Постанова

від 31.05.2023 по справі 910/4909/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2023 р. Справа№ 910/4909/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 (повний текст рішення складено 07.10.2022)

у справі № 910/4909/22 (суддя Курдельчук І.Д.)

За позовом Фізичної особи - підприємця Кравець Наталії Михайлівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті"

про стягнення заборгованості у розмірі 182910, 43 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Фізична особа - підприємець Кравець Наталія Михайлівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" про стягнення заборгованості у розмірі 182 910, 43 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на не виконання відповідачем умов договору №011216 від 01.12.2016 року про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року в частині оплати за надані послуги у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 145 000, 00 грн., а також 27 930, 41 грн. інфляційних та 9 980, 02 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" на користь Фізичної особи-підприємця Кравець Наталії Михайлівни 9 980 грн. 02 коп., 3 % річних 27 930 грн. 41 коп. інфляційних втрат і 514 грн. 22 коп. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи вбачається факт виконання умов Договору позивачем в частині надання відповідачу послуг на суму 145 000, 00 грн. за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року, що підтверджується такими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Втім, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджено сплату відповідачем позивачу боргу за Договором у розмірі 145 000, 00 грн. 25.05.2022 року та 06.06.2022 року, а тому в частині стягнення 145 000, 00 грн. слід відмовити. Крім цього, суд першої інстанції, перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення 27 930, 41 грн. втрат від інфляції та 9 980, 02 грн. 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення в частині стягнення 9 980 грн. 02 коп. 3 % річних; 27 930 грн. 41 коп. інфляційних та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що позивач, який вважає, що розрахунок індексу інфляції та 3% річних повинен вестись починаючи із серпня 2019 року, повинен був довести, що він належним чином виконував свої обов`язки, встановлені договором в частині складання актів приймання-передачі наданих послуг і передачі таких актів відповідачу. В свою чергу відповідач наполягає, що всі дати, які вказані в актах приймання-передачі послуг проставлені не в день їх підписання, а в день виготовлення цих актів, що говорить про не вірно встановлений позивачем початок нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

09.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Фізичної особи - підприємця Кравець Наталії Михайлівни, позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4909/22.

23.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/4909/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року у справі № 910/4909/22 залишено без руху, роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали Товариство з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" має право усунути недоліки, а саме, подати в строк, визначений цією ухвалою, докази сплати судового збору в сумі 3 721, 50 грн. по справі №910/4009/22.

30.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті", відповідача у справі, надійшли докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року, розгляд справи призначено на 13.04.2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 року, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, апеляційну скаргу у справі №910/4909/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року у справі №910/4909/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року у справі №910/4909/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 03.05.2023 року.

Судове засідання, призначене на 03.05.2023 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці з 01.05.2023 року по 14.05.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року розгляд справи призначено на 31.05.2023 року.

В судове засідання 31.05.2023 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2016 року між Фізичною особою - підприємцем Кравець Наталією Михайлівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" (замовник) укладено Договір №011216 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку відповідно до п. 1.1. якого цим Договором регулюються цивільно-правові відносини, в межах яких замовник доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов`язання з надання послуг з ведення бухгалтерського обліку в порядку, обсязі та на умовах, визначених Договором. (а.с. 11-12).

Згідно з п. 3.1. Договору щомісяця в останній робочій день звітного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2. Договору замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту тримання чи у той же день строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені а акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору і вимогам, встановленим чинним в Україні законодавством.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що виплата винагороди замовником виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківських рахунок виконавця, зазначений у Договорі, або готівкою протягом п`яти банківських днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на суму 145 000, 00 грн. за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2019 року №8-СС на суму 29 000, 00 грн., від 30.09.2019 року №9-СС на суму 29 000, 00 грн., від 31.10.2019 року №10-СС на суму 29 000 грн., від 30.11.2019 року №11-СС на суму 29 000, 00 грн. та від 31.12.2019 року №12-СС на суму 29 000, 00 грн. (зворот а.с. 12-13).

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками без зауважень.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 15.02.2022 року №15/02/2022-3, в якій просив погасити борг у розмірі 145 000, 00 грн. до 28.02.2022 року, однак відповідач залишив дану претензію без реагування. (а.с. 14).

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Господарським судом міста Києва 11.05.2022 року видано судовий наказ за заявою позивача про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 145 000, 00 грн. основного боргу, 27 930,41 грн. інфляційних втрат і 9 980,02 грн. трьох процентів річних.

Відповідач в свою чергу сплатив основну заборгованість у повному розмірі, а саме 145 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.05.2022 року №1570 на суму 58 000, 00 грн. та від 06.06.2022 року №1573 на суму 87 000, 00 грн. (а.с. 44-45).

В призначенні платежу вказаних платіжних доручень вказано: "Часткова оплата, згідно судового наказу по справі №910/3473/22 від 11.05.2022. Без ПДВ".

Окрім цього, позивачем надано до матеріалів справи заключну банківську виписку за період з 06.06.2022 року по 06.06.2022 року з якої вбачається надходження на його рахунок від відповідача 145 000, 00 грн. (а.с. 78-79).

Також відповідачем долучено до матеріалів справи банківську виписку за період з 25.05.2022 року по 25.05.2022 року з якої також вбачається перерахування на рахунок позивача заборгованості згідно судового наказу по справі №910/3473/22 від 11.05.2022 року в загальному розмірі 145 000, 00 грн. (а.с. 86-87).

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2022 року №910/3473/22 скасовано судовий наказ від 11.05.2022 року №910/3473/22. (а.с. 15).

Враховуючи скасування судового наказу від 11.05.2022 року №910/3473/22, позивач звернувся за даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №011216 від 01.12.2016 року про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку за період з серпня 2019 року по грудень 2019 року в розмірі 145 000, 00 грн., а також 27 930, 41 грн. інфляційних втрат та 9 980, 02 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги встановив, що відповідачем було сплачено суму основної заборгованості у розмірі 145 000, 00 грн. 25.05.2022 року та 06.06.2022 року, тобто до подання позову у даній справі (18.06.2022 року) та до відкриття провадження у даній справі (05.07.2022 року), з огляду на що в цій частині позову відмовлено. Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судом першої інстанції встановлено, що позивачем вірно на підставі умов договору визначено строк оплати за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а доводи відповідача, що дати визначені у актах не свідчать про їх підписання саме у ці дати, й відповідно його зобов`язання з оплати виникло у результаті отримання претензії від позивача місцевий господарський суд відхилив з підстав того, що відповідач мав можливість в разі підписання таких актів в іншу дату, змінити надруковану дату у акті на дату фактичного підписання чого ним зроблено не було.

Скаржник в свою чергу, звертаючись з апеляційної скаргою, не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні основної заборгованості, а лише заперечує щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних наданого позивачем.

З огляду на викладене, керуючи ч. 1, ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів здійснює перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.20223 року у справі №910/4909/22 в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат в розмірі 27 930, 41 грн. та 3% річних в розмірі 9 980, 02 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача, що його зобов`язання з оплати виникло у результаті отримання претензії від позивача виходячи з наступного.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4.1. Договору винагорода виконавця встановлюється за домовленістю сторін щомісяця в останній день місяця, що передує звітному, сума якого відображається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 4.3. Договору виплата винагороди замовником виконавцю здійснюється шляхом перерахування коштів на банківських рахунок виконавця, зазначений у Договорі, або готівкою протягом п`яти банківських днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами.

Отже, умовами договору чітко визначено, що винагорода виконавця встановлюється в акті приймання-передачі наданих послуг та підлягає оплаті замовником протягом п`яти банківських днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами.

При цьому, відповідно до п. 3.2. Договору замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту тримання чи у той же день строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені а акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору і вимогам, встановленим чинним в Україні законодавством.

Відтак, колегія суддів зазначає, що оскільки умовами договору сторони чітко передбачили порядок оплати протягом п`яти банківських днів після підписання акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами, відповідач на підставі п. 3.2. Договору мав право самостійно вказати дату підписання акту та не погоджуватись із надрукованою позивачем датою в акті, чого ним зроблено не було.

Отже, оскільки відповідач підписав акт приймання-передачі наданих послуг без будь-яких заперечень, то він прийняв та погодився із змістом такого акту та не висловивши свої заперечень протягом 3-х робочих днів, він втратив право на висловлення своїх заперечень щодо змісту такого акта.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. (п. 5.1. Договору).

Як вже було зазначено вище, в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2019 року №8-СС на суму 29 000, 00 грн., від 30.09.2019 року №9-СС на суму 29 000, 00 грн., від 31.10.2019 року №10-СС на суму 29 000 грн., від 30.11.2019 року №11-СС на суму 29 000, 00 грн. та від 31.12.2019 року №12-СС на суму 29 000, 00 грн. (зворот а.с. 12-13).

Колегія суддів звертає увагу, що у всіх акта дати підписання співпадають із датами їх складання.

Із розрахунку позивача вбачається, що ним визначено початки нарахування інфляційних втрат та 3% річних наступним чином.

Щодо акту №8-СС від 31.08.2019 року початок нарахування 09.09.2019 року (після 5-ти банківських днів з дати підписання, п. 4.3. Договору), по акту №9-СС від 30.09.2019 року початок нарахування 08.10.2019 року (після 5-ти банківських днів з дати підписання, п. 4.3. Договору), по акту №10-СС від 31.10.2019 року початок нарахування 08.11.2019 року (після 5-ти банківських днів з дати підписання, п. 4.3. Договору), по акту №11-СС від 30.11.2019 року початок нарахування 09.12.2019 року (після 5-ти банківських днів з дати підписання, п. 4.3. Договору), по акту №12-СС від 31.12.2019 року початок нарахування 10.01.2020 року (після 5-ти банківських днів з дати підписання, п. 4.3. Договору, з врахуванням святкових днів).

Тобто, колегія суддів зазначає, що по всім п`яти актам, позивачем дотримано вимоги п. 4.3. Договору.

Будь-яких інших доводів щодо неправильності визначення позивачем періоду для нарахування інфляційних втрат та 3% річних скаржник не наводить.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних втрат за період з 09.09.2019 року по 23.02.2022 року, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожного акту, з урахуванням встановленого договором строку оплати, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок арифметично правильний, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Сек`юріті" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року у справі №910/4909/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2022 року у справі № 910/4909/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4909/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.05.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко