Постанова

від 05.10.2022 по справі 127/26223/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/26223/20

Провадження № 22-ц/801/1756/2022

Категорія: 46

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 рокуСправа № 127/26223/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., особи, яка подала апеляційну скаргу, представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Балтака О.О., представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Югстальтранс» адвоката Стороженка С. С., розглянувши за правилами, вста-новленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеля-ційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь-

транс» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого,

за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , її представника адво-ката Балтака Олексія Олеговича на рішення Вінницького міського суду Він-ницької області від 19 липня 2022 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінни-ці за головування судді Вохмінової О. С., повний текст якого складений 29 липня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Югстальтранс» про відшкодування шкоди, завданої смертю по-терпілого, зазначивши наступне. Чоловік позивачки ОСОБА_2 , 1988 року на-родження, близько 22.00 години 09 квітня 2020 року, рухаючись на велосипеді уздовж вулиці Наконечного в м. Ладижині Вінницької області неподалік АЗС «Авіас» навпроти заїзду на територію будівельного майданчика, потрапив у за-глибину, що утворилася внаслідок проведення будівельних робіт та не мала бе-тонного покриття, упав з велосипеда, отримавши тілесні ушкодження. Він був госпіталізований до Ладижинської лікарні, потім до Гайсинської центральної районної лікарні, де його прооперували. 11 квітня 2020 року ОСОБА_2 по-мер. З матеріалів кримінального провадження № 12020020070000110, внесеного 10 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого статтею 291 КК України, позивачка дізналася, що рішенням 25 сесії 7 скликання Ладижинської міської ради Вінницької області від 08 листопада 2018 року № 743 затверджений проект землеустрою щодо від-ведення земельної ділянки та надання в оренду по АДРЕСА_1 -дижині, загальною площею 0,08 га. Зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 0510600000:07:009:0080, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього гос-подарства, за рахунок земель запасу Ладижинської міської ради надана в орен-ду ТОВ «Югстальтранс» терміном на три роки. Це товариство 18 жовтня 2019 року вх. № 91 повідомило Відділ інспекції ДАБК про початок виконання буді-вельних робіт, тобто воно є замовником будівництва стоянки для паркування автомобілів з пунктом їх обслуговування по АДРЕСА_1 . ТОВ «Югстальтранс» було зобов`язане забезпечити благо-устрій та санітарний догляд прилеглої території цієї земельної ділянки.

ОСОБА_1 вважає, що смерть її чоловіка настала внаслідок невиконання замовником будівництва вимог Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, у частині проведення належним чином підготовчих робіт: з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майдан-чика, у випадку необхідності встановлення тимчасового попереджувального дорожнього знаку. Відповідач зобов`язаний був влаштувати пішохідні та вело-сипедні доріжки, забезпечити експлуатаційні, протипожежні, екологічні, сані-тарні норми і правила, умови безпеки руху транспорту та пішоходів тощо.

Після смерті чоловіка, втрати годувальника, на утриманні позивачки зали-шилося двоє малолітніх дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Середньомісячний дохід ОСОБА_2 за період з травня 2019 ро-ку по квітень 2020 року після вирахування утриманих коштів складав 10149,03 гривень.

Завдана позивачці шкода підлягає відшкодуванню відповідачем. Частка доходу потерпілого, яка припадала на нього самого та на кожну дитину, об-раховується так: середньомісячний дохід потерпілого за винятком утримань ( 10149,03 гривень )/кількість осіб, що перебували на його утриманні, в т.ч. він сам ( 3 особи: потерпілий та двоє дітей ) і становить 3383,01 гривні. Щомісяч-ний розмір відшкодування на дітей становить різницю між середньомісячним доходом потерпілого та часткою, що припадала на нього: 10149,03 - 3383,01 = 6766,02 гривень ( по 3383, 01 гривні щомісячно на кожну дитину до досягнення нею повноліття ). Ураховуючи, коли діти досягнуть повноліття, загальна сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем сім`ї загиблого ОСОБА_2 ста-новить 940476,78 гривень ( на утримання доньки 405961,20 гривня, сина - 534515,58 гривень ).

Оскільки ТОВ «Югстальтранс» може ліквідуватися без правонаступництва у будь-який момент і на даний час уникає добровільного відшкодування завданої смертю годувальника шкоди, ураховуючи ймовірну тривалість судово-го та виконавчого проваджень, позивачка просила стягнути з відповідача одно-разово кошти за три роки вперед у загальному розмірі на обох дітей 243576,72 гривень ( по 121 788,36 гривень на кожну дитину: 3383,01 гривні ? 36 = 121788,36 гривень ).

Діти позивачки внаслідок втрати батька зазнали болю та страждань, тепер вони є малозахищеними, напівсиротами, позбавленими турботи батька, якого ніким ніколи не заміниш. За обставин, що мають місце, підлягає відшкодуван-ню завдана членам сім`ї позивачки моральна шкода, розмір якої, як вона вказу-вала, буде визначений шляхом проведення відповідної судової експертизи.

ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь з ТОВ «Югстальтранс» шкоду, завдану смертю потерпілого ОСОБА_2 , у загаль-ному розмірі 940476,78 гривень, з яких одноразово стягнути суму 243576,72 гривень за три роки вперед, зобов`язавши решту виплачувати щомісячними платежами у сумі 3383,00 гривні на утримання до досягнення повноліття ОСОБА_5 по ІНФОРМАЦІЯ_3 включно та у сумі 3383,00 гривні на утримання ОСОБА_4 до досягнення ним повноліття по 31 травня 2033 року включно, стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень.

Заявою від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 просила суд закрити прова-дження у справі у частині її позовної вимоги до ТОВ «Югстальтранс» про стяг-нення моральної шкоди. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької облас-ті від 17 листопада 2021 року прийнята відмова позивачки, її представника від позову у частині відшкодування моральної шкоди, у цій частині провадження у справі закрите.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19 липня 2022 року, ОСОБА_1 , її представник адвокат Балтак О. О. оскаржують його в апе-ляційному порядку, просять дане рішення скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржники вважають оскаржуване рішення необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального та матеріаль-ного права.

Ухвалою апеляційного суду від 08 вересня 2022 року заяву позивачки та її представника задоволено, їм поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Цією ж ухвалою суду забезпечене визначене цивільним процесуальним законом право відповідача подати відзив на апеляційну скаргу.

13 вересня 2022 року до апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Стороженка С. С. на апеляційну скаргу позивачки та її представника, де викладене клопотання про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Представник ТОВ «Югстальтранс» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, необгрун-тованими, вказуючи, що у судовому засіданні не було підтверджено завдання шкоди позивачці з вини відповідача, внаслідок його неправомірних дій, не вста-новлено причинного зв`язку між діями відповідача і заподіяною шкодою. Подія сталася неподалік будівельного майданчика, але не на земельній ділянці, на-даній в оренду відповідачу. ОСОБА_6 рухався на велосипеді по пішохідній доріжці, місце його падіння і причини, що потягли втрату керування та падіння з велосипеда достовірно встановити неможливо. Матеріали справи не містять доказів наявності на ділянці пішохідної доріжки, по якій рухався ОСОБА_2 , значних заглибин, вибоїн, чи їх глибини, що могло би стати причиною падіння. ТОВ «Югстальтранс» до відповідальності за незабезпечення безпеки у місці проведення будівельних робіт або улаштуванні під`їзних шляхів, чи порушення постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» не притягувалося. На схе-мі планування, організації рельєфу межа земельної ділянки для благоустрою відповідачем позначена пунктиром, вона не перетинається з пішохідною доріж-кою, яка не перебуває у користуванні ТОВ «Югстальтранс», зобов`язань з її ре-монту та експлуатації у товариства не було. Твердження позивачки щодо вини відповідача у смерті її чоловіка грунтуються на припущеннях. Усі необхідні підготовчі та будівельні роботи, передбачені Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, на орендованій земельній ділянці здійснила під-рядна організація ПП «Діброва ТА» за окремо укладеним договором з ТОВ «Югстальтранс».

Представник відповідача стверджує, що суд усім доказам у справі надав об`єктивну оцінку, воно є правильним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали останньої, проаналізувавши у сукупності наявні у справі докази, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 та її представника задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам, воно є правильним, обгрунтованим та об`єктивним.

У справі встановлені та не оспорюються учасниками справи наступні обставини.

ОСОБА_7 був подружжям позивачки ОСОБА_1 , батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою від 20 травня 2021 року про закриття кримінального прова-дження № НОМЕР_1 установлено, що 09 квітня 2020 року близько 22.00 години ОСОБА_2 , рухаючись велосипедом по пішохідній доріжці уздовж вул. Наконечного у м. Ладижині Вінницької області, поряд з будівель-ним майданчиком, не впорався з керуванням, з`їхав у кювет, упав та отримав тілесні ушкодження. З протоколу слідчого від 10 квітня 2020 року огляду місця події убачається, що з вул. Наконечного у напрямку будівельного майданчика має місце технологічний заїзд, на пішохідній доріжці відсутній фрагмент бетон-ного покриття довжиною 507 см. Від вулиці до будівельного майданчика ґрун-тове покриття всипане щебенем. Висота бетонного покриття пішохідної доріж-ки зі сторони перехрестя вул. Наконечного - Будівельників становить 11 см, ви-сота бетонного покриття від поверхні до щебеневого покриття зі сторони АЗС «Авіас» становить 28 см. Відстань від краю бетонного покриття висотою 28 см до дерева, біля якого було виявлено ОСОБА_2 , становить 830 см. По праву сторону технологічного заїзду на територію будівельного майданчика на мета-левому каркасі наявна інформація про «Паспорт будівельного об`єкту». Будь-які попереджувальні знаки, огороджувальні елементи на місці технологічного заїзду на територію будівельного майданчика відсутні.

Згідно карти виїзду бригади екстреної медичної допомоги 09 квітня 2020 року о 20.51 годині до ОСОБА_2 була викликана медична допомога з при-воду травматичних пошкоджень. По приїзді лікарів постраждалий сидів під деревом, був оглянутий у присутності співробітників поліції та друзів. Скарг не висловлював. Зафіксований різкий запах алкоголю з рота. Зі слів друзів, їхав велосипедом, не побачив ями, у яку впав. Попередній діагноз - забита рана моч-ки правого вуха. Підозра на алкогольне сп`яніння. Від транспортування до лікарні ОСОБА_2 відмовився. У цей же вечір 09 квітня 2020 року о 22.51 го-дині до ОСОБА_2 додому вдруге була викликана медична допомога з при-воду травматичних пошкоджень. Оглядом встановлений запах алкоголю з рота, оглядом голови ознак перелому не виявлено. Попередній діагноз: закрита че-репно-мозкова травма. Підозра на внутрішньомозкову гематому, кома помірна, підозра на алкогольне сп`яніння. 10 квітня 2020 року о 09.16 годині до ОСОБА_2 була викликана медична допомога з приводу його транспортування до Гайсинської центральної районної лікарні. ІНФОРМАЦІЯ_4 у лікарні ОСОБА_2 помер, про що 14 квітня 2020 року Ладижинським міським відділом ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління МЮ ( м. Хмель-ницький ) зроблено актовий запис № 86, видане свідоцтво про смерть.

10 квітня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020070000110 внесені дані за ознаками злочину, передбаченого статтею 291 КК України, ОСОБА_1 визнано потерпілою. У кримінальному прова-дженні 10 червня 2020 року була проведена експертиза № 2981/20-2120 техніч-ного стану велосипеда, яким рухався ОСОБА_2 . Експертом виявлена техніч-на несправність гальма його заднього колеса, що могла стати причиною його перекидання під час можливого термінового гальмування велосипеда. 20 травня 2021 року кримінальне провадження закрите у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.

Також установлено, що рішенням 25 сесії 7 скликання Ладижинської місь-кої ради від 08 листопада 2018 року № 743 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,08 га, згідно з цільовим призначенням для роз-міщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту і дорож-нього господарства, з кадастровим номером 0510600000:07:009:0080, та надан-ня її в оренду ТОВ «Югстальтранс» терміном на три роки. Договір оренди між Ладижинською міською радою та відповідачем укладений 16 листопада 2018 року. З повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрова-ного у Відділі інспекції ДАБК Ладижинської міської ради 18 жовтня 2019 року убачається, що замовником нового будівництва стоянки для паркування авто-мобілів з пунктом їх обслуговування по АДРЕСА_1 є ТОВ «Югстальтранс». Відповідно до пункту четвертого 4 ор-дера на проведення земляних робіт, виданого ТОВ «Югстальтранс» 30 жовтня 2019 року, після завершення земляних робіт відповідача зобов`язано виконати роботи по благоустрою: відновити з вирівнюванням земельне покриття, покрит-тя тротуарів, газонів, пішохідних доріжок тощо.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись нормами статей 1166, 1200, 1202 ЦК України, у рішенні констатував, що для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довес-ти неправомірність поведінки особи, вину заподіювача шкоди, наявність шко-ди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність усіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Закон саме на позивача поклав обов`язок довести наявність шкоди, протиправність ( незаконність ) поведінки заподіюва-ча шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях ( діях його працівників ) не-має вини у заподіянні шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправо-мірного рішення або у неправомірній поведінці ( діях або бездіяльності ). Про-типравною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого пору-шуються права іншої особи. Під шкодою ( збитками ) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого у результаті порушення належного йому майнового права та ( або ) применшенні немайнового блага ( життя, здоров`я тощо ). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка перед-бачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непра-цездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років ( учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років ) у розмірі середньомісячного заро-бітку ( доходу ) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включа-ються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання ( до-гляду ), інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили году-вальника, шкода відшкодовується у повному обсязі без урахування пенсії, при-значеної їм внаслідок втрати годувальника, інших доходів.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що в ході судово-го розгляду справи не знайшло свого доведення стороною позивачки завдання шкоди саме з вини відповідача внаслідок його неправомірних дій, не встановле-но причинного зв`язку між діями відповідача і заподіяною шкодою. Окремо суд підкреслив, що ТОВ «Югстальтранс» до відповідальності за незабезпечення безпеки в місці проведення будівельних робіт або улаштування під`їзних шля-хів, за порушення положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 квіт-ня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних ро-біт» не притягувалося. Твердження ОСОБА_1 щодо вини відповідача є при-пущенням.

Висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні від 19 липня 2022 ро-ку, є правильними, з ними неможливо не погодитися, інакша позиція була б неприйнятною, умотивувати її не убачається спроможним, доречних аргументів протилежним висновкам не віднайти. Висновки суду першої інстанції об`єктив-ні, зроблені з урахуванням усіх фактичних обставин справи. Окремо суд де-тально та грунтовно зупинився на аналізі норм чинного матеріального права, яке регулює питання, що має місце у цій справі.

В апеляційній скарзі заперечується зазначення судом у рішенні стосовно того, що до пішохідної доріжки, по якій рухався чоловік позивачки, відповідач не має відношення, оскільки відповідно до ордера від 30 жовтня 2019 року № 68 ТОВ «Югстальтранс» на частині цієї доріжки здійснював земляні ( дорожні ) роботи (у тому числі щодо відновлення з вирівнюванням земляного покриття, покриття тротуарів, газонів, пішохідних доріжок тощо). Тут же у скарзі зазна-чено, що на відповідача покладений обов`язок встановити огороджувальні зна-ки, знаки про проведення аварійно-ремонтних робіт. Вказані зобов`язання ТОВ «Югстальтранс» не виконані, що підтверджується протоколом огляду місця від 10 квітня 2020 року, який міститься в матеріалах кримінального провадження, листом комунального підприємства Ладижинської міської ради «Муніципальна варта» від 21 травня 2020 року № 20, що стало причиною травмування ОСОБА_2 . Далі скаржники посилаються на обов`язок відповідача довести відсут-ність своєї вини у завданні шкоди. Не згідна позивачка та її представник з оцін-кою судом висновку експертизи технічного стану транспортного засобу від 10 червня 2020 року № 2981/20-21, вказуючи, що технічні несправності велосипе-да виявлені на час його огляду, а не на час одержання травми чоловіком пози-вачки. Несправність, врешті, могла виникнути через наїзд чоловіка у яму. Скар-жники вважають безпідставним висновок суду про рух чоловіка позивачки саме по пішохідній доріжці, що не підтверджено належними доказами.

З доводами апеляційної скарги погодитися не можна, вони вочевидь побудовані на припущеннях скаржників. Щодо експертизи велосипеда, то вона проведена відносно цього транспортного засобу в установленому порядку, пи-тання причини виникнення його несправностей - суть компетенції відповідних фахівців, експертів. Порушення, невиконання відповідачем своїх зобов`язань, зазначених у протоколі слідчого огляду місця від 10 квітня 2020 року, листі ко-мунального підприємства Ладижинської міської ради «Муніципальна варта» від 21 травня 2020 року № 20, є відносними щодо події, яка трапилася з чоловіком позивачки, адже у цих документах не зазначається конкретно недотримання відповідачем пред`явлених до нього як забудовника вимог стосовно пішохідної доріжки, по якій рухався на велосипеді ОСОБА_9 . З огляду на те, що неви-конання відповідачем певних зобов`язань забудовника, на які посилаються скаржники, не віднайшло свого доведення належними і достовірними доказами, неможливо стверджувати обставини, за яких його достеменно можна визнати винуватим у заподіянні шкоди, про відшкодування якої йдеться. У матеріалах справи дійсно відсутні докази на доведення здійснення відповідачем земляних ( дорожних ) робіт саме на пішохідній доріжці, розташованій за понад 40 метрів від орендованої відповідачем земельної доріжки. В ордері від 30 жовтня 2019 року № 68, на який посилаються скаржники, не зазначалося про проведення земляних робіт на пішохідній доріжці, якою скористався велосипедист ОСОБА_2 .

Врешті, з відповіді позивачці слідчого Слідчого відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Спенея С. від 10 грудня 2021 року № 2016/209-2021 убачається, що 08 жовтня 2021 року до ЄРДР внесені відомості з приводу події, яка сталася з ОСОБА_2 09 квітня 2020 року. 08 жовтня 2021 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021020240000028 з попередньою кваліфіка-цією кримінального правопорушення за частиною 2 статті 275 КК України. Дане кримінальне провадження покликане встановити винну особу за вказаною нормою КК України.

Позивачка, її представник не заперечують тієї обставини, що місце падіння з велосипеда ОСОБА_2 достеменно не встановлене, доказів протилежному у матеріалах справи немає.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодек-су, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основопо-ложних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України ратифікована Законом України від 07 липня 1997 року «Про ратифіка-цію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» і є частиною наці-онального законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питан-ня щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкри-тий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім встановле-ним законом судом.

Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Про-токоли до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов-язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того стаття 17 Закону України № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Євро-пейського суду з прав людини» ( з подальшими змінами ) передбачає застосу-вання судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Кон-венцію та практику Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Кон-венції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різ-ними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та від-мінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законо-давства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов`язок стосовно подання обґрун-тування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає критерію його обґрунтованості.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, належить констатувати, що вони не спростовують правильність, обґрунтованість і об`єктивність ухваленого судом оскаржуваного рішення, тому колегія суддів не знаходить достатніх та законних підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими дока-зами, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представника адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.

Рішення Вінницькогоміського судуВінницької областівід 19липня 2022року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обме-женою відповідальністю «Югстальтранс» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2022 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді Л. О. Голота

В. П. Рибчинський