Рішення

від 08.11.2022 по справі 911/1258/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2022 р. м. Київ

Справа № 911/1258/22

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Приватного підприємства «ДК Бізнес-Партнер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палп Мілл Прінт» про стягнення 279 605,26грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2022 у даній справі закрито провадження в частині стягнення 82 335,13грн основного боргу та частково задоволено позов. Відповідно до рішення суду стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт" (далі ТОВ «Палп Мілл Прінт») на користь Приватного підприємства «ДК Бізнес-Партнер» (далі ПП «ДК Бізнес-Партнер») 134 634,42грн основного боргу, 2 427,28грн 3% річних, 21 131,06грн - втрат від інфляції, 8118,04грн пені, 1 198,82грн штрафу; у задоволенні позову в частині стягнення 4,01грн 3% річних, 18967,12грн пені, 10789,38грн штрафу відмовлено (а.с.112-119).

12.10.2022 до Господарського суду Київської області від ПП «ДК Бізнес-Партнер» надійшла заява від 11.10.2022 про розподіл судових витрат. У поданій заяві позивач просить покласти судові витрати у розмірі 43 882,32грн, понесені на оплату послуг професійної правничої допомоги, на відповідача (а.с. 127-129).

Ухвалою від 13.10.2022 судом прийнято до розгляду заяву ПП «ДК Бізнес-Партнер» про розподіл судових витрат на професійну (правничу) допомогу, а також встановлено відповідачу строк для реалізації права на подання заперечень або заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з наданням доказів направлення копій позивачу 5 днів з дня отримання ухвали (а.с.142-143).

Копія ухвали у паперовій формі сторонам не направлялась, у зв`язку з відсутністю фінансування, про що свідчить довідка від 13.10.2022 (а.с.144); така ухвала не направлена відповідачу із застосуванням ЄСІТС відповідно до ч.5 ст.6 ГПК України, оскільки відповідач не має електронного кабінету. При цьому, така ухвала направлена на електронні адреси сторін, зазначені ними у заявах по суті 13.10.2022 (а.с.145-146).

22.10.2022 від відповідача надійшло заперечення на заяву про розподіл судових витрат у якому він просить відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог в повному обсязі, посилаючись на завищення їх розміру (а.с.148-150).

Такі заперечення суд вважає поданими у встановлений строк, враховуючи, що відповідачу в установленому порядку не вручена ухвала суду від 13.10.2022 (не направлена у паперовому вигляді, а в електронному вигляді направлена без застосування ЄСІТС, зважаючи на відсутність електронного кабінету).

Дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, а також додатковою постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позовній заяві позивач повідомив про те, що витрати, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складають 48 076,48грн та повідомив, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані пізніше (а.с.1-7).

Після прийняття рішення у встановлений строк позивачем подана заява про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у сумі 43 882,32грн з доказами на підтвердження понесених витрат (а.с.127-129).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані наступні докази:

- договір про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 1512-19, укладений 16.07.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Василь Кисіль та партнери» (далі АО), за яким АО надає позивачу юридичні послуги щодо проекту та/або згідно з інструкціями клієнта (а.с.130-132); за відповідним договором під терміном «проект» потрібно розуміти предмет послуг, що мають бути надані, або судова справа, яку має вести АО відповідно до домовленості сторін (ст.1 такого договору);

- договір про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) №1512-19-4, укладений між позивачем та АО 22.07.2022 (а.с.133-134);

- рахунок № 39077 від 22.07.2022 на передплату за надання юридичних послуг (а.с.135);

- платіжне доручення № 4085 від 01.08.2022 щодо оплати послуг згідно вищевказаного рахунку позивачем у розмірі 43 882,32грн (а.с.136);

- акт приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування позивача від 07.10.2022, складений у підтвердження надання послуг за договором, що стосуються даної справи, з детальним описом виконаної роботи (наданих послуг).

З наданих доказів вбачається, що між АО та позивачем на підставі договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 1512-19 від 16.07.2019 укладено договір про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) №1512-19-4 від 22.07.2022 (далі договір), яким передбачено надання АО позивачу за плату юридичних послуг у справі за позовом ПП «ДК Бізнес-Партнер» до ТОВ «Палп Мілл Прінт» про стягнення заборгованості за договором поставки №0111019 від 01.10.2019. Відповідний договір передбачає оплату гонорару у фіксованому розмірі та за загальним правилом не передбачає відшкодування клієнтом позивачем у справі додаткових витрат у зв`язку з наданням послуг за договором; однак, відповідні додаткові витрати підлягають відшкодуванню за умови їх попереднього погодження з клієнтом.

Обсяг послуг та робіт за договором включає: вивчення, юридичний аналіз документів, аналіз можливих варіантів врегулювання спору; підготовку і подачу до господарського суду позову про стягнення з ТОВ «ПАЛП МІЛЛ ПРІНТ» заборгованості за договором поставки № 011019 від 01.10.2019, суми штрафних санкцій (пені), інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних; направлення позивачу регулярних звітів щодо стану справи, подальших дій і очікуваних подій; іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою.

Відповідно до спеціальних умов оплати послуг за відповідним договором сума фіксованого договору за надання послуг по справі становить, не враховуючи ПДВ, суму в гривні еквівалентну 1000 доларів США; сума гонорару підлягає сплаті позивачем АО авансом (100% передплата); ПДВ підлягає сплаті згідно з чинним законодавством України.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ним здійснена оплата наданих послуг за договором на загальну суму 43 882,32грн.

Зазначені витрати підлягають покладенню на відповідача лише частково з наступних підстав.

У даній справі відповідачем подано заяву про зменшення відповідних витрат, у якій він зазначає, що розмір судових витрат, який вказав позивач, є необгрунтованим, а понесені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності та співмірності їх розміру.

Обґрунтовуючи, що витрати позивача на відповідні послуги не є співмірними відповідач зазначає, що: відповідна справа є малозначною та не складною, оскільки вимога позивача фактично ґрунтувалась на одній видатковій накладній (актом прийому передачі обладнання); відповідач не заперечував існування боргу та намагався вирішити спір, а також частково сплатив основний борг; розрахунки санкцій не є математично складними. При цьому, відповідач фактично не вказує у поданій заяві розміру витрат, які він вважає у даному випадку співмірним, а просить відмовити у їх задоволенні повністю.

Погоджуючись з доводами відповідача щодо не співмірності понесених витрат на відповідні послуги у заявленому розмірі, суд вважає, що вимога відповідача щодо необхідності відмовити у їх відшкодуванні у повному обсязі є безпідставною, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, відповідними нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені позивачем, мають повністю покладатись на відповідача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним із складністю справи, розумним, дійсно необхідним, неминучим та пропорційним предмету спору.

Так, відповідна справа визнана судом малозначною відповідно до ч.2 ст.247, п. 2 ч.5 ст.12 ГПК України, оскільки не є складною, не потребує дослідження значного обсягу доказів, витребовування доказів, враховуючи обраний спосіб захисту та розглядалась у порядку спрощеного провадження, про що просив сам позивач у позовній заяві. У такій справі, враховуючи положення ч.2 ст.58 ГПК України, представництво інтересів позивача міг здійснювати не лише адвокат. Окрім того, у відповідний справі відповідач не заперечував щодо розміру основного боргу та вживав заходи, щодо його зменшення, що має бути враховано судом при покладені судових витрат.

Крім того, при розподілі судових витрат суд також враховує те, що частина вимог (пеня у розмірі 25,03грн) судом визнана необгрунтованою, тому у відповідності з п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на вищевказані обставини, необхідність та розумність відповідних витрат, враховуючи, що витрати, понесені позивачем не є пропорційними та неминучими, вартість аналогічних послуг інших суб`єктів, обсяг фактично виконаної роботи (наданих послуг) у даній справі, поведінку відповідача під час розгляду справи, часткове задоволення позову, подання заяви про зменшення витрат відповідачем, суд вважає, що на відповідача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс позивач на оплату професійної правничої допомоги, а саме у розмірі 9000грн.

Витрати у розмірі 34 882,32грн, які понесені позивачем, суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з АО, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача та АО.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «ДК Бізнес-Партнер» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт" (ідентифікаційний код 41790727; 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул.Героїв України, буд. 16, оф. 26) на користь Приватного підприємства «ДК Бізнес-Партнер» (ідентифікаційний код 38464107; 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 40, кв. 15) 9000грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати на оплату правничу допомогу, понесені позивачем у розмірі 34882,32грн, покласти на позивача.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова