Постанова

від 04.10.2022 по справі 345/1680/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/1680/22

Провадження № 22-ц/4808/992/22

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.

суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.

секретаря Шандалович В.В.

за участю апелянта ОСОБА_1

представника ДВС Івасів Я.Я.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 13 липня 2022 року у складі судді Мигович О.М., постановлену в м. Калуш, у справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - Калуський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) неправомірною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

У липні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з наведеною скаргою, в якій просили визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо не зняття арешту з належного їм майна та зобов`язати посадових осіб Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зняти арешт, що був накладений на все майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника №34451502 від 28 вересня 2012 року, та арешт, що був накладений на все майно ОСОБА_2 постановою про арешт майна боржника №34451460 від 28 вересня 2012 року.

Вимоги скарги мотивували тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 липня 2010 року у справі №2-1231/2010 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору в розмірі 100925,91 доларів США, що становить 799928,67 грн, та судові витрати в сумі 1820 грн.

На виконання вказаного рішення суду 19 листопада 2010 року видано виконавчі листи, які перебували на примусовому виконанні у Калуському міськрайонному відділі ДВС (виконавчі провадження №34451460, №34451586, №34451502).

28 вересня 2012 року по даних виконавчих провадженнях були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все нерухоме майно.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 11 липня 2016 року замінено сторону у вказаних виконавчих провадженнях з ПАТ «Банк Форум» на правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест».

17 серпня 2016 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено мирову угоду на стадії виконавчого провадження. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 21 вересня 2016 року визнано вказану мирову угоду. Визнана судом мирова угода є підставою для закінчення виконавчих проваджень.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 придбав квартиру у АДРЕСА_1 . Під час оформлення договору купівлі-продажу на свою дочку він дізнався про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у виді арешту всього нерухомого майна та заборони на його відчуження. Підставою обтяження є постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту №34451502 від 28 вересня 2012 року. Таке ж обтяження зареєстровано і щодо всього нерухомого майна ОСОБА_2 . Підставою обтяження є постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту №34451460 від 28 вересня 2012 року.

У травні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Калуського відділу ДВС із заявами про зняття арешту з майна, оскільки рішення суду виконано і виконавчі провадження закінчено. Також на день звернення вони не були боржниками за жодним виконавчим провадженням.

Листом від 30 травня 2022 року начальник Калуського відділу ДВС повідомив, що на виконанні у відділі ДВС перебували вищевказані виконавчі провадження. 28 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №34451586 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). 24 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №34451502 та №34451460 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім). Повторно виконавчі документи по виконанню рішення суду до відділу ДВС не надходили, тому у відділу ДВС не було підстав для направлення до суду матеріалів для затвердження мирової угоди. Законом України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника, тому зняти арешт з майна немає можливості.

Вважаючи арешт на майно, накладений у межах виконавчих проваджень №34451460, №34451586, №34451502, таким, що втратив свою актуальність з огляду на фактичне виконання рішення суду після закінчення виконавчих проваджень, а бездіяльність посадових осіб Калуського відділу ДВС щодо незняття такого арешту неправомірною, скаржники просили скаргу задоволити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 13 липня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - Калуський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) неправомірною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна відмовлено.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неповне з`ясування судом обставин справи, неналежну оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначають, що суд помилково зіслався на положення ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», яка не має до них жодного відношення, оскільки виконавчі провадження №34451502 та №34451460 щодо них закінчені 24 червня 2014 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» і повторно до виконання не пред`являлися. Тому твердження суду про те, що виконавче провадження не є закінченим, після чого могли б наступити правові наслідки, передбачені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» - зняття арешту, накладеного на майно боржника, є голослівними.

Також апелянти вважають безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що станом на час винесення державним виконавцем постанов від 24 червня 2014 року про закінчення виконавчих проваджень №34451502 та №34451460 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не виконано зобов`язання по виконавчому листу, а тому арешт накладений у 2012 році на майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може бути знятий до сплати виконавчого збору, оскільки положеннями ч. 6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено стягнення виконавчого збору у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Апелянти зауважують, що жодної постанови щодо виконавчого збору вони не отримували. Більше того, у вересні та жовтні 2021 року ОСОБА_1 звертався до відділу ДВС із заявою, де просив вказати суму виконавчого збору та надати номер рахунку для його оплати, однак жодної відповіді, що стосується виконавчого збору, він не отримав. Не вказано про виконавчий збір і в листі від 30 травня 2022 року. Також не зазначено суми виконавчого збору і в запереченнях, наданих суду. В оскаржуваній ухвалі суд також не вказав суму виконавчого збору.

Вказують, що оскільки виконавчі провадження щодо них закінчені 24 червня 2014 року, постанови про стягнення виконавчого збору вони не отримували і з 2014 року ніхто їх про виконавчий збір не повідомляв, то державний виконавець зобов`язаний був за їх заявою зняти всі арешти, накладені на майно у виконавчих провадженнях №34451502 та №34451460, адже законних підстав для подальшого їх застосування немає.

З цих підстав апелянти просять оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задоволити.

Представник Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив. Зазначив, що добровільно рішення суду боржниками виконано не було, тому на них покладено виконавчий збір. Оскільки виконавчий збір боржниками не сплачено, то, відповідно, підстав для зняття арешту немає. Суд першої інстанції правильно врахував зазначену обставину і обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У засіданніапеляційного суду ОСОБА_1 скаргу підтримав,просив їїзадоволити.

Представник відділу ДВС скаргу заперечила, просила відмовити в її задоволенні.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду від 16 липня 2010 року у справі №2-1231/2010 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору №269/0814/12CLNv від 22 серпня 2008 року в розмірі 100925,91 доларів США, що становить 799928,67 грн, та судові витрати в сумі 1820 грн.

На виконання вказаного рішення суду 19 листопада 2010 року видано виконавчі листи, які перебували на примусовому виконанні у Калуському міськрайонному відділі ДВС (виконавчі провадження №34451460, №34451586, №34451502).

28 вересня 2012 року по вказаних виконавчих провадженнях державним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з накладенням арешту на все нерухоме майно боржників.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 11 липня 2016 року замінено сторону виконавчого провадження за виконавчими листами №2-1231/2010 від 19 листопада 2010 року з ПАТ «Банк Форум» на правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест».

17 серпня 2016 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено мирову угоду на стадії виконавчого провадження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 21 вересня 2016 року визнано мирову угоду, укладену 17 серпня 2016 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є сторонами виконавчих проваджень №34451502, №34451460, №34451586, відкритих Калуським міськрайонним відділом ДВС з примусового виконання виконавчих листів Калуського міськрайонного суду №2-1231/2010 від 19 листопада 2010 року.

У травні 2022 скаржники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявами про зняття арешту з майна, оскільки рішення суду виконане і виконавчі провадження закрито. Також на день звернення вони не були боржниками за жодним виконавчим провадженням.

Листом від 30 травня 2022 року начальник Калуського відділу ДВС повідомив, що на виконанні у Калуському міськрайонному відділі ДВС перебували виконавчі провадження №34451586, №34451460, №34451502 по виконанню виконавчих листів Калуського міськрайонного суду №2-1231/2010 від 19 листопада 2010 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» 799928,67 грн заборгованості та 1820 грн судових витрат. За вищевказаними виконавчими документами державним виконавцем 28 вересня 2012 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з накладенням арешту на все нерухоме майно боржників. 28 травня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження АСВП №34451586 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). 24 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень АСВП №34451502 та №34451460 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім). В листі також зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна боржника.

Вважаючи бездіяльність Калуського відділу ДВС щодо незняття арешту з майна неправомірною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з даною скаргою.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час винесення державним виконавцем постанови від 28 травня 2014 року про закінчення виконавчого провадження АСВП №34451586 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна) та постанови від 24 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження АСВП №34451502 та №34451460 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім) не виконано зобов`язання по виконавчому листу, а тому арешт накладений у 2012 році на майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може бути знятий до сплати виконавчого збору. За таких обставин державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України«Про виконавчепровадження» та в межах своїх повноважень, тому з боку державного виконавця права чи свободи скаржників вказаними діями порушені не були.

Однак погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно дост. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України (в редакції, що була чинною на час ухвалення рішення Калуського міськрайонного суду від 16 липня 2010 року, по виконанню якого здійснювалися виконавчі провадження) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Аналогічні положення містяться і в ст. 129-1 Конституції України в чинній редакції.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України«Про виконавчепровадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Схожі за змістом положення містились у ст. 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржників.

Відповідно доч.4ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявників до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Аналіз норм Закону України«Про виконавчепровадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України«Про виконавчепровадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

У справі, що переглядається, встановлено, що на примусовому виконанні у Калуському відділі ДВС перебували виконавчі листи №2-1231/2010 від 19 листопада 2010 року, видані Калуським міськрайонним судом на виконання рішення цього суду від 16 липня 2010 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості по кредитному договору №269/0814/12CLNv від 22 серпня 2008 року в розмірі 100925,91 доларів США, що становить 799928,67 грн, та судових витрат в сумі 1820 грн.

28 вересня 2012 року по вказаних виконавчих провадженнях було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з накладенням арешту на все нерухоме майно боржників (виконавчі провадження №34451460, №34451586, №34451502).

28 травня 2014 року у виконавчому провадженні №34451586 щодо боржника ОСОБА_3 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна), а 24 червня 2014 року постанови про закінчення виконавчих проваджень №34451502 та №34451460 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім).

Після закінчення вказаних виконавчих проваджень відбулася заміна сторони виконавчого провадження за виконавчими листами №2-1231/2010 від 19 листопада 2010 року з ПАТ «Банк Форум» на правонаступника ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», про що Калуським міськрайонним судом постановлено ухвалу від 11 липня 2016 року.

17 серпня 2016 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» та боржниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено мирову угоду, за умовами якої боржники підтвердили наявну у них заборгованість перед стягувачем та домовилися про погашення заборгованості шляхом набуття ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» права власності на предмет іпотеки, яким забезпечено зобов`язання за кредитним договором №269/0814/12CLNv від 22 серпня 2008 року, на підставі договору іпотеки №5413 від 22 серпня 2008 року, а саме: нежитлові приміщення літера «А», загальною площею 61,20 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони підтвердили, що після визнання судом мирової угоди, дана мирова угода є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності на зазначене нерухоме майно за ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест».

Згідно з ухвалою Калуського міськрайонного суду від 21 вересня 2016 року вказану мирову угоду визнано судом. Визнана судом мирова угода є підставою для закінчення виконавчих проваджень.

Ухвала про визнання мирової угоди набрала законної сили, а отже рішення Калуського міськрайонного суду від 16 липня 2010 року фактично виконано.

Звертаючись із заявами про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили виконавчу службу про укладення мирової угоди із стягувачем та відсутність у них майнових претензій з боку стягувача. При цьому виконавчою службою не оспорювався факт погашення боржниками заборгованості за виконавчими документами після повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №34451586 та закінчення виконавчих проваджень №34451502 та №34451460. Більше того, листом від 15 листопада 2021 року №57118 виконавча служба повідомила, що виконавчі провадження завершено, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби передано до архіву та згідно акту про знищення документів знищено (а.с. 21).

В судовому засіданні представник ДВС не надала жодних доказів, які б спростували доводи скаржників про відсутність у них заборгованості за виконавчими провадженнями, що перебували на виконанні, як в частині кредитної заборгованості, так і в частині можливих виконавчих зборів. Крім того, у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржників.

Посилання представника заінтересованої особи у судовому засіданні на запис про заборгованість в електронному реєстрі АСВП неналежне, оскільки такий не є формою вчинення виконавчих дій, тоді як матеріали справи не містять жодного процесуального документа державного виконавця щодо визначення до сплати виконавчого збору у наведених виконавчих провадженнях. Тим паче, що виконавчі провадження знищено. Крім того, в ході розгляду справи та у своїх відповідях на звернення відділ ДВС не вказував на несплату виконавчого збору, як на підставу відмови у знятті арешту. В свою чергу, беручи за основу існування несплаченого виконавчого збору за спірними провадженнями, суд першої інстанції не зіслався на жоден доказ та не дав цьому обґрунтування.

За таких обставин, враховуючи відсутність виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржників виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржників та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що арешт, накладений у 2012 році на майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не може бути знятий до сплати виконавчого збору.

При цьому колегія суддів враховує те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржників, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відтак ухвала суду першої інстанції не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 13 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - Калуський відділ ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) неправомірною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна задоволити.

Визнати неправомірноюбездіяльність посадовихосіб Калуськоговідділу ДВСу Калуськомурайоні Івано-Франківськоїобласті Південно-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Івано-Франківськ)щодо незняття арештуз майна, належного ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Зобов`язати посадових осіб Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зняти арешт з майна, що був накладений на все майно ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника №34451502 від 28 вересня 2012 року, обтяжувач Міський відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34877636), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 13062806, номер запису про обтяження 30404458 (спеціальний розділ).

Зобов`язати посадових осіб Калуського відділу ДВС у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зняти арешт з майна, що був накладений на все майно ОСОБА_2 постановою про арешт майна боржника №34451460 від 28 вересня 2012 року, обтяжувач Міський відділ державної виконавчої служби Калуського міськрайонного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34877636), внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 13062972, номер запису про обтяження 18259959 (спеціальний розділ).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2022 року.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Фединяк В.Д.

Максюта І.О.