Постанова

від 21.09.2022 по справі 530/467/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 530/467/19

провадження № 61-5377св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

відповідач - Батьківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до Батьківської сільської ради Зінківського району Полтавської області (далі - Батьківська сільська рада) про визнання права та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 15 від 29 січня 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству імені Карла Маркса (далі - КСП імені Карла Маркса) було передано у колективну власність 3 774,5 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Батьківської сільської ради народних депутатів від 07 червня 1995 року № 4. На час видачі КСП імені Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю позивачі були членами колгоспу та мали законне право на земельну частку (пай), однак їм не були видані сертифікати на право на земельну частку (пай).

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили визнати за кожним із них право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса, які розташовані на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та зобов`язати Батьківську сільську раду виділити їх в натурі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів;

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_1 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_2 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_3 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_3 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_4 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_5 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену дляведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_6 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_7 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_7 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_8 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_8 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_9 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_9 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_10 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_10 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент видачі КСП імені Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю від 29 січня 1996 року позивачі були членами колгоспу та мали законне право на земельну частку (пай), тому їх право підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року повернуто заявнику.

Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації задоволено; скасовано ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до Батьківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай), зобов`язання вчинити дії щодо виділення земельної ділянки.

Ухвала суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи чи інтереси Зіньківської районної державної адміністрації, в інтересах якої прокурором подано апеляційну скаргу, не вирішувались, правових підстав для залучення вказаного державного органу до участі в розгляді справи немає. Тому апеляційне провадження підлягає закриттю за пунктом 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 березня 2021 року перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст доводів касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов`язків Зіньківської районної державної адміністрації.

Суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі в якості співвідповідача розпорядника невитребуваних земельних ділянок (паїв) - районну державну адміністрацію, до компетенції якої, як органу державної влади, входить питання видачі громадянам сертифікатів на земельну частку (пай).Так, відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду суду. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Обґрунтовуючи звернення до суду з апеляційною скаргою прокурор вказував, що скарга подається в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації, так як вказаний орган реалізує в межах району державну політику у сфері земельних відносин, а відтак повинен бути залучений до розгляду справи в якості належного відповідача. Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року у даній справі вказав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується прав та обов`язків Зіньківської районної державної адміністрації. Однак апеляційний суд не звернув на це уваги та помилково закрив апеляційне провадження.

Також зазначає, що позивачі пропустили строк позовної давності, наслідком чого є відмова в задоволенні позову в розумінні статті 80 Цивільного кодексу УРСР, оскільки повинні були дізнатися про порушення своїх прав з часу розпаювання земель КСП ім. Карла Маркса, тобто впродовж 1996 року, натомість звернулися до суду з позовом в квітні 2019 року.

Позиції інших учасників

У липні 2021 року представник позивачів - ОСОБА_11 надіслала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на законність ухвали апеляційного суду та безпідставність доводів касаційної скарги. Просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судами

На підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 15 від 29 січня 1996 року КСП імені Карла Маркса було передано у колективну власність 3 774,5 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Батьківської сільської ради народних депутатів від 07 червня 1995 року № 4.

Додатком № 1 до Державного акту визначено «Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства», що мають право на земельну частку (пай).

Розпорядженням голови Зіньківської районної державної адміністрації від 09 квітня 1997 року № 130 громадянам за наведеним списком було видано сертифікати на право на земельну частку (пай), але позивачі такі сертифікати не отримали.

Позивачі були членами КСП імені Карла Маркса (розташованого на території с. Батьки, Зіньківського району, Полтавської області), що видно із копій їх трудових книжок: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) прийнята в члени колгоспу 17 квітня 1993 року; ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - 06 вересня 1982 року; ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - 19 травня 1982 року; ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - 18 лютого 1981 року; ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - 09 листопада 1985 року; ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) - 01 квітня 1990 року; ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) - 01 лютого 1979 року; ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ) - 01 лютого 1989 року; ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) - 03 січня 1987 року; ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - 08 грудня 1985 року; ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) - 01 вересня 1984 року.

Тобто на момент видачі КСП імені Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю від 29 січня 1996 року, позивачі були членами колгоспу та мали законне право на земельну частку (пай).

З приводу цього питання на момент розпаювання колгоспу позивачі зверталися до Зіньківської районної державної адміністрації, але їм повідомили, що їхні прізвища відсутні у списку членів КСП імені Карла Маркса, доданого до Державного акта на право колективної власності на землю, що мають право на земельну частку (пай), у зв`язку з чим, вони не мають право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).

Судом першої інстанції встановлено, що лише після переобрання Батьківського сільського голови, який працював на момент розпаювання КСП імені Карла Маркса, виявилося, що насправді існує інший список членів КСП імені Карла Маркса, доданий до Державного акту на право колективної власності на землю, що мають право на земельну частку (пай), в якому вже включені прізвища позивачів.

З листа Зіньківської районної держаної адміністрації від 14 березня 2019 року № 339/01-66 та листа відділу у Зіньківському районі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 березня 2019 року № 223/106-19 позивачі довідалися, що їх прізвища були все ж таки включені до списку громадян - членів КСП імені Карла Маркса, який є додатком до Державного акту про право колективної власності на землю серії ПЛ № 15, виданого 29 січня 1996 року КСП ім. Карла Маркса (розташованого на території с. Батьки, Зіньківського району, Полтавської області).

Відповідно до змісту отриманої з відділу у Зіньківському районі головного управління Держгеокадастру у Полтавській області копії технічної документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП ім. Карла Маркса Зіньківського району Полтавської області, видно, що в Додатку № 1 до Державного акту № 1 «Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Карла Маркса Зіньківського району» відсутні прізвища позивачів, а інший Додаток № 1 до Державного акту серії ПЛ № 15 «Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства» містить у переліку прізвища позивачів ( ОСОБА_1 - № 54; ОСОБА_2 - № 116; ОСОБА_3 - № 117; ОСОБА_3 - № 123; ОСОБА_4 - № 209; ОСОБА_5 - № 256; ОСОБА_6 - № 7; ОСОБА_7 - № 217; ОСОБА_8 - № 238; ОСОБА_9 - № 254; ОСОБА_10 - № 255.

З листа Батьківської сільської ради від 21 березня 2019 року № 122/02-28 видно, що: площа земельної ділянки (паю), яка видавалася кожному члену КСП ім. Карла Маркса під час проведення розпаювання становила 4,49 умовних кадастрових гектарів; кількість нерозпайованих земельних часток (паїв) на території сільської ради невідома, бо не закінчена інвентаризація земель колективної власності та не проведена їх нормативно-грошова оцінка; виконавчий комітет Батьківської сільської ради не може надати рішення про надання дозволу на виготовлення проектної документації на земельну частку (пай) до прийняття судового рішення по заяві.

КСП ім. Карла Маркса припинило свою діяльність. Його правонаступник - товариство з обмеженою діяльністю «Агрофірма «Батьки» (код ЄДРПОУ - 30890902) також припинило свою діяльність 17 грудня 2007 року, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у цивільному судочинстві.

Частина перша статті 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Частиною першою статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Постановляючи ухвалу від 22 лютого 2021 року, апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції від 06 травня 2019 року питання про права, свободи чи інтереси Зіньківської районної державної адміністрації, в інтересах якої прокурором подано апеляційну скаргу, не вирішувались, підстав для залучення вказаного державного органу до участі в розгляді справи немає. Тому апеляційне провадження підлягає закриттю за пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Верховний Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Апеляційний суд встановив, що звертаючись у квітні 2019 року до суду з позовом позивачі визначили відповідачем Батьківську сільську раду, оскільки з 01 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України» від 10 липня 2018 року № 2498-VIII (далі - Закон України № 2498-VIII), згідно якому землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Станом на час подання позову до суду, відкриття провадження по справі та її розгляду в суді першої інстанції вже діяв Закон України № 2498-VIII, яким внесені зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV ( далі - Закон України № 899-IV).

Статтею 14-1 Закону України № 899-IV (яка діє з 01 січня 2019 року) встановлено новий порядок використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства та визначено організацію розподілу земель, що залишилися у колективній власності, яку здійснюють виключно сільські, селищні, міські ради на території якої такі землі розташовані.

Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який є чинним з 01 січня 2019 року) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законодавством оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та відповідно єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Таким чином, апеляційний суд правильно встановив, що Зіньківська районна державна адміністрація станом з 01 січня 2019 року не є розпорядником земель колишнього КСП ім. Карла Маркса, які розташовані на території Батьківської сільської ради за межами населеного пункту.

Отже, позивачі правильно визначили належним відповідачем по справі - Батьківську сільську ради, на території якої знаходяться землі колишнього КСП ім. Карла Маркса.

Відповідачем по справі є особа, яка на думку позивача, або відповідного уповноваженого суб`єкта (який діє в інтересах певних осіб як представник), порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач визначається позивачем та залучається до участі у справі за його ініціативою у зв`язку пред`явленням позовних вимоги до такої особи (відповідача).

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує права, свободи, інтересів та (або) обов`язки Зіньківської районної державної адміністрації, оскільки спір щодо розподілу (отримання у власність) земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вирішується за участю особи, яка вважає своє право порушеним (позивача) та територіальної громади як власника цих земель, де вони розташовані (відповідача).

Верховний Суд вважає, що Полтавський апеляційний суд, встановивши зазначені обставини в ухвалі від 22 лютого 2021 року, дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Разом із цим, Полтавська обласна прокуратура не надала доказів, що вона оскаржувала рішення суду першої інстанції в інтересах місцевої територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, де знаходяться спірні земельні ділянки.

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відхилення аргументів касаційної скарги

У касаційній скарзі заявник (який діє в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації) вказує, що апеляційний суд не взяв до уваги, що рішенням суду першої інстанції було порушено інтереси держави в особі органу, який реалізує в межах району державну політику у сфері земельних відносин. При цьому, він посилався на роз`яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», а саме, що у справах даної категорії відповідачами є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджує розмір паю, вирішує питання про видачу сертифікатів та інше.

Апеляційний суд встановив, що Зіньківська районна державна адміністрація розпорядженням від 24 жовтня 2003 року затвердила уточнену площу земельної частки (паю) в розмірі 4,6 умовних кадастрових гектарів, натомість на час розгляду справи у неї відсутні повноваження щодо видачі сертифікатів на земельну частку (пай).

Ураховуючи зміни, які відбудились в законодавстві в сфері регулювання питання щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, пріоритетне застосування мають саме відповідні норми, які діють з 01 січня 2019 року. Натомість, визначені у наведеній Постанові Пленуму Верховного Суду України роз`яснення (рекомендації) щодо необхідності залучення відповідачем у справах такої категорії районної державної адміністрації не в повній мірі відповідають діючому (оновленому) законодавству України.

Вказане узгоджується з позицією Зіньківської районної державної адміністрації, яка в листі від 20 січня 2021 року № 62/01-46 зазначила, що станом на 01 січня 2019 року не є розпорядником земель колишнього КСП ім. Карла Маркса (розташованих на території Батьківської сільської ради), оскільки всі повноваження адміністрації із розпорядження невитребуваними земельними ділянками, розташованими за межами населених пунктів, з 01 січня 2019 року належать до повноважень сільської ради.

Аргументи касаційної скарги що Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2020 року в цій справі встановив порушення відповідних прав та інтересів Зіньківської районної державної адміністрації рішенням суду першої інстанції не заслуговують на увагу та спростовуються змістом наведеної постанови суду касаційної інстанції. Натомість, у цій постанові Верховний Суд лише зазначив про наявність у прокурора повноважень діяти від імені держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації в справі, шляхом подання апеляційної скарги.

Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи, Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями заявника, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі.

Із змісту касаційної скарги, вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності ухвали Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги заявника не підтвердилися.

Проаналізувавши зміст ухвали апеляційного суду з точки зору застосування норм права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом постановлено оскаржуване рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (справа Проніна проти України, № 63566/00 § 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук