Рішення

від 07.09.2022 по справі 753/7563/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7563/22

провадження № 2/753/5463/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріаламицивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про визнання права та стягнення надмірно сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про визнання права та стягнення надмірно сплачених коштів.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 29.12.2018 року вона проходить військову службу у Чернігівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. 15.01.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 49/95818251, відповідно до умов якого вона отримала кредит у розмірі 7 000 грн. 28.01.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору позики № 49/95818251.

Зазначає, що з 17.03.2014 р. в Україні діє особливий період, при цьому положенням п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вказує, що 04.06.2019 р. направила на адресу відповідача листа, в якому повідомила про те, що вона є військовослужбовцем та надала підтверджуючі документи, а також зазначила про наявність відповідних пільг згідно з положеннями п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Однак відповідач не надав відповіді на вказаний лист та продовжив нарахування штрафних санкцій, пені та відсотків за договором позики.

08.07.2019 р., та 14.07.2020 р. відповідач зверталась до відповідача з аналогічними листами, однак відповідач не відреагував.

Зазначає, що сплатила на користь відповідача за договором позики 7 000 грн. - суму позики та грошові кошти в розмірі 61 908 грн., які нараховувались за договором позики.

Посилаючись на наявність у неї пільг передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» позивач просила суд стягнути з відповідача сплачені нею грошові кошти в розмірі 61 908 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2022 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позов, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.12.2018 р. №3, солдата запасу ОСОБА_1 , призначеного наказом Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.12.2018 р. №1-РС на вакантну посаду оператор служби захисту інформації автоматизованого центру комплектування та соціальної підтримки оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України з 29.12.2018 вважати такою, що справи і посаду прийняла та приступила до виконання обов`язків за посадою. (а.с.8)

Згідно з довідкою № 41 виданою 06.07.2022 року Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Чернігівському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. (а.с.9)

15.01.2019 року між ТОВ«Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 49/95818251, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 7 000 грн. (а.с.14)

Згідно п. 2.1 вказаного договору позичальник повинен сплатити позикодавцю плату за користування договором у розмірі 1960 грн., яка визначається з розрахунку 2 % від суми позики за кожен день користування в межах строку передбаченого п. 3. 5 договору.

Позичальник зобов`язаний повернути суму позики у повному обсязі та сплатити плату за договором у строк по 28 січня 2019 року (п. 3. 5 договору).

Відповідно до п. 3. 6 договору, сторони досягли згоди, що позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити плату за фактичний час користування позикою понад строк встановлений у п. 3.5 цього договору. При цьому сторони досягли згоди, що у таких випадках розмір плати розраховується за ставкою п. 2.1 цього договору та становить 2% від суми позики за кожен день користування позикою понад строк встановлений у п. 3.5 цього договору.

Сторони досягли згоди щодо нарахування плати згідно п. 3. 6 цього договору відбувається виключно на розсуд позикодавця та позичальник зобов`язаний сплатити таку плату. При цьому позикодавець не має права в односторонньому порядку збільшувати розмір плати, зазначений у п. 3. 6 цього договору (п. 3.7 договору).

За змістом пункту 3.8 сторони на підставі ст. 534 ЦК України досягли згоди про такий порядок погашення заборгованості за цим договором: в першу чергу погашається нарахована пеня, в другу чергу погашається прострочена плата за користування позикою визначена у п. 2.1 цього договору, в третю чергу сплачується плата за користування позикою, в четвергу чергу сплачується сума позики.

28.01.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору позики № 49/95818251 від 15 січня 2019 року. (а.с.15)

Згідно пункту 1 додаткової угоди сторони досягли згоди п. 3.6. Договору викласти з наступній редакції: «3.6. Сторони на підставі статті 534 Цивільного кодексу України досягли згоди про такий порядок погашення заборгованості за цим Договором: в першу чергу сплачується пеня; в другу чергу сплачуються проценти згідно п. 5.6. Договору; в третю чергу сплачується плата згідно п. 2.1, Договору; в четверту чергу сплачується сума Позики.

За змістом п. 4 додаткової угоди Сторони досягли згоди викласти пункти 5.2. та 5.3. Договору викласти в наступній редакції: «5.2. За порушення Позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим Договором Позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити Позикодавцю пеню. 5.3. У випадку нарахування Позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.»

Відповідно до п. 5 договору сторони досягли згоди доповнити Розділ «5. Відповідальність» пунктами 5.6. та 5.7, в наступній редакції: «5.6. сторони на підставі статті 625 Цивільного кодексу України досягли згоди, що у випадку прострочення сплати Позичальником своїх грошових зобов`язань за цим Договором, Позичальник зобов`язується на вимогу Позикодавця сплатити 732 проценти річних від простроченої суми грошового зобов`язання. 5.7. Сторони досягли згоди, що нарахування процентів згідно п. 5.6. цього Договору є правом, а не обов`язком Позикодавця. При цьому Позикодавець може нарахувати менший розмір відсотків ніж передбачено п.5.6.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина 1 статті 3 Закону № 2011-XII).

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносини) видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Перелік пільг, які надаються військовослужбовцям та членам їх сімей, визначає стаття 14 цього Закону.

Законом України від 20.05.2014 № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» статтю 14 Закону № 2011-XII було доповнено пунктом 15 такого змісту: «Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом, не нараховуються».

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону № 1275-VII його було розроблено з метою удосконалення системи проведення мобілізації, проведення в стислі терміни заходів часткової мобілізації в країні, підвищення обороноздатності Збройних Сил України, інших військових формувань, захист Батьківщини та її територіальної цілісності, а метою його прийняття є, зокрема, захист громадян України, які призвані під час мобілізації, від штрафних санкцій за фінансовими зобов`язаннями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період розпочався в Україні з моменту набрання чинності Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 18.03.2014№ 1126-VII «Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває по теперішній час.

Відповідно до Указу в.о. Президента України «Про рішення ради національної безпеки і оборони України» від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 на сході України на території Луганської і Донецької областей проводилась антитерористична операція (далі АТО). Метою АТО було подолання терористичної загрози з боку терористичних організації «ДНР», «ЛНР», незаконних збройних формувань на сході України, які скоюють посягання на територіальну цілісність і недоторканість України.

Аналізуючи зміст наведених правових норм, пояснювальну записку до проекту Закону № 1275-VII в їх системній сукупності та в контексті загальновідомих обставин агресії Російської Федерації щодо України, які послугували підставою для введення в Україні особливого періоду, і умов, у яких приймався цей Закон, суд дійшов висновку, що положення пункту 15 статті 14Закону №2011-XIIпоширюється лише на позичальників, які були призвані на військову службу за мобілізацією під час особливого періоду.

Таке розуміння судом норми пункту 15 статті 14Закону №2011-XIIцілком узгоджується зі змістом пояснювальної записки до проекту Закону № 1275-VII, роз`ясненнями Міністерства оборони України (лист від 21.09.2014 № 322/2/7142) та Національного банку України (лист від 02.09.2014 № 18-112/48620 та від 18.01.2019 № 18-007/3072), де зазначено, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.09.2014 № 322/2/7142, а саме: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Оскільки Закон № 2011-XIIрозрізняє поняття соціальних гарантій, компенсацій та пільг, а звільнення від сплати штрафних санкцій і пені за порушення зобов`язань та процентів за користування кредитом є пільгою, таке тлумачення норми пункту 15 статті 14цього Закону № 2011-XIIне суперечить наведеному вище висновку суду про те, що позивач має право на соціальні гарантії, передбачені законодавством для військовослужбовців Збройних Сил України.

Слід також зазначити, що Законом від30.03.2021№ 2011-XIIзаконодавець усунув недоліки формулювання змісту пункту 15 статті 14Закону №2011-XII та виклав цей пункт у такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються»

Відтак, з моменту набрання чинності Законом від30.03.2021№ 2011-XIIположення пункту 15 статті 14 Закону № 2011-XII поширюється не лише на мобілізованих позичальників, а й на позичальників - військовослужбовців за контрактом, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Отже ураховуючи, що позивач, будучи військовослужбовцем Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не була призвана на військову службу за мобілізацією підчас особливого періоду та не брала безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, підстави для звільнення її від сплати процентів, пені та штрафних санкцій за вказаним договором позики відсутні.

Зважаючи на викладене, доводи позивача про неправомірність дій ТОВ «Партнер Фінанс» щодо нарахування процентів, пені та штрафних санкцій суд відхиляє як необґрунтовані та відмовляє у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом надана правова оцінка твердженням та посиланням позивача, у зв`язку із чим суд не приймає їх до уваги, оскільки обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог не знайшли свого підтвердження підчас судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 7, 10, 12, 13, 76, 77-81, 89, 141, 265, 268, 279, 354 ЦПК України

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» про визнання права та стягнення надмірно сплачених коштів- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА