Постанова

від 05.11.2020 по справі 420/337/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/337/20

Головуючий в І інстанції: Стефанов С.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 03.07.2020 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції акціонерного товариства УКРПОШТА на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції акціонерного товариства УКРПОШТА до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІС , Товариство з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ , про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції акціонерного товариства УКРПОШТА до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт № ОД112192401084, виданий Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 29.08.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІС , Товариство з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року закрито провадження у даній справі та роз`яснено позивачу, що з відповідним позовом він має право звернутися до Господарського суду Одеської області в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи спірне питання та закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, враховуючи предмет та суть спірних правовідносин, їх суб`єктну складову, а також зміст та юридичну природу обставин у справі, дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

В свою чергу, вжитий у наведеній процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Разом із тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.

При цьому, визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у даній справі - Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради видано дозвіл на виконання будівельних робіт за № ОД 112192401084 від 28 серпня 2019 року, найменування об`єкта: Реконструкція існуючих нежитлових приміщень для розміщення апарт-готелю з вбудованими приміщеннями торговельного призначення по реалізації продовольчої та непродовольчої групи товарів за адресою: м. Одеса, Київський район, Фонтанська дорога, 121 .

Відповідно до вищевказаного дозволу на виконання будівельних робіт, замовниками будівництва виступають Товариство з обмеженою відповідальністю ВІКТОРІЯ та Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІС , генеральним підрядником - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-ЛАЙН .

В свою чергу, позивач, як суміжний землекористувач та орендар нежитлових приміщень площею 117,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 121, що підтверджується договором оренди нежитлових приміщень від 12.05.2002 року, планом земельної ділянки та описом меж кадастрового плану земельної ділянки за номером: 5110136900:27:002:0035, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, оскільки вважає, що будівництво за зазначеною адресою безпосередньо вплине на об`єкти оренди АТ УКРПОШТА в особі Одеської дирекції, а тому, оскаржуваний дозвіл Управління ДАБК ОМР № ОД 112192401084 на виконання будівельних робіт є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначає позивач, приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 121, належало на праві державної власності АТ УКРПОШТА , проте, в результаті проведення будівельних робіт приміщення зруйноване, а значить право власності осіб на зруйнований об`єкт фактично відсутнє.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернувшись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ОД112192401084, позивач намагається захистити своє право на спірну земельну ділянку та нежитлові приміщення від порушення таких прав третіми особами, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи спірне питання та закриваючи провадження у даній справі, з посиланням на те, що позивач намагається захистити своє право на спірну земельну ділянку та нежитлові приміщення, не надав оцінку доводам позивача щодо порушення державних будівельних норм при видачі оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт.

Апелянт вказує на те, що йому відомо право на звернення до господарського суду за захистом свого майнового інтересу, але для ефективного припинення незаконного будівництва, яке відбувається із порушеннями державних будівельних норм, на думку позивача, ним обрано правильний спосіб захисту своїх прав та останній вважає, що він вірно звернуся з позовом до адміністративного суду про визнання протиправним та скасування дозволу Управління ДАБК ОМР на виконання таких будівельних робіт.

Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що позивач вказує на порушення органом державного архітектурно-будівельного контролю вимог чинного законодавства при видачі дозволу на виконання будівельних робіт, однак, звернення позивача до суду із цим позовом обумовлене порушенням, на його думку, прав на земельну ділянку, на якій виконуються будівельні роботи, а також на нежитлові приміщення, що знаходяться на цій земельній ділянці.

Крім того, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення державних будівельних норм при проведенні будівельних робіт, позивач фактично вказує на те, що такі дії вчиняються третіми особами вже при проведенні спірного будівництва та всупереч змісту виданого дозволу на виконання будівельних робіт, та ці дії третіх осіб порушують права позивача, як користувача земельної ділянкою, а також власника нежитлових приміщень.

Отже, розгляд спору в межах адміністративного судочинства не захистить належним чином права позивача, адже, окрім надання оцінки діям органу державного архітектурно-будівельного контролю, позивач фактично вимагає і встановлення обставин та надання оцінки правомірності користування третіми особами земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво, приміщеннями, щодо яких здійснюється спірна реконструкція, а суд у порядку адміністративного судочинства позбавлений можливості надавати оцінку правомірності набуття юридичними особами прав користування земельною ділянкою та нежитловими приміщеннями.

На підставі наведеного, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо вирішення спору за правилами адміністративної юрисдикції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні правовідносини виникли не лише і не стільки щодо дій органу державного архітектурно-будівельного контролю, скільки щодо правомірності користування земельною ділянкою, прав на нежитлові приміщеннями, тобто, спір у цій справі стосується захисту майнових інтересів, тому, враховуючи суб`єктний склад, має бути вирішений за правилами господарського судочинства.

Так, згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Враховуючи наведені положення ст.ст. 238, 239 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю із роз`ясненням позивачу права на звернення в порядку господарського судочинства.

Висновки суду у даній справі відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 13 червня та 28 листопада 2018 року у справах № 816/421/17, 816/616/17, від 29 травня 2019 року у справі № 815/2965/14.

Аналогічні висновки, викладені також у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 826/19859/13-а при розгляді спору про визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства УКРПОШТА в особі Одеської дирекції акціонерного товариства УКРПОШТА - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 05.11.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька