Рішення

від 24.03.2022 по справі 556/1147/19

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/1147/19

Номер провадження 2/556/28/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2022 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Іванків О.В.

при секретарі Кужіль Л.А.,

з участю представника позивача адвоката Карпач О.М.

представника відповідача адвоката Бурми О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт. Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначила, що їй на праві приватної власності належать земельні ділянки в АДРЕСА_1 , площею 0,1900 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею, 0,1387 га, - для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до даних технічних документацій із землеустрою дані земельні ділянки межують із земельною ділянкою ОСОБА_2 ОСОБА_2 самовільно зайняв частину належних ОСОБА_1 , земельних ділянок та використовує їх для свої потреб. Зокрема на своїй земельній ділянці відповідач викопав штучну водойму, яка частково займає і належну ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Берег спірної водойми нічим не укріплений, а тому відбувається зсув грунту і розмивання в бік ділянки позивача, зміна рельєфу її земельної ділянки, що призводить до неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. А тому ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками, а саме зобов`язати ОСОБА_2 :

-засипати частину штучної водойми, щоб край найближчого берега знаходився на відстані не менше 3 м від земельної ділянки позивачки та привести земельні ділянки у попередній стан за власний рахунок;

-належним чином укріпити новостворену берегову лінію;

-знести за власний рахунок зацементовані бетонні стовпці між земельними ділянками позивача і відповідача;

-встановити тверді межі (огорожу) спільно з ОСОБА_1 на спільній межі між земельними ділянками позивачки і ОСОБА_2 ;

Також просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 01.08.2019 року подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив скасувати реєстраційний запис про право власності на земельні ділянки, що перебувають у власності ОСОБА_1 , кадастровий номер5620889300:02:002:0090 та 5620889300:02:002:0095 та рішення сесії Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, яким затверджено технічну документацію на дані земельні ділянки №720 від 22.12.2016 року та № 867 від 12.07.2017 року, оскільки при прийнятті вказаних рішень порушено його права. Також просив стягнути з ОСОБА_1 20 000 гривень моральної шкоди.

Первісний позов ОСОБА_3 надійшов до суду 26.06.2019 року.

08.07.2019 року ухвалою Володимирецького районного суду дана позовна заява прийнято до розгляду, розпочато підготовче провадження у справі під головуванням судді Котик Л.О.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду разом з первісним позовом. Закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

29.08.2019 року представником позивачки за зустрічним позовом адвокатом Карпач О.М., було подано до суду відповідь на відзив по первісному позову та відзив на зустрічний позов.

03.09.2020 року представником позивачки за зустрічним позовом адвокатом Карпач О.М., було подано до суду клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року було призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

24.11.2020 року до Володимирецького районного суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року було відновлено провадження у справі.

23.02.2021 року представником відповідача за зустрічним позовом адвокатом Бурмою О.В., було подано до суду клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року було призначено судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.07.2021 року було відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.07.2021 року було зупинено провадження у справі.

10.09.2021 року до Володимирецького районного суду надійшов висновок експерта.

Розпорядженням керівника апарату Володимирецького районного суду дана справа була передана на повторний автоматизований розподіл та 28.09.2021 року надійшла в провадження судді Володимирецького районного суду Іванків О.В.

Ухвалою суду від 16.07.2021 року було задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року було відновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 25.11.2021 року було задоволено клопотання про допит експерта.

Будь-яких інших процесуальних дій не вчинялося та заяв до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала заявлені вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві та відзиві на зустрічний позов, заперечила проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив первісний позов, та підтримав зустрічні позовні вимоги з мотивів, викладених у відповідних письмових заявах. Просив відмовити в задоволенні первісного позову у зв`язку з його безпідставністю, задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, висновки експертиз, фотографії, оцінивши досліджені докази в їх сукупності з точки зору належності, допустимості достовірності та достатності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №81401897 від 28.02.2017 року, рішення Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 22.12.2016 року №720 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 5602574592016 від 24.11.2016 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1900 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5620889300:02:002:0090, а також згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №93129155 від 28.07.2017 року, рішення Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області від 12.07.2017 року №867 «Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність», витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5603161932017 від 12.06.2017 року земельна ділянка площею 0,1387 та, яка розташована в с.Бабка Володимирецького району Рівненської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер - 5620889300:02:002:0095.

Відповідно до даних технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вказані земельні ділянки межують із земельною ділянкою загальною площею 0,2061 га для ведення особистого селянського господарства, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.05.2019 року.

Також встановлено, і ту обставину, що на належній йому земельній ділянці ОСОБА_2 облаштував штучну водойму ставок. Дана обставина підтверджується письмовими доказами, фото, крім того, її визнав і відповідач.

У відповідності до ч.5 ст.20 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 59 ЗК України встановлено, що власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Встановлений законом порядок створення штучної водойми передбачає вчинення ряду дій.

Так, штучна водойма є водним об`єктом, який у відповідності до ст.1 ВК України представляє собою природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Частиною 1 ст.58 ЗК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами.

Відповідно до статті 88 ВК України навколо озер, водосховищ та інших водойм виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Навколо ставків площею менше 3 гектарів прибережна захисна смуга становить 25 метрів.

Статтею 60 ЗК України передбачено, що прибережна захисна смуга встановлюється за окремим проектом землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Таким чином, для створення штучної водойми необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки, що відносно земель сільськогосподарського призначення є неприпустимим, зважаючи на встановлене обмеження ч.5 ст.20 ЗК України, згідно якої земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідачем не було змінено цільове призначення усієї чи частини земельної ділянки, на якій знаходиться водойма, на землі водного фонду з розробкою відповідної документації із землеустрою, що підтверджується вищевказаною Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.05.2019 року та листом Старорафалівської сільської ради від 24.05.2019 року №260/02-14.

Юридичним фактом, який дає право розпочати створення штучної водойми, можна вважати прийняття рішення уповноваженого органу, згідно з яким надається дозвіл на здійснення відповідної діяльності. Приступати до створення штучної водойми можна за наявності спеціального дозволу на проведення робіт на землях водного фонду за формою, затвердженою наказом Мінекології від 09.08.17 р. №304. Такого дозволу відповідач теж не отримував, і суду не надав.

В ході судового розгляду також встановлено і підтверджено належними та допустимими доказами, що встановлення відповідачем ОСОБА_2 меж між суміжними земельними ділянками призвело до самовільного зайняття ним частини земельної ділянки позивача ОСОБА_1 .

Зокрема, в ході відновлення меж земельних ділянок позивача ОСОБА_3 в натурі, за її зверненням сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 18.07.2016 року було виготовлено схему земельної ділянки, згідно якої земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка належить відповідачу ОСОБА_2 , накладається на земельні ділянки позивача ОСОБА_1 , площа накладення становить 0,0208 га.

Наведену обставину підтверджують також інші докази, надані позивачем і досліджені судом, а саме висновок судового експерта Фурсовича М.О. №201118/2_ФМ від 19.11.2020 року, з якого вбачається, що за межами земельної ділянки ОСОБА_2 зі сторони суміжного користувача ОСОБА_1 розташовані конструктивні елементи, вироби та конструкції належної ОСОБА_6 огорожі (паркану, при цьому площа самовільно зайнятої ОСОБА_7 земельної ділянки ОСОБА_3 становить 0,0153 га. (т.1 а.с.205-212); а також фотографії суміжних земельних ділянок, матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно захопив частину належних ОСОБА_1 земельних ділянок та використовує її не за призначенням, своєю триваючою протиправною поведінкою порушує право власності позивача на ці земельні ділянки, зокрема право вільно користуватися вказаними земельними ділянками на свій розсуд в межах їх цільового призначення.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.5 ст.319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник земельної ділянки згідно ст.91 ЗК України зобов`язаний забезпечувати використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 ЗК України).

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Згідно ст.78 ч.1 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

У відповідності до ч.3 ст.79 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над і під поверхнею ділянки на висоту і глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно ч.2 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням володіння.

Згідно ст.106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Ст.107 ЗК України визначає, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 в частині усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягає задоволенню.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то з цього приводу судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної).

З урахуванням досліджених доказів та аргументів сторін, суд приходить до висновку, що внаслідок триваючої протиправної поведінки відповідача та через створення позивачу перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками, ОСОБА_8 завдана моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях з приводу порушення права власності на спірні земельні ділянки, необхідності витрачання значного часу та зусиль для відновлення попереднього становища. На думку суду, з урахуванням обставин справи, вимог справедливості, розумності та виваженості, розмір такої шкоди становить 3000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_9 , то вони, на думку суду, недоведені і не підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, ОСОБА_10 звернувся до суду із позовними вимогами, в яких просив скасувати реєстраційний запис про право власності на земельні ділянки, що перебувають у власності ОСОБА_1 , кадастровий номер 5620889300:02:002:0090 та 5620889300:02:002:0095 та рішення сесії Старорафалівської сільської ради Володимирецького району, яким затверджено технічну документацію на дані земельні ділянки №720 від 22.12.2016 року та № 867 від 12.07.2017 року, оскільки при прийнятті вказаних рішень порушено його права. Також просив стягнути з ОСОБА_1 20000 гривень моральної шкоди.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів на обґрунтування власних позовних вимог.

Більш того, як вбачається із висновку судового експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою №9859-9860 від 07.09.2021 року, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки), що знаходиться АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5620889300:02:002:0090, а також технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території с.Бабка Старорафалівської сільської ради, кадастровий номер 5620889300:02:002:0095, відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , встановленні та закріплені меж цих ділянок, а відтак і при реєстрації права власності на ці ділянки, не було порушено будь-яких прав позивача за зустрічним позовом ОСОБА_9 , у зв`язку з чим підстав для захисту таких прав і для задоволення позову суд не вбачає.

Враховуючи, що до початку судових дебатів учасниками зроблено відповідні заяви про розподіл судових витрат у відповідності до положень ч.8 ст.141 ЦПК України, з цього приводу судом буде постановлено додаткове рішення.

Керуючись ст.ст.1,2, 4,5,11,76-80,81,89,141,241,247,258,263-265,273 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками ОСОБА_1 , для чого:

-засипати частину штучної водойми, таким чином, щоби край найближчого берега знаходився на відстані не менше 3 м від земельної ділянки позивачки та привести земельні ділянки у попередній стан за власний рахунок;

-належним чином укріпити новостворену берегову лінію;

-знести за власний рахунок зацементовані бетонні стовпці між земельними ділянками позивача і відповідача;

-встановити тверді межі (огорожу) спільно з ОСОБА_1 на спільній межі між земельними ділянками позивачки і ОСОБА_2 ;

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Повний текст рішення буде проголошено 04 квітня 2022 року.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Іванків

Повний текст рішення було проголошено 04 квітня 2022 року о 14 год.15 хв.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований в АДРЕСА_1