Постанова

від 05.10.2022 по справі 420/337/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 420/337/20

адміністративне провадження № К/9901/4092/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 (у складі судді Стефанова С.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 (у складі колегії суддів: Шеметенко Л.П. (суддя-доповідач), Статс Л.В., Турецької І.О.) у справі №420/337/20 за позовом Акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС», Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОРІЯ», про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА»(далі - позивач, АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД112192401084, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 29.08.2019.

На обґрунтування позову АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції зазначила, що будівництво за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд 121 безпосередньо вплине на об`єкти оренди АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції, а тому оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних №ОД 112192401084 від 28.08.2019 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Окрім того, вказав, що приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 121, належало на праві державної власності АТ «УКРПОШТА», проте в результаті проведення будівельних робіт приміщення зруйноване, а отже право власності осіб на зруйнований об`єкт фактично відсутнє.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС» (далі - ТОВ «ЛІС») та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОРІЯ» (далі - ТОВ «ВІКТОРІЯ»).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020, клопотання ТОВ «ЛІС» задоволено та закрито провадження у цій справі. Цією ж ухвалою роз`яснено позивачу, що з відповідним позовом він має право звернутися до Господарського суду Одеської області в порядку господарського судочинства.

Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112192401084 від 28.08.2019, позивач намагається захистити своє право на спірну земельну ділянку та нежитлові приміщення від порушення таких прав третіми особами, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Також суди попередніх інстанцій зауважили, що позивач фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий індивідуальний акт породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір у цій справі стосується захисту майнових інтересів позивача, отже з урахуванням суб`єктного складу він має бути розглянутий та вирішений за правилами господарського судочинства. Окрім того, суди попередніх інстанцій вважали, що вимоги про визнання незаконними дії відповідача щодо видачі третім особам дозволу на виконання будівельних робіт №ОД 112192401084 від 28.08.2019 та скасування цього дозволу є похідними і мають бути розглянуті при вирішенні господарським судом питання щодо законності проведення третіми особами будівельних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:

12.05.2002 між позивачем та ТОВ «ЛІС» укладено договір оренди нежитлових приміщень площею 117,2 кв.м. №52, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.121. Термін дії зазначеного Договору - до 31.12.2028.

Згідно із договором оренди землі від 03.11.2014 №5252 земельна ділянка, кадастровий номер:

5110136900:27:002:0082, загальною площею: 0.0392 га, за адресою: Одеська область, м. Одеса, Фонтанська дорога, 121, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі надана в оренду ТОВ «ВІКТОРІЯ» строком на 15 років для експлуатації та обслуговування нежилої будівлі магазину-складу.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки від 01.03.2019, земельна ділянка, кадастровий номер: 5110136900:27:002:0034, загальною площею: 0.0616 га, за адресою: Одеська область, м. Одеса, Фонтанська дорога, 121, із цільовим призначенням - землі громадської забудови, на підставі договору оренди землі, серія та номер: 52 від 12.02.2005, надана в оренду ТОВ «ЛІС».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру за №НВ-5110412882019 від 19.07.2019, земельна ділянка за кадастровим номером: 5110136900:27:002:0035, загальною площею: 0.0019 га, за адресою: Одеська область, м. Одеса, Фонтанська дорога, 121, із цільовим призначенням - землі для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), надана в оренду ТОВ «ЛІС».

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки наданої ТОВ «ЛІС» рішенням Одеської міської ради №2892-XXIV від 15.06.2004 за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 121, для реконструкції нежитлових приміщень під кантрі клуб з влаштуванням літнього майданчика та подальшої їх експлуатації, літери від Б до В та від Г до Д - землі УДППЗ «УКРПОШТА». Також, згідно опису меж кадастрового плану земельної ділянки за номером: 5110136900:27:002:0035 літери від А до Б землі УДППЗ «УКРПОШТА».

Згідно із свідоцтвом про право власності на нежитлову будівлю серії ЯЯЯ №296963 від 22.02.2006, виданого на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.12.2005 №1831, ТОВ «ВІКТОРІЯ» на праві приватної власності, частка 1/1, належать нежитлові приміщення загальною площею 264,7 кв.м, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 121.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення кантрі-клубу від 04.12.2008 серії САС №639101, виданого на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 01.09.2004 №1209, ТОВ «ЛІС» на праві приватної власності, частка 1/1, належать нежитлові приміщення кантрі-клубу, загальною площею 76,3 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 121.

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 06.07.2018 замовникам будівництва ТОВ «ВІКТОРІЯ» та ТОВ «ЛІС» видано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №01-06/116 для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція існуючих нежитлових приміщень для розміщення апарт-готелю з вбудованими приміщеннями торгівельного призначення по реалізації продовольчої та непродовольчої групи товарів» за адресою: м. Одеса, Київський район, Фонтанська дорога, 121.

28.08.2019 відповідачем видано дозвіл на виконання будівельних робіт за №ОД 112192401084, найменування об`єкта: «Реконструкція існуючих нежитлових приміщень для розміщення апарт-готелю з вбудованими приміщеннями торговельного призначення по реалізації продовольчої та непродовольчої групи товарів за адресою: м. Одеса, Київський район, Фонтанська дорога, 121; Одеська обл., м. Одеса, Київський, інше Фонтанська дорога, 121».

Відповідно до вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт, а саме: «Реконструкція існуючих нежитлових приміщень для розміщення апарт-готелю з вбудованими приміщеннями торговельного призначення по реалізації продовольчої та непродовольчої групи товарів за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 121»., замовниками будівництва зазначено ТОВ «ВІКТОРІЯ» та ТОВ «ЛІС», генеральним підрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 37068609), ліцензія №2013022659.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нежитлову будівлю №п26465 від 11.08.2003 право власності за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд.121 належить державі в особі Верховної Ради України на праві державної власності та знаходиться у користуванні АТ «УКРПОШТА».

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Позивачем подано касаційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №420/337/20, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права, що призвело до неправильних висновків про відсутність публічно-правового спору між сторонами у цій справі. Також вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи та докази, долучені ним до матеріалів справи, звернувши свою увагу виключно на те, що позивач намагається захистити своє право на спірну земельну ділянку та нежитлові приміщення, упускаючи істотні докази, де вказано про порушення державних будівельних норм при видачі дозволу на виконання будівельних робіт № ОД 112192401084 від 28.08.2019. Зазначає, що йому відомо про право на звернення до господарського суду із захистом свого майнового інтересу, проте для ефективного припинення незаконного будівництва, яке відбувається із порушеннями державних будівельних норм, на думку позивача, ним обрано правильний спосіб захисту своїх прав та вважає, що він правильно звернуся з позовом до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідачем та третіми особами, до закінчення встановленого судом строку відзивів на касаційну скаргу подано не було, що відповідно до приписів статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає її розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З доводів та вимог касаційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення судами норм процесуального права (статей 2, 4, 19 КАС України), а саме, щодо відмови суду розглядати справу № 420/337/20 в порядку адміністративного судочинства.

Так, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі, виходячи із того, що спір у цій справі має бути вирішений у порядку господарського судочинства. Ухвалюючи зазначені судові рішення, суди попередніх інстанцій посилалися на статті 2, 4, 19, 238 КАС України, статті 2, 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

При цьому, суди попередніх інстанцій зазначили, що спірні правовідносини виникли не лише і не стільки щодо дій органу державного архітектурно-будівельного контролю, скільки щодо правомірності користування земельною ділянкою, прав на нежитлові приміщеннями, тобто, спір у цій справі стосується захисту майнових інтересів, тому, враховуючи суб`єктний склад, має бути вирішений за правилами господарського судочинства.

Надаючи оцінку вказаним висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне заначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17 та від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, Велика Палата дійшла наступних висновків:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням відповідача про надання третім особам дозволу на виконання будівельних робіт з підстав того, що вказане будівництво безпосередньо вплине на об`єкти оренди АТ «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції.

В обґрунтування своїх вимог позивач, серед іншого, покликається на те, що внаслідок надання третім особам дозволу на виконання будівельних робіт ТОВ «ЛІС» порушує право позивача як суміжного землекористувача сусідньої земельної ділянки та орендаря нежитлового приміщення, оскільки розташування об`єкту будівництва ОСББ «На десятій» та відділення поштового зв`язку №16 в м. Одесі є порушенням державних будівельних норм.

Суд звертає увагу на те, що позивач фактично оспорює дозвіл на виконання будівельних робіт, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосуються прав саме цих суб`єктів.

У справі, що розглядається, позивач не був безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачами та третіми особами й у межах яких прийняті оскаржуваний акт, а також не звертався до відповідачів щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачами публічно-владних управлінські функції безпосередньо щодо позивача і породжували б для нього певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.

Звернення до суду з цим позовом обумовлено необхідністю захисту його інтересів приватноправового характеру, які порушені третіми особами внаслідок здійснення ними будівельних робіт.

Отже, вимога про скасування дозволу на виконання будівельних робіт є похідною і може бути розглянута при вирішенні господарським судом питання щодо законності проведення третіми особами будівельних робіт.

Такі фактичні обставини справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачем та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивач пов?язує з порушенням його саме майнових прав і не пов`язує таке звернення із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Подібний підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 та Верховним Судом у постановах від 15.07.2020 у справі №809/78/16 та від 18.11.2021 у справі №0440/5083/18 і колегія суддів дійшла висновку про можливість його застосування при вирішені цієї справи.

Згідно із частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що цей спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір, який розглядається, не відповідає всім ознакам публічно-правового спору та нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися за нормами ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно закрив провадження у цій адміністративній справі та роз`яснив позивачеві його право на звернення із цим позовом в порядку господарського судочинства.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 2, 4, 19 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень та фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин установлених у цій справі, що не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УКРПОШТА» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «УКРПОШТА» залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №420/337/20 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

В. М. Кравчук

С. М. Чиркін