 на суму 191661,04 грн. (у т.ч ПДВ - 31943,51 грн.), від 26.03.2020 №14 на суму 114832,25 грн. (у т.ч. ПДВ - 19138,71 грн.), від 30.03.2020 №16 на суму 54109,90 грн. (у т.ч. ПДВ - 9018,32 грн.), від 10.04.2020 №33 на суму 58060,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 9676,80 грн.), від 13.04.2020 №37 на суму 52444,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 8740,77 грн.), від 23.04.2020 №46 на суму 4204,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 700,80 грн.), від 29.04.2020 №53 на суму 71761,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 11960,24 грн.), від 02.05.2020 №57 на суму 71761,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 11960,24 грн.), від 06.05.2020 №59 на суму 70669,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 11778,26 грн.), від 19.05.2020 №122 на суму 60374,45 грн. (у т.ч. ПДВ - 10062,41 грн.), від 20.05.2020 №123 на суму 122002,58 грн. (у т.ч. ПДВ - 20333,76 грн.), від 07.07.2020 №131 на суму 26747,32 грн. (у т.ч. ПДВ - 4457,89 грн.), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 15.07.2020 №12 до податкової накладної від 02.05.2020 №57 на суму коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 11960,24 грн. та обсягу постачання без урахування ПДВ 59801,20 грн, від 23.07.2020 №157 на суму 57993,34 грн. (у т.ч. ПДВ - 9665,56 грн.), розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 23.07.2020 №13 до податкової накладної від 23.07.2020 №157 на суму коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 0,02 грн. та обсягу постачання без урахування ПДВ 0,10 грн, від 23.07.2020 №158 на суму 38297,41 грн. (у т.ч. ПДВ - 6382,90 грн.), від 28.07.2020 №164 на суму 63714,38 грн. (у т.ч. ПДВ - 10619,06 грн.), від 04.08.2020 №174 на суму 169912,73 грн. (у т.ч. ПДВ - 28318,79 грн.), від 12.08.2020 №218 на суму 14140,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 2356,67 грн.), від 13.08.2020 №194 на суму 14140,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 2356,67 грн.), від 24.08.2020 №204 на суму 211805,28 грн. (у т.ч. ПДВ - 35300,88 грн.) (том 1, а.с. 178-201).

У свою чергу, розрахунки позивача з вказаними постачальниками підтверджуються платіжними дорученнями, а транспортування комплектуючих та готової продукції контрагентів - подорожніми листами легкового автомобіля, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (транспортні послуги) та заявками на перевезення.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення товару у ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) та ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 42709857) для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Однак, на думку апелянта, позивачем безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 13 853 грн. по наступних контрагентах, які були включені до податкового кредиту декларацій за березень 2020 року з ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) (наразі - ТОВ «Оушн Стори Маркетинг») в сумі 4249,06 грн., та ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 42709857) в серпні 2020 року в сумі 9604,00 грн.

Так, як вказує скаржник, ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 42709857) стан платника податків - 0 платник податків за основним місцем обліку; основний вид діяльності - 20.42 - виробництво парфумних і косметичних засобів; відомості про державну реєстрацію - зареєстроване 19.12.2018 в Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації; дата реєстрації ПДВ - 01.03.2020; згідно зі звітами з ЄСВ кількість працюючих за березень 2020 року - 0 осіб, з квітня 2020 року по серпень 2020 року - 7 осіб; інформація про наявні основні засоби - інформація відсутня, у зв`язку з неподанням звітності; інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП відсутня. Згідно аналізу Єдиного державного реєстру податкових накладних в періоді, що перевірявся встановлено, що ТОВ «Експерт Косметик на адресу позивача реалізовані товари та послуги, які по ланцюгам придбання/постачання не встановлено придбання ТОВ «Експерт Косметик» товару/послуг, які були реалізовані на адресу позивача, що підводить під сумнів факт здійснення господарських операцій.

Також, контролюючий орган звертає увагу на те, що ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДПРОУ 39837210) (зараз ТОВ «Оушн Стори Маркетинг») стан платника податків - 65 платник податків з наступного року; основний вид діяльності - 46.11. - діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; відомості про державну реєстрацію - зареєстроване 15.06.2015 в Подільській районній в місті Києві державній адміністрації; дата реєстрації ПДВ - 01.08.2015; згідно зі звітами з ЄСВ середня кількість працюючих за період взаємовідносин складав - 6 осіб; інформація про наявні основні засоби - інформація відсутня, за період, що підлягав перевірці ТОВ «Експерт Косметик» не здійснював імпортних операцій; інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП у ТОВ «Експерт Косметик» відсутня. Згідно аналізу Єдиного державного реєстру податкових накладних в періоді, що перевірявся встановлено, що ТОВ «Експерт Косметик» на адресу позивача реалізовані товари та послуги, які по ланцюгам придбання/постачання не встановлено придбання ТОВ «Експерт Косметик» товару/послуг, які були реалізовані на адресу Позивача, що підводить під сумнів факт здійснення господарських операцій. Також згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ «Експерт Косметик» є фігурантом кримінального провадження у справі №755/11871/17, відповідно до яких у підприємств відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди та кваліфікований персонал.

Разом з тим, висновки про те, що взаємовідносини позивача з вказанами контрагентами - є ризиковими та фактично сформовані ним лише на підставі інформації баз даних, а також на підставі інформації, що ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) є фігурантом кримінального провадження у справі №755/11871/17, відповідно до яких у підприємств відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди та кваліфікований персонал, колегія суддів не примайє до уваги, оскільки інформація про ознаки неможливості здійснення контрагентами фінансово-господарської діяльності одержана відповідачем з його власних інформаційних систем, у той час, як норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Крім того, відповідачем не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання контролюючого органу на те, що ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) є фігурантом кримінального провадження у справі №755/11871/17, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що в рамках зазначеного кримінального провадження досліджувалися договірні взаємовідносини з позивачем, або отримано інформацію про вчинення останнім протиправних дій, які мають наслідком безпідставне декларування податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування.

При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.12.2019 у справі №440/3732/18.

Крім того, суд позбавлений можливості встановити факт дослідження та оцінки господарських операцій безпосередньо позивача та ТОВ «Експерт Косметик» (код ЄДРПОУ 39837210) у таких кримінальних провадженнях.

Суд наголошує, що сама по собі наявність кримінального провадження, в рамках якого досліджується діяльність контрагентів Позивача, безвідносно до зібраних у рамках такого кримінального провадження доказів, що підтверджують вину особи, не може бути безумовною підставою для автоматичного спростування реальності усіх фінансово-господарських операцій платника податків, у відношенні до якого здійснюються заходи кримінально-процесуального характеру.

Факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає безумовних підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій у їх взаємній сукупності з урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

При цьому, ні вироків, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач до суду не надав.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «Дістіна Україна» до відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 66805 грн. та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 239302 грн., задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук