Рішення

від 06.10.2022 по справі 910/3234/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2022Справа № 910/3234/22Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "НВО Перспектива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп"

про стягнення 12 588,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "НВО Перспектива" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 12 588,18 грн., у тому числі 10 500,00 грн. основного боргу, 157,07 грн. 3 % річних, 951,30 грн. інфляційних втрат, 979,81 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на транспортне експедирування № 184 від 08.06.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг з перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 у справі № 910/3234/22 позовну заяву залишено без руху.

24.06.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3234/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

02.08.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що обов`язок останнього по сплаті коштів за транспортно-експедиційні послуги не настав, а вимога позивача є передчасною. Також відповідач не погоджується щодо застосування штрафних санкцій у період дії форс-мажорних обставин з 24.02.2022 по 20.04.2022 та заперечує проти встановленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу.

22.09.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 20.04.2022 на суму 7 000, 00 грн., що підтверджує понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2021 між Приватним підприємством "НВО Перспектива" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" (експедитор) було укладено Договір №184 на транспортне експедирування, предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором і виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у внутрішньодержавному сполученні транспортними засобами виконавця по заявкам (замовленням) експедитора, та пов`язаних із ними різноманітних послуг.

Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні транспортним засобом виконується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. На кожне перевезення оформляється транспортна Заявка (замовлення), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв`язку яке має юридичну силу та є невід`ємною частиною цього договору.

Умовами п. 2.2 Договору визначені вимоги до Заявки та що вона має містити, в тому числі у заявці зазначаються умови оплати та фрахтова ставка.

Пунктом 3.1.8 Договору передбачений обов`язок експедитора оплатити послуги виконавця на умовах визначених договором.

Згідно з п. 5.1 Договору вартість перевезення (ставка) та валюта розрахунків погоджується сторонами в заявці (замовлені). Розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором протягом 15 календарних днів з моменту надання виконавцем оригіналів документів відповідно до п. 3.2.16. У разі ненадання виконавцем документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за цим договором до надання документів та інформації в повному обсязі.

За умовами п. 5.5 Договору датою платежу вважається дата списання коштів з рахунка експедитора та зарахування на рахунок виконавця.

Відповідно до п. 8.1, 8.4 Договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року. Якщо жодна із сторін до закінчення терміну дії даного Договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, термін його дії буде автоматично продовжуватися на наступний календарний рік. Пролонгація не обмежена.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу за вказаним договором на загальну суму

433 000,00 грн., що підтверджується наступними документами:

-актом надання послуг №671 від 29.09.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №670 від 24.09.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №644 від 22.09.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №637 від 20.09.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №633 від 16.09.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №632 від 29.09.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №616 від 10.09.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №617 від 08.09.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №611 від 07.09.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №609 від 03.09.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №608 від 02.09.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №593 від 20.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №559 від 19.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №560 від 18.08.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №544 від 13.08.2021 на суму 12 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №545 від 13.08.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №547 від 12.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №546 від 12.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №548 від 12.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №536 від 06.08.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №535 від 05.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №534 від 05.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ:

-актом надання послуг №533 від 04.08.2021 на суму 13 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №525 від 04.08.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №524 від 04.08.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ:

-актом надання послуг №522 від 02.08.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №521 від 02.08.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №523 від 30.07.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №537 від 30.07.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №480 від 28.07.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №479 від 28.07.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №489 від 27.07.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №490 від 26.07.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №474 від 23.07.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №538 від 22.07.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №475 від 22.07.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №473 від 21.07.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ:

-актом надання послуг №472 від 21.07.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №467 від 16.07.2021 на суму 10 500,00 грн. з ПДВ;

-актом надання послуг №466 від 15.07.2021 на суму 11 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 422 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями за період з 29.07.2021 по 27.10.2021.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору та заявки на перевезення №АС5011-2019 від 28.09.2021, відповідач не здійснив оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажів у повному обсязі, а саме не оплатив надані послуги за актом надання послуг №671 від 29.09.2021 на суму 10 500,00 грн.

Факт належного надання відповідачу послуг підтверджується наявними у матеріалах справи копіями підписаних між сторонами та скріплених їх печатками актів надання послуг. У кожному з вищенаведених актів надання послуг зазначено про те, що експедитор (відповідач) претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

За твердженнями позивача, заборгованість відповідача станом на 20.04.2022 складає 10 500,00 грн., оскільки відповідач не здійснив оплату послуг наданих за Актом надання послуг №671 від 29.09.2021 на суму 10 500,00 грн., що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до Акту надання послуг № 671 від 29.09.2021 позивачем надані, а відповідачем прийняті транспортно-експедиційні послуги на суму 10 500,00 грн. У Акті надання послуг № 671 від 29.09.2021 зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором, яка складає 10 500,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Судом відхиляються твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що строк виконання зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг не настав, оскільки у Акті надання послуг № 671 від 29.09.2021, який підписано та скріплено печаткою відповідача, зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення перевізником умов цієї угоди.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 157,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 951,30 грн. та пеню у розмірі 979,81 грн.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати послуг позивача передбачена у пункті 4.12 Договору, відповідно до якого у випадку несвоєчасної оплати експедитор оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми фрахту за кожен день прострочення, але не більше розміру плати за перевезення.

Нарахування пені здійснено позивачем за Актом надання послуг № 671 від 29.09.2021 за період з 21.10.2021 по 20.04.2022.

Перевіривши розрахунок пені за актом надання послуг № 671 від 29.09.2021 у сумі 979,81 грн. судом встановлено, що розрахунок здійснені арифметично вірно, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок 3 % річних за Актом надання послуг № 671 від 29.09.2021 у сумі 157,07 грн. є арифметично правильним, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за Актом надання послуг № 671 від 29.09.2021 у сумі 951,30 грн. судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог у визначенні розміру штрафних санкцій зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за Договором на транспортне експедирування № 184 від 08.06.2021 через настання форс-мажорних обставин, на підтвердженням чого надав лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Так, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору у випадку дії обставин непереборної сили або їхніх наслідків (форс-мажор), а саме: стихійних лих, повеней, пожеж, землетрусів, страйків, локаутів, протиправних дій органів влади, збройних конфліктів, воєн і збройних зіткнень, заборон імпорту/експорту, конфіскаційних і ліквідаційних дій військової і цивільної влади, ядерного вибуху і радіаційного зараження, закриття державних кордонів, прикордонних переходів, автомагістралей, бандитських і піратських дій.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язання, про настання форс-мажорних обставин, передбачуваний термін їх дії і припинення, зобов`язана негайно, однак не пізніше 3 (трьох) днів з моменту їх настання і припинення, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торговою (Торгово-промисловою) палатою чи іншим компетентним органом чи організацією країни, у якій виникли форс-мажорні обставини. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку форс-мажорну обставину, як на підставу, що звільняє від-відповідальності за невиконання зобов`язання. (пункт 6.3. Договору).

Однак, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про неможливість виконати зобов`язання, не надано належних доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання та доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, що унеможливили виконання зобов`язань відповідачем у визначений строк.

Так, перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 157,07 грн., інфляційних втрат у сумі 951,30 грн., пені у сумі 979,81 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1)на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2021 року між Адвокатом Рак Т.С. (надалі - адвокат) та Приватним підприємством "НВО Перспектива" (надалі - клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги, за змістом якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надати йому правову допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано Акт надання послуг від 20.04.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 20.04.2022 на суму 7 000,00 грн.

Судом встановлено, що Рак Т.С. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю № 3364 від 30.09.2009.

Відповідач заперечував проти заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги їх не співмірність.

З огляду на викладене вище, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності справи, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

За таких обставин наявні підстави для зменшення розміру витрат на послуги адвоката до 3 500,00 грн. Отже до стягнення підлягає 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства "НВО Перспектива" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" про стягнення 12 588,18 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, каб. 320, ідентифікаційний код 38217466) на користь Приватного підприємства "НВО Перспектива" (49074, м. Дніпро, вул. Байкальська, буд. 9/12, ідентифікаційний код 37211687) 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 157 (сто п`ятдесят сім) грн. 07 коп. 3 % річних, 951 (дев`ятсот п`ятдесят одна) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 979 (дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 81 коп. пені, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.10.2022.

Суддя С. В. Стасюк