Рішення

від 07.10.2022 по справі 911/1258/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2022 р. м. Київ

Справа № 911/1258/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Приватного підприємства «ДК Бізнес-Партнер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт» про стягнення 279 605,26грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ДК Бізнес-Партнер» (далі ПП «ДК Бізнес-Партнер») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт» (далі ТОВ «Палп Мілл Прінт») про стягнення 279 605,26грн, з яких: 216 969,55грн основний борг; 21 131,06грн - втрати від інфляції з 16.03.2022 по 02.08.2022; 2 431,29грн три проценти річних з 16.03.2022 по 02.08.2022; 27 085,16грн пеня з 16.03.2022 по 02.08.2022; 11 988,20грн штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №011019 від 01.10.2019 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (а.с.1-7).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2022 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.58-60).

Як вбачається з довідки від 12.08.2022, копія відповідної ухвали у паперовій формі сторонам не направлена у зв`язку із відсутністю фінансування (а.с.61). При цьому, ухвала направлена на електронні адреси, що зазначені: позивачем - у позовній заяві, відповідачем у листі від 22.07.2022 за вих.№223, копія якого долучена позивачем до справи (а.с.63-64, 1,28); електронного кабінету в ЄСІТС сторони не мають.

02.09.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.65-79), який суд вважає таким, що подано з дотриманням встановленого строку, враховуючи, що станом на 06.10.2022 ухвала про відкриття провадження у справі відповідачу у встановленому порядку не направлена (із застосуванням ЄСІТС відповідно до ч.5 ст.6 ГПК України або у паперовому вигляді).

У відзиві на позов відповідач визнає факт поставки йому позивачем товару за договором на суму 239 834,36грн, а також вказує, що пропонував позивачу здійснити оплату частинами та фактично оплатив частину основного боргу, однак, просив відмовити у задоволенні вимог в частині заявлених штрафних санкцій. Як вказує відповідач, оплата за поставлений товар перебувала у прямій залежності з настанням форс-мажорних обставин військовою агресією Російської Федерації проти України, яка спричинила спад виробництва та численні відмови у виконанні грошових зобов`язань боржників. Заперечуючи щодо вимог в частині стягнення штрафних санкцій, відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів, які підтверджують понесення ним збитків у розмірі штрафних санкцій, а неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання і не може становити надмірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих прибутків для кредитора.

Відповідач також просить зменшити розмір судових витрат, заявлених позивачем посилаючись на те, що відповідна справа є малозначною, рівень складності справи не вимагає значного обсягу правничої допомоги, а заявлений її орієнтовний розмір є занадто високим і неспівмірним. Відповідач зазначає, що позивачем не подано доказів, які б містили інформацію про співмірність обсягу наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та їх вартості з розмірами суми судових витрат.

09.09.2022 - у встановлений судом строк надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що відповідач не повідомив про настання форс-мажорних обставин, як передбачено договором, і не довів, що обставини, на які позивач посилається, є форс-мажорними для саме цього випадку. Також, позивач вказує на відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.

У відповідній заяві по суті позивач повідомив про те, що докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть надані в порядку ст. 129 ГПК України (а.с.80-85).

У запереченні, що надійшло до суду 16.09.2022 у встановлений судом строк, відповідач повідомив про сплату частини боргу та просив врахувати лист Торгово-промислової палати України, яким обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами неможливості у встановлений строк виконати зобов`язання. Окрім того, відповідач доповнює доводи відзиву щодо неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката та необхідності їх зменшення (а.с. 86-96).

30.09.2022 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог. У поданій заяві позивач, вказуючи на оплату частини боргу у розмірі 82 355,13грн, просить стягнути з відповідача 216 043,80грн, з яких: 134 634,42грн основний борг; 25 353,96грн - втрати від інфляції з 16.03.2022 по 30.09.2022; 3 255,04грн 3 % річних з 16.03.2022 по 30.09.2022; 40 812,18грн пеня з 16.03.2022 по 30.09.2022; 11 988,20грн штраф.

Ухвалою від 06.10.2022 судом залишено відповідну заяву без розгляду з підстав, зазначених у відповідній ухвалі суду.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

01.10.2019 між ПП «ДК Бізнес-Партнер» (постачальник) та ТОВ «Палп Мілл Прінт» (покупець) укладено договір поставки №011019 (далі договір), за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах даного договору (а.с.8-13).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, асортименти, кількість товару, що поставляється, вказуються в додатках (специфікаціях) до даного договору, що становлять його невід`ємну частину.

Ціна товару, що поставляється, і загальна сума договору вказуються в додатках до даного договору; зміна ціни товару оформляється додатковою угодою сторін (п.3.1 договору).

У п. 3.2 договору сторонами погоджено, що покупець оплачує товар на умовах 100% оплати з відтермінуванням платежу на 45 календарних днів.

Як узгоджено сторонами, товар поставляється постачальником на склад покупця: м.Київ, вул. Мурманська, 7/ вул. Кіото,25; датою приймання - передачі (поставки) вважається дата фактичного приймання товару покупцем на складі покупця, про що свідчить відмітка покупця у видатковій накладній (п.п.4.1, 4.4 договору).

Договором передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу на весь період прострочення; у випадку прострочення оплати більше 20 (двадцяти) днiв покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу (п. 6.4 договору).

Згідно п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це з`явилося наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Сторони договору узгодили, що дія обставин непереборної сили повинна бути підтверджена довідкою Торгово-промислової палати України або організацією, на яку покладені дії по ліквідації надзвичайних обставин; при цьому, строк виконання сторонами своїх зобов`язань відкладається відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини (п. 7.2 договору).

У відповідності з п.7.3 договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором через дію обставин непереборної сили, повинна негайно, але не пізніше 5 днів після початку або припинення їхньої дії повідомити про це іншу сторону; у випадку несвоєчасного повідомлення сторона, яка не має можливості виконати свої зобов`язання, не вправі посилатися у своє виправдання на дію обставин непереборної сили. При цьому, сторонами п.7.4 договору узгоджено, що якщо обставини непереборної сили будуть тривати більше 15 днів, сторони зобов`язані додатково обумовити подальші умови виконання даного договору або умови його розірвання.

Вказаний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами й діє до 31.12.2020 (включно), але, в будь-якому разі, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 10.1 договору).

01.12.2020 сторонами укладено додаткову угоду №1 (а.с.14), якою продовжено дію відповідного договору до 31.12.2022 (включно).

Додатковою угодою №2 від 09.06.2021 (а.с.15) сторонами змінено строк оплати шляхом визначення, що покупець оплачує товар на умовах 100% оплати з відтермінуванням на 60 календарних днів. Відповідною угодою також продовжено строк дії договору до 31.12.2023.

Специфікаціями №62 від 26.0142022, №63 від 01.02.2022, №64 від 01.02.2022 сторонами визначено асортимент, найменування, кількість, ціну за одиницю товару, який поставляється за договором (а.с.16-18).

Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу на умовах відповідного договору, а відповідачем отримано товар клейку стрічку різних видів на загальну суму 239 834,36грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.19,22,25):

-№76 від 14.01.2022 на суму 75 199,94грн;

-№178 від 27.01.2022 на суму 147 334,62грн;

-№206 від 01.02.2022 на суму 17 299,80грн.

Відповідачем 17.05.2022 здійснено оплату товару за договором, чим частково оплачено товар, поставлений 14.01.2022 (а.с.49,72).

У листі від 22.07.2022 №223, адресованому позивачу, відповідач підтвердив наявність боргу перед позивачем у розмірі 216 969,55грн та повідомив, що такий борг буде сплачуватись рівними частинами по 36 000грн в останній тиждень кожного місяця (а.с.28).

Станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом борг відповідача перед позивачем за поставлений товар становив 216 969,55грн грн (з урахуванням оплати 22 864,81грн).

Поряд з цим, відповідачем після відкриття провадження у даній справі - у період з 16.08.2022 по 16.09.2022 в рахунок погашення боргу перераховано позивачу 82 335,13грн основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями:

-№ 272900 від 16.08.2022 на суму 52 335,13грн (а.с.69);

-№ 273314 від 16.09.2022 на суму 30 000 (а.с.91).

Отримання відповідних платежів також підтверджено позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки станом на момент ухвалення рішення у даній справі між сторонами відсутній спір щодо стягнення 82 335,13грн основного боргу, який фактично погашено під час розгляду справи, провадження у справі у відповідній частині підлягає закриттю.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством, за порушення виконання відповідного зобов`язання.

Заявлені вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами додатковою угодою № 2 від 09.06.2021 змінено відповідне загальне правило, визначено ч.1 ст.692 ЦК України, оскільки встановлено що оплата здійснюється впродовж 60 календарних днів від дати постачання товару на склад, що також визначено специфікаціями.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем станом на момент прийняття рішення у даній справі не надано доказів сплати боргу за товар на суму 134 634,42грн, хоча строк його оплати закінчився. При цьому, сторонами за взаємною згодою не змінено строк виконання відповідного зобов`язання, у т.ч. шляхом розстрочення оплати.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати товару у встановлений договором строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання на наявність обставин, які перешкоджали відповідачу виконати відповідне зобов`язання у строк, не може бути підставою для відмови у позові з наступних підстав.

Зобов`язання з оплати товару, яке виникло у відповідача в силу укладеного договору, є грошовим зобов`язанням.

Як визначено ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки зобов`язання є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, за не виконання грошового зобов`язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 134 634,42грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних є мотивованими.

За розрахунком суду, враховуючи строк виконання зобов`язання з оплати товару за кожною накладною, строк прострочення оплати за нею, здійсненого відповідачем платежу, а також заявлений позивачем період нарахування до 02.08.2022, розмір втрат від інфляції становить 26 258,74грн, а розмір 3% - 2 427,28грн.

При цьому, за розрахунком позивача розмір втрат від інфляції, за період з 16.03.2022 по 02.08.2022 (фактично по 31.07.2022, оскільки станом на момент подання позову індекс інфляції за серпень 2022 року не був встановлений та позивачем не застосовувався) становить 21 131,06грн. Розбіжності у розрахунках пов`язані із невірним визначенням позивачем сукупного індексу інфляції за заявлені періоди. Так, за період з 16.03.2022 по 17.05.2022 сукупний індекс інфляції становить 110,6% або 1,106 (104,5%*103,1%*102,7, а не 1,058 як вказано у розрахунку позивача, а за період з 18.05.2022 по 02.08.2022 103,8% або 1,038 (103,1%*100,7%), а не 1,031 - як визначив позивач.

Проте, відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі 21 131,06грн.

Розбіжності при нарахуванні 3% річних виникли, оскільки позивачем невірно визначено періоди нарахування.

Так, за видатковою накладною №76 від 14.01.2022 в період нарахування на суму боргу 75 199,94грн позивачем включено також день оплати 17.05.2022, а за видатковою накладною №206 від 01.02.2022 позивач починає нарахування 3% річних з 03.04.2022, хоча останнім днем строку виконання зобов`язання з оплати товару за такою накладною є 04.04.2022, оскільки останній день строку для оплати припадає на вихідний - 02.04.2022 (субота). Між тим, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, фактично зобов`язання з оплати товару за такою накладною є простроченим починаючи з 05.04.2022

За таких обставин, суд задовольняє вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 427,28грн , а у задоволенні 4,01грн відмовляє.

Також у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі 11 988,20грн та пені у розмірі 27 085,16грн, яка нарахована за період з 16.03.2022 по 02.08.2022.

Заявлені у відповідній частині вимоги є обґрунтованими частково з наступних підстав.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати переданого товару у встановлений договором строк, а у договорі сторони домовились про застосування відповідної відповідальності у вигляді штрафу та пені за порушення відповідного зобов`язання, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами у договорі не перевищує максимального розміру, визначеного відповідними нормами.

За загальним правилом, визначеним ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторонами не змінено відповідне загальне правило щодо припинення нарахування штрафних санкцій після спливу шести місяців від дня, коли мало бути виконано зобов`язання шляхом встановлення, що пеня нараховується понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України із зазначенням узгодженого сторонами іншого строку нарахування.

За заявлений позивачем період з 16.03.2022 по 02.08.2022, враховуючи строки виконання зобов`язання з оплати товару за кожною накладною, розмір боргу та період прострочення, встановлений розмір пені у договорі, розмір пені за розрахунком суду складає 27060,13грн, що менше ніж заявлено позивачем. При цьому, розбіжності у розрахунках пов`язані із з тими самими помилками, допущеними позивачем при розрахунку 3% річних.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 25,03грн є такими, що не підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що прострочення оплати склало більш ніж 20 днів для оплати товару на загальну суму 239834,36грн є мотивованими вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 5% від простроченого боргу, що складає 11988,20грн.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як визначено ч.2 такої статті, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ч. 3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу та пені, враховуючи наступні обставини.

Заперечуючи щодо доводів відзиву про наявність підстав для зменшення неустойки (штрафу та пені), яка підлягає стягненню за порушення строку виконання зобов`язання, позивач не посилається на факт заподіяння йому таким порушенням відповідача збитків та не надає доказів їх наявності у певному розмірі. Отже, підстав вважати, що вчиненим порушенням завдано збитків позивачу у певному розмірі не має. При цьому, втрати від інфляції та інших негативних процесів компенсуються заявленими позивачем вимогами про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, що задоволені судом за заявлений позивачем період. Суд також враховує, що майже половина строку виконання зобов`язання, встановленого договором, з оплати товару за заявленими поставками припала на період введення на всій території України воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України з 24.02.2022, який продовжено і який наразі триває, що спричиняє негативні наслідки для всіх учасників, що здійснюють господарську діяльність на території України, у т.ч. сторін у справі. Поряд з цим, суд також враховує, що відповідач фактично визнав факти поставки товару та у період розгляду справи вчинив дії щодо добровільного погашення більш ніж як третини боргу у період воєнного стану, а також те, що у даній справі позивачем заявлено вимоги щодо стягнення як пені, так і штрафу, що може стати надмірним тягарем для відповідача.

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до 1198,82грн (30%), а розмір пені до 8118,04грн (10%).

Таким чином, з відповідача підлягає стягнення 8118,04грн пені та 1198,82грн штрафу, а у задоволенні вимог про стягнення 18967,12грн пені та 10789,38грн штрафу суд відмовляє.

Також, у поданій позовній заяві позивач просив зазначити у рішенні про нарахування пені на суму боргу до моменту виконання рішення у цій справі, однак, така вимога не може бути задоволена, оскільки нарахування пені відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, зважаючи на відсутність домовленості сторін про інше, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Отже нарахування пені, враховуючи встановлений сторонами строк виконання відповідного зобов`язання за договором, на суму боргу за товар, поставлений за видатковою накладною №76, припинилось 15.09.2022 (останній день нарахування), видатковою накладною №178 28.09.2022, видатковою накладною №206 04.10.2022.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 2958,62грн - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без врахування зменшення розміру неустойки, що обґрунтовано нарахована позивачем за виключенням частини пені у розмірі 25,03грн,однак,зменшена судом /(134634,42+21131,06+2427,28+27060,13+11988,20):100*1,5).

В силу п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Клопотань про повернення частини судового збору, враховуючи закриття провадження у справі в частині, на момент прийняття рішення судом не отримано.

У першій заяві по суті позивач вказував, що очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу у розмірі 43882,32грн (а.с.5-6, 31), однак, до прийняття рішення у справі заяв про розподіл відповідних витрат у певному остаточному розмірі з наданням підтверджуючих доказів не подавав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині стягнення 82 335,13 грн основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт" (ідентифікаційний код 41790727; 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул.Героїв України, буд. 16, оф. 26) на користь Приватного підприємства «ДК Бізнес-Партнер» (ідентифікаційний код 38464107; 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 40, кв. 15) 134 634,42грн основного боргу, 2 427,28грн 3% річних, 21 131,06грн - втрат від інфляції, 8118,04грн пені, 1 198,82грн штрафу.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 4,01грн 3% річних, 18967,12грн пені, 10789,38грн штрафу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова