Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 295/2835/18
провадження № 61-1145св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій Діжитал»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 жовтня 2020 року в складі судді Полонця С. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з них солідарно 5 000 000,00 грн.
На обґрунтування вимог зазначав про те, що керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій Діжитал» (далі - ТОВ «Обрій Діжитал»), в тому числі його учасники, діяли протиправно, недобросовісно та не в інтересах підприємства під час укладення 24 жовтня 2013 договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «ТехноБудКом» в розмірі 65,78%. Керівництво товариства сплатило ОСОБА_3 , який є співзасновником як ТОВ «Обрій Діжитал», так і ТОВ «ТехноБудКом», 7 016 557,80 грн за придбання у нього частки майна, яке на час укладення договору не мало будь-якої дійсної вартості та яке не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому частка в статутному капіталі була придбана за кредитні кошти, які ТОВ «Обрій Діжитал» отримало в борг у ПАТ «Полтава Банк», сплативши останньому за користування кредитними коштами відсотків на загальну суму 2 682 946,84 грн.
12 січня 2018 року він уклав з ТОВ «Обрій Діжитал» договір про відступлення права вимоги, за умовами якого набув право вимоги первісного кредитора до боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на солідарне стягнення збитків від придбання майна (корпоративних прав ТОВ «ТехноБудКом») на суму 5 000 000,00 грн. В подальшому він направив вказаним особам повідомлення про відступлення права вимоги та вимоги про погашення боргу, однак заборгованість погашено не було.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог.Кошти, які ТОВ «Обрій Діжитал» сплатило ОСОБА_3 на виконання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТехноБудКом» від 24 жовтня 2013 року, не є збитками в розумінні положень статті 22 ЦК України.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування у ТОВ «Обрій Діжитал» на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 12 січня 2018 року, дійсної вимоги про зобов`язання відповідачів сплатити на користь ТОВ «Обрій Діжитал» збитків на суму 5 000 000,00 грн.
Відчуження учасником ТОВ «ТехноБудКом» ОСОБА_3 частки в статутному капіталі вказаного товариства на користь ТОВ «Обрій Діжитал» відбулося у відповідності до вимог статті 147 ЦК України, статті 53 Закону України «Про господарські товариства» та Статуту ТОВ «Обрій Діжитал», а тому позовні вимоги є безпідставними.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не були ані учасниками, ані посадовими особами ТОВ «Обрій Діжитал», ані сторонами договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТехноБудКом» від 24 жовтня 2013 року, а тому позовні вимоги до вказаних відповідачів є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказував, що рішенням керівництва ТОВ «Обрій Діжитал», в тому числі учасників товариства, останнє сплатило ОСОБА_3 , який є співзасновником як ТОВ «Обрій Діжитал», так і ТОВ «ТехноБудКом» 7 016 557, 80 грн за придбання у нього майна, яке не мало дійсної вартості та не було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак ОСОБА_3 не мав права його продавати.
Справа фактично не була розглянута по суті, оскільки суди не спростували його доводи про те, що проведення оплати за недійсним договором за майно, яке не має вартості, призводить до заподіяння збитків.
Суди дійшли висновку про безпідставність вимог до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без належної оцінки наданих ним доказів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Богунського районного суду м. Житомира.
01 березня 2021 року справа № 295/2835/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що станом на 15 березня 2012 року частки учасників у статутному капіталі ТОВ «Обрій Діжитал» були розподілені наступним чином: ОСОБА_3 - 5%, ОСОБА_4 - 45%, ОСОБА_5 - 5%, ОСОБА_6 - 45%.
Відповідно до протоколу № 5 Зборів засновників ТОВ «Обрій Діжитал» від 23 жовтня 2013 року надано згоду на придбання ТОВ «Обрій Діжитал» корпоративних прав у вигляді частки у статутному капіталі ТОВ «ТехноБудКом» в розмірі 65,78% вартістю 7 016 557,80 грн, а також у зв`язку з придбанням даної частки надано директору ТОВ «Обрій Діжитал» ОСОБА_2 право підпису договору купівлі-продажу та необхідних протоколів і статутних документів.
За умовами договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТехноБудКом» від 24 жовтня 2013 року ОСОБА_3 продав, а ТОВ «Обрій Діжитал» придбало частку в статутному капіталі ТОВ «ТехноБудКом» у розмірі 65,78%.
Згідно платіжних доручень № 08 від 24 жовтня 2013 року та № 179 від 29 жовтня 2013 року, ТОВ «Обрій Діжитал» сплатило ОСОБА_3 6 545 000,00 грн та 471 557,80 грн за частку в статутному капіталі ТОВ «ТехноБудКом».
29 жовтня 2013 року ОСОБА_3 та ТОВ «Обрій Діжитал» було складено акт підтвердження виконання зобов`язань щодо купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТехноБудКом».
12 січня 2018 року між ТОВ «Обрій Діжитал» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на солідарне стягнення збитків від придбання майна (корпоративних прав ТОВ «ТехноБудКом») на суму 5 000 000,00 грн, а новий кредитор прийняв зазначене право вимоги.
22 січня 2018 року ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вимоги про сплату заборгованості в розмірі 5 000 000,00 грн протягом семи днів, які залишилися без виконання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він набув право вимоги до відповідачів щодо стягнення збитків у розмірі 5 000 000 грн від придбання майна (корпоративних прав ТОВ «ТехноБудКом») на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 січня 2018 року, укладеного з ТОВ «Обрій Діжитал».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Права вимоги можуть бути відступлені лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити тільки ті права вимоги, які дійсно існують та йому належать; відступлення прав вимоги здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор саме на момент відступлення.
Відповідно до статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року в справі № 6-459цс17 та Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року в справі № 668/7544/15-ц.
Для встановлення правових підстав стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 грошових коштів на підставі договору про відступлення права вимоги обов`язковому встановленню підлягають обставини наявності у ТОВ «Обрій Діжитал» дійсного права вимоги до відповідачів на момент укладення цього договору.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 не надав належні та допустимі докази на підтвердження існування у ТОВ «Обрій Діжитал» дійсного права вимоги до відповідачів про сплату на користь товариства збитків на суму 5 000 000 грн на момент переходу до нього права вимоги на підставі договору від 12 січня 2018 року.
Позивач під час розгляду справи не довів, що керівні органи ТОВ «Обрій Діжитал» надаючи дозвіл та укладаючи з ОСОБА_3 24 жовтня 2013 року договір купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ «ТехноБудКом», за яким товариство сплатило продавцю 7 016 557 грн, діяли недобросовісно та порушили свої обов`язки щодо представництва ТОВ «Обрій Діжитал».
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на безпідставність та недоведеність позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.10.2022 |
Оприлюднено | 13.10.2022 |
Номер документу | 106660075 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Тітов Максим Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні