Рішення

від 05.10.2022 по справі 303/3063/22

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3063/22

2/303/414/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Зарева К.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мукачівської міської ради Тишкова І.Т.

представника відповідача «Релігійної греко-католицької

громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево ( ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Мукачівської міської ради, «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішень Мукачівської міської ради та про припинення речового права,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Мукачівської міської ради, «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішень Мукачівської міської ради та про припинення речового права. Так, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення Мукачівської міської ради № 1416 від 27.06.2019 року в частині п. 3 рішення п. 1 додатку 3; рішення Мукачівської міської ради № 1516 від 26.09.2019 року в частині п. 2 рішення п. 7 додатку 2; скасувати державну реєстрацію та припинити право постійного користування «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)» земельної ділянки з кадастровим номером № 2110400000:00:02:020:0539 (дата державної реєстрації права 10.10.2019 року, номер запису про право № 33674945); скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером № 2110400000:00:02:020:0539 шляхом закриття поземельної книги.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 складається з трьох квартир та належить на праві спільної сумісної власності співвласникам цих квартир в кількості 12 осіб. Цей багатоквартирний будинок знаходиться на земельній ділянці площею по фактичному використанню 3089,00 кв.м. відповідно до рішення № 326 від 21.08.1953 року. Позивачу ОСОБА_3 належить на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2 в цьому будинку.

На підставі рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року позивачу ОСОБА_3 та третім особам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , як співвласникам квартир багатоквартирного будинку, на підставі ч. 2 ст. 118 ЗК України, в межах норм встановлених ст. 121 ЗК України, надано дозвіл на виготовлення технічної документації, з наступним затвердженням зазначеної документації та наданням безкоштовно земельної ділянки у власність на землях АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,30 га. 05.08.2011 року ОСОБА_3 разом з іншими співвласниками звернулися до сертифікованого в галузі геодезичних робіт підприємства ДП «Закарпатгеодезцентр» з питання виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку (державного акту). Після технічних обмірів земельної ділянки з ДП «Закарпатгеодезцентр» був укладений договір № 2-143/12 від 19.04.2012 року та виготовлено технічну документацію із землеустрою для будівництва та обслуговування житлового будинку щодо передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,3309 га з цільовим призначенням 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідна технічна документація із землеустрою щодо земельної ділянки прибудинкової території АДРЕСА_1 була погоджена у встановленому законом порядку.

Звернувшись у листопаді 2021 року для завершення оформлення земельної ділянки, ОСОБА_3 17.11.2021 року отримала відповідь від ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (колишня назва ДП «Закарпатгеодезцентр») в якій зазначено, що технічна документація із землеустрою була розроблена до 2013 року та відомості не внесені до Державного реєстру земель. Зважаючи на порушення договірних умов ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство», ОСОБА_3 звернулася до іншої організації з метою укладення договору на проведення робіт із знімання земельної ділянки. Так, 08.12.2021 року позивач уклала договір № 390 з ФОП ОСОБА_7 . В результаті проведення геодезичних робіт із знімання земельної ділянки було виявлено, що частина земельної ділянки (загальна площа 0,30 га) на АДРЕСА_1 накладається із земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:02:020:0539, яка знаходиться у постійному користуванні «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)». Площа накладення 0,1266 га. Таким чином частина земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному землекористуванні співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та щодо якої Мукачівською міською радою прийнято рішення про надання, в тому числі позивачу, дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою, перебуває в користуванні іншої особи.

У зв`язку з цим ОСОБА_3 дізналася, що Мукачівською міською радою рішенням № 1416 від 27.06.2019 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді площею 0,1349 га на АДРЕСА_3 . В подальшому, відповідно до рішення Мукачівської міської ради № 1516 від 26.09.2019 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування та надану земельну ділянку площею 0,1349 га на АДРЕСА_3 релігійній громаді у постійне користування.

Вказані рішення Мукачівської міської ради ОСОБА_3 вважає незаконними та просить їх скасувати з тих підстав, що такі прийняті в супереч рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року, яким надано їй дозвіл на виготовлення технічної документації земельної ділянки, з перевищенням повноважень Мукачівської міської ради. Також передача земельної ділянки релігійній громаді відбулася без погодження меж із сусідніми землекористувачами. При цьому, в позові ОСОБА_3 наголошує, що саме себе, поряд з іншими власниками квартир в її будинку, вважає законними землекористувачами земельної ділянки, частина якої була передана в користування релігійній громаді на підставі оскаржуваних рішень. Відтак вважає, що єдиною перешкодою для оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року є та обставина, що частина такої незаконно передана в користування релігійній громаді у зв`язку з чим і змушена звернутися до суду за захистом своїх прав. Крім того, ОСОБА_3 вважає, що для ефективного захисту її порушених прав та відновлення становища, яке існувало до порушення слід також скасувати державну реєстрацію та припинити право постійного користування «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)» земельної ділянки, а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі шляхом закриття поземельної книги про, що заявлено в позові.

10.06.2022 року від представника відповідача Мукачівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві зазначає про те, що 10.05.2019 року релігійна громада звернулася із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1349 га у постійне користування для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій. У зв`язку з відсутністю підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки Мукачівською міською радою 27.06.2019 року було прийнято рішення № 1416 відповідно до якого було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. В подальшому на підставі заяви релігійної громади від 09.09.2019 року Мукачівською міською радою було прийнято рішення № 1516 від 26.09.2019 року, яким затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку у постійне користування. При цьому рішення Мукачівської міської ради прийняті в межах наданих міській раді повноважень та в порядку визначеному законом, а тому підстави для визнання їх незаконними та скасування відсутні. Крім того, зазначає про те, що згоди суміжних землекористувачів, а саме співвласників квартир будинку АДРЕСА_1 , при прийнятті оскаржуваних рішень не вимагалося так як земельна ділянка, на якій розташований такий багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі, належить до комунальної власності Мукачівської міської територіальної громади. Також зазначає, що жодного звернення, в тому числі і від позивача, до Мукачівської міської ради щодо затвердження відповідної технічної документації та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність на підставі рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року до моменту прийняття оскаржуваних рішень не надходило. В той же час, нормами законодавства, що діяли на момент оформлення позивачем та третіми особами прав на земельну ділянку, визначено обов`язок звернення до органу місцевого самоврядування з метою затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність. Наведене свідчить про безпідставне зволікання позивача та третіх осіб з оформленням права власності на земельну ділянку. Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність будь-яких дій щодо належного оформлення та затвердження технічної документації на земельну ділянку у період з 19.04.2012 року по 16.11.2021 року, Мукачівська міська рада вказує на те, що позивач та треті особи свідомо допустили зволікання з розробкою та поданням на затвердження свого проекту, а тому вони цілком могли очікувати, що земельна ділянка буде надана у користування іншій особі. Крім того, рішення про надання дозволу на розробку та виготовлення технічної документації із землеустрою є стадією процесу отримання права власності (користування) на земельну ділянку. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом, не гарантує набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Крім того, у разі приватизації громадянами квартир у будинку, земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може надаватися безоплатно у власність або надаватися у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

05.11.2022 року від представника відповідача «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)» надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено про те, що 25.10.2011 року набули чинності зміни до Закону України «Про землеустрій», відповідно до п. «г» ч. 2 ст. 28 цього Закону, який діяв станом на 19.04.2012 року, розробники документації зобов`язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладання договору. Ця процедура є невід`ємною частиною оформлення права власності на земельну ділянку, надану за рішенням органу місцевого самоврядування. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається комісії із розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія впродовж трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу місцевого самоврядування чи адміністрації свій висновок щодо погодження проекту або відмови в його погодженні. Якщо проект був погоджений, то місцева рада або адміністрація у двотижневий строк з дня його отримання має прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Саме на підставі такого рішення видається державний акт про право власності на земельну ділянку. Однак всі вищезазначені дії не були виконані позивачем та третіми особами. До матеріалів справи не додано жодного підтвердження передачі земельної ділянки у власність позивачу та третім особам. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. На підставі вищенаведеного, представник відповідача вважає, що позовна заява є необґрунтована та у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Ухвалою суду від 09.05.2022 року позов було залишено без руху та повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позову. 24.05.2022 року представником позивача на виконання ухвали про залишення позову без руху було усунуто недоліки позову.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року по справі призначено підготовче засідання на 15.06.2022 року, яке в подальшому відкладено на 03.08.2022 року.

Ухвалою суду від 03.08.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та просила суд їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні, оскільки вважають його безпідставним та необґрунтованим з підстав, зазначених у відзиві.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.11.2006 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13469816 від 06.02.2007 року. Будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним та складається з трьох квартири, співвласниками решти яких є треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Також встановлено, що на підставі звернень позивача ОСОБА_3 та третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 Мукачівською міською радою 28.07.2011 року було прийняте рішення № 260 «Про передачу земельних ділянок у власність» відповідно до якого таким особам на підставі ч. 2 ст. 118 ЗК України, в межах норм встановлених ст. 121 ЗК України, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо посвідчення права власності на землю громадян з наступним затвердженням зазначеної документації на сесії Мукачівської міської ради та наданням земельної ділянки у власність на землях АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,30 га. В подальшому на замовлення позивача та третіх осіб ДП «Закарпатгеодезцентр» було виготовлено технічну документацію із землеустрою, яка наявна в матеріалах цивільної справи.

З метою оформлення права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 на підставі рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року ОСОБА_3 08.12.2021 року уклала договір № 390 з ФОП ОСОБА_7 «Про виконання проектних та вишукувальних робіт». В результаті проведення геодезичних робіт із знімання земельної ділянки було виявлено, що частина земельної ділянки (загальна площа 0,30 га) на АДРЕСА_1 накладається із земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:02:020:0539.

У зв`язку з цим судом встановлено таке. 27.06.2019 року Мукачівською міською радою було прийнято рішення № 1416 «Про встановлення меж землекористувань підприємств, установ, організацій, суб`єктів підприємницької діяльності та громадян на землях міста Мукачева». В п. 3 вказаного рішення вирішено надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування згідно з додатком 3. Відповідно до п. 1 додатку 3 до вказаного рішення «Релігійній греко-католицькій громаді Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування на АДРЕСА_3 , площею 0,1349 га.

Крім того, 26.09.2019 року Мукачівською міською радою було прийнято рішення № 1516 «Про встановлення меж землекористувань підприємств, установ, організацій, суб`єктів підприємницької діяльності та громадян на землях міста Мукачева». В п. 2 вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування та надано в постійне користування земельну ділянку згідно з додатком 2. Відповідно до п. 7 додатку 2 до вказаного рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 , площею 0,1349 га, в постійне користування «Релігійній греко-католицькій громаді Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)». Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 184797133 від 15.10.2019 року право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1349 га, кадастровий номер 2110100000:02:020:0539, з 10.10.2019 року на підставі рішення Мукачівської міської ради № 1516 від 26.09.2019 року зареєстровано за «Релігійною греко-католицькою громадою Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)». З інформації з Державного земельного кадастру також встановлено, що власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Мукачева в особі Мукачівської міської ради.

Вказані рішення в окреслених вище частинах є предметом цього спору.

Так, способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19.

Згідно з ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положеннями ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями ст. 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частинами 1-3, 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, ст. 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Цей орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Фактично аналогічний порядок одержання безоплатно у власність земельної ділянки діяв і час прийняття рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів вказаної процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) за позовом про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправним та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення певної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у дозволі на виготовлення проекту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись). Конкретизується ж земельна ділянка у проекті землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема, перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (ст. 50 Закону України «Про землеустрій»).

Видача дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає надання згоди власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Відповідно цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. Затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою. Отже, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди. Якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що не виникнення договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків стосовно одна одної. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і їх не може бути упорядковано у вичерпний перелік. Зокрема, недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад, з конкурентом недобросовісної сторони переговорів), не розкриття потрібної контрагенту інформації тощо.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

Можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проект та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з її конкретних обставин.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) сформулювала висновок про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

При перегляді цієї справи Верховний Суд врахував, що лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки та відмова цього органу не підтверджують виникнення у позивача обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку він претендував, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) звернула увагу на те, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

Втім, цей висновок зроблено з урахуванням фактичних обставин справи, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, та стосувався тлумачення застосування правил ст.ст. 134, 135 ЗК України щодо передачі на умовах оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що відповідне законодавство потрібно тлумачити так, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду - право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Частину 2 ст. 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, потрібно розуміти так, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила ст. 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.

Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу, не є застосовним при вирішенні справи, що розглядається, оскільки фактичні обставини цієї справи та справи, що переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, відмінні.

Водночас у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.11.2020 року у справі № 472/1282/17 (провадження № 61-41390св18), від 09.06.2021 року у справі № 128/1329/18 (провадження № 61-18426св19), від 13.06.2022 року у справі № 278/2592/20 (провадження № 61-11128св21), від 30.06.2022 року у справі № 700/305/20 (провадження № 61-4429св21) та від 01.07.2022 року у справі № 700/309/20 (провадження № 61-11769св21) зроблено висновок про те, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проекту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод.

Підсумовуючи, суд вказує на наступне. Позиція сторони позивача по своїй суті зводиться до того, що на підставі рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року ОСОБА_3 та треті особи у справі набули правомочностей щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,30 га. При цьому, сторона позивача стверджує, що така перебуває в їхньому користуванні.

Разом з тим, зазначена позиція, не заслуговує на увагу, оскільки сам факт користування при відсутності будь-яких правовстановлюючих документів, які підтверджують правомірність користування, не дають права на переважне надання земельної ділянки у власність. Більше того, як вже було згадано, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Так само спростовується позиція сторони позивача з приводу відсутності погодження ОСОБА_3 меж при передачі в користування земельної ділянки релігійній громаді та як було встановлено, що власником такої земельної ділянки є територіальна громада міста Мукачева в особі Мукачівської міської ради, а не позивач. Більше того, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Також слід зазначити про те, що з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку.

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини (постанова Верховного Суду 18.03.2019 року у справі № 263/68/17 (провадження № 61-13354св18).

Як встановлено судом, до прийняття Мукачівської міською радою оскаржуваних рішень, земельна ділянка не передавалася у користування власників квартир будинку АДРЕСА_1 , відсутні належні та допустимі докази, які б указували на створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, отже спірна земельна ділянка є комунальною власністю Мукачівської міської ради.

З огляду на це, суд критично ставиться до позиції сторони позивача з приводу наявності правомочностей на спірну земельну ділянку на підставі рішення № 326 від 21.08.1953 року.

Разом з тим судом встановлено, що «Релігійною греко-католицькою громадою Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)» на розгляд Мукачівської міської ради були подані всі необхідні документи та належним чином дотримано процедуру, а відтак підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування і, як наслідок, надання такої в користуванні, не було.

В свою чергу ОСОБА_3 , отримавши дозвіл на виготовлення технічної документації у 2011 року, тільки через 10 років ініціювала затвердження такої технічної документації, тобто вже після того, як були прийняті оскаржувані рішення. Таким чином більш як тривале зволікання із поданням на затвердження проекту технічної документації на земельну ділянку жодним чином не свідчить про її добросовісну поведінку та наявність у неї інтересу щодо отримання у власність земельної ділянки. При цьому сторона позивача не наводить жодних аргументів, які б давали підстави для висновку про поважність причин неподання у передбачений законом строк проекту землеустрою для його затвердження. До того ж позивач повинна цілком очікувати, що земельна ділянка у зв`язку із таким зволіканням може бути надана в користування або у власність іншій особі (особам), що у цій ситуації і відбулося.

До того ж встановлено, що жодних інших проектів землеустрою щодо спірної земельної ділянки на розгляді у Мукачівській міській раді не було, при цьому зазначення про претендування іншої особи на таку земельну ділянку, яка ще навіть не звернулась з відповідним пакетом документів і якій надається перевага, може розцінюватись як пряма ознака корупції, про яку зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 по справі № 688/2908/16-ц.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваними рішеннями не порушено прав та інтересів позивача, оскільки за своєю правовою природою рішення Мукачівської міської ради № 260 від 28.07.2011 року не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, права власності (користування) на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лише наслідком виконання дотримання особою порядку звернення за таким дозволом. Реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, чи погодження проекту у порядку ст. 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування з проханням затвердити погоджений проект землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі. За таких обставин ОСОБА_3 не мала легітимних сподівань та правомірних очікувань на завершення процедури надання саме спірної земельної ділянки їй у власність.

Решта доводів та заперечень учасників справи не мають правового значення для вирішення цього спору.

Підсумовуючи наведене вище, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи, що як рішення Мукачівської міської ради № 1416 від 27.06.2019 року, так і рішення Мукачівської міської ради № 1516 від 26.09.2019 року, в оскаржуваних частинах, жодних прав ОСОБА_3 не порушують, оскільки, як встановлено судом, права на земельну ділянку, право кристування якою надано такими рішеннями релігійній громаді, у неї відсутні, жодних поважних причин неподання у передбачений законом строк технічної документації на земельну ділянку для її затвердження стороною позивача не наведено і відповідно судом не встановлено, а також із врахуванням того, що оскаржувані рішення прийняті Мукачівської міської радою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а відтак і про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування рішень Мукачівської міської ради. У зв`язку з цим з задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Також оскільки заявлені вимоги про скасування державної реєстрації та припинення права постійного користування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі шляхом закриття поземельної книги є по своїй суті похідними від вимог про визнання незаконним та скасування рішень Мукачівської міської ради, то суд також приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову і цій частині.

Суд, ухвалюючи рішення, також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 116, 118, 122 ЗК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Мукачівської міської ради, «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування рішень Мукачівської міської ради та про припинення речового права відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ).

Відповідач: Мукачівська міська рада (89600, пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 38625180).

Представник відповідача Мукачівської міської ради: Тишкова Іванна Тарасівна (89600, пл. Духновича, 2, м. Мукачево, Закарпатська область).

Відповідач: «Релігійна греко-католицька громада Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево (Підгоряни)» (89600, вул. Підгорянська, 92, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 22074163).

Представник відповідача: «Релігійної греко-католицької громади Св.Архистратига Михаїла м. Мукачево ( ОСОБА_2 ( АДРЕСА_7 ).

Третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_8 ).

Третя особа: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_8 ).

Третя особа: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_9 ).

Повне рішення складено 07.10.2022 року.

Суддя А.М.Заболотний