Ухвала

від 20.03.2023 по справі 560/10428/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

20 березня 2023 року

м. Київ

справа №560/10428/22

адміністративне провадження № К/990/7493/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року

у справі № 560/10428/22

за позовом ОСОБА_1

до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, у відкритті провадження в адміністративній справі №560/10428/22 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях (далі - ФДМ України, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач 27 лютого 2023 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, в якому просив:

- визнати невиконання ФДМ України пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року №1948-року, яким затверджено "Умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", установити контроль за виконанням покупцем пакета акцій ВАТ "Укртелеком" умов договору його купівлі-продажу відповідно до вимог статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна"; зокрема в соціальній діяльності (щорічне підвищення розміру заробітної плати кожного працівника не менш як на індекс інфляції за відповідний попередній рік);

- зобов`язати ФДМ України компенсувати позивачу недонараховану частину заробітної плати за 2011-2016 роки в сумі 45137,4 грн. з урахуванням компенсації за недоплачену зарплату за 2011-2016 роки по травень 2021 року, всього 88875,36 грн.;

- зобов`язати ФДМ України компенсувати позивачу сплачений ним судовий збір в сумі 4994,00 грн. по справі №560/10040/21. В сумі 93869,36 грн;

- зобов`язати перерахувати кошти на поточний рахунок, який відкрито у ТВБВ №10022/033 ОПЧ, Хмельницьке обласне управління.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, у відкритті провадження в адміністративній справі а позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що цей спір не є публічно-правовим і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини другої вказаної вище статті передбачено, що у випадку оскарження ухвали, суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи положення пункту 1 частини першої статті 19, пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, виходив з того, що у даній справі, позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача виплатити йому частину заробітної плати за період з 2011 року по травень 2021 року в період роботи на посадах начальника 1 відділу Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком", провідного інженера із спецроботи в Хмельницькій філії ПАТ "Укртелеком", старшого спеціаліста служби ЦЗМП Львівської філії ПАТ "Укртелеком".

Окрім того, суди попередніх інстанцій також вказали, що у даному спорі відповідач - Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях не є суб`єктом владних повноважень по відношенню до позивача, тобто не здійснює публічно-владні управлінські функції відносно позивача.

На підставі цього суди також наголосили, що позивач звернувся до суду з позовом з метою відновлення його права на заробітну плату внаслідок порушення, на його думку, відповідачем законодавства у зв`язку з невиконання пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 року № 1948-р, на захист якого спрямовані засоби та норми, визначені саме цивільним (трудовим) і цивільним процесуальним законодавством.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, також вказав, що відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

З огляду на наведене та враховуючи зміст спірних правовідносин, суди дійшли висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а є виключно трудовим спором і повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, оскаржувані судові рішення є слушними, вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі, зокрема положеннях, пункту 1 частини першої статті 19, пункту 1 частини першої статті 170 КАС України. Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначені в касаційній скарзі міркування та судження не применшують правильності висновків судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Аналогічний підхід щодо застосування положень, зокрема пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, застосований Верховним Судом в ухвалах від 21 жовтня 2020 року у справі № 520/7729/2020, від 11 травня 2021 року у справі № 400/5434/20, від 05 липня 2021 року у справі № 580/432/21, від 21 жовтня 2021 року у справі № 540/2303/21, від 16 лютого 2022 року у справі № 420/13689/21, від 18 квітня 2022 року у справі № 640/20443/21 та від 27 липня 2022 року у справі №640/26853/21.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі № 560/10428/22 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін