Постанова

від 05.10.2022 по справі 803/1130/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 803/1130/13-а

адміністративне провадження № К/9901/24358/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Валюха В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Довгої О.І., суддів Бруновської Н.В., Запотічного І.І.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (далі- позивач,ПАТ «Гнідавський цукровий завод», Товариство) звернулося з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 № 0002512201, № 0002522201.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариства зазначило, що висновки контролюючого органу, щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.04.2013 № 0002512201, № 0002522201 (т. 7, а. с. 134-147, 174-178).

4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.08.2019 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду (т. 8, а. с. 110-117).

5. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

5.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 25 квітня 2013 року № 0002512201, № 0002522201.

6. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 24 вересня 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі №803/1130/13-а та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №803/1130/13-а стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права п. 44.1, ст. 44, пп. 139 п. 139 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі №816/2134/16, від 06 березня 2018 року по справі № 804/5444/16, від 26 червня 2018 року по справі № 816/1422/17, від 30 січня 2018 року по справі № 826/354/13-а, від 15 червня 2018 року по справі №812/4507/13-а, від 11 вересня 2018 року у справі №805/2316/16-а, від 20 червня 2018 року по справі №826/7271/15, від 24 січня 2018 року по справі №2а-19379/11/2670, від 25 вересня 2018 року у справі №802/1233/16, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

7.3. Податковий орган зазначає, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод», якою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства у вигляді заниження податку на прибуток та ПДВ. При цьому, перевіркою, з покликанням на акти інших перевірок, також встановлено, що контрагенти (ТзОВ «АЛЬФА ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма АСІА», ТзОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ПП «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», ТзОВ «Еккобуд») ніяких товарів позивачу не реалізовували та ніяких послуг не надавали, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинах із вказаними контрагентами здійснювалася поза межами правового поля та проведена з метою отримання позивачем податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток, а договори, укладені між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та його контрагентами, не спричинили настання реальних правових наслідків та мають ознаки нікчемності.

7.4. Податковий орган не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, які враховуючи матеріали кримінального провадження № 32013020000000084, яке закрито постановою від 06.11.2014р. натомість залишає поза увагою ухвали про закриття кримінальних проваджень згідно яких директора та засновники заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємств.

7.5. Податковий орган звертає увагу на те, що ТзОВ «АЛЬФА ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма АСІА», ТзОВ «Константа - Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ГІН «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», ТзОВ Еккобуд» не могли фактично здійснювати поставку продукції на ПАТ «Гнідавський цукровий завод», оскільки окремі контрагенти позивача, з названих, відсутні за юридичною адресою, відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні документи первинного бухгалтерського обліку, порушено кримінальні справи відносно посадових осіб, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та підприємством - покупцем.

Отже, фінансово-господарська діяльність ПАТ «Гнідавський цукровий завод» по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами здійснювалась поза межами правового поля та проведена з метою отримання ПАТ «Гнідавський цукровий завод» податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

7.6. Податковий орган зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

8. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

8.1. Також позивач зауважує, що всі представлені документи (договори, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, акти здачі-прийняття робіт, акти надання послуг) відповідають вимогам, установленим Законом №996-XIV до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТзОВ «АЛЬФА ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма АСІА», ТзОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ПП «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», ТзОВ «Еккобуд» за період з 01.01.2010 по 28.02.2013.

9. 20 листопада 2020 року справа №803/1130/13-а надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до пункту 1.2 Статуту ПрАТ «Гнідавський цукровий завод», затвердженого річними загальними зборами акціонерів (протокол № 1/2019 від 23.04.2019), Приватне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» до зміни типу мало назву Публічне акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод», є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод», яке мало найменування Відкрите акціонерне товариство «Гнідавський цукровий завод» (т. 8, а. с. 85).

11. Луцька ОДПІ, на підставі наказу від 09.04.2013 року № 1171 та повідомлення від 09.04.2013 № 000020, провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Гнідавський цукровий завод» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «АЛЬФА ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма АСІА», ТзОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ПП «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», ТзОВ «Еккобуд» за період з 01.01.2010 по 28.02.2013, про що складено акт від 09.04.2013 № 1876/22.1/00372658 (т. 1, а. с. 29-67).

12. Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Гнідавський цукровий завод» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 статті 5 Закону № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 8554695,00 грн., в тому числі: у 3 кварталі 2010 року на суму 9864,00 грн., у 4 кварталі 2010 року - 12548,00 грн., у 3 кварталі 2011 року - 169623,00 грн., у 4 кварталі 2011 року - 2439584,00 грн., у 1 кварталі 2012 року - 2219994,00 грн., у 2 кварталі 2012 року - 2464000,00 грн., у 3 кварталі 2012 року - 619582,00 грн., у 4 кварталі 2012 - 619500,00 грн.

13. Крім того, перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України та підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 7915522,00 грн., в тому числі: за липень 2010 року на суму 3689,00 грн., за жовтень 2010 року - 10862,00 грн., за листопад 2010 року - 3378,00 грн., за серпень 2011 року - 11256,00 грн., за вересень 2011 року - 11146,00 грн., за жовтень 2011 року - 78324,00 грн., за листопад 2011 року - 490024,00 грн., за грудень 2011 року - 1565817,00 грн., за січень 2012 року - 44280,00 грн., за лютий 2012 року - 656667,00 грн., за березень 2012 року - 1413334,00 грн., за травень 2012 року - 1173333,00 грн., за червень 2012 року - 1173333,00 грн., за липень 2012 року - 590079,00 грн., за жовтень 2012 року - 196667,00 грн., за листопад 2012 року - 393333,00 грн.

14. Подані ПАТ «Гнідавський цукровий завод» письмові заперечення від 13.04.2013 № 283 на вказаний акт перевірки (т. 1, а. с. 68-70) були відхилені Луцькою ОДПІ, про що платника було повідомлено листом від 22.04.2013 № 9023/10/22.1-22 (т. 1, а. с. 71-72).

15. 25.04.2013, на підставі вказаного акту перевірки від 09.04.2013 № 1876/22.1/00372658, Луцька ОДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

№ 0002512201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 11521836,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 8554695,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2967141,00 грн. (т. 1, а. с. 73);

№ 0002522201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 11888800,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 7915522,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3953278,75 грн. (т. 1, а. с. 74).

16. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 за № 0002512201 та № 0002522201, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

17. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТзОВ «АЛЬФА ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма АСІА», ТзОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ПП «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», ТзОВ «Еккобуд» за період з 01.01.2010 по 28.02.2013.

18. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

20. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

21. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

22. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

23. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

24. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

25. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

26. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

27. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

28. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

29. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

30. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

31. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

32. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

33. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

34. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

35. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

36. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

37. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

38. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

39. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

40. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

41. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що Позивачем, на підтвердження факту виконання зобов`язань за вказаними господарськими договорами, укладеними з ТзОВ «АЛЬФА ДІАС», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма АСІА», ТзОВ «Константа-Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ПП «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», ТзОВ «Еккобуд», надано податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі товару на підтвердження оплати - платіжні доручення, акти приймання-передачі векселів на підтвердження оприбуткування ТМЦ - прибуткові ордери.

42. Водночас, Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

43. Указана позиція з цього приводу була викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №804/7470/16.

44. Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ПАТ «Гнідавський цукровий завод» є свідченням про те, що господарські операції призвели реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

45. Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

46. Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

47. Таким чином, відповідною первинною документацією позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся.

48. За таких обставин Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанції, які дійшли висновку, щодо реальності господарських операцій з надання послуг.

49. Суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання контролюючого органу на недостатність трудових та матеріальних ресурсів для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

50. Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

51. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

52. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

53. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

54. Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

55. Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

56. Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду, від 06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

57. Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

58. Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 26 червня 2018 року у справі №826/3006/14 (адміністративне провадження №К/9901/2453/18), від 27 листопада 2018 року у справі №826/11629/1 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06 листопада 2018 року у справі № К/9901/3443/18.

59. Щодо доводів податкового органу про те, що суди не врахували матеріали кримінального провадження № 32013020000000084, Суд зазначає наступне.

60. Відповідно до частини 6шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

61. Так, судами досліджено (враховано) господарські відносини між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та ТзОВ «Онікс Компані ЛТД» були предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32013020000000084 щодо вчинення службовими особами ПАТ «Гнідавський цукровий завод» умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за внесеними 17.05.2013 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостями за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, 24.11.2013 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, а також 16.07.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КК України. Підставою до внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2013 відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України та початку досудового розслідування, послугували, зокрема, матеріали, отримані від Луцької ОДПІ, згідно акту №1876/22.1/00372658 від 09.04.2013 документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Гнідавський цукровий завод». Цим актом установлено заниження вказаним товариством ПДВ на загальну суму 7915522,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 8554695,00 грн. внаслідок безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту по операціям, що мають ознаки нікчемності, пов`язаних з придбанням товарів та послуг від ТзОВ «Альфа-Діас», ТзОВ «Онікс Компані ЛТД», ТзОВ «Фірма «Асіа», ТзОВ «Константа - Інкорпорейтед», ТзОВ «УМК Укрмасло компанія», ПП «Індастріалсервіс», ТзОВ «Лідерком», ПП «Еверест», ТзОВ «Пром Альянс ЛТД», ТзОВ «Еккобуд» за період з 01.01.2010 по 28.02.2013, всього на загальну суму 16470217,00 грн. Однак, досудовим розслідуванням отримано докази, встановлено фактичні дані та правові норми, що спростовують твердження податкового органу про відсутність фактів здійснення правочинів між ПАТ «Гнідавський цукровий завод» та його контрагентами-постачальниками, а також підтверджено можливість реального здійснення даними суб`єктами господарювання правових відносин та операцій, що належним чином документально оформлені, та настання правових і фактичних наслідків в результаті здійснення цих відносин. У ході слідства, встановлені Луцькою ОДПІ при проведенні документальних перевірок відомості щодо завищення ПАТ «Гнідавський цукровий завод» валових витрат та податкового кредиту не знайшли свого обґрунтованого підтвердження матеріалами досудового розслідування, у зв`язку із чим в діях службових осіб товариства відсутня об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 КК України. (06 листопада 2014 прийнята постанова про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення).

62. Посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень про наявність у контрагентів ТОВ «Лідерком» та ТзОВ «Константа - Інкорпорейтед» ознак фіктивності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги, з огляду на наступне.

63. Надаючи оцінку таким висновкам судів попередніх інстанцій, Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду в аспекті факту засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

64. Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду визнано обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

65. У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

66. Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

67. У ході розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту.

68. Судом першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі (аналогічні тим, які були вказані в запереченні на позовну заяву та в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду.

69. З огляду на наведене, прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 № 0002512201, № 0002522201не можна вважати законними і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

70. Посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладений у постановах висновок Верховного суду від 06 лютого 2018 року по справі №816/2134/16, від 06 березня 2018 року по справі № 804/5444/16, від 26 червня 2018 року по справі № 816/1422/17, від 30 січня 2018 року по справі № 826/354/13-а, від 15 червня 2018 року по справі №812/4507/13-а, від 11 вересня 2018 року у справі №805/2316/16-а, від 20 червня 2018 року по справі №826/7271/15, від 24 січня 2018 року по справі №2а-19379/11/2670, від 25 вересня 2018 року у справі №802/1233/16 а саме протиправність заниження доходу по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами, Суд зазначає, що в цій частині доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

71. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

72. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VІІ. Судові витрати

73. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

74. Керуючись статтями 3, 328, 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко