Постанова

від 09.12.2020 по справі 530/467/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 530/467/19

провадження № 61-19480св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представник позивачів - ОСОБА_9 ,

відповідач - Батьківська сільська рада Зіньківського району Полтавської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації на ухвалу Полтавського апеляційного суду у складі судді Чумак О. В. від 24 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Батьківської сільської ради Зінківського району Полтавської області (далі - Батьківська сільська рада) про визнання права та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 15 від 29 січня 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству імені Карла Маркса (далі - КСП імені Карла Маркса) було передано у колективну власність 3 774,5 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Батьківської сільської ради народних депутатів від 07 червня 1995 року № 4. На час видачі КСП імені Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю позивачі були членами колгоспу та мали законне право на земельну частку (пай), однак їм не були видані сертифікати на право на земельну частку (пай).

Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили визнати за кожним із ним право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та зобов`язати Батьківську сільську раду виділити її в натурі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів;

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_1 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_2 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_3 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_12 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_12 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_4 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_5 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену дляведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_6 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_6 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_10 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_10 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_11 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_11 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_7 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_7 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Визнано за ОСОБА_8 право на земельну частку (пай) КСП імені Карла Маркса на території Батьківської сільської ради загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів.

Зобов`язано Батьківську сільську раду виділити ОСОБА_8 в натурі земельну частку (пай) із земель комунальної власності територіальної громади на території Батьківської сільської ради за межами населених пунктів, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,49 умовних кадастрових гектарів та видати правовстановлюючі документи на виділену земельну ділянку.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент видачі КСП імені Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю від 29 січня 1996 року позивачі були членами колгоспу та мали законне право на земельну частку (пай), тому їх право підлягає захисту в обраний ним спосіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області Галицького О. в інтересах держави в особі Зіньківської РДА на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурор не надав достатніх доказів на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Зіньківської РДА, оскільки остання не отримала копію судового рішення, що оскаржується, тому подання апеляційної скарги прокурором є передчасним.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга в. о. прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської РДА, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської РДА, порушив приписи статті 185 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру . Крім того, посилаючись на недоліки апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не залишив її без руху та не надав заявнику можливість їх усунути. Разом із тим, на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурором повідомлено суб'єкт владних повноважень про його звернення до суду в апеляційному порядку. Подаючи апеляційну скаргу, прокурор належним чином обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави та які порушення допустив суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення. Оскільки земельна ділянка, на яку претендують позивачі, знаходиться за межами населеного пункту, то повноваження на її виділення в натурі наділена відповідна районна державна адміністрація, а не сільська рада. Тому, оскільки розпорядником невитребуваних земельних ділянок (паїв) є районна державна адміністрація, яка не була залучена до участі у справі, то вказаний позов не підлягає задоволенню. Апеляційну скаргу прокурор подав в інтересах держави в особі Зіньківської РДА, яка реалізує в межах району державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, з розпаювання КСП, з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання дотримання законодавчо передбаченого та встановленого порядку про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність. Прокурор належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, вказав, у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Батьківської сільської ради на касаційну скаргу, у якому сільська рада послалась на Закон України Про порядок виділення земельних ділянок у натурі власникам земельних часток (паїв) та зазначила, що посилається на розсуд суду.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивачів ОСОБА_9 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що відсутні докази звернення прокурора до Зіньківської РДА із пропозицією оскаржити рішення суду. Крім того, землі КСП, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, тому залучати співвідповідачем у справу Зіньківську РДА позивачі не були зобов`язані. Посилаючись на безпідставність інших доводів касаційної скарги, ОСОБА_9 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 530/467/19 з Зіньківського районного суду Полтавської області .

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ № 15 від 29 січня 1996 року КСП імені Карла Маркса було передано у колективну власність 3 774,5 гектарів землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Батьківської сільської ради народних депутатів від 07 червня 1995 року № 4.

Додатком № 1 до державного акту ПЛ № 15 визначено Список громадян - членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства , що мають право на земельну частку (пай).

У свою чергу, розпорядженням голови Зіньківської РДА № 130 від 09 квітня 1997 року громадянам за наведеним списком було видано сертифікати на право на земельну частку (пай), але позивачі такі сертифікати не отримали .

На момент видачі КСП імені Карла Маркса державного акту на право колективної власності на землю від 29 січня 1996 року позивачі були членами колгоспу та мали законне право на земельну частку (пай).

З приводу цього питання на момент розпаювання колгоспу позивачі зверталися до Зіньківської РДА, але їм повідомили, що їхні прізвища відсутні у списку членів КСП імені Карла Маркса, доданого до державного акту на право колективної власності на землю, що мають право на земельну частку (пай), у зв`язку з чим, вони не мають право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).

02 травня 2019 року Зіньківський районний суд Полтавської області ухвали рішення про задоволення позову позивачів.

05 серпня 2019 року листом вих. № 34/04-77-1422 Миргородська місцева прокуратура Полтавської області звернулася до Зіньківської РДА з проханням оскаржити вказане судове рішення, оскільки судом вирішено питання про інтереси, права та обов`язки особи не залученої до участі у справі.

27 серпня 2019 року листом за вих. № 887/01-66 Зіньківська РДА повідомила, що копію рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року у справі № 530/467/19 не отримувала, до участі у справі залучена не була, тому на сьогоднішній день не має наміру щодо апеляційного оскарження зазначеного судового рішення.

12 вересня 2019 року прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської РДА подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року, яка ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року була повернута заявнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги в.о. прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської РДА на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Вказаним приписам кореспондують відповідні норми ЦПК України.

Так, згідно зі статтею 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Системне тлумачення статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Повертаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської РДА, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що подання прокурором апеляційної скарги є передчасним, оскільки доказів на підтвердження того, що Зіньківська РДА отримала копію рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 02 травня 2019 року та не скористалася правом в установленому законом строки оскаржити його в апеляційному порядку відсутні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Посилаючись на недоведеність необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, суд апеляційної інстанції не звернув належної правової уваги на звернення заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури від 05 серпня 2019 року за вих. № 34/04-77-1422 до Зіньківської РДА про прохання оскаржити судове рішення, яким вирішено питання про її права, обов`язки та інтереси як органу уповноваженого вирішувати питання про право особи на отримання земельної ділянки частки (паю). У свою чергу, Зіньківська РДА у своїй відповіді зазначила, що на сьогоднішній день не має наміру оскаржувати судове рішення, оскільки його копію не отримувала і до участі у справі залучена не була.

Тобто, зазначене свідчить про дотримання прокурором вимог обов`язку попередньо, до звернення до суду, повідомити відповідний суб`єкт владних повноважень про необхідність вжиття заходів щодо апеляційного оскарження судового рішення.

Так, відповідно до пункту 24 постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду суду. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Оскільки Зіньківська РДА, як уповноважений орган вирішувати питання щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону, жодних заходів, спрямованих на оскарження судового рішення та усунення порушень законодавства не вживалось, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Зіньківської РДА та звернення до суду з відповідною апеляційною скаргою.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Зіньківської районної державної адміністрації задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду в частині скасування втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун