Постанова

від 27.09.2022 по справі 910/3755/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/3755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Компанії з обмеженою відповідальністю "Велріндо Ентерпрайзис Лтд",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейн Трейд Юніон",

2) Компанія з обмеженою відповідальністю "Сімолтана Інвестментс Лтд",

3) Компанія з обмеженою відповідальністю "Соранто Холдінгз Лтд",

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком",

5) Фізична особа-підприємець Липовенко Сергій Володимирович,

6) ОСОБА_1 ,

7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс КС",

про витребування майна.

(У судовому засіданні взяли участь: прокурор - Біньковська А. В., представники: позивача - Друцька О. Г., відповідача - Павлій А. Г., ОСОБА_1. - ОСОБА_3.).

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 29.03.2018 заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії з обмеженою відповідальністю "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" (далі - КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд") про витребування з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (далі - Київрада) нежитлового приміщення, група приміщень № 193в (літ. "А"), загальною площею 162,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з його незаконним вибуттям із володіння Київради.

На обґрунтування вимог прокурор зазначає, що спірне майно належить позивачеві на праві власності та останнім не приймалось жодного рішення про його відчуження ані на користь третіх осіб, ані на користь відповідача, відповідно майно, в силу приписів статті 317, пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає витребуванню навіть у добросовісного набувача.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в якому знаходиться спірне нежитлове приміщення, внесено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади мічста Києва з 2001 року на підставі рішення Київради від 27.12.2001 № 208/1642 "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва", яким затверджено відповідний перелік об`єктів.

Рішенням Київради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено оновлений перелік об`єктів комунальної власності, до якого увійшов житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" будинок передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Дніпровська РДА).

Рішенням Київради від 12.07.2012 № 708/8045 "Про закріплення нежитлових приміщень за Комунальним підприємством "Міський магазин" виконавчого органу Київради (КМДА) (далі - КП "Міський магазин") закріплено на праві господарського відання за КП "Міський магазин" нежитлове приміщення площею 164,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Вказаним рішенням зобов`язано Дніпровську РДА в установленому порядку здійснити передачу КП "Міський магазин" нежитлових приміщень, вказаних у рішенні.

На виконання вказаного рішення Київради 12.09.2012 складено та підписано акт приймання-передачі, згідно з яким Дніпровською РДА передано, а КП "Міський магазин" прийнято нежитлові приміщення загальною площею 164,7 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.08.2012.

Станом на момент подачі позову у цій справі з інформаційної довідки від 15.03.2018 № 117227363 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що група приміщень № 193в (літ. "А"), була зареєстрована на праві приватної власності за КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд". Дата державної реєстрації - 14.08.2014, номер запису про право власності 6685526, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 15161073.

04.06.2014 між КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" (позикодавець) та Компанією з обмеженою відповідальністю "Сімолтана Інвестментс Лтд" (позичальник) (далі - КОВ "Сімолтана Інвестментс Лтд") укладено договір позики, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику позики у розмірі 2 700 000,00 грн на термін 15 календарних років з моменту набрання чинності цим договором, тобто до 04.06.2019.

05.06.2014 спірне майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейн Трейд Юніон" (далі - ТОВ "Кейн Трейд Юніон") було відчужене на користь КОВ "Сімолтана Інвестментс Лтд" на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2014 № 1183.

14.08.2014 право власності на спірне майно від КОВ "Сімолтана Інвестментс Лтд" перейшло до КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.08.2014, реєстровий номер 1707. Вказаний договір укладений від імені КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" повіреним ОСОБА_2 .

14.08.2014 між КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" (позичальник) та Компанією з обмеженою відповідальністю "Соранто Холдінгз Лтд" (позикодавець) (далі - КОВ "Соранто Холдінгз Лтд") було укладено договір позики, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику позики у розмірі 2 700 000,00 грн на термін 15 календарних років з моменту набрання чинності цим договором, тобто до 14.08.2029. Вказаний договір укладений від імені КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" повіреним ОСОБА_2 , а зі сторони КОВ "Соранто Холдінгз Лтд" - директором Маріккою Теодулу.

14.08.2014 КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" передала спірне нерухоме майно в іпотеку КОВ "Соранто Холдінгз Лтд" за іпотечним договором від 14.08.2014, реєстровий номер 1710, на забезпечення виконання зобов`язань відповідача перед третьою особою-3 з повернення суми позики, наданої третьою особою-3, згідно Договору позики від 14.08.2014 до 04.06.2030. Вказаний договір був укладений від імені КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" повіреним ОСОБА_2

05.09.2014 спірне майно було передано в управління Товариству з обмеженою відповідальностю "Інтерком" згідно з договором управління майном від 05.09.2014 № 1815, засновниками якого є ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 18 315,00 грн) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 185,00 грн).

09.10.2014 за фактом вибуття нежитлових приміщень, група приміщень № 193в (літ. "А"), до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження № 12014100040013657 від 09.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах).

12.02.2015 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 755/3365/15-к, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 11-сс/796/1922/2016, накладено арешт на спірне майно.

29.11.2017 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 31.10.2017 як заходів досудового розслідування в кримінальному провадженні від 09.10.2014 № 12014100040013657 було проведено технічну інвентаризацію нежитлових приміщень, групи приміщень № 193в (літ. "А"), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено, що приміщення площею 162,3 кв. м (яке фігурувало у рішенні Брянського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі № 410/1140/14-ц та кінцевим набувачем якого є відповідач) та приміщення площею 164,7 кв. м (яке належить на праві власності територіальній громаді міста Києва та Київрадою було передано на баланс КП "Міський магазин"), є одним і тим самим приміщенням.

28.03.2018 заступником керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київради подано цей позов до КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" про витребування майна.

16.04.2019 між Адвокатським об`єднанням "Легалінвест" в особі адвоката ОСОБА_3 та КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" в особі О. Возного укладено договір про надання правової допомоги.

16.04.2019 представником відповідача - адвокатом ОСОБА_3. подано через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку підготовчого провадження, яке мотивоване необхідністю зупинення провадження на 6 місяців для належного повідомлення відповідача про розгляд даного спору та вручення за судовим дорученням документів. Представником відповідача адвокатом Павлієм А. Г. подано клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитись зі змістом позову. Протокольною ухвалою суду від 16.04.2019 відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

25.04.2019 між КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, предметом якого є відчуження нежитлових приміщень, група приміщень № 193в (літ. "А"), площею 162,3 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації права власності за третьою особою-6 - 25.04.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 13349100. ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з представником відповідача - адвокатом ОСОБА_3. (до шлюбу - ОСОБА_3 з 15.09.1979 (актовий запис № 1411). Вказаний договір був укладений від імені КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" представником за довіреністю О. Возним.

26.04.2019 о 16 год. 00 хв. начальником Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ Карпичевою Т. В. було подано усну заяву до Відділу протидії кіберзлочинам НПУ в Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення, що полягало у незаконному втручанні в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та подальшого зняття обтяження з нерухомого майна, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 26.04.2019.

07.05.2019 між ОСОБА_1 (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс КС" (позикодавець) (далі - ТОВ "Центробудсервіс") укладено договір позики № 1, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику суми позики у розмірі 200 000,00 грн зі строком повернення до 07.05.2024. Вказаний договір укладений від імені ТОВ "Центробудсервіс КС" директором О. Возним.

07.05.2019 ОСОБА_1 передано спірне нерухоме майно в іпотеку ТОВ "Центробудсервіс КС" за іпотечним договором від 07.05.2019, реєстровий номер 877, на забезпечення виконання зобов`язань третьої особи-6 перед третьою особою-7 з повернення суми позики, наданої третьою особою-7 згідно з договором позики від 07.05.2019, до 07.05.2024. Засновниками ТОВ "Центробудсервіс КС" є ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду - 1000,00 грн) та ОСОБА_3. (розмір внеску до статутного фонду - 1000,00 грн).

14.05.2019 за фактом звернення начальника Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ Карпичевої Т. В. про несанкціоноване втручання у роботу ключів доступу до Київського УКП, які закріплені за працівниками Чигиринського РВ ДВС, несанкціонованого втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та подальшого зняття обтяження з нерухомого майна, в тому числі з нежитлових приміщень, група приміщень № 193в (літ. "А"), площею 162,3 кв. ,. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, невстановленими особами до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про відкриття кримінального провадження № 12019250290000179 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 361 Кримінального кодексу України.

Із наданих прокурором матеріалів кримінального провадження № 12019250290000179 вбачається, що 25.04.2019 було незаконно припинено обтяження - арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 755/3365/15-к на нежитлові приміщення, група приміщень № 193в (літ. "А") площею 162,3 кв. м що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/3755/18 позов задоволено повністю, витребувано у КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київради нежитлове приміщення, група приміщень № 193в (літ. "А"), загальною площею 162,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду мотивовано тим, що наявними у справі доказами підтверджується набуття територіальною громадою міста Києва в особі Київради права власності на спірне нерухоме майно у відповідності до норм чинного законодавства. Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до травня 2014 року будь-яких записів з приводу спірного нерухомого майна свідчить про невчинення позивачем жодних дій по відчуженню та відповідно перебування у власності територіальної громади міста Києва спірного майна до дати його реєстрації за третьою особою-1 - ТОВ "Кейн Трейд Юніон" на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі № 410/1140/14-ц. Суд не знайшов підстав для визнання обставин, встановлених у цьому рішенні преюдиціальними з огляду на те, що Київрада не залучалась до участі у розгляді цієї справи, а рішення є таким, що прийняте "судом, не встановленим законом", з порушенням правил виключної підсудності, без врахування місцезнаходження об`єкта нерухомого майна, у зв`язку з чим дійшов висновку, що відчуження спірного майна на підставі судового рішення відбулось незаконно, без відповідного волевиявлення власника в особі Київради. Крім того, спірне нежитлове приміщення в подальшому відчужувалось за низкою правочинів, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2014, укладеного між ТОВ "Кейн Трейд Юніон" та КОВ "Сімолтана Інвестмент Лтд", на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.08.2014, за яким право власності від КОВ "Сімолтана Інвестментс Лтд" перейшло до відповідача - КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд", а відповідач, у свою чергу, відчужив у подальшому нерухомий об`єкт громадянину ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2019, яким 07.05.2019 спірне майно було передано в іпотеку ТОВ "Центробудсервіс КС" за іпотечним договором в забезпечення виконання зобов`язань перед ТОВ "Центробудсервіс КС" з повернення суми позики, наданої останнім. Відповідачеві було відомо про існування та чинність ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, якою накладено арешт на спірне майно, а тому виключалася можливість вчинення відносно цього майна будь-яких дій, спрямованих на його відчуження чи розпорядження ним, що вказує на те, що передача відповідачем майна у власність ОСОБА_1 відбулась за наявності обтяження такого майна. Таким чином, встановлення судом обставин вибуття спірного нерухомого майна із власності позивача поза його волею, відсутності доказів щодо оплатності правочинів, на підставі яких відбувався перехід права власності на майно, в тому числі до відповідача, та відсутність підстав вважати, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, суд вважав самостійними та достатніми підставами для задоволення позовних вимог.

3.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/3755/18 рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 скасоване. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київради відмовлено повністю.

Постанова аргументована тим, що правочини, які укладались з приводу спірного майна (відчуження, передання в іпотеку) були вчинені пов`язаними особами: 1) ОСОБА_2 - як повіреним КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд", як засновником (з 08.09.2015 керівником) ТОВ "Інтерком" (якому у 2014 році було передано в управління спірне майно) та як засновником ТОВ "Центробудсервіс КС", 2) О. Возним - як представником КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" та директором ТОВ "Центробудсервіс КС"; 3) ОСОБА_1 - як засновником ТОВ "Інтерком" та чоловіком представника КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" у даній справі - адвоката ОСОБА_3. (яка є засновником ТОВ "Центробудсервіс КС". Наведене свідчить про консолідованість дій вказаних осіб, спрямованих, починаючи з 2014 року, на вчинення низки правочинів для створення уявлення пересічної особи у добросовісності набуття спірного нерухомого майна. Оскільки спірне нерухоме майно вибуло із власності позивача поза його волею, враховуючи відсутність доказів щодо оплатності правочинів, на підставі яких відбувався перехід права власності на спірне майно, в тому числі до відповідача, та відсутність підстав вважати, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, є самостійними та достатніми підставами для задоволення позовних вимог про витребування спірного майна на користь позивача як власника майна.

Водночас вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження арештом спірного нерухомого майна відбулось внаслідок вчинення кримінально караного діяння, яке полягало у несанкціонованому втручанні в роботу Реєстру, відповідно має місце нікчемність не лише правочинів відчуження та обтяження іпотекою спірного нерухомого майна під час дії арешту, накладеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі № 755/3365/15-к (незважаючи на вилучення із зазначеного реєстру запису про обтяження), а й усі реєстраційні записи (зокрема, № 31361155, № 31448240),що вчинені під час дії арешту, також є нікчемними та не породжують жодних правових наслідків). Таким чином, відсутні підстави вважати, що у третьої особи-6 та третьої особи-7 виникли будь-які права щодо спірного нерухомого майна, відповідно відсутні підстави для витребування у ОСОБА_1 майна, на яке у нього не виникло та не могло виникнути жодних прав.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо необізнаності позивача про порушення своїх прав відповідачем, вказавши в оскаржуваному рішенні, що прокурором не пропущено позовну давність за вимогою про витребування майна, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заяв відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, визнавши їх необґрунтованими. Оцінюючи докази наявні у матеріалах справи, суд зазначив, що про порушення свого права Київрада могла знати як з моменту порушення кримінального провадження - 09.10.2014, так і з 25.09.2014, після перевірки Департаментом стану спірного приміщення та надання з цього приводу офіційної відповіді компетентному органу у формі листа 25.09.2014 вих.№ 062/12/54/6-8104.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1 Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/3755/18, перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Звертаючись із касаційною скаргою, прокурор обґрунтував підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, тим, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13. Зокрема, заявник стверджує, що у справі № 183/1617/16 зазначено, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У свою чергу, у справі № 19/028-10/13 зауважено на тому, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Крім того, застосовуючи положення статей 256, 261, 267 ЦК України суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 03.07.2018 у справі № 910/23481/17, від 13.02.2019 у справі № 913/112/18, від 29.08.2018 у справі № 911/2044/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 щодо застосування наслідків спливу позовної давності з урахуванням обставин справи.

Судом, на порушення норм статті 86 ГПК України не надано оцінку доказам стосовно того, що прокурор та Київрада не мали об`єктивної можливості звернутися до суду за захистом порушеного права територіальної громади міста Києва до встановлення факту, що майно, яке зареєстроване за відповідачем, є тим самим майном, яке є власністю територіальної громади.

Крім того, не враховано, що на момент прийняття рішення про витребування майна у КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" право власності на це майно було зареєстровано за фізичною особою - ОСОБА_1 .

У відзиві на касаційну скаргу КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" вказує на безпідставність доводів скаржника, водночас вважає з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.02.2020 у справі № 183/7765/15, від 11.09.2020 у справі № 902/1722/14, що суд апеляційної інстанції мав відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності, оскільки на момент прийняття судових рішень право власності на спірне майно було зареєстровано не за ним, а за ОСОБА_1 , а тому наявні підстави для зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції з урахуванням зазначених обставин.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постанови Верховного Суду, якими обґрунтована підстава оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, навпаки підтверджують правильні висновки апеляційного суду, а позивач у суді апеляційної інстанції заперечував проти закриття провадження у справі та вважав правильним витребувати майно саме у відповідача, незалежно від реєстрації права власності за ОСОБА_1 . За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції необхідно залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Як убачається із матеріалів справи, спір стосується витребування від КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" на користь Київради нежитлового приміщення, а саме групи приміщень № 193в (літ. "А"), загальною площею 162,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання віндикаційного позову. Це речово-правовий позов, що може бути пред`явлений лише у випадку відсутності між позивачем та відповідачем зобов`язальних правовідносин. Незаконність володіння майном відповідача повинна бути доведена позивачем у суді, оскільки законодавством презюмується добросовісне володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Правовий аналіз положень статті 388 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Виходячи з правової природи віндикаційного позову, для правильного вирішення такого спору суд повинен встановити фактичного володільця спірного майна.

Задоволення позову до особи, яка не є фактичним володільцем такого майна, не є ефективним способом захисту, оскільки потягне за особою невиконуваність судового рішення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № №183/7765/15, на яку, зокрема, також посилається у відзиві на касаційну скаргу КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд".

5.4. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.04.2019 між відповідачем - КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, предметом якого є відчуження спірних нежитлових приміщень. Отже, на момент прийняття рішення судам було відомо, що КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд" не є останнім набувачем спірного майна.

Верховний Суд звертає увагу на те, що задоволення вимоги про витребування майна призводить до ефективного захисту прав власника у випадку звернення з позовом до особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, яка є останнім його набувачем. Однак суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо можливості розгляду вимоги про витребування спірного майна саме від КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд", а не від ОСОБА_1 .

5.5. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, прийнятій після подання касаційної скарги, про таке.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 372/1684/14-ц).

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді й далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову та витребування спірного майна у КОВ "Велріндо Ентерпрайзис Лтд", безпідставно проігнорував той факт, що на момент розгляду справи відповідно до договору купівлі-продажу від 25.04.2019 таке майно перебувало у власності у фізичної особи - ОСОБА_1 . Отже, відповідач не був у розумінні приписів статті 387 ЦК України володільцем спірного майна на момент розгляду спору.

5.6. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.06.2020 у справі № 902/1722/14 вказав на те, що у випадку, якщо відповідач у справі не є володільцем майна на час судового розгляду, незалежно від того, яким способом (за дійсним чи нікчемним правочином) майно вибуло з його володіння, це є достатнім для відмови у задоволенні позовних вимог до особи, яка не тримає у себе фактично спірне майно відповідно до статей 387, 398 ЦК України.

За таких обставин, встановивши набуття ОСОБА_1 у власність спірного нерухомого майна, суди попередніх інстанцій, досліджуючи нікчемність договору купівлі-продажу від 25.04.2019, помилково не взяли до уваги, що оскільки у цьому випадку витребування майна від юридичної особи, за якою право власності на таке майно не зареєстровано, не буде ефективним способом захисту і саме з цих підстав необхідно було відмовити у задоволенні позовних вимог. Таким чином, як суд першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги, так і суд апеляційної інстанції, відмовивши у задоволенні позовних вимог внаслідок пропуску позовної давності та відсутності поважності причин такого пропуску, не взяли до уваги зазначені вище висновки Верховного Суду та здійснили неправильне застосування приписів статей 387, 388 ЦК України.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/3755/18 необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину постанови апеляційного господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів зауважує, що посилання скаржника у межах підстави касаційного оскарження на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах № 183/1617/16 та № 19/028-10/13, навпаки підтверджують ту обставину, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно саме від особи, яка є останнім його набувачем. У свою чергу, у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду додатково підтвердила вказану вище позицію і наголосила, що витребувати спірне майно можливо з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Так як у справі № 910/3755/18 підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є факт заявлення позову до неналежного позивача, колегія суддів не убачає підстав для дослідження інших доводів скаржника, зокрема питання щодо неврахування судом апеляційного господарського суду висновків Верховного Суду щодо позовної давності та ненадання судом належної оцінки доказам щодо можливості своєчасного звернення зі із цим позовом.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови і залишення без змін резолютивної частини судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями. 231, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/3755/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 910/3755/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ