Рішення

від 29.09.2022 по справі 620/841/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року Чернігів Справа № 620/841/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заяць О.В.,

за участі секретаря Кошка І.Ю.,

представника позивача Сала О.П.,

представника відповідача Ананка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом комунального підприємства "Ревна" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення- рішення ГУ ДПС у Чернігівській області №0098091805 від 28.12.2021 про застосування до комунального підприємства «РЕВНА» (вул. Калинова, буд. 3, м. Семенівка, 15400, Чернігівська область, код СДРПОУ 32289015) штрафних санкцій у сумі 38493,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято протиправно, оскільки відповідачем застосовані норми права, які не регюлюють та не встановлюють відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання. Вказав, що відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання передбачена статтею 124 Податкового кодексу України.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду позовну заяву комунальне підприємство "Ревна" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.

Позивач на виконання вимог ухвали суду надав оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2022 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов заперечував щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи заперечення щодо позову представник відповідача вказав, що позивач не вжив достатніх заходів щодо дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, діяв недобросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов`язань при обізнаності платника податків із наявністю обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання. А в разі затримки сплати вказаних зобов`язань - нарахування штрафу за вказане правопорушення. Отже, невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил свідчать про порушення обов`язків закріплених за платником податків у ст. ст. 16, 36 Податкового кодексу України. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків; платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. Таким чином, у податковому повідомленні рішенні від 06.12.2021 № 0098091805 застосовано штрафні санкції із посиланням на п. 126.1 ст. 126 ПКУ (у редакції до 31.12.2020).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю, відповідач заперечував щодо позову та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Ревна», код ЄДРПОУ 32289015, засновником якого є Семенівська міська рада Семенівського району Чернігівської області, зареєстроване в якості юридичної особи 09.08.2004, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2020.

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, ст. 75 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було проведено камеральну перевірку комунального підприємства «Ревна» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за 2019-2020, за результатами якої складено акт за №8908/25-01-18-05/32289015 від 06.12.2021.

Надалі позивач отримав податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 28.12.2021 № 0098091805 про застосування штрафних санкцій на суму 38493,63 грн, в якому зазначено, що за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) визначеного пунктом 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України у редакції до 01.01.2021 за затримку на 141, 144, 173, 172, 193, 157, 169, 186, 171, 177, 207, 212, 199, 182,202. 170, 196, 204, 163, 221, 174, 192, 154, 184, 207, 200, 185, 183 календарних днів сплати грошового зобов`язання, сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 38493,63 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0098091805 від 28.12.2021 Головного управління ДПС у Чернігівській області протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 ПКУ).

Пунктом 36.1 статті 36 ПКУ визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Пунктом 62.1 ст. 6 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 62.1.3. п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно - аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (мигну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Суд вказує, що відповідно до акту камеральної перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем порушено норми податкового законодавства, які передбачені ст. 126 ПК України, внаслідок чого відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у розмірі 20%.

Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПКУ).

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПКУ особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Звичайна вина в податковому праві, з огляду на зміст пункту 112.2 статті 112 ПКУ, наявна тоді, коли особа не вжила достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності під час вчинення дій або бездіяльності, за які передбачено фінансову відповідальність, і ці обставини було доведено контролюючим органом. Причому усі наведені обставини мають бути наявними у сукупності (нерозумно, недобросовісно та без належної обачності). Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому, маючи змогу поводитися належними чином.

На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов`язку.

Абзацом 2 пункту 109.1 статті 109 ПКУ встановлено, що умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами. Цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов`язків за своїм характером має відрізнятися від власне невиконання податкового обов`язку. Іншими словами, не можна визнати вчинене податкове правопорушення умисним лише за наявності самого факту невиконання вимог законодавства. Невиконання податкового обов`язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов`язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним).

Пункт 124.1 статті 124 ПКУ (в редакції, чинній після 01.01.2021) передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПКУ діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктом 124.3 статті 124 ПКУ визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

При цьому, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПКУ (в редакції, чинній до 01.01.2021) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, санкція за несвоєчасну сплату податків до 01.01.2021 могла бути застосована виключно після фактичного несвоєчасного погашення грошового зобов`язання і виключно на розмір несвоєчасно погашеної суми.

Наразі ж аналогічний склад податкового правопорушення передбачено пунктом 124.1 статті 124 ПКУ. На відміну від цього, пункт 124.2 статті 124 ПКУ встановлює відповідальність за сам факт несвоєчасної сплати або несплати грошового зобов`язання, причому вчинені умисно. І штраф у розмірі 25 % може бути нараховано навіть на ще не погашену, але своєчасно не сплачену суму грошового зобов`язання.

Таким чином, з 01.01.2021 податкові органи під час перевірок платника податків можуть встановити факт несвоєчасної сплати або несплати податкового зобов`язання, вчинені умисно, і застосувати штраф до такого платника, не чекаючи на фактичне погашення податкового боргу.

Чинне податкове законодавство наразі не містить випадків, коли платника податків можна притягнути до відповідальності за просто винне податкове правопорушення, яке не є умисним.

Це випливає з пункту 109.3 статті 109 ПКУ. Ця норма містить вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Своєю чергою, звичайні склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

З 01.01.2021 законодавцем введено новий інститут, що надає право контролюючим органам звільнити від відповідальності платника податків або застосувати санкцію у розмірі меншому, ніж передбачений нормою статті за наявності окремо визначених обставин. Такі положення надали можливість контролюючим органам при розрахунку штрафних санкцій за результатами розгляду заперечень до акта перевірки платника податків чи у процедурі адміністративного оскарження можливість враховувати наявність /відсутність об`єктивних обставин у платника податків, що зумовили вчинення ним правопорушення та/або наявність вини останнього.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року №466-IX (надалі Закон №466), який набрав чинності 23.05.2020, внесено ряд змін до ПКУ. Одні із таких змін, зокрема, у частині кваліфікації податкового правопорушення; суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; розміру відповідальності за вчинення податкового правопорушення; встановлено обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а також передбачено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів набрали чинності лише з 01.01.2021.

Так, згідно із пунктом 64 Закону №466 статтю 111:

…3) доповнити пунктами 111.3 - 111.5 такого змісту:

"111.3. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.

Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

111.4. Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку.

111.5. Триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом"…

За пунктом 79 Закону №466 ст.124 викласти в такій редакції:

"Стаття 124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання

124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті.

124.5. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання".

Суд зазначає, що зміни до статті 124 ПКУ відповідно до Прикінцевих положень Закону №466 набирають чинності з 01.01.2021.

Отже, починаючи з 01.01.2021 Законом №466 при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання встановлено не тільки нові розміри штрафів, а й обставини їх нарахування - виключно за діяння, вчинені умисно (пункт 124.2 статті 124 ПКУ). До того ж цим Законом визначено розмір штрафу за "умисні" діяння, передбачені пунктом 124.2 статтею 124 ПК України, які вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків.

З аналізу вищевказаного слідує, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16.01.2020 №466-IX з 01.01.2021 фактично збільшено розмір штрафу за прострочення сплати грошового зобов`язання за наявності "умислу" в діях платника податків, при тому, що приписи ПКУ до 01.01.2021 не визначали розміру штрафу за прострочення сплати грошового зобов`язання саме за наявності такого "умислу".

Відповідно до абзацу другого пункту 109.1 статті 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За викладених обставин, суд вказує, що у спірному випадку контролюючий орган, застосовуючи до підприємства податковим повідомленням-рішенням від 28.12.2021 №0098091805 штраф на підставі статті 126 ПКУ у редакції до 01.01.2021 у розмірі 20% за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання, діяв безпідставно, необґрунтовано, не врахувавши, що станом на день прийняття рішення, мають застосовуватися штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття таких рішень щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Зважаючи на те, що відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, застосував до спірних правовідносин норми податкового законодавства, які не підлягають застосуванню, то можна дійти висновку про відсутність для позивача наслідків, передбачених ст. 124 ПК України.

Як наслідок, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області №0098091805 від 28.12.2021 про застосування до комунального підприємства «РЕВНА» штрафних санкцій у сумі 38493,63 грн.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги комунального підприємства «РЕВНА» необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В силу частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: ордер серії СВ №1024104 від 12.01.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000856 від 07.02.2020, акт виконаних послуг від 12.01.2022 на суму 8000 грн, квитанцію серії 03 ААВ від 12.01.2022 на суму 8000,00 грн за правову допомогу.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти такого відшкодування у зв`язку з тим, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет спору та заперечення представника відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вартість витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вказує, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 0098091805 від 28.12.2021 про застосування до комунального підприємства «Ревна» (вул. Калинова, буд. 3, м. Семенівка, 15400, Чернігівська область, код ЄДРПОУ: 32289015) штрафних санкцій у сумі 38 493,63 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь комунального підприємства «Ревна» судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь комунального підприємства «Ревна» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: Комунальне підприємство "Ревна", вул. Калинова, буд. 3, м.Семенівка,Семенівський район, Чернігівська область,15400, код ЄДРПОУ: 32289015.

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул.Реміснича, буд.11,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ ВП: 44094124.

Повний текст рішення суду виготовлено 07 жовтня 2022 року.

Суддя О.В. Заяць