Рішення

від 27.09.2022 по справі 917/140/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2022 Справа № 917/140/22 м.Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенча", вул.Героїв України, 8, с.Сенча, Лохвицький район, Полтавська область,37254

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039

ІІІ особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧБГ" (с.Піски, Лохвицький район, Полтавська область,37264, код ЄДРПОУ 32517276)

про визнання недійсним наказу, визнання недійсним результатів земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації, скасування рішення

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенча" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просить суд

1. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про проведення земельних торгів у формі аукціону"

2. Визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 18,20га, яка знаходиться на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5322686600:00:007:0478, нормативно-грошова оцінка якої становить 562885,87грн., лот №1, проведені 05.2.2017, щодо переможця земельних торгів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроєдність".

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 05.12.2017 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроєдність" загальною площею 18,20га, в тому числі ріллі 18,20, кадастровий номер 5322686600:00:007:0478, яка знаходиться на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області за межами населеного пункту.

4. Скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 5322686600:00:007:0478 земельної ділянки площею 18,20 га у Державному земельному кадастрі України, яка розташована на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

5. Скасувати Рішення державного реєстратора Білашенко Вікторії Вікторівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 38754171 від 15.12.2017 року о 12:55:58

В обгрунтування позову, позивач зазначає, що прийнятий ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наказ від 25.10.2017р. № 588 «Про проведення земельних торгів у формі аукціону», згідно якого вирішено продати право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Сенчанської (сільської ради (за межами населеного пункту) Лохвицького району Полтавської області, за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 18,20 га ріллі, кадастровий номер 5322686600:00:007:0478, нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2017- 562 885 грн. 87 коп. є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка площею 18,20га перебуває у колективній власності ТОВ «Сенча», яке є правонаступником КСП «Росія» на праві Державного акту на право колективної власності серії ПЛ № 0006 від 30.10.1995 року є сформованою, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоєно кадастровий номер 5322686600:00:007:0478.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.03.2022 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроєдність" (с.Вирішальне, Лохвицький район, Полтавська область,37264, код ЄДРПОУ 39532196)

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів на підтвердження обставин, щодо необґрунтованості та неправомірності позовних вимог не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.03.2022 суд замінив ІІІ особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроєдність" (код ЄДРПОУ 39532196) його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧБГ" (код ЄДРПОУ 39532196).

07.07.2022 за вхід. №4462 від ІІІ особи надійшли пояснення щодо позову. Третя особа просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Третя особа зазначає про відсутність доказів щодо того, що позивач є правонаступником КСП «Росія».

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.07.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2022.

16.08.2022 за вхід. №5571 від ІІІ особи надійшли письмові пояснення щодо позову. Пояснення залучено судом до матеріалів справи.

26.09.2022 за вхід. №6891 від ІІІ особи надійшла заява про залучення письмових доказів.

Суд зазначає про можливість сторін під час з`ясування обставин та дослідження доказів давати свої пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду в порядку п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням зазначеного та з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд враховує при вирішенні спору надані пояснення під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив, що:

ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на підставі наказу від 25.10.2017 року №588 « Про проведення земельних торгів у формі аукціону» та протоколу № 1 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 05.12.2017 року передано в строкове платне користування ТОВ «Агроєдність» земельну ділянку площею 18,2 га для ведення товарного сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5322686600:00:007:0478, яка розташована на території Сенчанської сільської ради, Лохвицького району Полтавської області.

15.12.2017 між ТОВ «Агроєдність» (Орендар) та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (Орендодавець) укладено Договір оренди землі. Відповідно п.1 Договору Орендодавець згідно наказу від 25.10.2017 року №588 « Про проведення земельних торгів у формі аукціону» та протоколу № 1 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 05.12.2017 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5322686600:00:007:0478, яка розташована за межами населених пунктів на території Сенчанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

З матеріалів справи вбачається, що 30.10.1995 Сенчанською сільською радою народних депутатів Лохвицького району Полтавської області колгоспу "Росія" видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ 006 від 30.10.1995 р., яким засвідчено передання колгоспу "Росія" у колективну власність 4178,7 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до рішення 7 сесії Сенчанської сільської ради народних депутатів від 22.10.1995. Додатком 1 до Акту є Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, про що зазначено в Акті. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1.

Позивач зазначає, що ТОВ «Сенча» було створено на підставі рішення загальних зборів членів (уповноважених членів) КСП Росія» у процесі реформування останнього шляхом реорганізації (перетворення) у товариство з обмеженою відповідальністю, зареєстровано 13.03.2000 року Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області. На підставі рішення загальних зборів членів (Протокол №2 від 19.02.2000р.) ТОВ «Сенча» ідентифікаційний номер -30879687) є правонаступником КСП «Росія»

На підтвердження зазначеного позивачем надано копію витягу з протоколу №2 загальних звітно-виборних зборів колгоспників колгоспу "Росія" від 11.02.1995, зі змісту якого вбачається прийняття загальними зборами членів колгоспу «Росія» (всього членів 332, присутніх на зборах 475) рішення, про реорганізацію колгосп "Росія" в колективне сільськогосподарське підприємство "Росія", яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами і обов"язками; копію витягу з протоколу №2 зборів уповноважених членів КСП "Росія" від 19.02.2000, зі змісту якого вбачається прийняття уповноваженими членів колгоспу «Росія» (всього членів 250, присутніх на зборах 237) рішення про припинення дії правління КСП "Росія" та створення товариства з обмеженою відповідальністю "Сенча", що буде правонаступником КСП; надано копію статуту ТОВ "Сенча" у відповідності до Закону України Про підприємництво", Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про режим іноземного інвестування" (із змінами та доповненнями); надано копію статуту ТОВ "Сенча" (нова редакція)

Позивач вважає себе власником земельної ділянки, яка згідно з Державним актом на право колективної власності на землю Серії ПЛ 006 від 30.10.1995, передана колгоспу "Росія" у колективну власність в розмірі 4178,8га. землі в межах згідно з планом для виробництва сільськогосподарської продукції, наголошуючи на порушенні відповідачем його прав на земельну ділянку, що є предметом спору.

Позивач зазначає, що на даний час право Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенча" на землю, яке належало попередньому власнику КСП «Росія» відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю Серії ПЛ 006 від 30.10.1995, не припинено, цільове призначення землі не змінено.

Третя особа заперечуючи проти позову вказує, що вимоги позивача є безпідставним в зв`язку з тим, що позивачем належним чином не доведено правонаступництво товариством з обмеженою відповідальністю "Сенча" (код ЄДРПОУ 30879687) з КСП «Росія» (код ЄДРПОУ 03773501). Так, третя особа зазначає, що під час реєстрації ТОВ "Сенча" йому було присвоєно новий ідентифікаційний код, а не залишено код КСП "Росія", а відповідно до п.6 Положення про ЄДР (в редакції, чинній на момент реєстрації підприємства позивача) ідентифікаційний код зберігається за суб"єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Позивачем не надано Статут КСП "Росія", а тому не можливо встановити, який орган був вищим органом управління КСП "Росія": загальні збори членів КСП чи збори уповноважених членів КСП, не надано передаточного балансу щодо передачі майна КСП "Росія" ТОВ "Сенча", не надано доказів припинення КСП "Росія". Також, третя особа зазначає, що незрозуміло, на яких підставах 9 осіб - засновників ТОВ "Сенча" стали правонаступниками КСП "Росія", тобто всіх прав і обов"язків КСП "Росія", в тому числі прав на все майно і на всі землі, передані в колективну власність КСП "Росія". Крім того, позивач не пояснив, яким чином у КСП "Росія" могла залишитися спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка не підлягала розпаюванню та не була розпайована. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та Указу Президента України від 3 грудня 1999 року №1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем (відповідачами) прав особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було наявним та обґрунтованим.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

Відповідно до статті 3 Земельного Кодексу України (в редакції станом на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю ПЛ № 008 від 30.11.1995року) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну.

Статтею 5 Земельного кодексу України (в редакції станом на той час) було врегульовано, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Статтею 60 Земельного кодексу України (в редакції станом на той час) передбачалося, що колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Сільськогосподарським кооперативам, що створюються на базі сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств) і виходять з них, за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, передаються у колективну власність земельні ділянки із раніше оброблюваних ними земель. Площа земельних ділянок, які передаються, визначається виходячи з розміру середньої земельної частки, обчисленої у порядку, передбаченому статтею 6 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статей 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції на час видачі державного акту) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», таке підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (стаття 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське товариство»).

Згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» № 720/95 від 8 серпня 1995 року визначено, що сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, підлягають паюванню.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Виходячи з наведеного, не підлягали паюванню лише земельні ділянки колективної власності під господарськими будівлями та спорудами.

Відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" запроваджено -

а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом:

забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування);

запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах;

забезпечення встановлення сторонами договору оренди земельної частки (паю) розміру плати за її оренду на рівні не менше одного відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості орендованої земельної частки (паю);

збереження, по можливості, цілісності господарського використання приватними формуваннями землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств на основі оренди земельних часток (паїв) і майнових паїв у групи власників цих часток, паїв.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», яким визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, тощо.

За положеннями частини 2 статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Законодавство не містить припису про автоматичний перехід права колективної власності на земельні ділянки, що передавалися колективним сільськогосподарським підприємствам (після їх припинення), до інших осіб, в т.ч. правонаступників (у разі їх наявності).

Діючим на теперішній час законодавством України, зокрема, Земельним кодексом України не передбачено такої форми власності на землю як колективна. Згідно з частиною 3 статті 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Крім того, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності, пунктом 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено, що з дня набрання його чинності землі державної і комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення даного Закону у державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу (земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій).

Відповідно до положень статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За статтями 2, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, тощо.

Відповідно до п. 1 Статуту колгоспу «Росія», зареєстрованого Лохвицької районною Радою народних депутатів 15.03.1980 за №59, є переважною формою виробничого сільськогосподарського кооперативу селян, які добровільно об"єдналися для ведення сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Витягу з протоколу загальних звітно-виборних зборів колгоспників колгоспу "Росія" від 11.02.1995 (Всього уповноважених членів к-пу 332 чол. На зборах присутні - 475 чол). вирішено у зв"язку з прийняттям Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та керуючись постановою Верховної Ради України від 14.02.199 року "Про введення в дію Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" реорганізувати колгосп "Росія" в колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами та обов"язками.

Відповідно до Витягу з протоколу зборів уповноважених членів КСП "Росія" від 19.02.2000 №2 (всього уповноважених членів КСП - 250 чол. Присутніх на зборах членів КСП - 237 чол). вирішено припинити дію КСП, його голови і Статуту КСП, створити товариство з обмеженою відповідальність "Сенча", що буде правонаступником КСП.

Відповідно до п.1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальність "Сенча" створено на підставі Законів України "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про режим іноземного інвестування", здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, цим Статутом та Установчим Договором.

Відповідно до змін та доповнень до Статуту ТОВ "Сенча", затверджених Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області 20.04.2000 за №157 до Статуту ТОВ "Сенча" доповнено розділ 1 Статуту п.1.5 в такій редакції - товариство з обмеженою відповідальністю "Сенча" являється правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" та підписано 9 учасниками.

Пунктом 5.5 Статуту ТОВ "Сенча" передбачено створення Статутного фонду в розмірі 7400 гривень та підписаний учасниками - фізичними особами в кількості 9 осіб. Відповідно до Витягу з протоколу зборів уповноважених членів КСП "Росія" від 19.02.2000 №2 уповноважених членів КСП "Росія" зазначено у кількості 250 чоловік

Так, з наданих доказів, не вбачається на яких підставах саме тільки 9 осіб - засновників ТОВ "Сенча" стали правонаступниками КСП "Росія", так як все майно, в тому числі і право на земельні частки (паї) КСП "Росія" належали всім членам КСП "Росія"

Відповідно до даних ЄДР ТОВ "Сенча" є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 30879687, яка була створена на підставі рішення зборів учасників підприємства у формі товариство з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до Статуту ТОВ "Сенча" (код ЄДРПОУ 30879687) останнє створене 19 лютого 2000 року на підставі рішення загальних зборів членів (уповноважених членів) КСП "Росія" у процесі реформування останнього шляхом реорганізації (перетворення) у товариство з обмеженою відповідальність "Сенча", яке зареєстровано 13.03.2000 року Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області. На підставі рішення загальних зборів членів (Протокол №2 від 19 лютого 2022 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенча" (код ЄДРПОУ 30879687) є правонаступником КСП "Росія".

За змістом Статуту, учасником Товариства з обмеженою відповідальність "Сенча" є фізична особа ОСОБА_1

Так, під час реєстрації ТОВ "Сенча" йому було присвоєно ідентифікаційний код 30879687.

Відповідно до п.6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 №118 (у новій редакції постановою КМУ від 22.06.2005 №499) в редакції, чинній на момент реєстрації підприємства позивача, - ідентифікаційний код зберігається за суб"єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Так, ідентифікаційний код колективного сільськогосподарського підприємства "Росія" - 03773501, а ідентифікаційний код присвоєний ТОВ "Сенча" - 30879687.

Слід зазначити, що згідно довідки Головного управління статистики у Полтавській області, станом на 19 серпня 2022 року колективне сільськогосподарське підприємство "Росія" - 03773501 значиться в ЄДРПОУ, місцезнаходження с.Сенча, Лохвицький район, Полтавської області.

Відповідно до ст.31 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприємство", зокрема, у разі поділу до новостворених підприємств переходять права і обов"язки реорганізованого підприємства за розподільчим актом у відповідних частках.

Позивачем не надано доказів прийняття вищим органом управління КСП "Росія" рішення про реорганізацію КСП "Росія" шляхом перетворення в ТОВ "Сенча" або припинення КСП "Росія" шляхом приєднання до ТОВ "Сенча", здійснення процедури передачі майна КСП "Росія" ТОВ "Сенча" за передаточним актом (балансом) та припинення КСП "Росія".

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами, що він є правонаступником КСП "Росія", доказів щодо того, що земельна ділянка кадастровий номер 5322686600:00:007:0478 загальною площею 18,20га перебуває в колективній власності ТОВ "Сенча" на підставі державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ №006 від 30.10.1995 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що правова позиція позивача не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.10.2022

Суддя Кльопов І.Г.