Рішення

від 22.09.2022 по справі 909/822/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2022Справа № 909/822/21Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Фермерського господарства Рибака Дмитра Івановича "Кичера" до Івано-Франківської обласної ради, Верховинського районного лісгоспу, за участю прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури, про визнання частково недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників:

Фермерського господарства: Мушинського В.Т.;

Ради: Дмитрука Д.В.;

Лісгоспу: не з`явився;

Прокурора: Колодчиної Р.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2021 року Фермерське господарство Рибака Дмитра Івановича "Кичера" (далі - Фермерське господарство) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської обласної ради (далі - Рада) та Верховинського районного лісгоспу (далі - Лісгосп) про визнання недійсним рішення Ради від 18 жовтня 2001 року № 537-22/2001 у частинні надання в постійне користування Лісгоспу лісової земельної ділянки, площею 1,96 га, що знаходиться на території кварталу № 9 виділу № 19, яка рішенням Верховинської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області XVIII сесії XXI скликання від 1 липня 1992 року № 16 була надана Рибаку Дмитру Івановичу для ведення селянського (фермерського) господарства, а також про зобов`язання Лісгоспу виключити з матеріалів лісовпорядкування вказану земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Радою вказаного рішення позивач позбавлений можливості в повній мірі використовувати надану йому в користування земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/822/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

20 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року до Господарського суду Івано-Франківської області надійшли відзиви Ради та Лісгоспу, в яких відповідачі заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірне рішення прийнято Радою відповідно до норм законодавства та в межах її компетенції. Також у своєму відзиві Рада заявила про застосування строку позовної давності до вимоги про визнання недійсним вказаного рішення.

8 жовтня 2021 року та 26 жовтня 2021 року до Господарського суду Івано-Франківської області надійшли відповіді на відзиви, в яких Фермерське господарство навело доводи та аргументи на спростування правової позиції Ради. Також у цих заявах по суті позивач вказав, що не пропустив строк на звернення до суду за захистом своїх прав.

22 листопада 2021 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшли заперечення Лісгоспу, в яких даний відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка була передана в користування Верховинському міжгосподарському лісгоспу, правонаступником якого є Лісгосп, ще з моменту створення останнього у 1970-х роках та постійно перебувала на законних підставах у його користуванні.

22 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Івано-Франківської обласної прокуратури про вступ у справу прокурора.

22 січня 2022 року до Господарського суду Івано-Франківської області позивач подав заперечення на заяву про вступ у справу прокурора.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 10 січня 2022 року матеріали цієї справи передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 909/822/21 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 лютого 2022 року прийнято дану справу вказаним суддею до свого провадження, підготовче засідання призначено на 24 лютого 2022 року.

18 лютого 2022 через систему "Електронний суд" від цієї ж дати від позивача надійшло клопотання про участь його представника у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програми EasyCon. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 лютого 2022 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

21 лютого 2022 року на електронну адресу суду від Ради надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання.

Підготовче засідання, призначене на 24 лютого 2022 року, не відбулося у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану.

25 квітня 2022 року на адресу суду від Івано-Франківської обласної прокуратури надійшов відзив, в якому Прокурор заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що спірне рішення прийнято Радою відповідно до норм законодавства та в межах її компетенції. Також у своєму відзиві Прокурор заявив про застосування строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним вказаного рішення.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26 травня 2022 року учасників судового процесу повідомлено про те, що підготовче засідання у справі призначено на 16 червня 2022 року.

9 червня 2022 року через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача від вказаної дати про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 червня 2022 року ця заява була задоволена.

16 червня 2022 року в підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14 липня 2022 року.

11 липня 2022 року на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача від 8 липня 2022 року № 1/7 про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 липня 2022 року задоволено вказану заяву.

13 липня 2022 року на електронну адресу суду від Ради надійшов відзив від 13 липня 2020 року № 12-120/397р/175, в обґрунтування якого остання вказала, що спірне рішення прийнято відповідно до норм законодавства та в межах її компетенції, а відтак відсутні підстави для задоволення позову. Крім того, даний відповідач повторно заявив про застосування строку позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним спірного рішення.

Ухвалою Господарського суду від 14 липня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 4 серпня 2022 року.

У цей же день після закінчення засідання на адресу суду від Ради надійшли докази направлення іншим учасникам справи її відзиву.

26 липня 2022 року через загальний відділ діловодства суду поштовим зв`язком від Ради надійшов вищезазначений відзив.

1 серпня 2022 року через загальний відділ діловодства суду від прокурора надійшли письмові пояснення.

3 серпня 2022 року на електронну адресу суду від Ради надійшла заява про участь її представника в судовому засіданні, призначеному на 4 серпня 2022 року, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 2 серпня 2022 року № 12-120/457/175. Крім того, у своєму клопотанні від 8 липня 2022 року № 1/7 позивач просив суд проводити всі засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 3 серпня 2022 задоволені вказані клопотання.

4 серпня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 8 вересня 2022 року.

29 серпня 2022 року та 2 вересня 2022 року на адресу суду від Фермерського господарства та Ради надійшли заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою суду від 6 вересня 2022 року задоволено вказані заяви.

8 вересня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22 вересня 2022 року.

16 вересня через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача від вказаної дати про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У цей же день на електронну адресу суду від Ради надійшли заяви від 16 вересня 2022 року № 12-150/552-р/175 про участь її представника в судовому засіданні, призначеному на 22 вересня 2022 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою суду від 19 серпня 2022 задоволено вказані заяви Фермерського господарства та Ради.

22 вересня 2022 року через підсистему "Електронний суд" позивач подав додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 22 вересня 2022 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Ради та Прокурор у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях.

Представник Лісгоспу про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Беручи до уваги те, що Лісгосп був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника вказаної особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Верховинської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області ХVІІІ сесії ХХІ скликання від 13 липня 1992 року № 16 Рибаку Дмитру Івановичу надано в користування для ведення селянського (фермерського) господарства: 3,78 га сінокосу; 3,10 га сінокосу, 2,89 га пасовища та 1,96 га лісу (без права самовільної рубки деревини).

На підставі вказаного рішення було оформлено державний акт на право постійного користування землею від 25 березня 1994 року серії ІФ № 02-01-4/000007, загальною площею 7,88 га, з яких: 2,89 - пасовища багаторічних насаджень, 3,03 га - сінокіс, 1,96 га - під будівлями, лісами, іншими угіддями.

Разом із тим, згідно з рішенням Івано-Франківської обласної ради від 18 жовтня 2001 року № 537-22/2001 та додатком № 2 до нього (експлікація) Лісгоспу надано 21 776 га в постійне користування земельні ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства.

Як зазначив позивач, він не може користуватися в повній мірі земельною лісовою ділянкою, площею 1,96 га, так як ця ділянка є складовою частиною кварталу № 9 у складі виділу № 19, площею 14 га, Красницького лісництва, що знаходиться в користуванні Лісгоспу на підставі спірного рішення Ради.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (у редакції, чинній на момент прийняття рішення Верховинської районної народних депутатів Івано-Франківської області) відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на категорії, зокрема, на землі лісового фонду.

Землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства (частина 1 статті 76 ЗК України).

Згідно з частиною 2 статті 3 ЗК України власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

За статтею 4 ЗК України в державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства (абзац 1 частини 5 статті 7 ЗК України).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 3 статті 19 ЗК України районні ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною радою народних депутатів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 50 ЗК України громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, у тому числі на умовах оренди, земельні ділянки. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель, зокрема, лісового фонду.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЗК України районні ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей.

Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються районними радами народних депутатів. До державного акта додається список цих громадян (частини 1, 2 статті 23 ЗК України).

Як вбачається зі змісту державного акта на право постійного користування землею від 25 березня 1994 року серії ІФ № 02-01-4/000007 Рибаку Дмитру Івановичу надано у постійне користування земельну ділянку, площею 7,88 га, у межах згідно з планом для ведення селянського (фермерського) господарства. До складу вказаної земельної ділянки також входить спірна земельна ділянка, площею 1,96 га.

Вказаний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за серією ІФ № 02-01-4/000007 та підписаний головою Верховинської народної ради народних депутатів Ватаманюком Д.

Разом із тим, частиною 6 статті 19 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Зі змісту пояснювальної записки Львівської державної лісовпорядної експедиції перспективного плану ведення лісового господарства Верховинського районного лісгоспу від 1998 року, підписаної начальником експедиції Карпа М.А., начальником партії Крупієм В.В. та скріпленої печаткою (копія наявна в матеріалах справи), вбачається, що Верховинський міжгосподарський лісгосп було організовано на базі лісів колишніх колгоспів згідно постанови Верховинської районної ради колгоспів від 31 грудня 1975 року № 5 та рішення Верховинської районної ради народних депутатів від 11 лютого 1977 року. Перше лісовпорядкування лісів, що входять до складу лісгоспу, проведено в 1977 році Львівською лісовпорядною експедицією. У 1993 році Верховинський міжгосподарський лісгосп перейменовано в районний лісгосп. За даними лісовпорядкування 1987 році площа земель лісгоспу складала 22 313 га. Крім того, на підставі розпорядження РМ УРСР від 13 травня 1989 року № 171-р до складу земель лісгоспу було передано 218,4 га земель від Кутського держлісгоспу. Зі складу лісового фонду районного лісгоспу було передано Верховинському та Гринявському держлісгоспам 1138 га земель лісового фонду. При проведенні вказаного лісовпорядкування проведено уточнення площ земель лісового фонду на основі даних землевпорядкування 1991 - 1992 років та аерофотозйомки 1995 року. Таким чином, площа земель лісового фонду на рік лісовпорядкування - 1998 рік, була визначена в межах 21 776 га. До складу цих земель входила і вказана земельна ділянка, площею 1,196 га.

Таким чином, судом встановлено, що спірна ділянка з моменту створення Верховинського міжгосподарського лісгоспу, правонаступником якого є Лісгосп, постійно перебувала на законних підставах у користуванні вказаного відповідача.

Однак, незважаючи на встановлені судом обставини та приписи частини 6 статті 19 ЗК України, Верховинською районною радою народних депутатів цю земельну ділянку лісового фонду було передано в користування Рибаку Д.І. з подальшим оформленням відповідного акта.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів оскарження вищенаведених рішень та/або розпоряджень про передачу спірної ділянки Лісгоспу, як правонаступнику Верховинського міжгосподарського лісгоспу.

Разом із тим, у матеріалах даної справи також відсутні будь-які докази, які б свідчили про припинення права користування вказаної юридичної особи цією земельною ділянкою, зокрема, вилучення.

Що стосується оскаржуваного рішення Ради, то пунктом 1 цього рішення Лісгоспу надано в користування виключно земельні ділянки лісового фонду, які вже до цього були у тимчасовому користуванні колишніх лісгоспів, лісництв та колгоспів.

Таким чином, спірним рішенням Ради лише констатовано право користування Лісгоспу спірною земельною ділянкою.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом розглядалася адміністративна справа № 809/696/15 за позовом прокурора Верховинського району в інтересах Верховинського районного лісгоспу до Верховинської районної ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Рибак Д.І., про визнання протиправним та скасування рішення Верховинської районної ради від 30 грудня 2014 року про надання згоди на передачу в приватну власність Рибаку Д.І. спірної земельної ділянки, площею 1,96 га.

Постановою вказаного суду від 7 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року, позов Прокурора було задоволено.

Вирішуючи даний спір, судом першої інстанції було встановлено, що вказана земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Лісгоспу і останній у встановленому законом порядку не надавав згоди на її вилучення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про визнання недійним рішення Ради від 18 жовтня 2001 року № 537-22/2001 у частині надання Лісгоспу в постійне користування земельної ділянки, площею 1,96 га, є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Крім того, суд не погоджується з доводами позивача про те, що ним не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з такою позовною вимогою, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові адміністративного суду від 7 квітня 2015 року в справі № 809/696/15 було встановлено факт перебування спірної земельної ділянки в користуванні Лісгоспу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що саме з цього моменту позивач міг довідатися про акти, на підставі яких Лісгосп набув право користування на цю ділянку.

Разом із тим, даний позов був пред`явлений до суду Фермерським господарством лише у серпні 2021 року, тобто із значним пропуском строку позовної давності.

У своєму позові Фермерське господарство також просило зобов`язати Лісгосп виключити з матеріалів лісовпорядкування спірну земельну ділянку.

Проте, зі змісту позовної заяви Фермерського господарства вбачається, що останнє не навело жодних обґрунтувань та нормативних підстав для задоволення такої вимоги.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання вказаного рішення Ради недійсним, крім того, позивачем не оскаржувалися рішення, прийняті до 2001 року щодо передачі в користування Лісгоспу спірної ділянки і адміністративним судом у справі № 876/5201/15 встановлений факт приналежності цієї ділянки на праві постійного користування Лісгоспу, позов у цій частині також не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Фермерського господарства слід відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 5 жовтня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко