Постанова

від 09.02.2023 по справі 909/442/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2023 р. Справа №909/442/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущака О.І.,

Желік М.Б.,

Секретар судового засідання:Багряк Ю.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" б/н від 31.10.2022 (вх.№01-05/2657/22 від 01.11.2022),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2022 (повний текст рішення складено 10.10.2022)

у справі № 909/442/22 (суддя Кобецька С.М.)

за позовом: Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп", м. Київ,

про стягнення 2 478 000,00 грн, з яких: 1 029 000,00 грн - пеня, 1 449 000,00 грн - штраф,

за участю представників сторін:

від прокуратура: Слиш Г.С.,

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2022 у справі № 909/442/22 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" на користь Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації 1 029 000,00 грн - пені, 1 449 000,00 грн штрафу та 37 170,00грн - судового збору.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази, дійшов до висновку, що причиною стягнення є незабезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" медичним обладнанням, у період критичного рівня захворюваності вірусом COVID-19, що призвело до збільшення смертності пацієнтів в період невиконання договірних зобов`язань та понесення закладами охорони здоров`я додаткових витрат на суму понад 10 000 000,00грн на закупівлю кисню у третіх осіб.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТзОВ «Глобалмедгруп», оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга(вх. №01-05/2657/22) надіслана на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду 31.10.2022 та надійшла на адресу суду 01.11.2022.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції було винесено з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що прострочення поставки товару жодним чином не вплинуло на діяльність закладу охорони здоров`я, а всі зазначені негативні наслідки є надуманими та не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач зазначає, що ним виконано зобов`язання за Договором в повному обсязі, прострочення не призвело до настання негативних наслідків, оскільки, в даному випадку штрафні санкції носять виключно компенсаційний характер, проте вони є неспіврозмірними, перетворюються на непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Також, апелянт вказує, що його не допускали до проведення монтажу та пуско-налагоджувальних робіт через неготовність приміщень закладів охорони здоров`я більше трьох місяців з дня здійснення поставки (понад 90 днів), чого, на думку відповідача, можна зробити висновок про те, що термін прострочення постави жодним чином не вплинув на діяльність лікувальних закладів та позивача, оскільки навіть якщо б поставку було здійснено у визначені Договором строки, неготовність приміщень все одно б унеможливила установку використання систем генерації кисню досить тривалий термін.

У клопотанні б/н від 29.11.2022 (вх. №01-04/6842/22 від 02.12.2022) про зменшення розміру штрафних санкцій ТзОВ "Глобалмедгруп" просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме зменшити розмір пені до 308 700,00 грн та штрафу до 434 700,00 грн з підстав викладених в апеляційній скарзі.

05.12.2022 від заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури надійшов відзив (вх. №01-04/6884/22) на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що укладенням між позивачем та відповідачем договору №7/COVID-19 від 26.05.2021 та порушенням відповідачем строку поставки товару (системи генерації кисню), визначеного додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до договору, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності обумовленої пунктом 7.2 договору у вигляді пені в розмірі 1 029 000,00грн, штрафу в сумі 1 449 000,00грн.

Позивач вважає, що в даному випадку, наявне грубе порушення законних інтересів держави у бюджетній сфері, що полягає у перерахуванні постачальнику субвенції з державного бюджету в розмірі 30 300 000,00грн та незабезпеченні останнім медичним обладнанням, у період критичного рівня захворюваності вірусом COVID-19, що призвело до збільшення смертності пацієнтів в період невиконання договірних зобов`язань та понесення закладами охорони здоров"я додаткових витрат на суму понад 10 000 000,00грн на закупівлю кисню у третіх осіб.

19.12.2022 від Івано-Франківської прокуратури надійшло заперечення №15-979ВИХ-22 від 14.12.2022 (вх. №01-04/7249/22) проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Прокуратура вважає, що заявлене клопотання є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зважаючи на те, що ТзОВ «Глобалмедгруп» не доведено наявність обставин, які можуть бути підставою для задоволення його клопотання.

Також прокуратура вказує, що вказані системи поставлено із затримкою, а обов`язок по здійсненню пуско-налагоджувальних робіт та навчанню персоналу відповідачем не виконано по даний час, заклади охорони здоров`я змушені були нести додаткові витрати на закупівлю кисню для лікування хворих та зазначає, що у період з 25.08.2021 по серпень 2022 року на вказані потреби було витрачено понад 10,8 млн. грн.

10.01.2023 в системі «Електронний суд» ТОВ «Глобалмедгруп» сформовано додаткові пояснення (вх.№01-04/150/23 від 10.01.2023). Відповідач вважає, що у даній справі наявні обґрунтовані підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки станом на 11.10.2021 року ТОВ «ГЛОБАЛМЕДГРУП» повністю виконало свої зобов`язання щодо поставки товару, а загальний термін прострочки на 38 днів не можна вважати значним та обґрунтованим для стягнення штрафних санкцій на суму 2 478 000,00 грн.

Відповідач зазначає, що прострочення строку поставки не призвело до настання негативних наслідків для позивача, зокрема збитків, тому що сторони дійшли взаємної згоди про продовження строку поставки і шляхом укладення Додаткової угоди № 3 та змінили строк поставки з 30.06.2021 року на 25.08.2021 року.

Також, апелянт вказує, що в умовах Договору не визначено строки, протягом яких ТОВ «ГЛОБАЛМЕДГРУП» має здійснити монтаж та пусконалагоджувальні роботи поставлених систем генерації кисню, а заявлена прокурором статистика захворюваності, смертності пацієнтів і витрати на додаткову кисневу терапію, на думку відповідача, не підтверджується жодним документом, виданим компетентним на це органом.

31.01.2023 від Івано-Франківської прокуратури надійшли додаткові пояснення вих. №15-102ВИХ-23 від 25.01.2023 (вх. №01-04/673/23). Прокуратура вважає, що клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставним. Прокуратура повністю підтримує правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та заперечені проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з підстав викладених у них.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Желік М.Б., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Львівської обласної прокуратури та призначено розгляд справи на 05.12.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкладено розгляд справи на 19.12.2022.

19.12.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Марка Р.І.

Ухвалою суду від 22.12.2022 розгляд справи призначено на 12.01.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2022, справу № 909/442/22 розподілено до розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Марка Р.Р., суддів Желіка М.Б., Матущака О.І.

Ухвалою суду від 12.01.2023 розгляд справи відкладено на 30.01.2023.

Ухвалою суду від 30.01.2023 розгляд справи відкладено на 09.02.2023.

У судовому засіданні 09.02.2023 прокуратура заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у відзиві на апеляційну скаргу та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач та відповідач уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Між Департаментом охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" (постачальник/відповідач) укладено договір №7/COVID-19 від 26.05.2021 з додатковими угодами від 28.05.2021, №2 від 01.06.2021, №3 від 30.06.2021. За умовами цього договору постачальник передає у власність покупця товар згідно коду ДК 021:2015:33190000-8 медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (НК 024:2019:36271- система медичного газу/вакуумного трубопроводу), а покупець оплачує вартість товару в асортименті та за ціною, яка зазначена у специфікації, що є невід"ємною частиною договору (пункт 1.1.,1.2. договору).

Товар, що становить предмет цього договору, закуповується з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, перелік яких затверджений постановою КМУ від 20.03.2020 №224 "Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від оподаткування податком на додану вартість" відповідно до Закону України від 17.03.2020 №530-ІХ, постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 №225 (пункт 1.7.договору).

Специфікацією - додатком №1 до договору визначено найменування товару - система генерації кисню GZ81.14, кількість 1 шт., сума без ПДВ 9 600 000,00 грн; система генерації кисню GZ81.12, кількість 3 шт., сума без ПДВ 20 700 000,00 грн, загальну вартість 30 300 000,00грн без ПДВ.

Специфікацією - додатком №2 до договору в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2021 погоджено місце поставки кисневого обладнання - КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради", КНП "Надвірнянська центральна районна лікарня Надвірнянської міської ради", КНП "Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради", КНП "Коломийська центральна районна лікарня Коломийської міської ради".

Пунктами 4.1.- 4.2. договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем за рахунок бюджетних асигнувань, затверджених його кошторисом згідно з вимогами Бюджетного кодексу України. Відповідно до абз.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від ціни договору на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті.

Строк поставки товару до 30 червня 2021 з моменту здійснення передоплати повної вартості товару. У разі невиконання даної вимоги, постачальник зобов`язаний повернути кошти покупцю протягом 3-х банківських днів (пункт 5.1. договору).

Згідно з пунктом 5.5. договору датою поставки товару є дата, коли товар був переданий у власність покупця в місці поставки, що підтверджується відповідними накладними (товарно-супровідними документами). Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця у місці поставки та підписання відповідних накладних (товарно-супровідних документів).

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого (неприйнятого) покупцем товару (пункт 7.2. договору).

Виконуючи умови договору, позивач, на підставі виставленого рахунку №141 від 27.05.2021 (т.1 а.с.38), платіжним дорученням №3 від 27.05.2021 (т.1. а.с.39), перерахував на рахунок відповідача 100% передоплату в розмірі 30 300 000,00 грн за системи генерації кисню.

Листом №2606/1 від 26.06.2021 (т.1 а.с.40) відповідач інформував позивача про затримку відвантаження товару заводом-виробником через масові спалахи вірусу COVID-19 та проблеми у ланцюгах міжнародних перевезень, одночасно просив продовжити термін поставки товару до 25.08.2021.

Позивачем надано згоду відповідачу на поставку товару в строк до 25.08.2021 шляхом укладення між сторонами додаткової угоди №3 від 30.06.2021 до договору №7/COVID-19 від 26.05.2021 (т.1 а.с.37).

Листом вих№09-18/1 від 18.09.2021 (т.1 а.с.42) відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду №4 про продовження строку дії договору до 31.12.2021. Оферта відповідача відхилена позивачем.

Вимогою від 26.08.2021 (т.1 а.с.46-47) Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської ОДА вказав ТОВ "Глобалмедгруп" на невиконання договірних зобов`язань, вимагав здійснити поставку товару.

Товарно-транспортними накладними серія ПЗО №474783 від 03.09.2021, серія ПЗО №474796 від 11.10.2021, серія ПЗО №474795 від 11.10.2021, серія ПЗО №474795 від 11.10.2021 (а.с.141-144) засвідчено передачу постачальником та прийняття покупцем товару - систем генерації кисню GZ81.14, GZ81.12, в кількості 4 шт., загальною вартістю 30 300 000,00грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогами від 24.09.2021, від 15.02.2022 (т.1 а.с.50-52, 55-58) про сплату штрафних санкцій за порушення строку поставки товару. Вимоги позивача відхилені відповідачем (т.1 а.с.59-60).

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір №7/COVID-19 від 26.05.2021 з додатковими угодами від 28.05.2021, №2 від 01.06.2021, №3 від 30.06.2021 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлені законом та вони не визнані судом недійсними.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Нормою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Подібна відповідальність постачальника у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару та штрафу у розмірі 7% вартості недопоставленого товару, за прострочення понад 30 календарних днів, погоджена сторонами у пункті 7.2. договору, що узгоджується з вище вказаною правовою нормою, позаяк Департамент охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації є органом державної влади, а виконання зобов`язання останнього, як покупця за договором №7/COVID-19 від 26.05.2021 фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Доказами, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.141-144) перед судом доведено поставку відповідачем позивачу товару 03.09.2021 та 11.10.2021, тобто не у строк до 25.08.2021, визначений додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до договору.

Тому колегія суддів вважає, що за порушення строків поставки товару прокурором правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 26.08.2021 по 02.09.2021 від суми невиконаного зобов`язання -30 300 000,00грн в розмірі 242 400,00грн; за період з 03.09.2021 по 10.10.2021 від суми невиконаного зобов`язання - 20 700 000,00грн в розмір 786 600,00грн в т. ч. 1 449 000,00грн - штрафу, згідно розрахунку (т.1 а.с.6), який перевірено судом першої інстанції та визнано арифметично правильним судом апеляційної інстанції.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити, за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

У клопотанні б/н від 29.11.2022 (вх. №01-04/6842/22 від 02.12.2022) ТзОВ "Глобалмедгруп" просить зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки прострочення строку поставки товарів за договором є винятковим випадком, пов`язаним з обставинами, які на думку відповідача, не залежали від його волі та прострочення не призвело до настання негативних наслідків для позивача.

Щодо поданого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому безпідставне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що в свою чергу, може розцінюватися, як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. А зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується із обов`язком сторони, до якої такі санкції застосовується, а саме довести належними та допустимими доказами в те, що вона не бажала вчинення таких порушень та те, що останні були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

Також, судом враховано те, що поставка товару, придбаного за кошти субвенції з державного бюджету в значному розмірі 30 300 000,00 грн, була невідкладно необхідною для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України. Станом на дату укладення між сторонами договору 26.05.2021, як в Україні, так і у світі вже діяли обмежувальні карантинні заходи з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19. Відповідач, вільно, діючи на власний ризик та усвідомлюючи цю загальновідому обставину, взяв на себе зобов`язання з поставки товару у визначений угодою строк та погодився із передбаченою ним юридичною відповідальністю за прострочення взятих на себе обов`язків.

Додатковою угодою №3 від 30.06.2021 до договору сторонами уже продовжувався строк поставки товару до 25.08.2021, але жодних доказів в підтвердження неможливості поставити товар у погоджений сторонами строк відповідачем суду не подано, як і не доведено наявності перешкод у відвантаженні товару заводом-виробником на територію України, а сама лише обставина пов`язана з тим, що ТОВ "Глобалмедгруп" є постачальником медичного товару для закладів охорони здоров`я з багаторічним досвідом роботи та своєчасно, в повному обсязі виконує державні контракти, а стягнення штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі стане непомірним тягарем для відповідача та може призвести до неналежного виконання зобов`язань за цими угодами не може бути підставою для зменшення судом штрафних санкцій.

Згідно з статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Заявлена позивачем сума штрафних санкцій - 2 478 000,00 грн є співмірною з ціною договору - 30 300 000,00 грн, оскільки відсутність систем генераторів кисню в медичних закладах у період критичного рівня захворюваності та понесення останніми додаткових витрат на закупівлю цього медичного обладнання у третіх осіб, збільшення тривалості та вартості медикаментозного лікування і підвищення рівня смертності пацієнтів є наслідком несвоєчасно виконаного відповідачем зобов`язання з поставки товару.

За таких обставин, недоведеність відповідачем поважності причин порушення строку виконання зобов`язання, винятковості даного випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання - є підставою для відмови в задоволенні клопотання б/н від 29.11.2022 (вх. №01-04/6842/22 від 02.12.2022).

Також, колегією суддів відхиляються твердження відповідача про недопуск його до приміщень лікарень для установки систем генерації кисню через невідповідність приміщень державним будівельним, і як наслідок не підписання сторонами видаткових накладних у день поставки товару, як такі, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційних скарг. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В силу положень ст. 129, 130 ГПК України судовий збір покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмедгруп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2022 у справі № 909/442/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2023.

Головуючий суддяМарко Р.І.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяМатущак О.І.