Рішення

від 05.10.2022 по справі 917/837/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2022 Справа № 917/837/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., секретар судового засідання Теницька С.В., розглянувши справу № 917/837/22

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65Б , м. Полтава, 36022

до відповідача Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал", вул. Старокиївська, 18, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400

про стягнення 624 218,77 грн

Без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" до Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал" про стягнення 624 218,77 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 31.01.2022 р. між сторонами Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 22414055, з яких : 619 667,64 грн основний борг за період з 01.05.2022 по 30.06.2022, 605,72 грн пеня за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, 3 945,41 грн. 3% річних за період з 01.02.2022 по 26.07.2022.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не здійснив оплату спожитої електричної енергії у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 справу № 917/837/22 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 04.08.2022 визнав дану справу малозначною, прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, пунктом 4 даної ухвали суд запропонував відповідачу надати відповідні докази сплати боргу у разі їх наявності до 02.09.2022 (включно).

18.08.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву вх .№ 5684, відповідно до якого відповідач повідомляє суд, що ним здійснюються часткові оплати заявленої до стягнення основної заборгованості і на момент складання відзиву на позов останнім вже сплачено 239 022,64 грн. На підтвердження даної обставини відповідач надає копії відповідних платіжних доручень. При цьому, відповідач заперечує проти стягнення з нього пені та 3% річних через відсутність правових підстав для їх стягнення.

26.08.2022 позивач надав відповідь на відзив вх № 5923, у який наводить спростування доводів відповідача.

01.09.2022 через канцелярію суду надійшло клопотання Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал" вх № 6069 від 01.09.2022 про долучення доказів та продовження строку надання доказів у справі, відповідно до якого заявник у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем просить суд подовжити строк надання доказів про сплату боргу терміном на 10 днів до 12.09.2022 для повного погашення заборгованості.

Суд ухвалою від 02.09.2022 відмовив у задоволенні клопотання Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал" вх № 6069 від 01.09.2022 про продовження строку надання доказів у справі.

05.09.2022 та 22.09.2022 через канцелярію суду надійшли клопотання Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал" вх № 6147 від 01.09.2022 та вх № 6783 від 19.09.2022 р. про долучення доказів до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. У ч. 4 ст. 119 ГПК України унормовано, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Оскільки подані відповідачем докази надані суду за межами встановленого п. 4 ухвали суду від 04.08.2022 строку без наведення жодних причин неможливісті їх подання у вказаний строк, останні до розгляду судом не приймаються.

21.09.2022 на адресу Господарського суду Полтавської області від позивача надійшла заява вх № 6752 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 4 551,13 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 31.01.2022 Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 22414055, з яких : 605,72 грн пеня за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, 3 945,41 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 26.07.2022. Позивач також просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати відповідно до приписів ч. 3 ст. 130 ГПК України. До даної заяви долучено докази її направлення відповідачу.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначає, що після пред`явлення позову, відповідачем було здійснено оплату заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 619 667,64 грн. На підтвердження даної обставини позивач залучає копії платіжних доручень, а саме : № 3435 від 16.08.2022 на суму 106 500,00 грн, № 1511 від 09.08.2022 на суму 40 000,00 грн, № 1519 від 17.08.2022 на суму 19 500,00 грн, № 3436 від 17.08.2022 на суму 14 000,00 грн, № 1523 від 19.08.2022 на суму 24 000,00 грн, № 3442 від 19.08.2022 на суму 36 000,00 грн, № 3451 від 25.08.2022 на суму 30 000,00 грн, № 3437 від 19.08.2022 на суму 19 667,64 грн, № 3457 від 31.08.2022 на суму 48 000,00 грн, № 1536 від 25.08.2022 на суму 12 000,00 грн, № 3484 від 16.09.2022 на суму 200 000,00 грн, № 1538 від 31.08.2022 на суму 10 000,00 грн, № 3427 від 09.08.2022 на суму 60 000,00 грн.

Відповідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як вже зазначалось судом вище, провадження у даній справі було відкрито 04.08.2022, а тому позивач пропустив строк для подання заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд не приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції позовної заяви.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суду не надав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки. Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази і письмові пояснення, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

31.01.2022 року між ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством Рєшетилівське комунальне підприємство «Водоканал» (далі - Споживач) укладено Договір про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу №22414055 (далі Договір, а.с. 6-12).

У договорі сторони, зокрема, узгодили наступне :

- Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, з урахуванням послуг постачання, розподілу та передачі, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість фактично спожитої (використаної) електричної енергії (п. 2.1 Договору);

- загальна вартість за цим Договором складає 4 902 000,00 грн (в т.ч. ПДВ). Ціна за 1 кВТ/год електричної енергії становить 4,30 грн без урахування ПДВ та 5,16 грн з ПДВ (п. 5.1 та п. 5.2 Договору)

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору);

- прийом-передача електричної енергії, поставленої Постачальником та прийнятої Споживачем у розрахунковому періоді оформлюється шляхом підписання Сторонами щомісячних Актів прийому-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п. 5.9 Договору);

- по закінченні розрахункового періоду Постачальник зобов`язаний надати для підписання Споживачу Акт приймання-передачі електричної енергії не пізніше 12-го числа і місяця наступного за розрахунковим та рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію. Споживач зобов`язаний розглянути та підписати вказаний акт у строк, що не перевищує 5 (п`ять) календарних днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк (п. 5.10 Договору);

- Споживач здійснює оплату за фактично спожиту (використану) електричну енергію згідно Акту приймання-передачі електричної енергії не пізніше 20 календарних днів після закінчення розрахункового періоду, на підставі отриманого від Постачальника рахунку про оплату електричної енергії (п. 5.11 Договору);

- Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 6.2.1 Договору);

- за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених договором Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (п. 9.2 Договору);

- Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє в частині постачання електричної енергії з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині взаєморозрахунків (п. 14.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач в період з 01 травня по 30 червня 2022 року (включно) поставляв Споживачу електричну енергію.

В якості доказів поставки відповідачу електричної енергії за Договором про постачання електричної енергії позивачем до позовної заяви додано копії рахунків за активну електричну енергію з актами купівлі продажу та докази направлення (а.с. 13-19).

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач провів несвоєчасну оплату рахунків.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача про стягнення 624 218,77 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 31.01.2022 р. між сторонами Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу № 22414055, з яких : 619 667,64 грн основний борг за період з 01.05.2022 по 30.06.2022, 605,72 грн пеня за період з 01.02.2022 по 23.02.2022, 3 945,41 грн 3% річних за період з 01.02.2022 по 26.07.2022.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу на 6 арк.; копію розрахунку дебіторської заборгованості за споживання активної електричної енергії, пені, 3% річних на 1 арк.; копії рахунків за активну електричну енергію, акт купівлі-продажу електричної енергії на 6 арк.; копії рахунків на оплату пені та 3 % річних на 1 арк.; копії платіжних доручень : № 3435 від 16.08.2022, № 1511 від 09.08.2022, № 1519 від 17.08.2022, № 3436 від 17.08.2022, № 1523 від 19.08.2022, № 3442 від 19.08.2022, № 3451 від 25.08.2022, № 3437 від 19.08.2022, № 3457 від 31.08.2022, № 1536 від 25.08.2022, № 3484 від 16.09.2022, № 1538 від 31.08.2022, №3427 від 09.08.2022.

На підтвердження заперечень проти позовних вимог відповідач надав наступні докази : копії платіжних доручень : № 3208 від 24.02.2022 на суму 300 000,00 грн, № 3209 від 04.03.2022 на суму 38 480,76 грн, № 3211 від 11.03.2022 на суму 30 000,00 грн, № 1488 від 27.07.2022 на суму 22 000,00 грн, № 3404 від 27.07.2022 на суму 117 022,64 грн, № 1511 від 09.08.2022 на сум 40 000,00 грн, № 3427 від 09.08.2022 на суму 60 000,00 грн; копії актів купівлі-продажу електричної енергії на 2 арк; копію рахунку за активну електричну енергію за червень 2022; копію Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу електричної енергії за договором про постачання електричної енергії за період з 01.05.2022 по 30.06.2022. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України сплатив вартість отриманих послуг з порушенням встановлених у Договорі строків та не у повному обсязі, заборгованість відповідача станом на 02.08.2022 складала 619 667,64 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Під час розгляду даної справи відповідачем сплачено 619 667,64 грн заборгованості за Договором, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 619 667,64 грн основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ст. 231 ГПК України.

Згідно із ст. 610, ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 та враховуються судом як релевантні до спірних правовідносин.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 945,41 грн. 3% річних за період з 01.02.2022 по 26.07.2022 (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У пункті 9.2 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених договором Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 605,72 грн пені за період з 01.02.2022 по 23.02.2022 (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії по кожному окремому акту купівлі-продажу), суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення з нього пені та 3% річних спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судом вище, наданими до справи доказами підтверджуються : факт існування між сторонами заснованих на Договорі правовідносин з приводу на постачання електричної енергії, обсяги та вартість поставленої за договором енергії, факт порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати отриманої електричної енергії.

Таким чином, умови Договору та приписи чинного законодавства не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії.

При цьому, суд зазначає, що наслідки введення воєнного стану в Україні з огляду на військову агресію Російської Федерації проти України негативно вплинули на всі без виключення сфери господарської діяльності та на діяльність суб`єктів господарювання. Посилання відповідача на скрутний фінансовий стан не підтверджене документально. Відповідачем не доведено зв`язок між воєнним станом та неналежним виконанням прийнятих на себе зобов`язань.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 605,72 грн пені та 3 945,41 грн 3% річних, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 619 667,64 грн заборгованості провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

В постанові Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.02.2020 року в справі № 903/181/19 зазначено, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.

Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що сума судового збору в частині заборгованості (619 667,64 грн), по якій закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України після надходження від позивача відповідного клопотання.

Крім того, з матеріалів справив вбачається, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 358,11 грн. (платіжне доручення № 922515 від 01.07.2022).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору встановлено пунктом 2 статті 4 вказаного Закону, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову, яка була заявлена позивачем до стягнення (до подання заяви про зменшення позовних вимог) становила 624 218,77 грн. Отже, враховуючи приписи Закону України "Про судовий збір", позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 9 363,28 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що сума судового збору, яка сплачена у більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України після надходження від позивача відповідного клопотання.

Керуючись статтями 129, 231-233, 236, 237-238, 240, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Решетилівське комунальне підприємство "Водоканал", (вул. Старокиївська, 18, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 32500315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65Б , м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 42223804, поточний рахунок ТОВ «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» № НОМЕР_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749) 605,72 грн пені, 3 945,41 грн 3% річних та 68,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 619 667,64 грн закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Рішення підписано 05.10.2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик