Рішення

від 29.09.2022 по справі 461/2435/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2435/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

з участю секретаря судового засідання: Пахолко Д.О.

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Львівської районної військової адміністрації, Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області про відшкодування шкоди, спричиненої посадовими особами органів державної влади в Україні, -

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

ОСОБА_1 , ОСОБА_4 звернулись до Галицького районного суду м. Львова із вказаним позовом, у якому просять стягнути з єдиного казначейського рахунку по 750000 грн. моральної шкоди

Позов мотивують тим, що рішеннями Львівського окружного адміністративного суду задоволено позови ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, Львівської районної державної адміністрації, зокрема визнано протиправними дії відповідачів щодо ненадання субсидії в повному обсязі відповідно фактичних доходів сім`ї та вимог закону, зобов`язано Львівську районну державну адміністрацію в особі Управління соціального захисту населення провести перерахунок у відповідності до вимог законодавства з врахуванням фактичного доходу і виплатити субсидію в повному обсязі, зобов`язано надати відповідь на запит позивача ОСОБА_4 про передбачені їй законодавством пільги і допомоги. Постановами державних виконавців відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання вказаних рішень. Однак, станом на день подачі позовної заяви до суду судові рішення не були виконані. Позивачі вказують, що посадові особи органів державної влади своєю бездіяльністю поставили їх за межі виживання. Соціальні гарантії відповідно до Конституції України не виконані. Окрім наведених обставин у рішеннях судів, позивачі зазначають, що посадові особи на їхні усні звернення відкрито глузували та принижували їх як людей, чим завдавали і по даний час завдають їм моральної шкоди , яка полягає у приниженні честі і гідності ,відриві від звичайних занять, стресі, перебуванні у постійному стані невизначеності. Додатково вказують, що внаслідок невиконання рішення суду у них відсутні кошти для сплати платежів по комунальних послугах, що призвело до відключення послуг газопостачання.

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 25 травня 2022 року відкрите провадження у вказаній справі, ухвалено розгляд справи проводити в загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 27 червня 2022 року залучено Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області у якості співвідповідача у вказаній справі.

Ухвалою суду від 31 серпня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві представника Державної казначейської служби України від 30 червня 2022 року останній вказує, що Державна казначейська служба не в змозі в повній мірі використати права учасника судового процесу, оскільки за своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не володіє будь-якими фактичними даними, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також не несе відповідальності за дії інших органів державної влади. Крім того зазначив, що позивачами безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного права через стягнення з Держави України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на їхню користь1500000,00 грн., оскільки такого механізму не існує, що в подальшому може унеможливити виконання судового рішення. Також вказав, що позивачами не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння відповідачем моральної шкоди.

У відзиві представника Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 серпня 2022 року останній вказує, що позивачами не представлено суду жодного документального доказу завдання їм моральної шкоди, зокрема щодо порушення їх звичного життєвого режиму чи погіршення стану здоров`я, а зазначена у позові сума моральної шкоди нічим не підтверджена та не обґрунтована.

30 серпня 2022 року представником Львівської районної військової адміністрації на адресу суду скеровано клопотання про заміну відповідача на належного. Клопотання обґрунтовує тим, що контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи. Відповідно до положення про Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації від 17 березня 2021 року № 5/02-08/21 вказане управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням державного герба України та своїм найменуванням, власні банки. Відповідно до підпункту 3 пункту 1.4 Положення основними завданнями управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики у сфері соціального захисту населення, що включає призначення та виплату соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсації та інших соціальних виплат установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг' і послуг зв`язку. Виходячи з вищенаведеного, просив замінити відповідача Львівську районну військову адміністрацію на належного - Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації.

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю. З посиланням на акти національного законодавства та на практику Європейського суду з прав людини обґрунтовував законність та підставність позовних вимог.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, подала заяву про слухання справи без її участі, позов просила задовольнити в повному обсязі.

У додаткових поясненнях від 27 вересня 2022 року вказав, що на його думку, Львівська районна державна адміністрація є належним відповідачем у справі, оскільки на місцеві державні адміністрації законом покладено обов`язок забезпечувати законність, охорону прав і законних інтересів громадян, здійснювати соціальний захист, а відтак остання повинна була здійснювати контроль за роботою структурного підрозділу, а саме Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області про відшкодування шкоди.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час слухання справи.

Представник Львівської районної військової адміністрації в судовому засіданні проти позову заперечував через його безпідставність.

Представник Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області в судовому засіданні в задоволенні просив відмовити повністю з підстав, що викладені у відзиві.

Мотиви прийняття рішення судом

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у статтях 1173, 1174 ЦК, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статті 1173 і 1174 ЦК є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК.

Як зазначалося вище, статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, зокрема моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 23 ЦК визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина 1). Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2).

За змістом частин 3, 4 статті 23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Отже, за змістом наведеної норми зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Водночас до встановлених законом випадків відшкодування моральної шкоди незалежно від вини відноситься випадок її заподіяння внаслідок, зокрема, неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК) або дій їх посадових чи службових осіб (стаття 1174 ЦК).

При цьому довести наявність складових елементів правопорушення має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 916/336/17.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

На підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди останнім подано до суду:

-рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року, яке набрало законної сили 04 листопада 2021 року у справі № 380/13832/21 та яким адміністративний позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації, Львівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій задоволено, визнано протиправною дії відповідача Львівської районної державної адміністрацію в особі Управління соціального захисту населення , щодо ненадання субсидії в повному обсязі відповідно фактичних доходів сім`ї та вимог Закону та зобов`язано Львівську районну державну адміністрацію в особі Управління соціального захисту населення провести перерахунок у відповідності вимог законодавства з врахуванням фактичного доходу і виплатити субсидію в повному обсязі за період 2018-2021року;

-постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Слободою А.П, якою. відкрито виконавче провадження № 67791697 на підставі виконавчого листа № 380/13832/21 виданого Львівським окружним адміністративним судом. про зобов`язання Львівської районної державної адміністрацію в особі Управління соціального захисту населення провести перерахунок у відповідності вимог законодавства з врахуванням фактичного доходу і виплатити субсидію в повному обсязі за період 2018-2021року;

-рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 380/4440/21, яким позов ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації щодо надання неповної та несвоєчасної відповіді (інформації) за запитом ОСОБА_4 від 01.12.2020 року. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації повторно розглянути запит ОСОБА_4 на інформацію від 01.12.2020 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

-постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у вказаній справі, якою апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року без змін;

-постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Леськівим Б.Я., якою відкрито виконавче провадження № 67141965 на підставі виконавчого листа № 380/4440/21 виданого Львівським окружним адміністративним судом. про зобов`язанння Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації повторно розглянути запит ОСОБА_4 на інформацію від 01.12.2020 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

-ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року, якою заяву представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України (м. Львів) - задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №380/4440/21, який виданий 04 жовтня 2021 року, з Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації на його правонаступника Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області;

-рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року, яке набрало законної сили 05 січня 2022 року, у справі № 380/12362/21 та яким позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, скасування вчинити дії , стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги. Скасовано рішення Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації від 24.02.2021 та від 12.05.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги, зареєстровані за вх. № 2-854 від 31.12.2020 та за вх. № П-230/127 від 27.04.2021, з урахуванням висновків суду по цій справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

-постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Литвиненко Х.А., якою відкрито виконавче провадження № 68514664 на підставі виконавчого листа № 380/12362/21 виданого Львівським окружним адміністративним судом. про зобов`язанння Управління соціального захисту населення Пустомитівської районної державної адміністрації повторно розглянути запит ОСОБА_4 на інформацію від 01.12.2020 відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

-заяву про злочин вчинений посадовими особами органів державної влади, яка зареєстрована 17 лютого 2022 року у відділі поліції № 1 Львівського районного упралвннія поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якій позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказують, що посадові особи Львівської районної державної адміністрації відмовляються добровільно виконувати судові рішення, відмовляються виконувати вказані судові рішення після відкриття відповідних виконавчих проваджень, чим завдали позивачам матеріальної та моральної шкоди, та на думку останніх, вчинили кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 382 Кримінального кодексу України;

-ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 29 березня 2022 року, відповідно до якої Скаргу ОСОБА_1 про невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань уповноваженою особою відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області по заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 17.02.2022 року задоволено та зобов`язано уповноважених осіб відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 невідкладно внести відомості в Єдиний реєстр досудових розслідувань, по поданій заяві ОСОБА_1 , ОСОБА_5 від 17.02.2022 про можливе вчинення злочину та розпочати досудове розслідування;

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відкрито кримінальне провадження № 120221413800000309.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що йому завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях, приниженні честі і гідності, відриві від звичайних занять, постійному перебуванню у стані невизначеності.

Суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положеньстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проаналізувавши наданіпозивачами докази,суд вважає недоведеними позовнівимоги проспричинення їмморальної шкоди. Самлише фактнаявності такогоелементу цивільно-правовоївідповідальності якнеправомірність дійоргану державноївлади,що встановленосудовими рішеннямиу адміністративнихсправах,не можебути достатнімдоказом завданняпозивачу моральноїшкоди.Позивачем ненадано належнихі допустимихдоказів напідтвердження наявностітакої шкоди,перенесених моральнихстраждань тапереживань;не поданодоказів наявностівини,причинного зв`язкуміж діямивідповідачів: Львівської районноївійськової адміністрації,Управління соціальногозахисту населенняЛьвівської районноїдержавної адміністраціїЛьвівської області та шкодою (погіршення стану здоров`я, зниження престижу, ділової репутації тощо), а відтак відсутні підстави такого відшкодування.

Крім того, при постановленні даного рішення судом враховується, що органами ДВС на даний час здійснюється примусове виконання рішень судів для відновлення порушених прав позивачів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір" позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду

Відповідно до ч. 4 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору, відсутні сторони, які понесли судові витрати при вирішення справи, отже судові витрати компенсуються за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 141, 265, 273, 274ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, Львівської районної військової адміністрації, Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області про відшкодуванняшкоди,спричиненої посадовимиособами органівдержавної владив Україні відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко