Ухвала

від 10.10.2022 по справі 560/10428/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/10428/22

УХВАЛА

іменем України

10 жовтня 2022 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Фелонюк Д.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, в якому просить:

- визнати невиконання ФДМ України пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року №1948-р., яким затверджено "Умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", установити контроль за виконанням покупцем пакета акцій ВАТ "Укртелеком" умов договору його купівлі-продажу відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна"; зокрема в соціальній діяльності п. З). статті 3. з) щорічне підвищення розміру заробітної плати кожного працівника не менш як на індекс інфляції за відповідний попередній рік;

- зобов`язати ФДМ України компенсувати позивачу недонараховану частину заробітної плати за 2011-2016 роки в сумі 45137,4 грн. з урахуванням компенсації за недоплачену зарплату за 2011-2016 роки по травень 2021 року, всього 88875,36 грн.;

- зобов`язати ФДМ України компенсувати позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 4994,00 грн. по справі №560/10040/21. В сумі 93869,36 грн;

- зобов`язати перерахувати кошти на поточний рахунок, який відкрито у ТВБВ №10022/033 ОПЧ, Хмельницьке обласне управління.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначені статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ згідно з пунктами 1, 2 вказаної статті належать спори: фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Водночас, помилковим є застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на наведені положення не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та юридичною чи фізичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Разом з цим, до цієї категорії не належать трудові спори. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача виплатити йому частину заробітної плати за період з 2011 року по травень 2021 року в період роботи на посадах начальника 1 відділу Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком", провідного інженера із спецроботи в Хмельницькій філії ПАТ "Укртелеком", старшого спеціаліста служби ЦЗМП Львівської філії ПАТ "Укртелеком".

Суд зазначає, що зазначені посади не є проходженням публічної служби в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а однієї тієї обставини, що стороною у цих спірних правовідносинах позивач визначає Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях, недостатньо для розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.

У цьому випадку відповідач не є суб`єктом владних повноважень по відношенню до позивача.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом з метою відновлення його права на заробітну плату внаслідок порушення, на його думку, відповідачем законодавства у зв`язку з невиконання пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 №1948-р, на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним (трудовим) і цивільним процесуальним законодавством.

З огляду на наведене та враховуючи зміст спірних правовідносин, цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На виконання вимог частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачу, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ФДМ України компенсувати позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 4994,00 грн. по справі №560/10040/21. В сумі 93869,36 грн, суд зазначає, що процесуальним законодавством не передбачено розгляд наявності підстав для повернення або компенсації судового збору, сплаченого в межах іншої справи.

Наведене свідчить про відсутність підстав для розгляду в порядку адміністративного судочинства вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати кошти на поточний рахунок, зазначений позивачем.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що провадження у справі не належить відкриттю.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяД.Л. Фелонюк