Постанова
від 09.12.2020 по справі 910/3755/18
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 910/3755/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019

у справі №910/3755/18 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейн Трейд Юніон";

2. Компанія з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд;

3. Компанія з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд;

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерком";

5. Фізична особа-підприємець Липовенко Сергій Володимирович;

6. ОСОБА_1 ;

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрбудсервіс КС"

про витребування майна

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

29.03.2018 заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд (далі - КОВ Велріндо Ентерпрайзис ЛТД, відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (далі - Київрада, позивач) нежитлового приміщення, група приміщень АДРЕСА_1 у зв`язку з його незаконним вибуттям із володіння Київської міської ради.

В обґрунтування вимог прокурор зазначає, що спірне майно належить позивачеві на праві власності і останнім не приймалось жодного рішення про його відчуження ані на користь третіх осіб, ані на користь відповідача, відповідно майно, в силу приписів ст.317, п.3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України, підлягає витребуванню навіть у добросовісного набувача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3755/18 позов задоволено повністю, витребувано у Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення, група приміщень АДРЕСА_1.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується набуття територіальною громадою міста Києва в особі КМР права власності на спірне нерухоме майно у відповідності до норм чинного законодавства; відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до травня 2014 року будь-яких записів з приводу спірного нерухомого майна свідчить про невчинення позивачем жодних дій по відчуженню та відповідно перебування у власності територіальної громади міста Києва спірного майна до дати його реєстрації в Реєстрі речових прав за третьою особою-1 - ТОВ Кейн Трейд Юніон на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц; суд не знайшов підстав для визнання обставин, встановлених у цьому рішенні преюдиціальними з огляду на те, що Київська міська рада не залучалась до участі у розгляді цієї справи, а рішення є таким, що прийняте судом, не встановленим законом , з порушенням правил виключної підсудності, без врахування місцезнаходження об`єкту нерухомого майна, відтак дійшов висновку, що відчуження спірного майна на підставі судового рішення відбулось незаконно, без відповідного волевиявлення власника в особі Київської міської ради. Водночас, судом першої інстанції встановлено, що спірне нежитлове приміщення в подальшому відчужувалось за низкою правочинів, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2014, укладеного між ТОВ Кейн Трейд Юніон та Компанією Сімолтана Інвестмент Лтд, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.08.2014, за яким право власності від Компанії з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд перейшло до відповідача - КОВ Велріндо Ентерпрайзис Лтд, а відповідач, у свою чергу, відчужив у подальшому нерухомий об`єкт громадянину ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2019, яким 07.05.2019 спірне майно було передано в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю Центробудсервіс КС за іпотечним договором в забезпечення виконання зобов`язань перед ТОВ Центробудсервіс КС з повернення суми позики, наданої останнім. Разом з тим, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що відповідачеві було відомо про існування та чинність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, якою накладено арешт на спірне майно, а відтак виключала можливість вчинення відносно цього майна будь-яких дій, спрямованих на його відчуження чи розпорядження ним, що вказує на те, що передача відповідачем майна у власність ОСОБА_1 відбулась за наявності обтяження такого майна. Таким чином, встановлення судом обставин вибуття спірного нерухомого майна із власності позивача поза його волею, відсутності доказів оплатності правочинів, на підставі яких відбувався перехід права власності на майно, в тому числі до відповідача, та відсутність підстав вважати, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, суд вважав самостійними та достатніми підставами для задоволення позовних вимог.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням, звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності.

Скаржник вважає, що рішення було ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без об`єктивного та неупередженого дослідження фактичних обставин справи, з їх неповним встановленням та недоведеністю.

В обґрунтування скарги зазначає, що спір про витребування майна не підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки на момент ухвалення судом рішення спірне майно належало апелянтові як фізичній особі; судом не було з`ясовано чи перебувало майно на обліку як комунальне; суд неправомірно здійснив переоцінку рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14, яке не оскаржувалось в апеляційному порядку та набрало законної сили; суд не з`ясував, чи продовжила Київська міська рада управляти спірним майном після 06.05.2014, оскільки у разі належності спірного майна до об`єктів комунальної власності саме Київрада зобов`язана була здійснювати контроль та вирішення питань щодо утримання майна; судом розглянуто справу з використанням недопустимих доказів з огляду на те, що копії документів не були належним чином посвідчені Київрадою або іншою особою, в якої знаходиться оригінал документу, відтак зазначені документи на відповідність їх оригіналу прокурор не вправі був посвідчувати в силу ч.2 п.9.8.1. Наказу Генеральної Прокуратури України від 24.02.2016 №103; прокурор, обґрунтовуючи підставу для представництва, послався на таємницю досудового розслідування в межах кримінального провадження №12014100040013657 від 09.10.2014 та тривале нездійснення органом місцевого самоврядування захисту права власності територіальної громади м. Києва, у зв`язку з чим скаржник вважає, що під час апеляційного перегляду необхідно встановити відсутність виключного випадку, за якого прокурор наділений правом здійснення представництва в суді інтересів держави в особі Київради у даній справі, встановити відсутність у суду першої інстанції правових підстав для збирання доказів за власною ініціативою; судом безпідставно прийнято в якості належного доказу відповідь ТОВ ЗЕМЮРКОНСАЛТИНГ №388 від 29.11.2017 щодо тотожності нежитлових приміщень площею 164,7 кв.м. та площею 162,3 кв.м. по АДРЕСА_1 за результатами проведення технічної інвентаризації, оскільки відповідь не є ані висновком спеціаліста, ані висновком експерта; суд безпідставно не застосував наслідків пропуску позовної давності за вимогою про витребування майна, враховуючи, що позивачеві та прокурору було відомо про реєстрацію права власності за відповідачем на спірний об`єкт нерухомого майна з 19.09.2014.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 колeгією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Дідиченко М.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі № 910/3755/18, призначено справу до розгляду на 23.12.2019.

Прокурор скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів тому, що спірний об`єкт нерухомості є власністю територіальної громади м. Києва в особі КМР спростовується матеріалами справи, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) , відповідно до якої проведено таке розмежування майна; у справі №910/22936/16 судом з`ясовано обставини надання позивачеві послуг з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення в будинок за адресою : АДРЕСА_1 , частина якого площею 164,7 кв.м. була передана КП Міський магазин в господарське відання; відсутність державної реєстрації за позивачем права власності пояснюється набуттям територіальною громадою міста Києва такого права до набрання чинності Цивільним кодексом України до 2004 року; оскільки ухвала слідчого судді про накладення арешту на спірне майно є чинною, а майно перебувало під забороною на відчуження, про що відповідач достеменно знав, доводи скаржника про те, що він є дійсним власником цього майна на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2019 є безпідставними; заяви скаржника про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності є необгрунтованими, адже позивачу не було достовірно відомо про те, що приміщення, яке зареєстроване за відповідачем є тим самим приміщенням, яке включено до переліку об`єктів комунальної власності та передавалось на праві господарського відання КП Міський магазин , до того ж позивач не був учасником судового процесу у справі №410/1140/14-ц.

КОВ Велріндо Ентерпрайзис Лтд у відзиві, поданому 06.12.2019 на апеляційну скаргу погодилось із доводами скарги ОСОБА_1 щодо безпідставної переоцінки місцевим господарським судом рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц; необґрунтоване визнання тієї обставини, що позивачем строк позовної давності не був пропущений з огляду на те, що Київська міська рада достеменно дізналась про факт вибуття з власності територіальної громади міста Києва спірного майна лише після здійсненої в межах кримінального провадження інвентаризації спірного майна, яка мала місце 29.11.2017, з якого, на думку суду, починається перебіг позовної давності. На переконання відповідача, Київська міська рада могла довідатись про порушення свого права з моменту, коли майно вибуло з власності останньої, тобто з моменту його державної реєстрації за ТОВ Кейн Трейд Юніон - 23.05.2014; судом не досліджувалось та не надавалось належної оцінки порядку здійснення інвентаризації майна, яка проводилась у межах кримінального провадження; доводи відповідача про недопустимість доказів, отриманих в рамках кримінального провадження, яке здійснюється поза межами строків досудового розслідування, в тому числі щодо проведення згаданої інвентаризації; матеріали кримінального провадження місцевим господарським судом не досліджувались на предмет того, чи тривало досудове розслідування по даному кримінальному провадженню станом на час вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідач погодився з доводами апеляційної скарги про передчасність висновку суду про те, що дії відповідача з укладення правочину є такими, що порушують публічний порядок, оскільки доказом вини має бути вирок суду щодо незаконного заволодіння майном. Щодо пропуску позивачем строку позовної давності відповідач зауважив, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права та причини незвернення за його захистом до суду, недостатньо. Вказав, що саме таку правову позицію висловиви Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 у справі №904/40/18, у зв`язку з чим просив апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову у позові, водночас просив вирішити викладене у відзиві клопотання про застосування строку позовної давності.

27.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та подання доповнень до апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 поновлено скаржникові строк на апеляційне оскарження рішення та подання доповнень до апеляційної скарги, розгляд справи відкладено на 26.02.2020.

11.01.2020 Київською місцевою прокуратурою №4 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надано клопотання про ознайомлення з доповненнями до апеляційної скарги ОСОБА_1 та продовження процесуальних строків для подання відзиву на апеляційну скаргу з урахуванням поданих до неї доповнень.

17.02.2020 представником скаржника Павлієм А.Г. надано заяву про зупинення провадження у справі №910/3755/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №912/2385/18.

25.02.2020 прокурором надано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 зупинено провадження у справі №910/3755/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі №912/2385/18, сторони зобов`язано повідомити суд апеляційної інстанції про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

15.06.2020 та 10.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від прокурора у справі надійшли клопотання про поновлення провадження у справі №910/3755/18 та письмові пояснення відповідно, а 29.07.2020 від представника скаржника - повідомлення про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 поновлено апеляційне провадження у справі №910/3755/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.09.2020.

22.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/3755/18 на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, обґрунтоване тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також клопотання про витребування відомостей та належним чином засвідчених копії документів, якими підтверджуються дані про власника спірного майна з 2011 року та дані щодо зміни власника та правових підстав для таких змін, повне рішення Київради №208/1642 від 27.12.2001 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва , документ, яким підтверджується право власності на спірне майно за Державою Україна, а також матеріали кримінального провадження №12014100040013657 від 09.10.2014, яке є джерелом доказів, використаних прокурором в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 22.09.2020, судова колегія, вислухавши думку учасників справи з приводу клопотань скаржника щодо закриття провадження у справі та витребування доказів, порадившись ухвалила, залишити без задоволення клопотання про витребування доказів з підстав його необгрунтованості. Вирішення клопотання щодо закриття провадження у справі судом ухвалено здійснити у наступному судовому засіданні, надавши учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, скористатись своїм процесуальним правом та висловити свою правову позицію з приводу клопотання апелянта.

25.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надішло клопотання про врахування Північним апеляційним господарським судом під час розгляду справи висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18.

06.10.2020 від ТОВ Інтерком , а 08.10.2020 - від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення щодо поданого скаржником клопотання про закриття провадження у справі.

09.10.2020 представником відповідача подано клопотання про вирішення судом апеляційної інстанції заяв про застосування строку позовної давності, наданих суду першої інстанції 16.04.2019 та в запереченні на клопотання прокурора про визнання причин пропуску строку поважними

12.10.2020 представником скаржника Жевак Л.М . Північному апеляційному суду надано аналогічне за змістом клопотання про вирішення судом апеляційної інстанції заяв про застосування строку позовної давності.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3719/20 від 12.10.2020 у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3755/18.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020 апеляційну скаргу у справі №910/3755/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дідиченко М.А., Агрикової О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3755/18, призначену на 14:20 12.10.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у зв`язку зі зміною складу суду розгляд справи №910/3755/18 відкладено 02.11.2020.

22.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про дослідження судом апеляційної інстанції Додатку №5 до рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва на предмет набрання ним чинності з огляду на відсутність належних доказів його офіційного опублікування.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4119/20 від 02.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3755/18.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 апеляційну скаргу у справі №910/3755/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4134/20 від 02.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3755/18.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 апеляційну скаргу у справі №910/3755/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 справу №910/3755/18 прийнято до провадження у вищезазначеному складі, а розгляд справи відкладено на 09.12.2020 у зв`язку зі зміною складу суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5173/20 від 08.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/3755/18.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2020 апеляційну скаргу у справі №910/3755/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 справу №910/3755/18 прийнято до провадження у вищезазначеному складі.

У судове засіданні 09.12.2020 треті особи 1, 2, 3, 5, 7 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи судом повідомлялись належним чином.

Вислухавши думку прокурора, представників скаржника, відповідача та третьої особи 4 щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності учасників справи, які не з`явились у судове засідання, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснювати апеляційний розгляд справи за відсутності вказаних осіб.

При цьому судом враховано, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Заслухавши думку прокурора, представників скаржника, третьої особи-4, з приводу закриття провадження у справі №910/3755/18, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та відмову у його задоволенні з тих підстав, що право пред`явлення позову належить позивачеві. Оскільки позов прокурором в інтересах держави в особі територіальної громади міста Києва заявлено саме до Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд , яка є юридичною особою, а не до ОСОБА_1 , який стверджує про державну реєстрацію прав власності на спірне майно за собою, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У судовому засіданні представники скаржника та особисто ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , просили скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, застосувавши до заявлених вимог наслідки спливу позовної давності.

Представник відповідача також підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав, наведених у скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові та застосувати наслідки спливу позовної давності.

Прокурор та представник позивача доводи апеляційної скарги не визнали, вважають їх необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просили рішення суду першої інстанції як вмотивоване та законне залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

09.12.2020 в судовому засіданні апеляційним господарським судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення скаржника, його представників, прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому знаходиться спірне нежитлове приміщення, включено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва з 2001 року на підставі рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва , яким затверджено відповідний перелік об`єктів (а.с.16 т.1).

Рішенням Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва затверджено оновлений перелік об`єктів комунальної власності, до якого увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.27 т.1).

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1112 від 10.12.2010 Про питання організації управління районами в місті Києві будинок АДРЕСА_1 передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с.22 т.1).

Рішенням Київської міської ради №708/8045 від 12.07.2012 Про закріплення нежитлових приміщень за Комунальним підприємством Міський магазин виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Міський магазин нежитлове приміщення площею 164,7 кв.м. на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва. Вказаним рішенням зобов`язано Дніпровську району в місті Києві державну адміністрацію в установленому порядку здійснити передачу КП Міський магазин нежитлових приміщень, вказаних у рішенні (а.с.21 т.1).

На виконання вказаного рішення Київської міської ради 12.09.2012 було складено та підписано акт приймання-передачі, згідно з яким Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією передано, а Комунальним підприємством Міський магазин прийнято нежитлові приміщення загальною площею 164,7 кв.м. по АДРЕСА_1 станом на 31.08.2012 (а.с.28 т.1).

Проте, станом на момент подачі позову у даній справі з Інформаційної довідки №117227363 від 15.03.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що група приміщень АДРЕСА_1, було зареєстроване на праві приватної власності за Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд. Дата державної реєстрації - 14.08.2014, номер запису про право власності 6685526, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 15161073 (а.с.29-36 т.1).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2014 між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд (позикодавець) та Компанією з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд (позичальник) було укладено Договір позики, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику позики у розмірі 2 700 000,00 грн на термін 15 календарних років з моменту набрання чинності цим договором, тобто до 04.06.2019.

05.06.2014 спірне майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейн Трейд Юніон" було відчужене на користь Компанії з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд на підставі договору купівлі-продажу №1183 від 05.06.2014.

14.08.2014 право власності на спірне майно від Компанії з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд перейшло до Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.08.2014, реєстровий номер 1707. Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд повіреним ОСОБА_5 .

14.08.2014 між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд (позичальник) та Компанією з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд (позикодавець) було укладено Договір позики, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику позики у розмірі 2 700 000,00 грн на термін 15 календарних років з моменту набрання чинності цим договором, тобто до 14.08.2029. Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд повіреним ОСОБА_5 , а зі сторони Компанії з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд - директором ОСОБА_6 .

14.08.2014 Компанія з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд передала спірне нерухоме майно в іпотеку Компанії з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд за іпотечним договором від 14.08.2014, реєстровий номер 1710, на забезпечення виконання зобов`язань відповідача перед третьою особою-3 по поверненню суми позики, наданої третьою особою-3, згідно Договору позики від 14.08.2014, до 04.06.2030. Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд повіреним ОСОБА_5

05.09.2014 спірне майно було передано в управління Товариству з обмеженою відповідальностю "Інтерком" згідно договору управління майном №1815 від 05.09.2014, засновниками якого є ОСОБА_5 (розмір внеску до статутного фонду - 18 315,00 грн) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 185,00 грн).

09.10.2014 за фактом вибуття нежитлових приміщень, група приміщень АДРЕСА_1 , до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження №12014100040013657 від 09.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах).

Також судом встановлено, що 12.02.2015 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №11-сс/796/1922/2016, накладено арешт на спірне майно.

Однак, із наданих прокурорм матеріалів кримінального провадження №12019250290000179 вбачається, що 25.04.2019 було незаконно припинено обтяження - арешт нерухомого майна на нежитлові приміщення, група приміщень АДРЕСА_1 , накладений вищевказаною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к.

Прокурор, посилаючись на те, що Київрадою рішення про відчуження спірного майна не приймалося, волевиявлення законного власника на таке відчуження не було, звернувся з даним позовом до суду, вказуючи, що спірне майно підлягає витребуванню від Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд у судовому порядку на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України на користь територіальної громади в особі Київської міської ради.

При цьому, у позовній заяві прокурор вказує на неналежне виконання Київрадою повноважень щодо контролю за використанням комунального майна та з огляду на те, що після повідомлення Київської міської ради місцевою прокуратурою про незаконне вибуття з комунальної власності нежитлового приміщення, останньою не вжито жодних заходів направлених на повернення спірного майна, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності прокурором обставин порушення відповідачем права власності територіальної громади м. Києва на спірне майно.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законом УРСР Про власність , введеним в дію 15.04.1991, було розмежовано державну та комунальну власність.

05.11.1991, на виконання постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 Про введення в дію Закону Української РСР Про власність , Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) (надалі - Постанова №311), якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Відповідно до розділу 2 Переліку державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до власності територіальної громади міста Києва передано житловий та нежитловий фонд міської Ради народних депутатів, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Повноваженнями щодо розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя Постановою №311 були наділені облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

13.01.1992 виконавчим комітетом Київської міської ради прийнято рішення №26 "Про формування комунального майна міста та районів" та затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1 до рішення) та перелік майна, яке передано до комунальної власності районів (додатки 2-15 до рішення).

У зв`язку з адміністративно-територіальною реформою в місті Києві пунктами 1, 2 рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001 затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (додаток 1) та районів міста (додатки 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11).

Відповідно до частини першої та другої ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Як вже зазначалось вище, житловий будинок АДРЕСА_1 був включений до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва з 2001 року на підставі рішення Київради №208/1642 від 27.12.2001 Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва ; в подальшому рішенням Київради №284/5096 від 02.12.2010 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва затверджено оновлений перелік об`єктів комунальної власності, до якого, зокрема, увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 , який згідно з розпорядженням КМДА №1112 від 10.12.2010 Про питання організації управління районами в місті Києві був переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, а спірне нежитлове приміщення з липня 2012 року закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Міський магазин у відповідності до прийнятого Київрадою рішення №708/8045 від 12.07.2012 Про закріплення нежитлових приміщень за Комунальним підприємством Міський магазин виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Міський магазин та оформлено акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 164,7 кв.м. по АДРЕСА_1 КП Міський магазин станом на 31.08.2012.

Однак на підтвердження правомірності набуття спірного майна відповідачем місцевому господарському суду було надано:

1) рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц, на підставі якого право власності на спірне майно було зареєстроване за ТОВ Кейн Трейд Юніон . Дата державної реєстрації права власності за третьою особою-1 - 23.05.2014, номер запису про право власності 5801101; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 133491000;

2) договір купівлі-продажу №1183 від 05.06.2014, укладений між ТОВ Кейн Трейд Юніон та Компанією з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд. Дата державної реєстрації права власності за третьою особою-2 - 05.06.2014, номер запису про право власності 5922740. Індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 13599940;

3) договір про задоволення вимог іпотекодержателя №1707, укладений 14.08.2014 між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд та Компанією з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд.

Вирішуючи питання щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно та на спростування заперечень відповідача про недоведеність останнім такого права, місцевий господарський суд зазначив, що до дати ухвалення Брянківським міським судом Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц рішення, будь-яких спорів чи існування правочинів, які б стосувались відчуження спірного нерухомого майна, за участі Київської міської ради не існувало, відтак судом правомірно зроблено висновок про відсутність доказів оспорення права власності територіальної громади міста Києва в особі Київради на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 164,7 кв.м., до 2014 року.

Водночас, господарським судом враховано обставини понесення Київською міською радою витрат на утримання спірного нерухомого майна, що підтверджені судовим рішенням від 03.07.2017 у справі №910/22936/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017, в якому констатовано, що з 01.09.2000 АК Київенерго за договором №510079 на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього надаються послуги з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення в будинок за адресою: АДРЕСА_1, частина якого, а саме, приміщення загальною площею 164,70 кв.м. передана Комунальному підприємству Міський магазин в господарське відання.

Судом правомірно враховано, що позивачем право власності на спірне нерухоме майно набуте до набрання чинності Цивільним кодексом України (до 2004 року), нормами якого передбачалась пов`язаність набуття права власності на нерухоме майно з моментом державної реєстрації такого права.

З листа Департаменту комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації №062/11/10-7582 від 28.07.2017 вбачається, що Департаментом приватизація нежитлового приміщення площею 164,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, не здійснювалась; вказане приміщення не включено до переліку об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації, затвердженому рішенням Київської міської ради від 31.03.2011 №100/5487 Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва , з іншого листа Департаменту від 05.09.2017 за вих.№062/02/08-8771 вбачається, що останнім свідоцтво про право власності на спірне нежитлове приміщення не видавалося.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів скаржника та відповідача про недоведеність позивачем наявності в останнього права власності на спірне майно через відсутність відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, адже відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до травня 2014 року будь-яких записів з приводу спірного об`єкту нерухомого майна свідчить про невчинення позивачем дій, спрямованих на відчуження такого майна та відповідно перебування у власності територіальної громади міста Києва спірного майна до дати реєстрації в Реєстрі права власності на спірне майно за ТОВ Кейн Трейд Юніон .

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 345 цього ж Кодексу визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У відповідності до частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182 ЦК України).

В силу приписів частини 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У відповідності зі статтями 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Таким чином, з 01.01.2004 набуття права власності на нерухоме майно відбувається в момент здійснення державної реєстрації такого права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №918/1377/16.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що вперше вибуття із власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень, група приміщень АДРЕСА_1, мало місце на користь ТОВ Кейн Трейд Юніон на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц, та проведеної 23.05.2014 у зв`язку з цим державної реєстрації права власності на вказане майно за номером 5801101; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 133491000.

Із наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал та рішення Брянківського міського суду Луганської області у справі №410/1140/14-ц господарським судом встановлено, що у цивільній справі за позовом ТОВ Кейн Трейд Юніон до ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та стягнення боргу було відкрито провадження 02.04.2014 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Брянківського міського суду Луганської області від 17.04.2017 у справі №410/1140/14-ц позовну заяву ТОВ Кейн Трейд Юніон до ОСОБА_7 про визнання договору дійсним та стягнення боргу залишено без руху, запропоновано ТОВ "Кейн Трейд Юніон" виправити недоліки позовної заяви в строк до 29.04.2014.

29.04.2014 ТОВ "Кейн Трейд Юніон" подало у судовому засіданні уточнений позов, яким просило визнати договір позики із заставним забезпеченням дійсним та визнати за ним право власності на заставне нерухоме майно - нежитлове приміщення (Літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 162,3 кв.м., посилаючись на укладений 13.12.2013 між ТОВ "Кейн Трейд Юніон" та ОСОБА_7 договір позики із заставним забезпеченням, за умовами якого ОСОБА_7 було передано готівкою 100 000,00 грн в строк до 20.02.2014. Оскільки ОСОБА_7 кошти не повернув, позивач просив Брянківський міський суд Луганської області визнати договір позики із заставним забезпеченням, укладений 13.12.2013 між ТОВ "Кейн Трейд Юніон" та ОСОБА_7 , дійсним та визнати за товариством право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення (Літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 162,3 кв.м.

Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц, яке в апеляційному порядку не оскаржувалось, позов ТОВ Кейн Трейд Юніон задоволено, визнано договір позики із заставним забезпеченням, укладений 13.12.2013 між ТОВ Кейн Трейд Юніон та ОСОБА_7 , дійсним. Припинено право власності ОСОБА_7 на нежитлове приміщення (Літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 162,3 кв.м. Визнано за ТОВ Кейн Трейд Юніон право власності на нежитлове приміщення (Літ. А), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 162,3 кв.м.

Вказане судове рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц стало підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження №42019101070000180 від 20.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України (постановлення суддею завідомо неправосудного рішення).

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вищевказане судове рішення у розумінні ч.4 ст.75 ГПК України не може мати преюдиціального значення, враховуючи те, що Київрада, як власник спірного нерухомого майна не була залучена до участі у справі №410/1140/14-ц, відповідно, була позбавлена можливості довідатись про наявність спору з приводу належного їй нерухомого майна з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки у розміщених в ньому ухвалах та в судовому рішенні від 06.05.2014 інформація про спірне майно та його адресу є прихованою від користувачів, а тому господарським судом правомірно надано власну оцінку вказаному рішенню.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, Брянківський міський суд Луганської області, розглянувши спір щодо права власності на нерухоме майно, місцезнаходженням якого є адреса: АДРЕСА_1 , вийшов за межі визначеної для нього підсудності спорів та прийняв рішення про права та обов`язки сторін у спорі, який підлягав вирішенню за виключною підсудністю Дніпровським районним судом міста Києва, а тому судове рішення у справі №410/1140/14-ц є таким, що прийняте судом не встановленим законом .

Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі №910/12532/16 за тотожних обставин виклав аналогічні висновки, вказавши, що рішення, прийняте судом не встановленим законом в розумінні статті 6 Конвенції, не може встановлювати обставин та бути підставою звільнення від доказування відповідно до ГПК України, оскільки таке рішення не відповідає вимогам забезпечення кожному права на справедливий суд . (аналогічні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі №910/12532/16).

Господарський суд, надаючи власну оцінку рішенню Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц, обгрунтовано вказав, що у судовому рішенні жодним чином не з`ясовувались обставини набуття ОСОБА_7 права власності на спірне нерухоме майно та наявності у нього права розпоряджатись таким майном, а лише вказано, що таке право підтверджується рішенням третейського суду №22/2007 від 28.12.2007.

Оскільки заборона розгляду третейськими судами справ, однією із сторін в яких є орган місцевого самоврядування, існувала ще з 2004 року в силу положень п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", підстав вважати, що в межах третейської справи №22/2007 був легітимно розглянутий спір за участю Київської міської ради щодо спірного нерухомого майна, немає.

Разом з тим, господарський суд звернув увагу на те, що єдиним можливим доказом набуття ОСОБА_7 у власність спірного майна є посилання Брянківського міського суду Луганської області у своєму рішенні від 06.05.2014 на рішення третейського суду №22/2007 від 28.12.2007, тобто на дату, після набрання чинності Цивільним кодексом України, яким передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає в момент державної реєстрації такого права, відтак в силу Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (статті 1, 4, 5), Цивільного кодексу України (статті 181, 182, 316, 317, 334) у ОСОБА_7 не виникло права власності, яке включає в себе в тому числі право розпорядження спірним нерухомим майном. З огляду на це, є неможливим припинення права власності у особи, яке у неї не виникало, а тому, за висновкому суду, спірне нерухоме майно не могло бути передане ОСОБА_7 в заставу (іпотеку) іншій особі.

Водночас, місцевий господарський суд, дослідивши фінансові звіти ТОВ Кейн Трейд Юніон у період з 31.03.2013 по 31.12.2013, надані Головним управлінням статистики у місті Києві, встановив, що в товариства були відсутні оборотні активи чи доходи, а основними засобами були кошти у розмірі 1 000,00 грн, які були внесені до його статутного капіталу; звітність було подано лише за три квартали 2013 року, оскільки після зміни складу засновників, яка мала місце 11.12.2013, фінансова звітність третьою особою-1 не подавалась, з чого суд зробив мотивовані висновки про відсутність фінансової можливості у ТОВ Кейн Трейд Юніон надати ОСОБА_7 позику у розмірі 100 000,00 грн із заставним забезпеченням.

Судом першої інстанції також було піддано правовій оцінці договір позики із заставним забезпеченням від 13.12.2013 на предмет його відповідності ч.1 ст. 577 ЦК України та зазначено, що такий є неукладеним у зв`язку з тим, що в силу вищевказаної норми мав бути нотаріально посвідчений, відтак не підлягав визнанню недійсним на підставі ст. 334 ЦК України.

Таким чином, Господарським судом м. Києва вмотивовано та правомірно встановлено, що вибуття спірного майна із власності територіальної громади міста Києва на користь ТОВ Кейн Трейд Юніон відбулось за відсутності волі власника в особі Київської міської ради на його відчуження.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договором права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/3496/17.

Для вирішення даного спору про витребування майна із чужого незаконного володіння є необхідним встановлення чи з волі власника майно вибуло із його володіння, однак суд вважає за доцільне також встановити чи є особа добросовісним набувачем майна та чи набуто ним таке майно за відплатним договором.

Як встановлено судом першої інстанції, вибуття спірного майна із власності територіальної громади міста Києва відбулось за відсутності волі власника в особі Київської міської ради на його відчуження.

Крім того, незважаючи на неодноразове витребовування місцевим господарським судом у Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд доказів оплатності правочину, на підставі якого останньою було набуто нерухоме майно, відповідач належних та допустимих доказів виконання договору позики від 04.06.2014 в частині сплати (перерахунку) Компанії з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд (позичальник) позики у розмірі 2 700 000,00 грн так і не було надано, тим самим, відповідачем не доведено набуття спірного майна за відплатним договором.

Надаючи об`єктивну правову оцінку добросовісності відповідача, як набувача спірного майна, та третіх осіб по справі, суд першої інстанції, врахував наступні встановлені ним обставини, які підтверджуються матеріалами справи.

23.05.2014 на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц право власності на спірне майно було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейн Трейд Юніон";

04.06.2014 між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд (позикодавець) та Компанією з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд (позичальник) укладено Договір позики, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику позики у розмірі 2 700 000,00 грн на термін 15 календарних років з моменту набрання чинності цим договором, тобто до 04.06.2019. Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд повіреним ОСОБА_5 Директором Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд є ОСОБА_8 .

05.06.2014 спірне майно було відчужене Товариством з обмеженою відповідальністю "Кейн Трейд Юніон" на користь Компанії з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд на підставі договору купівлі-продажу №1183 від 05.06.2014.

14.08.2014 право власності на спірне майно від Компанії з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд перейшло до Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.08.2014, реєстровий номер 1707. Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд повіреним ОСОБА_5 .

14.08.2014 між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд (позичальник) та Компанією з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд (позикодавець) укладено Договір позики, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику позики у розмірі 2 700 000,00 грн. на термін 15 календарних років з моменту набрання чинності цим договором, тобто до 14.08.2029. Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд повіреним ОСОБА_5 Директором Компанії з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд є ОСОБА_8 .

14.08.2014 Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд було передано спірне нерухоме майно в іпотеку Компанії з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд за іпотечним договором від 14.08.2014, реєстровий номер 1710, на забезпечення виконання зобов`язань відповідача перед третьою особою-3 з повернення суми позики, наданої третьою особою-3, згідно Договору позики від 14.08.2014, до 04.06.2030. Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд повіреним ОСОБА_5

05.09.2014 спірне майно було передано Товариству з обмеженою відповідальностю "Інтерком" в управління згідно договору управління майном №1815 від 05.09.2014. Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком" є ОСОБА_5 (розмір внеску до статутного фонду - 18 315,00 грн.) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду - 185,00 грн.).

09.10.2014 за фактом вибуття нежитлових приміщень, група приміщень АДРЕСА_1 , до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження №12014100040013657 від 09.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство, вчинене у великих розмірах).

12.02.2015 ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №11-сс/796/1922/2016, накладено арешт на спірне майно. На наявність та чинність арешту, накладеного даною ухвалою, відповідачу та його представникам - адвокату Павлію Андрію Григоровичу та адвокату Жевак Людмилі Миколаївні було достеменно відомо, оскільки примірник останньої долучався ними до клопотань про залишення позовної заяви без розгляду.

29.11.2017 на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 31.10.2017 в якості заходів досудового розслідування в кримінальному провадженні №12014100040013657 від 09.10.2014 було проведено технічну інвентаризацію нежитлових приміщень, група приміщень АДРЕСА_1 , та встановлено, що приміщення площею 162,3 кв.м. (яке фігурувало у рішенні Брянського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц та кінцевим набувачем якого є відповідач) та приміщення площею 164,7 кв.м. (яке належить на праві власності територіальній громаді міста Києва та Київською міською радою було передано на баланс КП Міський магазин ) є одним і тим самим приміщенням.

28.03.2018 Заступником керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради було подано даний позов до Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд про витребування майна.

16.04.2019 між Адвокатським об`єднанням Легалінвест в особі адвоката Жевак Людмили Миколаївни та Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд в особі Возного О. укладено Договір про надання правової допомоги.

16.04.2019 представником відповідача - адвокатом Жевак Людмилою Миколаївною подано через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку підготовчого провадження, яке мотивоване необхідністю зупинення провадження на 6 місяців для належного повідомлення відповідача про розгляд даного спору та вручення за судовим дорученням документів. Також, представником відповідача - адвокатом Павлієм А.Г. подано клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості ознайомитись зі змістом позову. Протокольною ухвалою суду від 16.04.2019 відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

25.04.2019 між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, предметом якого є відчуження нежитлових приміщень, група приміщень АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації права власності за третьою особою-6 - 25.04.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 13349100. ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з представником відповідача - адвокатом Жевак (до шлюбу - Сергєєва) Людмилою Миколаївною з 15.09.1979 (актовий запис №1411). Вказаний договір був укладений від імені Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд представником за довіреністю Возним Олегом Анатолійовичем.

26.04.2019 о 16 год. 00 хв. начальником Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ Карпичевою Т.В. було подано усну заяву до Відділу протидії кіберзлочинам НПУ в Черкаській області про вчинення кримінального правопорушення, що полягало у незаконному втручанні в роботу реєстру речових прав на нерухоме майно та подальшого зняття обтяження з нерухомого майна, що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 26.04.2019.

07.05.2019 між ОСОБА_1 (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центробудсервіс КС (позикодавець) укладено договір позики №1, предметом якого є надання позикодавцем позичальнику суми позики у розмірі 200 000,00 грн зі строком повернення до 07.05.2024. Вказаний договір був укладений від імені ТОВ Центробудсервіс КС директором Возним Олегом Анатолійовичем.

07.05.2019 ОСОБА_1 було передано спірне нерухоме майно в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю Центробудсервіс КС за іпотечним договором від 07.05.2019, реєстровий номер 877, на забезпечення виконання зобов`язань третьої особи-6 перед третьою особою-7 з повернення суми позики, наданої третьою особою-7, згідно Договору позики від 07.05.2019, до 07.05.2024. Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю Центробудсервіс КС є ОСОБА_5 (розмір внеску до статутного фонду - 1 000,00 грн.) та Жевак Людмила Миколаївна (розмір внеску до статутного фонду - 1 000,00 грн.).

14.05.2019 за фактом звернення начальника Чигиринського РВ ДВС ГТУЮ Карпичевої Т.В. про несанкціоноване втручання у роботу ключів доступу до Київського УКП, які закріплені за працівниками Чигиринського РВ ДВС, несанкціонованого втручання в роботу реєстру речових прав на нерухоме майно та подальшого зняття обтяження з нерухомого майна, в тому числі з нежитлових приміщень, група приміщень АДРЕСА_1 , невстановленими особами до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про відкриття кримінального провадження №12019250290000179, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361 Кримінального кодексу України.

Із наданих прокурором матеріалів кримінального провадження №12019250290000179 вбачається, що 25.04.2019 було незаконно припинено обтяження - арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к на нежитлові приміщення, група приміщень АДРЕСА_2 .

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правочини, які укладались з приводу спірного майна (відчуження, передання в іпотеку) були вчинені пов`язаними особами: 1) ОСОБА_5 - як повіреним Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд, як засновником (з 08.09.2015 керівником) ТОВ Інтерком (якому у 2014 році було передано в управління спірне майно) та як засновником ТОВ Центробудсервіс КС , 2) Возним Олегом Анатолійовичем - як представником Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс КС"; 3) ОСОБА_1 - як засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Інтерком та чоловіком представника Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзи с Лтд у даній справі - адвоката Жевак Людмили Миколаївни (яка є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Центробудсервіс КС .

Наведене свідчить про консолідованість дій вказаних осіб, спрямованих, починаючи з 2014 року, на вчинення низки правочинів для створення уяви персічної особи у добросовісності набуття спірного нерухомого майна.

Крім зазначеного, судом першої інстанції звернуто увагу на те, що після подання Жевак Л.М. , яка є представником третьої особи-6, клопотання від 16.04.2019 про відкладення підготовчого засідання, яке було враховане судом під час постановлення ухвали від 16.04.2019, а 25.04.2019 відбулось несанкціоноване втручання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за наслідками якого було знято обтяження зі спірного майна.

Водночас, відповідачеві було достеменно відомо про чинність ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, в тому числі станом на дату відчуження спірного майна на користь ОСОБА_1 з огляду на ту обставину, що ухвала про арешт долучалась представниками відповідача до матеріалів справи як до укладення такого правочину, так і після (04.06.2019) представником відповідача - Павлієм А.Г.

Наведене свідчить про недобросовісність Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд та умисел на відчуження спірного майна всупереч встановленій судом забороні.

Відтак, наявні підстави для обґрунтованих сумнівів з приводу того, що ОСОБА_1 станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, не було відомо про накладений ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к арешт на нежитлові приміщення, група приміщень АДРЕСА_2 .

При цьому, слід звернути увагу, що дія встановлених відповідною ухвалою суду обмежень (арешту) не залежить від їх реєстрації у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки положення чинного процесуального законодавства України не ставлять чинність вжитих судом заходів до забезпечення позову (кримінального провадження) в залежність від наявності чи відсутності у відповідному державному реєстрі внесених на підставі ухвали суду, якою їх було вжито, записів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України №6-2773св08 від 10.03.2011, постановах Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017, №6-640цс17 від 24.05.2017 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №543/730/14-ц.

Наведені обставини свідчать про те, що фактична передача спірного майна у власність ОСОБА_1 , оформлена договором купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, була здійснена за наявності обтяження такого майна судовим арештом, існування якого в силу приписів ст.ст. 19, 129-1 Конституції України унеможливлювало вчинення щодо нього будь-яких дій, спрямованих на його відчуження чи розпорядження ним.

При цьому, судом встановлено, що станом на дату відчуження спірного майна у власність третьої особи-6 та передання його в іпотеку третій особі-7, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к була чинною, а відтак у жодної особи (в тому числі, державного реєстратора) не було права знімати запис про арешт із спірного майна.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що посилання представника відповідача на власні припущення щодо можливого припинення дії ухвали про арешт у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, не обгрунтвоаними, оскільки закінчення строку на досудове розслідування у кримінальному провадженні не має своїм наслідком автоматичне зняття арешту або нівелювання чинності ухвали про його накладення.

Разом з цим, судом вмотивовано констатовано, що договір позики від 04.06.2014, укладений між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд та Компанією з обмеженою відповідальністю Сімолтана Інвестментс Лтд, а також договір позики від 14.08.2014, укладений між Компанією з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд та Компанією з обмеженою відповідальністю Соранто Холдінгз Лтд, є фактично ідентичними щодо умов (суми та строку надання позики, за винятком дати набрання чинності та строку закінчення договору), а також за технічним оформленням документів, включаючи шрифт, колонтитули за текстами правочинів).

Водночас, місцевим господарським судом правомірно зауважено, що відповідачем та третіми особами не було надано жодних первинних документів, банківських виписок на підтвердження руху коштів (їх перерахунку) між сторонами за вказаними правочинами, зокрема, за договорами позики та за договорами купівлі-продажу спірного майна, а порушені кримінальні провадження по факту відчуження спірного нерухомого майна виключають підстави вважати, що Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд станом на дату набуття спірного майна у власність на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 14.08.2014, реєстровий номер 1707, не було чи не могло бути відомо про те, що у ТОВ Кейн Трейд Юніон не виникло права власності на нежитлові приміщення, група приміщень АДРЕСА_1, на підставі рішення суду та не було права відчужувати таке майно.

До того ж, як правильно зазначив суд першої інстанції, у відповідача мали б виникнути обґрунтовані сумніви щодо правомірності набуття ТОВ "Кейн Трейд Юніон" спірного майна у власність, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості, що право власності на нерухоме майно, місцезнаходженням якого є м. Київ, зареєстроване на підставі рішення Брянківського міського суду Луганської області, що суперечить приписам Конституції України та Цивільного процесуального кодексу України щодо підсудності даної справи.

Таким чином, встановлення судом обставин того, що спірне нерухоме майно вибуло із власності позивача поза його волею, відсутність доказів оплатності правочинів, на підставі яких відбувався перехід права власності на спірне майно, в тому числі до відповідача, та відсутність підстав вважати, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, є самостійними та достатніми підставами для задоволення позовних вимог про витребування спірного майна на користь позивача як власника майна.

У відповідності до приписів частини 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

У відповідності до вищевказаної норми, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому, категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України №6-1528цс15 від 13.04.2016.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільний кодекс України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Як відзначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, дії відповідача та третіх осіб (окрім третьої особи-5) не викликають жодних сумнівів у тому, що останні, вчиняючи правочини, на підставі яких відбувався перехід права власності, та пов`язані із обтяження такого нерухомого майна, мали намір незаконно заволодіти спірним нерухомим майном, свідомо нехтували як імперативними приписами Конституції України та Цивільного кодексу України (зокрема, в частині обов`язковості державної реєстрації передання в заставу нерухомого майна), так і приписами Кримінального кодексу України (ст. 382), вчиняючи діяння, які містять ознаки кримінальних правопорушень, а відтак дані правочини є такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Зокрема, відповідач станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, предметом якого є відчуження на користь ОСОБА_1 нежитлових приміщень, група приміщень АДРЕСА_1, площею 162,3 кв.м., був достеменно обізнаний із накладенням арешту на спірне майно та існуванням ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №11-сс/796/1922/2016.

А також могли та повинні були бути обізнаними станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, із існуванням ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 ОСОБА_1 , як засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком", якому у 2014 році було передано в управління спірне майно, а також станом на дату укладення іпотечного договору від 07.05.2019, реєстровий номер 877, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центробудсервіс КС", засновником якого є Жевак Людмила Миколаївна - представник Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд у даній справі та дружина ОСОБА_1 , та директор Возний Олег Анатолійович , який свою чергу представляв інтереси Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд за довіреністю.

Судом також відзначено у рішенні, що приміщення площею 164,7 кв.м. (яке належить територіальній громаді міста Києва) є тим самим приміщенням площею 162,3 кв.м., що є предметом витребування у даному спорі, а зміна фактичної площі нерухомого майна зумовлена опоряджувальними роботами у вказаних приміщеннях, що підтверджується наданими представником відповідача документами на доведення здійснення ремонтних робіт у даних приміщеннях (в контексті утримання відповідачем майна) та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31.10.2017 у справі №755/29262/14-к.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що під час розгляду даного спору та всупереч встановленій судом забороні спірне нерухоме майно було відчужене відповідачем на користь третьої особи-6, а тому вважав правильним витребувати спірне майно саме від відповідача, зважаючи на чинність ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, якою у справі №11-сс/796/1922/2016, накладено арешт на спірне майно.

Оскільки відчуження спірного нерухомого майна у власність ОСОБА_1 , оформлене договором купівлі-продажу від 25.04.2019, реєстровий номер 529, супроводжувалось вчиненням кримінально караного діяння та було здійснене за наявності обтяження такого майна судовим арештом, існування якого в силу приписів ст.ст. 19, 129-1 Конституції України виключало можливість вчинення щодо нього будь-яких дій, спрямованих на його відчуження чи розпорядження, вчинення реєстраційних записів щодо зміни власника чи приватного обтяження цього майна є нікчемними.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вказав про те, що вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження спірного нерухомого майна арештом відбулось внаслідок вчинення кримінально караного діяння, яке полягало у несанкціонованому втручанні в роботу Реєстру, відповідно має місце нікчемність не лише правочинів відчуження та обтяження іпотекою спірного нерухомого майна під час дії арешту, накладеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к (незважаючи на вилучення з Реєстру запису про обтяження), а й усі реєстраційні записи (зокрема, №31361155, №31448240),що вчинені під час дії арешту, також є нікчемними та не породжують жодних правових наслідків).

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ №335/12096/15-ц (постанова від 15.05.2018) та №569/4374/16-ц (постанова від 23.05.2018).

Відтак, відсутні підстави вважати, що у третьої особи-6 та третьої особи-7 виникли будь-які права щодо спірного нерухомого майна, відповідно відсутні підстави для витребування у ОСОБА_1 майна, на яке у нього не виникло та не могло виникнути жодних прав.

За таких обставин, позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування від Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради нежитлових приміщень, групу приміщень АДРЕСА_2 , є обгрунтованими та доведеними.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність прокурором вимог щодо витребування спірного нежилого приміщення на користь територіальної громади міста Києва з підстав незаконного вибуття об`єкту нерухомого майна з володіння власника поза його волею.

Однак, в даному випадку місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо необізнаності позивача про порушення своїх прав відповідачем, вказавши в оскаржуваному рішенні, що прокурором не пропущено строк позовної давності за вимогою про витребування майна, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні заяв відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, визнавши їх необґрунтованими.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності ґрунтується на тому, що заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності вмотивовані тим, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к про накладення арешту містить інформацію про внесення 09.10.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, пов`язаного з вибуттям спірного майна, у зв`язку з чим позивачеві мало бути відомо про вибуття спірного майна з його власності. Відповідач також посилався на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі №910/22936/16, в якій було зазначено, що з постанови слідчого від 24.02.2015 вбачається, що спірним приміщенням позивача неправомірно заволоділи невідомі особи 19.09.2014, відтак саме з цієї дати має відраховуватись строк позовної давності.

Вирішуючи заяви, місцевим судом було враховано, що за даними Київської міської ради територіальній громаді міста Києва належали на праві власності нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 164,7 кв.м., натомість в межах справи №410/1140/14-ц, що перебувала у провадженні Брянківського міського суду Луганської області фігурували нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 162,3 кв.м., при цьому в подальшому державна реєстрація права власності здійснювалась щодо таких приміщень загальною площею 162,3 кв.м.

Враховуючи, що спірні приміщення не є відокремленим нерухомим майном, при цьому в АДРЕСА_1 розміщено інші об`єкти нерухомості загальною площею 1084,60 к.в.м, які також належать територіальній громаді міста Києва, суд погодився з доводами прокурора, що Київська міська рада достеменно дізналась про факт вибуття з власності територіальної громади міста Києва спірного майна лише після проведення Товариством з обмеженою відповідальністю Земюрконсалтинг 29.11.2017 в межах кримінального провадження №12014100040013657 технічної інвентаризації спірного нежитлового приміщення, в ході якої було встановлено, що приміщення площею 164,7 кв.м. та приміщенням площею 162,3 кв.м. є одним і тим самим майном. Відтак саме з 29.11.2017 починається перебіг позовної давності, який не є пропущеним прокурором.

Суд також врахував доводи прокурора, що Київська міська рада не являлась учасником судової справи №410/1140/14-ц, не виступала стороною правочинів, на підставі яких відбувалось незаконне вибуття спірного майна з власності територіальної громади м. Києва, у Київської міської ради відсутні документи (докази), необхідні для звернення із позовом до суду, а інформація та документи, необхідні для звернення до суду із позовом про витребування майна були отримані лише в межах процесуальних заходів, що здійснюються в рамках досудового розслідування, а тому суд вважав, що у позивача була відсутня об`єктивна можливість звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про витребування майна.

Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується та вважає їх помилковими, зважаючи на наступне.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти; порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач мав знати про незаконне вибуття належного йому спірного нерухомого майна з моменту внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12014100013657 від 09.10.2014, коротка фабула якого викладена наступним чином: Службові особи ТОВ Інтерком 19.09.2014 шляхом обману заволоділи нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 164,7 кв.м., що згідно рішення КМДА від 12.07.2012 закріплено за КП Міський магазин , чим завдали матеріального збитку у великих розмірах (т.3, а.с.265).

Поряд з цим, матеріали справи свідчать, що згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.09.2014 оперуповноваженим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУ в м. Києві від ОСОБА_11 , в.о. директора Комунального підприємства Міський магазин виконавчого органу Київради було прийнято заяву, в якій остання повідомляла, що з 19.09.2014 невідомі особи здійснюють охорону приміщення площею 164,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , яке КМДА передало комунальному підприємству в господарське відання (т.3, а.с.266-267).

Про обізнаність позивача щодо порушення своїх прав свідчить ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12.02.2015 у справі №755/3365/15-к, зі змісту якої вбачається, що розгляд клопотання слідчого про арешт нежитлового приміщення проводився за участю прокурора та того ж представника Комунального підприємства Міський магазин , а за результатами розгляду клопотання накладено арешт на нежитлове приміщення групи приміщень АДРЕСА_1, яке перебуває у володінні Компанії з обмеженою відповідальністю Велріндо Ентерпрайзис Лтд (а.с.108 т.2).

Водночас, з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства Міський магазин , поданої на рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2017 у справі №910/22936/16 про стягнення заборгованості, КП Міський магазин в заперечення наявності у нього заборгованості за надану теплову енергію, апелював тим, що у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1 господарська діяльність не здійснюється, в матеріалах справи відсутні докази, що власником використовуються нежитлові приміщення; триває кримінальне провадження, в ході якого останньому відомо про наявність рішення Брянківського міського суду Луганської області від 06.05.2014 у справі №410/1140/14-ц, на підставі якого вищевказане приміщення зареєстроване за ОСОБА_7 , а згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ Кейн Трейд Юніон (а.с.68-77 т.2).

Вищенаведені обставини підтверджують, що Комунальне підприємство Міський магазин знало про факт вибуття спірного майна, яке йому по акту приймання-передачі надано у повне господарське відання, у зв`язку з чим повноважний представник підприємства приймав участь у розгляді судом клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень прокурора та позивача про необізнаність Київської міської ради про порушене право через ту обставину, що спірне та інші приміщення, що передавались до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій не є самостійними відокремленими приміщеннями, оскільки в АДРЕСА_1 розміщено об`єкти нерухомості загальною площею 1084,60 к.в.м, що не дозволяло виокремити та ідентифікувати спірне нежитлове приміщення до моменту проведення технічної інвентаризації приміщення 29.11.2017.

Такі твердження суд находить непереконливими, враховуючи ту обставину, що КП Міський магазин по акту приймання-передачі передавалось лише одне приміщення по АДРЕСА_1, площею 164,7 к.в.м., а доказів наявності у господарському віданні будь-яких інших приміщень, що передавались позивачем підприємству в будинку АДРЕСА_1, суду не надано.

Крім того, позивачем, прокурором не наведено доказів, які б доводили наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали проведенню візуального огляду, технічної інвентаризації спірного приміщення в межах строку позовної давності.

Судова колегія звертає увагу на наявний в матеріалах справи лист Департамента комунальної власності м.Києва від 25.09.2014 вих.№062/12/54/6-8104, в якому на запит Департаменту промисловості та розвитку підприємництва від 22.09.2014 вих.№ 052-5616 про надання інформації про передачу з балансу КП Міський магазин нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 повідомлялось, що на виконання рішення Київської міської ради від 12.07.2012 №708/8045 по акту приймання-передачі від 12.09.2012 на баланс Комунального підприємства Міський магазин ВО КМДА передані нежитлові приміщення площею 164,7 кв.м. на АДРЕСА_1. Інших розпорядчих документів щодо передачі вказаного об`єкту з балансу Комунального підприємства Міський магазин в орендне користування чи включення до Програми приватизації не приймалось (а.с.52 т.1).

Варто зауважити, що вказаний лист Департаментом комунальної власності м.Києва оформлений після прийняття органом дізнання заяви в.о. директора Комунального підприємства Міський магазин про злочин, за якою в подальшому 09.10.2014 було порушено кримінальне провадження №12014100040013657, в ході якого на спірне майно було накладено арешт.

Виходячи зі змісту викладеної в ньому інформації, логічним є висновок, що для надання такої відповіді, Департамент, як виконавчий орган Київської міської ради, на який, в силу Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), покладено функції, зокрема, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням закріпленого за підприємствами майна, забезпечення захисту майнових та немайнових прав територіальної громади міста Києва, зобов`язаний був надати таку інформацію, здійснивши перевірку фактичного стану даного приміщення.

Таким чином, судова колегія вважає, що про порушення свого права Київська міська рада могла достеменно знати як з моменту порушення кримінального провадження - 09.10.2014 так і з 25.09.2014, після перевірки Департаментом стану спірного приміщення та надання з цього приводу офіційної відповіді компетентному органу у формі вищезазначеного листа 25.09.2014 вих.№062/12/54/6-8104.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

В контексті даної норми передача належного територіальній громаді м. Києва майна КП Міський магазин на праві господарського відання не звільняє Київську міську раду, як власника від виконання зобов`язань щодо його належного утримання, контролю за його наявністю та станом.

Відтак, посилання прокурора на таємницю слідства, як обставину, яка не давала позивачеві можливості бути обізнаним про наявність порушеного у останнього права є непереконливими, оскільки за відсутності документів, необхідних для звернення до суду, позивач міг звернутися до прокуратури з клопотанням щодо сприяння у захисті прав територіальної громади міста Києва або ж подати цивільний позов у кримінальному провадженні.

У клопотанні про визнання пропуску строків позовної давності поважними Київрада наголошує на тому, що територіальна громада не була ані учасником судової справи, що розглядалась Брянківським міським судом Луганської області, ані учасником кримінального провадження від 09.10.2014 №12014100013657 і до отримання листа Київської прокуратури №4 від 12.07.2017 не знала про обставини вибуття спірного майна; без отримання відомостей з реєстраційних та інвентаризаційних справ та копій документів, правочинів, на підставі яких відбувалось відчуження спірного майна у позивача не було можливості звернутись до суду з позовом.

В аналогічному клопотанні прокурора про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними останнім зазначалось, що місцевій прокуратурі лише у січні 2017 року стало відомо про порушення майнових прав територіальної громади міста Києва, а в рамках кримінального провадження, за результатами здійсненого технічного огляду приміщення, проведеного на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2017, достеменно з`ясовано, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в м. Києві площею 162,3 кв.м. та площею 162,3 кв.м. є одним і тим же приміщенням, лише 29.11.2017.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для визнання поважними причин та поновлення прокуророві, позивачеві строку звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки наведені у клопотаннях доводи є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевстановленими апеляційним господарським судом обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки з 09.10.2014 Київська міська рада знала про порушення своїх прав, остання могла звернутись до суду із вимогою про захист свого порушеного права протягом трьох років, тобто до 09.10.2017, водночас прокурор в інтересах територіальної громади міста Києва звернувся до суду з відповідним позовом лише 28.03.2018, зі спливом строку позовної давності.

У випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском без поважних причин строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради з пропуском без поважних причин строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3755/18, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені витрати на її розгляд у відповідності до ст.129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3755/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.10.2019 у справі №910/3755/18 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовити повністю.

4. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 60 750 (шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/3755/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.12.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення09.12.2020
Оприлюднено04.01.2021
Номер документу93959562
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/3755/18

Постанова від 27.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 12.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 05.09.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 28.08.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 31.07.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 30.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Ухвала від 19.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Волковицька Н.О.

Постанова від 09.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 08.12.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

Ухвала від 02.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Мальченко А.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні