Постанова

від 23.02.2023 по справі 910/3234/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2023 р. Справа№ 910/3234/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп"

на рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2022 р.

у справі № 910/3234/22 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом Приватного підприємства "НВО Перспектива"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп"

про стягнення 12588,18 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Приватне підприємство "НВО Перспектива" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" про стягнення заборгованості за неналежне виконанням зобов`язань за договором на транспортне експедирування № 184 від 08.06.2021 р. у загальному розмірі 12588,18 грн, з яких: основний борг у розмірі 10500,00 грн, 3% річних у розмірі 157,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 951,30 грн, пеня у розмірі 979,81 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги з перевезення не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.07.2022 р. відкрито провадження у справі № 910/3234/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2022 р. у справі № 910/3234/22 позов Приватного підприємства "НВО Перспектива" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що строк виконання зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг не настав, оскільки за умовами укладеного договору, крім акту надання послуг, позивач повинен надати товарно-транспортну накладну та рахунок-фактуру на оплату. Також скаржник вказує на те, що позивачем безпідставно нараховано пеню з 24.02.2022 р., оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за договором на транспортне експедирування № 184 від 08.06.2021 р. через настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/3234/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" на рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/3234/22.

До суду 01.12.2022 р. надійшли матеріали справи № 910/3234/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2022 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3234/22 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

08.06.2021 р. між Приватним підприємством "НВО Перспектива" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" (далі - експедитор) було укладено договір № 184 на транспортне експедирування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором і виконавцем при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у внутрішньодержавному сполученні транспортними засобами виконавця по заявкам (замовленням) експедитора, та пов`язаних із ними різноманітних послуг.

Згідно з п. 2.1 договору перевезення вантажів у внутрішньодержавному сполученні транспортним засобом виконується відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. На кожне перевезення оформляється транспортна заявка (замовлення), яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається виконавцю за допомогою факсимільного зв`язку яке має юридичну силу та є невід`ємною частиною цього договору.

Як передбачено п. 3.1.8 договору, експедитор зобов`язаний оплатити послуги виконавцю на умовах, зазначених у даному договорі.

У відповідності до п. 5.1 договору вартість перевезення (ставка) та валюта розрахунків погоджується сторонами в заявці (замовленні). Розрахунок за виконане перевезення здійснюється експедитором протягом 15 календарних днів з моменту надання виконавцем оригіналів документів відповідно до п. 3.2.16. У разі ненадання виконавцем документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за цим договором до надання документів та інформації в повному обсязі.

За п. 5.5 договору датою платежу вважається дата списання коштів з рахунка експедитора та зарахування на рахунок виконавця.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 р. Якщо жодна із сторін до закінчення терміну дії даного договору не сповістить іншу сторону про його розірвання, термін його дії буде автоматично продовжуватися на наступний календарний рік. Пролонгація не обмежена (п. п. 8.1, 8.4 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 433000,00 грн, що підтверджується актами надання послуг.

Вказані акти підписані обома сторонами та скріплених їх печатками.

У кожному акті надання послуг зазначено про те, що експедитор (відповідач) претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Однак відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг у розмірі 422500,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 29.07.2021 р. по 27.10.2021 р.

Позивач вказує на те, що в порушення умов укладеного договору та заявки на перевезення № АС5011-2019 від 28.09.2021 р. відповідач не оплатив надані послуги за актом надання послуг № 671 від 29.09.2021 р. на суму 10500,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, а думку позивача, в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов`язання щодо вчасної оплати за надані послуги з перевезення вантажів, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Як передбачено ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані, а відповідачем прийняті транспортно-експедиційні послуги на суму 10500,00 грн, що підтверджується, підписаним обома сторонами актом надання послуг № 671 від 29.09.2021 р. Крім цього, підписуючи вказаний акт, відповідач зазначив, що претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) до позивача не має.

Однак відповідач за вказаним актом суму 10500,00 грн не оплатив, докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Оскільки належними доказами підтверджується факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів, передбачених укладеним договором, строк оплати за які настав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10500,00 грн заборгованості за договором на транспортне експедирування № 184 від 08.06.2021 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що строк виконання зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг не настав, оскільки за умовами укладеного договору, крім акту надання послуг, позивач повинен надати товарно-транспортну накладну та рахунок-фактуру на оплату, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже наданий позивачем акт надання послуг № 671 від 29.09.2021 р. на суму 10500,00 грн відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є правовою підставою виникнення обов`язку у відповідача щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Крім цього, про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за укладеним договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення перевізником умов цієї угоди.

За неналежне виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 979,81 грн за період з 21.10.2021 р. по 20.04.2022 р.

Як передбачено п. 4.12 договору, у випадку несвоєчасної оплати експедитор оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми фрахту за кожен день прострочення, але не більше розміру плати за перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 979,81 грн пені за період з 21.10.2021 р. по 20.04.2022 р. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 951,30 грн інфляційних втрат та 157,07 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 951,30 грн інфляційних втрат та 157,07 грн 3% річних підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, а їх розмір є арифметично правильним.

Доводи скаржника про те, що позивачем безпідставно нараховано пеню, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням з 24.02.2022 р. воєнного стану було неможливим виконання своїх зобов`язань за договором на транспортне експедирування № 184 від 08.06.2021 р. через настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні із 24.02.2022 р. було введено воєнний стан.

Згідно з листом Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, Торгово-Промислова палата підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Як передбачено ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У відповідності до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17.

Відповідно до п. 6.3 укладеного договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язання, про настання форс-мажорних обставин, передбачуваний термін їх дії і припинення, зобов`язана негайно, однак не пізніше 3 (трьох) днів з моменту їх настання і припинення, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торговою (Торгово-промисловою) палатою чи іншим компетентним органом чи організацією країни, у якій виникли форс-мажорні обставини. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку форс-мажорну обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язання.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було повідомлено позивача про неможливість виконання останнім зобов`язання за укладеним договором.

Отже, враховуючи умови укладеного договору та норми чинного законодавства, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про неможливість виконання відповідачем свого зобов`язання та доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин, доводи скаржника щодо наявності форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги позивача є, фактично, тотожними тим доводам, які були викладені ним у позовній заяві, а відтак, вже оцінені судом вище.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2022 р. у справі № 910/3234/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 06.10.2022 р. у справі № 910/3234/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Реал Груп".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко