Рішення

від 29.09.2022 по справі 909/442/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/442/22Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури,

вул. Грюнвальдська, буд. 11, м. Івано-Франківськ,76015;

в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я

Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп",

вул. Шепелєва, буд. 6,м. Київ,03061;

про стягнення 2 478 000,00 грн, з яких: 1 029 000,00 грн - пеня, 1 449 000,00 грн - штраф,

за участю:

від прокуратури: Журавльова Н. Є.

від позивача: Шестаченко К. В.

від відповідача: Поцелов А. О.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" про стягнення 2 478 000,00 грн, з яких: 1 029 000,00 грн - пеня, 1 449 000,00 грн - штраф за порушення строку поставки товару за договором №7/COVID-19 від 26.05.2021.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовує їх укладенням між позивачем та відповідачем договору №7/COVID-19 від 26.05.2021 та порушенням відповідачем строку поставки товару (системи генерації кисню), визначеного додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до договору, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності обумовленої пунктом 7.2 договору у вигляді пені в розмірі 1 029 000,00грн, штрафу в сумі 1 449 000,00грн. Звертає увагу суду, що в цьому випадку, в наявності грубе порушення законних інтересів держави у бюджетній сфері, що полягає у перерахуванні постачальнику субвенції з державного бюджету в розмірі 30 300 000,00грн та незабезпеченні останнім медичним обладнанням, у період критичного рівня захворюваності вірусом COVID-19, що призвело до збільшення смертності пацієнтів в період невиконання договірних зобов"язань та понесення закладами охорони здоров"я додаткових витрат на суму понад 10 000 000,00грн на закупівлю кисню у третіх осіб, а розпорядник бюджетних коштів - Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, протягом тривалого часу (8-ми місяців) не вживає заходів щодо стягнення в судовому порядку штрафних санкцій з ТОВ "Глобалмедгруп". Тому, прокурор просить суд, захистити порушене відповідачем право держави шляхом стягнення в судовому порядку штрафних санкцій в сумі 2 478 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 179, 180, 193, 217, 230-232, 265, 267 Господарського кодексу України, статей 526, 549, 611, 624, 629, 631, 638, 655, 662, 712 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи прокурора, викладені у позовній заяві. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову. Вказує на те, що: - несвоєчасне виконання зобов"язання пов"язане з винятковими обставинами, що не залежали від відповідача, а саме затримкою відвантаження товару заводом-виробником (Туреччина) на територію України через масові спалахи вірусу COVID-19 та проблеми у ланцюгах міжнародних перевезень, про що позивача було завчасно повідомлено; - умови договору щодо порядку та строків оплати не відповідають абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019, а пропозиція відповідача про продовження строку дії договору до 31.12.2021 шляхом укладення додаткової угоди, з метою недопущення порушення бюджетного законодавства, проігнорована позивачем; - відповідач неодноразово звертався до позивача з вимогами надати допуск до приміщень лікарень для установки систем генерації кисню, однак через невідповідність приміщень державним будівельним, сторонами не було підписано видаткові накладні у день поставки товару; - прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави у цьому спорі, як і не навів причин, які перешкоджають Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації самостійно звернутись до суду з позовом. Просить суд в позові відмовити (відзив на позов вх№9487/22 від 28.07.2022).

Разом з тим, у поданому суду клопотанні вх№11607/22 від 29.08.2022 представник відповідача, просить суд зменшити на 80% розмір нарахованих штрафних санкції. Мотивує клопотання тим, що: - товар, обумовлений договором №7/COVID-19 від 26.05.2021, на суму 30 300 000,00грн, поставлено позивачу в повному обсязі та належної якості, а термін прострочення поставки є незначним, що в цьому випадку, не створило позивачу негативних наслідків, як і не завдало останньому жодних збитків чи шкоди; - ТОВ "Глобалмедгруп" є постачальником медичного товару для закладів охорони здоров"я з багаторічним досвідом роботи та наразі виконує ряд державних контрактів, предметом яких є медичне обладнання, спрямоване на боротьбу з вірусом COVID-19, а стягнення штрафних санкцій у заявленому прокурором розмірі може призвести до неналежного виконання зобов"язань за цими угодами, що є неприйнятним під час пандемії в т. ч. у воєнний стан; - нараховані пеня в сумі 1 029 000,00грн, штраф в розмірі 1 449 000,00грн - є неспівмірними, перетворюються на непомірний тягар для відповідача та фактично є джерелом невиправданих прибутків для позивача.

Прокурор категорично заперечив проти зменшення судом штрафних санкцій. Звертає увагу суду на голослівність та необґрунтованість тверджень відповідача про те, що неналежне виконання ним зобов"язань за договором №7/COVID-19 від 26.05.2021 не завдало позивачу негативних наслідків. Вважає, що в цьому випадку, підстав для застосування судом своїх дискреційних повноважень, наданих правилами статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України - немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Фактичні обставини справи вказують на те, що між Департаментом охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" (постачальник/відповідач) укладено договір №7/COVID-19 від 26.05.2021 з додатковими угодами від 28.05.2021, №2 від 01.06.2021, №3 від 30.06.2021. За умовами цього договору постачальник передає у власність покупця товар згідно коду ДК 021:2015:33190000-8 медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (НК 024:2019:36271- система медичного газу/вакуумного трубопроводу), а покупець оплачує вартість товару в асортименті та за ціною, яка зазначена у специфікації, що є невід"ємною частиною договору (пункт 1.1.,1.2. договору).

Товар, що становить предмет цього договору, закуповується з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, перелік яких затверджений постановою КМУ від 20.03.2020 №224 "Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від оподаткування податком на додану вартість" відповідно до Закону України від 17.03.2020 №530-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225 (пункт 1.7.договору).

Специфікацією - додатком №1 до договору визначено найменування товару - система генерації кисню GZ81.14, кількість 1 шт., сума без ПДВ 9 600 000,00 грн; система генерації кисню GZ81.12, кількість 3 шт., сума без ПДВ 20 700 000,00 грн, загальну вартість 30 300 000,00грн без ПДВ.

Специфікацією - додатком №2 до договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2021 погоджено місце поставки кисневого обладнання - КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", КНП "Надвірнянська центральна районна лікарня Надвірнянської міської ради", КНП "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради", КНП "Коломийська центральна районна лікарня Коломийської міської ради".

Пунктами 4.1.- 4.2. договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем за рахунок бюджетних асигнувань, затверджених його кошторисом згідно з вимогами Бюджетного кодексу України. Відповідно до абз.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від ціни договору на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті.

Строк поставки товару до 30 червня 2021 з моменту здійснення передоплати повної вартості товару. У разі невиконання даної вимоги, постачальник зобов"язаний повернути кошти покупцю протягом 3-х банківських днів (пункт 5.1. договору).

Згідно з пунктом 5.5. договору датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність покупця в місці поставки, що підтверджується відповідними накладними (товарно-супровідними документами). Зобов"язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місці поставки та підписання відповідних накладних (товарно-супровідних документів).

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого (неприйнятого) покупцем товару (пункт 7.2. договору).

Виконуючи умови договору, позивач, на підставі виставленого рахунку №141 від 27.05.2021 (т.1 а.с.38), платіжним дорученням №3 від 27.05.2021 (т.1. а.с.39), перерахував на рахунок відповідача 100% передоплату в розмірі 30 300 000,00 грн за системи генерації кисню.

Листом №2606/1 від 26.06.2021 (т.1 а.с.40) відповідач інформував позивача про затримку відвантаження товару заводом-виробником через масові спалахи вірусу COVID-19 та проблеми у ланцюгах міжнародних перевезень, одночасно просив продовжити термін поставки товару до 25.08.2021.

Позивачем надано згоду відповідачу на поставку товару в строк до 25.08.2021 шляхом укладення між сторонами додаткової угоди №3 від 30.06.2021 до договору №7/COVID-19 від 26.05.2021 (т.1 а.с.37).

Листом вих№09-18/1 від 18.09.2021 (т.1 а.с.42) відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду №4 про продовження строку дії договору до 31.12.2021. Оферта відповідача відхилена позивачем.

Вимогою від 26.08.2021 (т.1 а.с.46-47) Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА вказав ТОВ "Глобалмедгруп" на невиконання договірних зобов"язань, вимагав здійснити поставку товару.

Товарно-транспортними накладними серія ПЗО №474783 від 03.09.2021, серія ПЗО №474796 від 11.10.2021, серія ПЗО №474795 від 11.10.2021, серія ПЗО №474795 від 11.10.2021 (а.с.141-144) засвідчено передачу постачальником та прийняття покупцем товару - систем генерації кисню GZ81.14, GZ81.12, в кількості 4 шт., загальною вартістю 30 300 000,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогами від 24.09.2021, від 15.02.2022 (т.1 а.с.50-52, 55-58) про сплату штрафних санкцій за порушення строку поставки товару. Вимоги позивача відхилені відповідачем (т.1 а.с.59-60).

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога прокурора в особі позивача про застосування до відповідача відповідальності, за порушення строку поставки товару, обумовленої пунктом 7.2. договору у вигляді пені в розмірі 1 029 000,00грн, штрафу в сумі 1 449 000,00грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір №7/COVID-19 від 26.05.2021 з додатковими угодами від 28.05.2021, №2 від 01.06.2021, №3 від 30.06.2021 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлені законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Як вказують приписи статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Нормою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (частина 2 статті 231 Господарського кодексу України).

Аналогічна відповідальність постачальника у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару та штрафу у розмірі 7% вартості недопоставленого товару, за прострочення понад 30 календарних днів, погоджена сторонами у пункті 7.2. договору, що узгоджується з вище вказаною правовою нормою, позаяк Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації є органом державної влади, а виконання зобов"язання останнього, як покупця за договором №7/COVID-19 від 26.05.2021 фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Документальними доказами, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.141-144) перед судом доведено поставку відповідачем позивачу товару 03.09.2021 та 11.10.2021, тобто не у строк до 25.08.2021, визначений додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до договору.

Тому, за порушення строків поставки товару прокурором правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 26.08.2021 по 02.09.2021 від суми невиконаного зобов"язання - 30 300 000,00грн в розмірі 242 400,00грн; за період з 03.09.2021 по 10.10.2021 від суми невиконаного зобов"язання - 20 700 000,00грн в розмір 786 600,00грн в т. ч. 1 449 000,00грн - штрафу, згідно розрахунку (т.1 а.с.6), який перевірено судом та визнано арифметично правильним.

Поряд з цим, правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити, за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (стаття 233 Господарського кодексу України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку поставки товару, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором. Така правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому безпідставне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися, як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Така правова позиція дотримана у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

При цьому, зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої такі санкції застосовується, довести належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень та те, що останні були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

При розгляді заявленого відповідачем клопотання про зменшення на 80% розміру нарахованих штрафних санкцій, судом враховано те, що: - поставка товару, придбаного за кошти субвенції з державного бюджету в значному розмірі 30 300 000,00грн, була невідкладно необхідною для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України; - станом на дату укладення між сторонами договору 26.05.2021, як в Україні, так і у світі вже діяли обмежувальні карантинні заходи з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19; - відповідач, вільно, діючи на власний ризик та усвідомлюючи цю загальновідому обставину, взяв на себе зобов`язання з поставки товару у визначений угодою строк в т. ч. погодився із передбаченою ним юридичною відповідальністю за прострочення взятих на себе обв`язків; - додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до договору відповідачу уже продовжувався строк поставки товару до 25.08.2021; - жодних доказів в підтвердження неможливості поставити товар у погоджений сторонами строк відповідачем суду не подано, як і не доведено наявності перешкод у відвантаженні товару заводом-виробником на територію України; - сама лише обставина пов"язана з тим, що ТОВ "Глобалмедгруп" є постачальником медичного товару для закладів охорони здоров"я з багаторічним досвідом роботи та своєчасно, в повному обсязі виконує державні контракти, а стягнення штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі стане непомірним тягарем для відповідача та може призвести до неналежного виконання зобов"язань за цими угодами - не може бути підставою для зменшення судом штрафних санкцій в розумінні статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України; - згідно з статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку; - заявлена до стягнення сума штрафних санкцій - 2 478 000,00 грн є співмірною з ціною договору - 30 300 000,00грн та відповідає наслідкам несвоєчасно виконаного зобов"язання з поставки товару - відсутність систем генераторів кисню в медичних закладах у період критичного рівня захворюваності, понесення останніми додаткових витрат на закупівлю цього медичного обладнання у третіх осіб, збільшення тривалості та вартості медикаментозного лікування і, як наслідок підвищення рівня смертності пацієнтів.

За таких обставин, недоведеність відповідачем поважності причин порушення строку виконання зобов`язання, винятковості даного випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення зобов"язання - є підставою для відмови в задоволенні клопотання вх№11607/22 від 29.08.2022.

Одночасно, заперечення відповідача про недопуск останнього до приміщень лікарень для установки систем генерації кисню через невідповідність приміщень державним будівельним, і як наслідок непідписання сторонами видаткових накладних у день поставки товару - судом відхиляються, як такі, що не підтверджені жодними документальними доказами.

Не заслуговують на увагу і аргументи відповідача про невідповідність умов договору (пункту 4.2.) абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1070 від 04.12.2019. Так, вказаним нормативно-правовим актом Уряду України урегульовано "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та установлено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі: - товарів, робіт і послуг за поточними видатками - на строк не більше трьох місяців (абз.2 п.1.постанови); - товарів, робіт і послуг за капітальними видатками та державними контрактами (договорами); періодичних видань - на строк не більше 12 місяців (абз.3 п.1.постанови).

Посилання у пункті 4.2. договору, при встановленні обов"язку покупця здійснити попередню оплату у розмірі 100% - на абз.2 п.1. постанови, в цьому випадку, за переконанням суду, не суперечить абз.3 п.1.постанови, не порушує права та обов"язки постачальника та жодним чином не впливає на термін виконання зобов"язання з поставки товару, встановлений договором. Більше того, 100% попередня оплата в розмірі 30 300 000,00грн перерахована позивачем 27.05.2021 - в день виставлення відповідачем рахунку на оплату.

Судом відхиляються і твердження відповідача про те, що прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави у цьому спорі, позаяк згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Така ж правова позиція дотримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

В цьому спірному випадку, за переконанням суду, прокурором належним чином обґрунтовано перед судом наявність правових підстав звернення до суду з цим позовом - необхідність захисту порушених інтересів держави у бюджетній сфері, що полягає у незабезпеченні відповідачем, у визначений договором строк, медичним обладнанням, особливо необхідним в умовах пандемії вірусу COVID-19, незважаючи на перерахування постачальнику субвенції з державного бюджету в розмірі 30 300 000,00грн, що призвело до збільшення тривалості та вартості медикаментозного лікування і, як наслідок підвищення рівня смертності пацієнтів та понесення закладами охорони здоров"я додаткових витрат на суму понад 10 000 000,00грн на закупівлю кисню у третіх осіб (інформація закладів охорони здоров"я, т.1 а.с.230-233); - доведено перед судом невжиття Департаментом охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації належних заходів спрямованих на повернення передоплати, розірвання договору, притягнення відповідача до юридичної відповідальності за невиконання договірних зобов"язань тощо (позивач обмежився лише направленням голові ОДА та Івано-Франківській обласній прокуратурі повідомлень від 26.08.2021, від 06.09.2021 про невиконання відповідачем умов договору); - повідомлено позивача про звернення до суду з цим позовом (лист №15-457ВИХ-22 від 15.06.2022, а.с.79), як того вимагають приписи частини 4 статті 23 Закон України "Про прокуратуру", а отже твердження відповідача про неналежне обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у цьому спорі - визнаються судом помилковими.

Слід сказати, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" про стягнення 2 478 000,00 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп", вул. Шепелєва, буд. 6, м. Київ, 03061 (ідентифікаційний код 39087100) на користь Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 02012875) 1 029 000,00 грн - пені, 1 449 000,00 грн - штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп", вул. Шепелєва, буд. 6,м. Київ, 03061 (ідентифікаційний код 39087100) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 03530483, ДКС України м. Київ, МФО 820172, IBAN UA 668201720343120001000003924, код 2800) 37 170,00грн - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 10.10.2022

Суддя С.Кобецька