Рішення

від 26.09.2022 по справі 916/1473/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1473/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.

при секретарі судового засідання Кастровій М.С.

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Хаджибей» (65013, м. Одеса, вул. Локомотивна, буд. 38, код ЄДРПОУ 39268646) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захист» (65031, м. Одеса, вул. Проценка, 23/4, код ЄДРПОУ 38847715)

про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення в сумі 70 000,00 грн.

Представники:

Від позивача - Попелюк В.П. (ордер від 06.07.2022 серія ВН № 1120734);

Від відповідача - Нестерова І.В. (ордер від 22.07.2022 серія ОД № 477739).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Хаджибей» (далі - Позивач, ТОВ «СК Хаджибей») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Захист» (далі - Відповідач, ТОВ «Агро-Захист») про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення в сумі 70 000,00 грн. Також Позивач просив стягнути з Відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 781,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 29.07.2022.

Підготовче засіданні відкладалось протокольними ухвалами від 29.07.2022 на 10.08.2022, від 10.08.2022 на 12.09.2022.

Протокольною ухвалою від 12.09.2022 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2022.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Позовні вимоги, із посиланням на статтю 11, частини першу, третю статті 251, статті 525, 526, частину першу статті 626, статтю 628, частину першу статті 759, частини першу, п`яту статті 762, частину другу статті 785, статтю 795 Цивільного кодексу України, частину першу статті 173, частину першу статті 174, частину першу статті 175, частину першу статті 179, частину першу статті 222, частину першу статті 230, частину першу статті 231, частину першу статі 283, частини першу, четверту статті 286 Господарського кодексу України, обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов`язку з повернення об`єкту суборенди після припинення Договору суборенди від 01.12.2020 № 2.

Позивачем нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за найм речі за період січня, лютого, березня, квітня 2022 року в сумі 80 000,00 грн. (10 000,00 Х 2 Х 4 = 80 000,00). З цієї суми вирахувано 10 000,00 грн., що були сплачені Відповідачем за платіжним дорученням від 05.01.2022 № 6, і остаточно заявлено до стягнення суму 70 000,00 грн. (80 000,00 - 10 000,00 = 70 000,00).

У Відповіді на відзив від 09.08.2022 (вхід. від 09.08.2022 № 15757/22) ТОВ «СК Хаджибей», заперечує проти доводу Відповідача про те, що сторони у підпункті 8.1.5 пункту 8.1 Договору суборенди від 01.12.2020 № 2 відступили від положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

При цьому, ТОВ «СК Хаджибей», із посиланням на умови пунктів 3.4, 3.6, підпункту 7.1.11 пункту 7.1 Договору суборенди від 01.12.2020 № 2, вказує, що саме він передає у тимчасове користування об`єкт суборенди, а повертає з тимчасового платного користування об`єктом суборенди - Відповідач. А тому, на думку ТОВ «СК Хаджибей», це спростовує довід Відповідача про те, що підпункт 8.1.4 пункту 8.1 Договору суборенди від 01.12.2020 № 2, який Відповідач помилково вказав як пункт 8.1.5, покладає однакову відповідальність для сторін, адже цей пункт стосується лише того хто передає майно, а не повертає, тобто Позивача.

Окрім того, Позивач наголошує на відсутності обставини його відмови від підписання акту приймання-передачі з його сторони, і вказує, що доступ до приміщення він отримав лише після заміни замків 01.05.2022.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні.

У Відзиві від 22.07.2022 (вхід. від 25.07.2022 № 14143/22) і в Запереченнях щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень від 02.09.2022 (вхід. від 06.09.2022 № 18636/22) ТОВ «Агро-Захист», із посиланням на статті 6, 627 Цивільного кодексу України, зазначає, що сторони Договору суборенди від 01.12.2020 № 2 відступили від положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та в підпункті 8.1.5 пункту 8.1 договору врегулювали на власний розсуд відносини щодо можливої відповідальності у разі недотримання строків передачі-прийому об`єкту суборенди. А саме, встановили, що у разі прострочення стороною договору строку передачі-прийому об`єкту суборенди, передбаченого умовами договору, винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, нарахована на суму місячної суборендної плати за договором за кожний день прострочення передачі.

Окрім того, Відповідач зазначає, що після спливу строку дії договору суборенди він вжив усіх необхідних та залежних від нього заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта суборенди та звільнив приміщення до 22.01.2022, а також щодо погодження домовленостей на папері, у тому числі підписання акту прийому-передач, за наслідком припинення орендних правовідносин.

ТОВ «Агро-Захист» наголошує, що в даному випадку, з боку Позивача як орендодавця наявна умисна бездіяльність у вигляді невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від суборендаря та оформити повернення відповідним актом. А тому, враховуючи, що несвоєчасне документальне (формальне) повернення об`єкта суборенди Відповідачем сталося не з його вини, на думку ТОВ «Агро-Захист», відповідальність за порушення строків повернення приміщення за статтею 785 Цивільного кодексу України не може бути застосована до нього.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

в с т а н о в и в :

01.12.2020 між ТОВ «СК Хаджибей» і ТОВ «Агро-Захист» укладено Договір суборенди № 2 (далі - Договір від 01.12.2020).

Пунктом 1.1 Договору від 01.12.2020 передбачено, що Орендар (Позивач) передає, а Суборендар (Відповідач) приймає в тимчасове платне користування офісні приміщення загальною площею 74,3 кв.м. (офісні приміщення загальною площею 26,0 кв.м. та офісне приміщення загальною площею 48,3 кв.м.), що розташоване за адресою: м. Одеса, Проценка, 23/4 (далі - Об`єкт суборенди).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.5, 3.6 Договору від 01.12.2020 Суборендар вступає в тимчасове платне користування Об`єктом суборенди в термін, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та Акту прийому-передачі Об`єкту суборенди, який є невід`ємною частиною договору. При передачі Орендарем Об`єкту суборенди Суборендареві складається Акт прийому-передачі Об`єкту суборенди, який підписується сторонами за договором. Об`єкт суборенди повертається Суборендарем Орендарю в порядку, аналогічному встановленому договором при передачі Орендарем Об`єкту суборенди Суборендареві.

У пункті 3.7 Договору від 01.12.2020 встановлено, що Об`єкт суборенди вважається переданим однією стороною та прийнятим іншою стороною з моменту підписання Акту прийому-передачі.

Пунктом 3.8 Договору від 01.12.2020 передбачено, що Об`єкт суборенди повинен бути повернутий Суборендарем Орендарю протягом 5-ти календарних днів з моменту закінчення терміну суборенди або припинення (розірвання) договору, в стані, в якому він був переданий в суборенду з урахуванням нормального зносу. У разі відмови Суборендаря від підписання акта прийому-передачі, акт підписується представниками Орендаря самостійно з відправкою Суборендареві примірника акта прийому-передачі.

Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Договору від 01.12.2020, строк суборенди за цим договором встановлюється до 31.12.2021 (включно), який обчислюється з моменту передачі Суборендареві Об`єкту суборенди за Актом прийому-передачі. Після закінчення строку, зазначеного в п. 4.1 цього договору, сторони можуть продовжити строк дії цього договору шляхом укладення додаткової угоди до нього або підписання нового договору.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Договору від 01.12.2020 плата за користування Об`єктом суборенди за кожний календарний місяць суборенди складає 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 666,67 грн., та включає компенсацію комунальних послуг, що спожиті Суборендарем протягом місяця.

У підпункті 7.1.11 пункту 7.1 Договору від 01.12.2020 встановлено обов`язок Суборендаря негайно звільнити Об`єкт суборенди при припиненні даного договору і протягом п`яти календарних днів з моменту припинення договору повернути Об`єкт суборенди.

Згідно із підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 Договору від 01.12.2020 його дія припиняється, зокрема, у випадку закінчення терміну дії договору.

В пункті 10.12 Договору від 01.12.2020 сторони погодили, що офіційне листування за даним договором між сторонами здійснюється за наступними електронними адресами: Електронна адреса Орендаря - office.monblan.od@gmail.com, Електронна адреса Суборендаря - agrozahist_ug@ukr.net. Сторони згодні з тим, що доказом вручення контрагенту листів, рахунків на оплати суборендної плати, компенсації спожитих комунальних послуг та інших платежів, повідомлень та іншої кореспонденції, є відправка стороною електронного повідомлення на адресу контрагента, зазначену в цьому пункті. Документи, які відправлені електронною поштою, вказаною у даному пункті договору мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в якості належних доказів і не можуть заперечуватись стороною, від імені якої вони були відправлені. Сторони також погодили, що даний пункт договору розповсюджується на обмін сторонами Додатковими угодами, додатками до даного Договору тільки до моменту обміну сторонами у місячний термін оригіналами таких документів.

01.01.2021 ТОВ «СК Хаджибей» і ТОВ «Агро-Захист» складено та підписано Акт прийому-передачі до Договору суборенди № 2 від 01 грудня 2020 року.

Судом встановлено, що з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано лист від 09.11.2021 в якому зазначено про необхідність ознайомитись та підписати два примірники додаткової угоди до договору суборенди з продовженням терміну суборенди до 31.12.2022 (включно). /а.с. 19/.

У матеріалах справи відсутні докази укладення додаткової угоди до Договору від 01.12.2020 з продовженням терміну суборенди до 31.12.2022.

А відтак, Договір від 01.12.2020 припинився з 01.01.2022 у зв`язку із закінченням строку дії відповідно до його умов визначених в пункті 4.1, підпункті 9.1.1 пункту 9.1.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою, другою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина перша статті 759 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Оскільки в частині другій статті 785 Цивільного кодексу України не вказано про неможливість відступлення від її положень, сторони договору оренди вправі врегулювати на власний розсуд свої відносини щодо відповідальності у разі недотримання строків передачі-прийому (повернення) об`єкту оренди (суборенди).

Відповідно до підпункту 8.1.4 пункту 8.1 Договору від 01.12.2020 Суборендар несе наступну відповідальність за цим договором: У разі прострочення стороною Договору строку передачі-прийому Об`єкту суборенди, передбаченого умовами договору, вина сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, нарахована на суму місячної суборендної плати за договором за кожний день прострочення передачі.

Отже, сторони Договору від 01.12.2020, на підставі норм частини третьої статті 6, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, відступили від положень частини другої статті 785 цього Кодексу в частині встановлення розміру неустойки за час прострочення виконання обов`язку з повернення речі наймодавцеві у разі припинення договору найму (оренди), і врегулювали свої відносини на власний розсуд. А саме, замість подвійної плати за найм речі встановили майнову відповідальність (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму місячної суборендної плати за договором за кожний день прострочення передачі (повернення) майна.

Суд не приймає довід Позивача про те, що зміст підпункту 8.1.4 пункту 8.1 Договору від 01.12.2020 не є відступленням від положень частині другій статті 785 Цивільного кодексу України і стосується лише того, хто передає майно, а не повертає, тобто ТОВ «СК Хаджибей». Оскільки, як вже зазначалося, підпункт 8.1.4 пункту 8.1 Договору від 01.12.2020 встановлює відповідальність саме для Суборендаря (Відповідача), про що прямо вказано в самому пункті 8.1 договору.

Окрім того, у підпункті 8.1.4 пункту 8.1 Договору від 01.12.2020 встановлено відповідальність саме за прострочення передачі-прийому Об`єкту суборенди, що відповідно до умов пунктів 3.6, 3.7, 3.8 договору є поверненням і повинно відбуватись шляхом підписання акта прийому-передачі. Отже, у підпункті 8.1.4 пункту 8.1 Договору від 01.12.2020 встановлено неустойку саме як відповідальність за невиконання обов`язку з повернення Об`єкту суборенди.

Здійснюючи оцінку правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, суд обов`язково має враховувати причини невиконання орендарем зобов`язання з повернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Отже, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто суду потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього не зробив.

При цьому варто зауважити, що обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди унеможливлюють застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Підставою для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором після закінчення строку його дії відбулося з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не доведено належними й допустимими доказами обставин вчинення ним як суборендарем дій з повернення орендованого майна Позивачу після припинення дії Договору від 01.12.2020.

З огляду на визнання Позивачем обставини повернення йому орендованого майна шляхом отримання доступу до приміщення 01.05.2022, правомірним є нарахування неустойки на підставі підпункту 8.1.4 пункту 8.1 Договору від 01.12.2020 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму місячної суборендної плати за договором за кожний день прострочення передачі (повернення) майна за період з 01.01.2022 по 30.04.2022, яка становить 646,58 грн. та розраховується наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені10 000,0001.01.2022-20.01.2022209,0098,6310 000,0021.01.2022-30.04.202210010,00547,95Всього: 646,58

Судом встановлено, що після припинення дії Договору від 01.12.2020 ТОВ «Агро-Захист» було сплачено на користь Позивача за платіжним дорученням від 05.01.2022 № 6 суму в розмірі 10 000,00 грн. із зазначенням у призначені платежу: «оплата за суборенду приміщення за січень 2022р. згідно листа № 06/26 від 01.06.2020, у тому числі ПДВ 20 % = 1 666,67 грн.». /а.с. 22/.

Однак, у зв`язку із припиненням дії Договору від 01.12.2020 у Відповідача були відсутні підстави для сплати орендної плати починаючи з 01.01.2022.

При цьому, суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, від 13.12.2019 № 910/20370/17, згідно із якими, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

У даному випадку неможливими є одночасна сплата орендної плати за січень 2022 року та стягнення (сплата) неустойки на підставі підпункту 8.1.4 пункту 8.1 Договору від 01.12.2020 за період з 01.01.2022 по 30.04.2022, що також включає січень 2022 року.

Отже, Відповідачем було сплачено неустойку у розмірі 646,58 грн. за період з 01.01.2022 по 30.04.2022 у складі суми 10 000,00 грн. за платіжним дорученням від 05.01.2022 № 6 ще до моменту звернення ТОВ «СК Хаджибей» із позовом до суду. А відтак, заборгованість зі сплати вказаної неустойки у Відповідача відсутня.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на сторону позивача.

Згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. А відтак, сума витрат ТОВ «СК Хаджибей» на правничу допомогу покладається на сторону позивача.

Керуючись частиною третьою статті 6, частиною першою, пунктами 1, 4 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 14, частиною першою статті 509, частиною першою статті 627, частиною першою статті 759, частиною першою статті 763, частинами першою, другою статті 785 Цивільного кодексу України, статтями 2, 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2022 р.

Суддя Ю.А. Шаратов