Ухвала

від 06.10.2022 по справі 826/9733/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9733/18

У Х В А Л А

06 жовтня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софтлайн Груп Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2021 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, пропуском строку апеляційного оскарження та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.

Вказану ухвалу отримано скаржником 21.09.2022, однак станом на час прийняття цього судового рішення, недоліки апеляційної скарги усунуто не було, судовий збір за її подання не сплачено.

У межах встановленого законом десятиденного строку, скаржник подав до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у якому зазначив причини пропуску строку, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху.

Так, суд вже наголошував на тому, що стверджуючи про неможливість сплати судового збору при поданні першої апеляційної скарги як підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, скаржник при цьому не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі при повторному зверненні до суду апеляційної інстанції. Не надано відповідних доказів сплати судового збору і протягом встановленого судом строку усунення недоліків повторної скарги.

Суд звертав увагу на те, що строки апеляційного оскарження скінчились до запровадження воєнного стану та початку простою скаржника, а тому безпідставним є його посилання на відповідні обставини.

Крім того, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Інших поважних та об`єктивних причин пропуску строку апеляційного оскарження, яким судом ще не надавалося оцінки, у поданій заяві скаржником наведено не було, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Поряд із цим, у межах встановленого судом строку, скаржник подав до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

За приписами частини першої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

При цьому, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас, як вказала Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Відтак, не зважаючи на критерії, визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд справі вирішувати питання відстрочення, розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб.

Водночас, як вказав Верховний Суд у в ухвалі від 02.06.2022 у справі № 640/28106/20, від звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №0940/2276/18 не можуть бути застосовані до суб`єктів владних повноважень у питаннях щодо сплати ними судового збору. Окрім того, в ухвалі від 19.05.2022 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд відхилив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, оскільки відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком.

У свою чергу, щодо оцінки майнового критерію для цілей звільнення/відстрочення/розстрочення сплати судового збору суб`єктам владних повноважень, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги висловлену Верховним Судом позицію, що у питаннях сплати судового збору держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж (постанови від 15.05.2018 по справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17). Якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 357/12145/16-а).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в том у числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Відтак, оскільки скаржник є суб`єктом владних повноважень, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відстрочення/розстрочення чи звільнення його від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору відсутні.

Також скаржник заявив клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суд вправі продовжити лише строк, який ним був встановлений. Повноважень суду щодо продовження строку встановленого законом, норми КАС не передбачають.

Відповідно до частини другої статті 297 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За змістом частин першої-другої статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, закон встановлює граничний десятиденний строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки апеляційної скарги. Тобто суд має право на власний розсуд визначати цей строк виключно в межах десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Як зазначалося, скаржнику було встановлено максимально дозволений законом строк усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання ухвали. На переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції у такому випадку позбавлений можливості продовжити цей строк, оскільки це свідчитиме про порушення граничного строку, встановленого законом, який суд, як зазначалося, не вправі продовжувати.

Таким чином, підстави для продовження скаржнику строку усунення недоліків апеляційної скарги відсутні.

Згідно частини другої статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга, недоліки якої у встановлений судом строк усунуто не було, повертається скаржнику.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити, а апеляційну скаргу необхідно повернути, оскільки скаржником не було усунуто її недоліків.

Керуючись статтями 34, 169, 248, 256, 298, 299 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору, поновлення строку апеляційного оскарження, продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2021.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2021 повернути особі, яка її подала.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов