Рішення

від 07.10.2022 по справі 910/4909/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

07.10.2022Справа № 910/4909/22Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/4909/22

за позовом фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; представник - адвокат Бут В.А. 6582/10 від 26.04.2018; е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Сек`юріті» (ідентифікаційний код: 40815368; 03164; м. Київ, проспект Палладіна, буд. 25, оф. 209)

про стягнення заборгованості у розмірі 182 910, 43 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кравець Наталія Михайлівна (далі - позивач, Підприємець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Сек`юріті» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 182 910, 43 грн, з яких: 145 000 грн основної заборгованості; 27 930,41 грн інфляційних втрат; 9 980,02 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов договору №011216 від 01.12.2016 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку (далі - Договір) за період з серпня по грудень 2019 року. На підтвердження надання послуг надано акти №№8-сс, 9-сс, 10-сс, 11-сс та 12-сс за відповідні місяці 2019 року підписані від імені замовника, відповідача у справі, директором Прилепою В.Д. зі скріпленням круглою печаткою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 позовну заяву залишено без руху. Ухвала надіслана позивачеві на електронну адресу представника, зазначену у позовній заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1

04.07.2022 позивачем подано суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/4909/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

06.07.2022 позивач подав суду супровідний лист з оригіналами документів доданих до позовної заяви на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Листом від 07.07.2022 суд повернув Підприємцю оригінали документів, після їх огляду.

19.07.2022 позивач подав суду відповідь на відзив.

22.07.2022 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що сума основної заборгованості була погашена, а в частині 3 % річних і інфляційних втрат відсутні підстави для стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 зобов`язано позивача та відповідача надати докази на підтвердження зарахування коштів перерахованих платіжними дорученнями від 25.05.2022 №1570 та від 06.06.2022 №1573 позивачеві, а у разі їх повернення - відповідні докази; зобов`язано відповідача надати докази підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №8-сс, 9-сс, 10-сс, 11-сс та 12-сс за відповідні місяці 2019 року в інші дати ніж ті, що вказані в актах.

27.07.2022 відповідач подав суду: заперечення на відповідь на відзив; клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2022 залишено клопотання Товариства про витребування доказів без задоволення.

28.07.2022 позивач подав суду клопотання про долучення доказів, а саме виписок за період за 06.06.2022 та 25.05.2022.

08.08.2022 позивач подав суду заперечення проти задоволення клопотання Товариства щодо витребування доказів.

12.08.2022 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи банківських виписок.

Також, 12.08.2022 Товариство подало суду клопотання про витребування доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що відповідач подає клопотання про витребування доказів після подання позивачем відповідачі на відзив і надання відповідачем заперечення на відповідь на відзив.

Суд констатує, що клопотання подане з пропуском встановленого строку та не Товариством не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

З підстав наведеного, суд залишає клопотання відповідача про витребування доказів без задоволення.

Указами Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022 від 12.08. 2022 №573/2022 затвердженими Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX, та від 18.04.2022 №259/2022, від 21.04.2022 №2212-IX) та від 15.08.2022 року № 2500-IX введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив і заперечення на відповідь, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 Підприємцем (виконавець) і Товариством (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- Договором регулюються цивільно-правові відносини, в межах яких замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених Договором (пункт 1.1 Договору);

- щомісяця в останній робочій день звітного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.1 Договору);

- виплата винагороди замовником виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківських рахунок виконавця, зазначений у Договорі, або готівкою протягом п`яти банківських днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами (пункт 4.3 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 (пункт 8.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорено та не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору Підприємець надав Товариству послуги на суму 145 000 грн за період з серпня по грудень 2019 року, що підтверджується такими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- від 31.08.2019 №8-СС на суму 29 000 грн; - від 30.09.2019 №9-СС на суму 29 000 грн;

- від 31.10.2019 №10-СС на суму 29 000 грн; - від 30.11.2019 №11-СС на суму 29 000 грн; - від 31.12.2019 №12-СС на суму 29 000 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками без зауважень.

Позивач надіслав відповідачу претензію Від 15.02.2022 вих. №15/02/2022-3, в якій просив погасити боргу у розмірі 145 000 грн до 28.02.2022.

Товариство залишило вказану претензію без відповіді та належного реагування; заборгованість у визначений у претензії строк не сплатило.

Відповідач, заперечуючи проти позову вказував на те, що неможливо встановити строк оплати за вказаними актами, оскільки дати визначені у актах не свідчать про їх підписання саме у ці дати.

Так, на думку відповідача, його зобов`язання з оплати виникло у результаті отримання претензії від позивача.

Вказані доводи відповідача не підтвердженні документально жодним належним, допустимим і достовірним доказом.

Так, у кожному акті міститься не лише дата складання, а і дати підписання акта як виконавцем, так і замовником.

У разі непогодження з датою, вказаною у акті, Товариство мало можливість змінити надруковану дату у акті на дату фактичного підписання.

Таким чином, відсутні обґрунтовані сумніви у тому, що означені акти були підписані в інші дні, аніж визначено у самих актах.

Також, відповідач вказав, що ним було сплачено основну заборгованість у повному розмірі, а саме 145 000 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- від 25.05.2022 №1570 на суму 58 000 грн;

- від 06.06.2022 №1573 на суму 87 000 грн.

Слід зазначити, що в призначенні платежу вказаних доручень вказано таке: «Часткова оплата, згідно судового наказу по справі №910/3473/22 від 11.05.2022. Без ПДВ».

Позивач і відповідач надали суду банківські виписки, з яких вбачається, що грошові кошти у розмірі 145 000 грн були перераховані Товариством і отримані Підприємцем.

Доказів повернення вказаних коштів позивачем відповідачу як такі, що надійшли без правових підстав суду не подано.

Підприємець наполягає на тому, що: відповідно до вказаних вище платіжних доручень сплата відбувалася відповідно до судового наказу від 11.05.2022 у справі №910/3473/22; ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 вказаний судовий наказ скасовано; платіжні доручення не містять жодних посилань на часткове погашення заборгованості за Договором.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Господарським судом міста Києва 11.05.2022 видано судовий наказ за заявою Підприємця про видачу судового наказу про стягнення з Товариства заборгованості за Договором у розмірі 145 000 грн основного боргу, 27 930,41 грн інфляційних втрат і 9 980,02 грн трьох процентів річних.

Позивач не подав суду доказів того, що 145 000 грн заборгованості заявленої у даній справі та у заяві про видачу судового наказу у справі №910/3473/22 є боргом за Договором за різний період.

Отже, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджено сплату відповідачем позивачу боргу за Договором у розмірі 145 000 грн 25.05.2022 та 06.06.2022, тобто до подання позову у даній справі (18.06.2022 відповідно до відмітки Укрпошти на конверті, в якому надійшов позов) та до відкриття провадження у даній справі (05.07.2022).

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з тим, господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що оплата боргу відбулася до відкриття провадження у справі та до подачі позову, то у задоволенні позову в частині стягнення 145 000 грн слід відмовити.

Крім основного боргу позивач заявив до стягнення 27 930,41 грн втрат від інфляції та 9 980,02 грн 3 % річних (період нарахування з 09.09.2019 по 23.02.2022).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення 27 930,41 грн втрат від інфляції та 9 980,02 грн 3% річних.

Що ж до решти доводів і тверджень учасників процесу, які викладені у позові, відзиві на позов, відповіді на відзив, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, принципи вірогідності та змагальності, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни до товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Сек`юріті» про стягнення заборгованості у розмірі 182 910, 43 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Статус Сек`юріті» (ідентифікаційний код: 40815368; 03164; м. Київ, проспект Палладіна, буд. 25, оф. 209) на користь фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; представник - адвокат Бут В.А. 6582/10 від 26.04.2018; е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ): 9 980 (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 02 коп. 3 % річних; 27 930 (двадцять сім тисяч дев`ятсот тридцять) грн 41 коп. інфляційних втрат і 514 (п`ятсот чотирнадцять) грн 22 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.10.2022.

Суддя Ігор Курдельчук