Рішення

від 28.09.2022 по справі 380/25216/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

справа №380/25216/21

провадження № П/380/25468/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Посмітюх К.Т.,

за участю:

представника позивача Галецький Р.В.,

представника відповідача Яцишин Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом корпорації будівельних підприємств Карпатбуд до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису,-

в с т а н о в и в:

Корпорація будівельних підприємств Карпатбуд (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул. Княгині Ольги,5В код ЄДРПОУ 30477237) звернулась до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Івана Франка,19 код ЄДРПОУ 43220275), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України №860/6.11.6 від 26.07.2021.

Позовна заява обгрунтована тим, що підставою винесення припису Міністерства культури та інформаційної політики України №860/6.11.6 від 26.07.2021, яким вказано на необхідність припинення проведення земляних та будь-яких інщих будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Червоній,17 у м.Львові» є виконання будівельних робіт в межах історичного ареалу м.Львова й у межах охоронної зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», внесеного до складу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Однак, на даний момент відсутні встановлені та затверджені межі території історичного ареалу міста Львова та режими використання зазначеної території, що підтверджується листом МКІП від 15.11.2021 №3002/ОРГ-927/21/6.11.1 та свідчить про відсутність будь-яких обмежень будівельної діяльності, а також необхідність погодження та отримання дозволів на виконання будівельних робіт на території історичного ареалу м.Львова відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». При цьому, позивач покликається на норми постанови №885 та зазначає, що така не містить норм, які б дозволяли відповідачу здійснювати заходи щодо визначення меж територій та затвердження історичних ареалів населених пунктів.

Позивач зазначає, що має право на виконання будівельних робіт відповідно до наданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові дозволу на виконання будівельних робіт від 13.10.2020 №ЛВ 012201013929, а згідно з ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документи, що надають право на виконання будівельних робіт є чинними до завершення будівництва.

Позивач також звертає увазу на положення частини шостої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якою проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування та посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

Ухвалою від 28.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

02.02.2022 до суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

04.04.2022 позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.04.2022 суд задоволив вказане клопотання та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.05.2022.

04.05.2022 підготовче засідання відкладено на 30.05.2022 в зв`язку з неявкою сторін.

На виконання ухвали суду відповідач 09.05.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що оскаржуваний припис виданий з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні. Зокрема, зазначив, що земельна ділянка по вул.Червоній,17 у місті Львові розташована в історичному ареалі м. Львова відповідно до рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311, в межах охоронної (буферної) зони об`єкту Архітектурний ансамбль історичного центра Львова, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Вказує, що відповідно до ч.3 ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини забороняється містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Оскільки позивачем не було погоджено документацію на будівництво, не було отримано відповідного дозволу на проведення робіт, відповідачем у відповідності до вимог Закону України Про охорону культурної спадщини у межах повноважень було правомірно видано оскаржуваний припис. Відповідач вважає, що містобудівне законодавство не звільняє замовника від обов`язку виконувати законодавство України про охорону культурної спадщини.

26.05.2022 представник відповідача подав клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 27.05.2022 клопотання представника відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції задоволено.

30.05.2022 підготовче засідання відкладено до 22.06.2022 за клопотанням представника позивача для надання йому можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву.

22.06.2022 підготовче засідання відкладено до 20.07.2022 в зв`язку з неявкою представника позивача та його клопотанням про відкладення розгляду справи в зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Ухвалою суду від 20.07.2022, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.08.2022.

01.08.2022 розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою представника позивача та відсутністю клопотань про розгляд справи без його участі.

15.08.2022 розгляд справи відкладено в зв`язку з неявкою представника позивача та відсутністю доказів належного повідомлення його про час та місце судового засідання.

В судове засідання 31.08.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, видаючи оскаржуваний припис, оскільки норма Положення №885, яка надавала йому таке право, вступила в дію лише 13.01.2022. Також повторно обгрунтовує свої доводи щодо відсутності встановлених та затверджених меж території історичного ареалу міста Львова та режимів використання зазначеної території, що підтверджується листом МКІП від 15.11.2021 №3002/ОРГ-927/21/6.11.1, а також необхідність погодження та отримання дозволів на виконання будівельних робіт на території історичного ареалу м.Львова відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини»

31.08.2022 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача для надання можливості ознайомитися з відповіддю на відзив.

В судове засідання 12.09.2022 представник позивача подав заяву про збільшення підстав позовних вимог, в якій зазначив, що дозвіл на проведення робіт в історичних ареалах населених пунктів є дозвільним документом у сфері господарської діяльності згідно з пунктом 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який затверджений Законом України від 19.05.2011 № 3392-VI Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, тобто його отримання є частиною господарської діяльності відповідного суб`єкта, а тому перевірка наявності чи відсутності такого дозволу є перевіркою здійснення господарської діяльності відповідного суб`єкта на предмет дотримання ним законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Вказує, що до повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України згідно діючої на час видачі спірного припису редакції Положення №885 не було віднесено повноважень надавати дозволи на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць. Також Кабінетом Міністрів України не затверджено порядку звернення до органів охорони культурної спадщини щодо надання дозволів та погоджень на проведення робіт в історичних ареалах населених місць як це передбачено статтею 6-1 Закону № 1805-III, тобто відсутній правовий механізм отримання цих дозволів та погоджень і положення Закону № 1805-III щодо отримання погодження та дозволу Міністерства культури та інформаційної політики України на проведення будівельних робіт в межах історичного ареалу населеного місця не має практичного застосування.

12.09.2022 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача для надання можливості ознайомитися із заявою про збільшення підстав позову, яка надійшла до суду 12.09.2022.

12.09.2022 на адресу суду надійшли заперечення від відповідача, в яких представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Додатково обгрунтував наявність повноважень у Міністерства культури та інформаційної політики України на видачу таких приписів.

Суд протокольною ухвалою 28.09.2022 залишив без розгляду заяву про збільшення підстав позову на підставі частини другої статті 204 КАС України, оскільки позивачем не обгрунтовано поважності причин неподання вказаної заяви в підготовчому провадженні в строк, визначений судом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

До Міністерства культури та інформаційної політики України надійшов лист Львівської місцевої прокуратури №3 від 15.12.2020 №14.36/04-16-7432ВИХ-20 (вхідний реєстраційний Міністерства культури та інформаційної політики України від 22.12.2020 Хо37116/15.1-20) щодо дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини при здійсненні будівництва, зокрема, по вул. Червоній, 17 у м. Львові.

За результатами перевірки електронної бази даних документообігу МКІП встановлено, що погоджень проектної документації, а також дозволів на проведення будь-яких робіт по вул. Червоній, 17 у м. Львові центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, не надавалося.

З метою недопущення порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 21.01.2021 №478/6.11.6 та повторно від 02.06.2021 №6363/6.11.6 звернулося до Львівської обласної державної адміністрації з проханням доручити відповідним структурним підрозділам провести належне обстеження містобудівної ситуації за вказаною адресою (з обов`язковим наданням акта обстеження та матеріалів фотофіксації, а також повної інформації щодо замовника й виконавця зазначених робіт).

15.06.2021 головним спеціалістом відділу охорони історичних пам`яток Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Книшем Р.М. проведено візуальне обстеження містобудівної ситуації по вулиці Червоній,17 в місті Львові з фотофіксацією, результати якого оформлено актом такого змісту: в результаті обстеження встановлено, що земельна ділянка по вулиці Червоній,17 в місті Львові розташована в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На земельній ділянці зафіксовано облаштування будівельного майданчика, територію огороджено парканом, розміщені побутові та технологічні приміщення будівельників та охорони, на об`єкті будівництва проводяться активні будівельні роботи, на території будівельного майданчика перебували будівельники, будівельна техніка та працював кран. На огорожі будівельного майданчика розміщено паспорт об`єкта «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Червоній,17 у м.Львові». Замовник будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , генеральний підрядник КБЦ «Карпатбуд», головний архітектор проекту - Ярема Д.Р. Дозвіл на виконання будівельних робіт від 13.10.2020 № ЛВ012201013929, виданий Інспекцією ДАБК.

Листом від 18.06.2021 № 16-2907/0/2-21 (вхідний реєстраційний Міністерства культури та інформаційної політики України від 22.06.2021 №18142/10.1-21) Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації надав акт обстеження містобудівної ситуації по вул. Червоній, 17 у м. Львові від 15.06.2021, матеріали фотофіксації актуального стану будівництва та інформацію про замовника і виконавця будівельних робіт.

26.07.2021 Міністерство культури та інформаційної політики України за результатами проведеного 15.06.2021 працівником відділу охорони історичних пам`яток Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації візуального обстеження містобудівної ситуації по вулиці Червоній,17 в місті Львові склало припис №860/6.11.6, у якому зазначено, що такий видано на виконання вимог частини першої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», в межах повноважень, визначених пунктом 18 частини другої статті 5 Закону № 1805-III і Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 та згідно із яким вимагається від корпорації будівельних підприємств Карпатбуд негайно припинити проведення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул.Червоній,17 у м.Львові», які виконуються в межах історичного ареалу м.Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311) й у межах охоронної зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», внесеного до складу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; надати пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного Припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваним приписом, вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для його прийняття, тому звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року № 1805-III (далі також Закон № 1805-III.

Повноваження Міністерства культури та інформаційної політики України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року № 1805-III та Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі Закон № 3038-VI) (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1805-III історичний ареал населеного місця це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, належить визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць(п.12); надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць(п.17); а також видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, дозволів або з відхиленням від них(п.18).

Згідно з положеннями частини третьої статті 17 Закону № 3038-VI для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 Про затвердження Списку історичних населених місць України, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання ст. 32 Закону України Про охорону культурної спадщини затверджено Список історичних населених місць України, в якому є м. Львів.

Частиною першою-третьою статті 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару ібуферні зони.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

За приписами частини четвертої статті 32 Закону № 1805-III, на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Частиною першою статті 37-1 цього ж Закону також встановлено, що об`єкти всесвітньої спадщини, що розташовані на території України, є предметом особливої охорони.

Згідно зі статтями 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови. Зокрема, у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18.

Відповідно до статті 32 Закону № 1805-III постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено Порядок № 318.

Пунктом 12 Порядку № 318 установлено, що визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Відповідно до статті 4 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини, до якої Україна приєдналась у жовтні 1988 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 04.10.1988 № 6673-ХІ Про ратифікацію Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, кожна держава сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї.

Статтею 5 Конвенції про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини передбачено, що Держави сторони цієї Конвенції з тим, щоб забезпечити якомога ефективнішу охорону і збереження та якомога активнішу популяризацію культурної і природної спадщини, розміщеної на її території, прагнуть в умовах, властивих кожній країні, зокрема, вживати відповідних правових, адміністративних і фінансових заходів щодо виявлення, охорони, збереження, популяризації й відновлення цієї спадщини.

Згідно із статтею 172 Провідних настанов ЮНЕСКО щодо втілення у життя Конвенції про всесвітню спадщину передбачено, що обов`язком країни-учасниці Конвенції є інформування Комітету Всесвітньої спадщини через секретаріат ЮНЕСКО про наміри розпочати або дозволити в зоні, яка охороняється Конвенцією, значні роботи по відновленню чи новому будівництву, які можуть вплинути на цінність об`єкта всесвітньої спадщини.

Рішенням Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Судом встановлено, що земельна ділянка по вул.Червоній,17 у місті Львові розташована в межах історичного ареалу міста Львова та в межах охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які визначені рішенням Львівської міської ради від 09 грудня 2005 року № 1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон № 280/97-ВР) акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 Про затвердження меж історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, яким затверджені межі історичного ареалу м. Львова та зони регулювання забудови м. Львова, у встановленому законом порядку не було скасоване, отже є чинним.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.03.2021 у справі №813/2581/21, від 09.11.2021 у справі №461/6658/17 та від 11.07.2022 у справі №1.380.2019.006107.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Виконкому Львівської міської ради №517 від 19.05.2020 затверджено містобудівні умови та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Червоній,17 у м.Львів. В пункті 2.5. вказаних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на вул. Червоній,17 у м.Львів Планувальні обмеження щодо охоронних зон пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, тощо вказано, що земельна ділянка на вул. Червоній,17 у м.Львів розміщена в кварталі історично сформованої забудови в межах історичного ареалу міста. Проектування здійснювати з дотриманням вимог Закону України Про охорону культурної спадщини.

В матеріалах справи наявний дозвіл Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на виконання будівельних робіт від 13.10.2020 №ЛВ 012201013929, який надано генеральному підряднику КБП «Карпатбуд» на «Будівництво гр. ОСОБА_1 ОСОБА_2 багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннямси громадського призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 ».

Однак, згідно акту від 15.06.2021 відділу охорони історичних пам`яток Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації земельна ділянка по вулиці Червоній,17 в місті Львові розташована в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311) й у межах охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Отже, позивач на виконання вимог Закону України Про охорону культурної спадщини та пункту 2.5 Містобудівних умов та обмежень, крім іншого, зобов`язаний був отримати дозвіл на виконання будівельних робіт у державних органах охорони культурної спадщини.

Разом з тим, відповідний дозвіл отримано не було, що стало підставою для проведення відповідачем візуального обстеження та винесення оскаржуваного припису.

Як слідує зі змісту спірного припису, 15.06.2021 працівником відділу охорони історичних пам`яток Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації проведено візуальне обстеження містобудівної ситуації по вул.Червоній,17 у місті Львові.

Міністерством культури та інформаційної політики України погоджень історико -містобудівних обґрунтувань, проектів будівництв, дозволів на проведення будь-яких робіт по вул.Червоній,17 у місті Львові не надавалось, що підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

На підставі вказаного обстеження Міністерством культури та інформаційної політики України складено припис №860/6.11.6 від 26.07.2021, яким вказано на необхідність припинення проведення земляних та будь-яких інщих будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вулюЧервоній,17 у м.Львові» є виконання будівельних робіт в межах історичного ареалу м.Львова й у межах охоронної зони об`єкта «Архітектурний ансамбль історичного центру Львова», внесеного до складу Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як таких, що ведуться з порушенням вимог частини четвертої статті 32 Закону без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини; вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини; надати пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного Припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

Щодо доводів позивача про відсутність у Міністерствоа культури та інформаційної політики України повноважень надавати дозволи на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об`єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них; надання дозволів на відновлення земляних робіт.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885 (далі - Положення № 885) Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Отже, Міністерство культури та інформаційної політики є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства Укрінформ) та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

До повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України згідно з п. 94, п. 246 Положення № 885 відносяться, зокрема, встановлення режиму використання пам`яток національного значення, їх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць; здійснення інших повноважень, визначених законом.

Аналіз наведеного спростовує доводи позивача про відсутність у Міністерствоа культури та інформаційної політики України повноважень надавати дозволи на проведення робіт через відсутність прямої норми в Положенні № 885 в редакції на час винесення припису, оскільки зі змісту наведених правових норм вбачається, що Міністерство культури та інформаційної політики України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій, видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них. Вказане правозастосування знайшло своє відображення і у змінах, які були внесені до Положення № 885 згідно з постановою КМУ №3 від 12.01.2022.

Суд також враховує, що відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення про Державну інспекцію культурної спадщини України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019р. № 1185, Державна інспекція культурної спадщини відповідно до покладених на неї завдань видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо такі роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", без дозволів або з відхиленням від них.

Дію Положення про Державну інспекцію культурної спадщини України та Положення про Державну службу охорони культурної спадщини України зупинено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2020 року №231.

Отже, Міністерство культури та інформаційної політики України, за наявності зупинених повноважень Державної інспекції культурної спадщини України та необхідності реагування на порушення законодавства про охорону культурної спадщини, як центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини, відповідно до статті 5 Закону № 1805-III, мав право на видачу оскаржуваного припису.

Щодо доводів позивача про відсутність правовового механізму отримання таких дозволів від Міністерства культури та інформаційної політики України, то такі судом не аналізуються з огляду на залишення без розгляду заяви про збільшення підстав позову. Крім цього, позивачем не подано жодних доказів звернення до позивача як за отриманням такого дозволу, так і за роз`ясненням процедури отримання дозволу.

Суд також враховує, що позивач не заперечує сам факт здійснення будівельних робіт за відсутності дозволу від Міністерства культури та інформаційної політики України. Отже, проаналізувавши здійснене візуальне обстеження містобудівної ситуації по вул. Червоній,17 у місті Львові та, провівши перевірку даних на предмет видачі відповідних дозволів, відповідачем виявлено, що на вказаній земельній ділянці, яка знаходиться у межах історичного ареалу міста Львова, проводяться будівельні роботи без отримання дозволу від Міністерства культури та інформаційної політики України, як того вимагає статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини та пункт 2.5 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по вул. Червоній,17 у місті Львові.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що Міністерство культури та інформаційної політики України під час винесення оскаржуваного припису №860/6.11.6 від 26.07.2021 діяло у межах повноважень, визначених Законом України Про охорону культурної спадщини та Положення № 885, та на виконання покладеного на нього завдання щодо охорони об`єкту всесвітньої культурної спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.03.2021 у справі №813/2581/21, від 09.11.2021 у справі №461/6658/17 та від 11.07.2022 у справі №1.380.2019.006107, які суд в силу норм ч.5 ст.242 КАС України враховує при прийнятті рішення у даній справі.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Забезпечення справедливого балансу приватного та публічного інтересів у даній справі полягає у необхідності дотримання суб`єктом господарської діяльності під час виконання земельних та будівельних робіт на земельній ділянці, що знаходиться у межах історичного ареалу міста Львова, вимог законодавства про охорону культурної спадщини, визначених, зокрема, Законом України Про охорону культурної спадщини.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 821/140/18, від 31 травня 2019 року у справі № 823/687/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 320/8479/15-а.

Тому, на переконання суду, відповідач довів належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірного припису №860/6.11.6 від 26.07.2021 діяв у межах повноважень, визначених Законом України Про охорону культурної спадщини та у повній відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Відповідно до правил ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позовних вимог Корпорації будівельних підприємств Карпатбуд (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул. Княгині Ольги,5В код ЄДРПОУ 30477237 до Міністерства культури та інформаційної політики України (місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Івана Франка,19 код ЄДРПОУ 43220275) про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури та інформаційної політики України №860/6.11.6 від 26.07.2021 відмовити у повному обсязі.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідних положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.10.2022.

Суддя Чаплик І.Д.