Рішення

від 11.10.2022 по справі 420/22361/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22361/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Малиновський районний суд м. Одеси про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Меликова Руслана Гюндуз Огли від 25.10.2021 року ВП №67068728 про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Меликова Руслана Гюндуз Огли про арешт майна боржника від 01.11.2021 року ВП №67068728;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Меликова Руслана Гюндуз Огли про розшук майна боржника від 01.11.2021 року ВП №67068728;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Меликова Руслана Гюндуз Огли від 02.11.2021 року ВП №67068728 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

При цьому постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №67068728 була прийнята на підставі виконавчого документу, строк пред`явлення до виконання якого сплинув. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем не було надіслано йому копій оскаржуваних постанов.

Ухвалою суду від 22.12.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в порядку, визначеному ст. 262 ч. 5 КАС України, з урахуванням особливостей розгляду справи, передбачених ст. 287 КАС України.

Ухвалою від 23.12.2021 року у справі №420/22361/21 судом було витребувано у Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №67068728

23.02.2022 року на адресу суду від Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що оскаржувані постанови є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Ухвалами суду 23.12.2021 року та 30.03.2022 року провадження у справі №420/22361/22 були зупинено до виконання доручення суду та поновлено відповідно 30.03.2022 року та 05.10.2022 року.

Також ухвалою суду від 05.10.2022 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Малиновський районний суд м. Одеси.

Судом у справі встановлено наступне.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 19.11.2020 року по справі №521/12382/20 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме 166 800 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот) гривень, з конфіскацією на користь держави товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил №0439/50000/20 від 27.03.2020 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року по справі №521/12382/20 постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2020 року залишено без змін. Зазначено, що постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Як вбачається з листа Малиновського районного суду від 27.09.2022 року, надісланого на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року, постанова від 19.11.2020 року по справі №521/12382/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме 166 800 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот) гривень, з конфіскацією на користь держави товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил №0439/50000/20 від 27.03.2020 року, була направлена простою поштовою кореспонденцією до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) супровідним листом від 16.04.2021 року. На підтвердження зазначених обставин до суду надано копію поштового реєстру від 16.04.2021 року.

Вказану заяву та постанову Першим Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було зареєстровано за №ВП67068728 та передано до виконання державному виконавцю 07.10.2021 року.

25.10.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Меликовим Р.Г. на підставі постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 19.11.2020 року по справі №521/12382/20 була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП №67068728).

Також в межах виконавчого провадження ВП №67068728 були винесенні наступні постанови: від 25.10.2021 року постанова про арешт коштів боржника, від 01.11.2021 року постанова про арешт майна боржника, від 01.11.2021 року про розшук майна боржника, від 02.11.2021 року постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Водночас позивач не погоджується із постановою відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП №67068728 та (як наслідок) винесення в межах цього провадження інших постанов, та вважає їх протиправними, оскільки стягувачем було пропущено строк пред`явлення до виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 19.11.2020 року по справі №521/12382/20.

Також судом встановлено, що 31.12.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанови про припинення розшуку майна боржника, яке оголошене на підставі постанови від 01.11.2021 року про розшук майна боржника.

31.12.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

10.01.2022 року відповідачем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов, відзив та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон України №1404-VIII) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Разом з тим, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України №1404-VIII).

Великою Палатою Верхового Суду у постанові від 06 лютого 2019 року по справі №757/62025/17-ц було сформовано правовий висновок, що дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до частин першої, другої статті 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Разом з тим статтею 12 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частинами четвертою, п`ятою статті 12 Закону №1404-VІІІ передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Згідно п.2 ч.4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, датою набрання законної сили постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 19.11.2020 року по справі №521/12382/20 є 05.02.2021 року. Тобто строк пред`явлення виконавчого документу до виконання закінчився 05.05.2021 року.

Як вбачається з листа Малиновського районного суду від 27.09.2022 року, надісланого на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 року, постанова від 19.11.2020 року по справі №521/12382/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, а саме 166 800 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот) гривень, з конфіскацією на користь держави товару, вилученого за протоколом про порушення митних правил №0439/50000/20 від 27.03.2020 року була направлена простою поштовою кореспонденцією до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) супровідним листом від 16.04.2021 року. На підтвердження зазначених обставин до суду надано копію поштового реєстру від 16.04.2021 року.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що стягувачем не було пропущено строк пред`явлення до виконання постанови 19.11.2020 року по справі №521/12382/20.

Водночас прийняття державним виконавцем такого виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження з порушенням строків, встановлених нормами чинного законодавства, свідчить виключно про неналежне здійснення своїх посадових обов`язків службовою особою виконавчої служби, та не впливає на право стягувача на стягнення суми штрафів у випадку своєчасного направлення такого виконавчого документу на виконання.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2021 року №67068728 є законною, оскільки стягувачем не було порушено строку пред`явлення її до виконання, а тому такою, що не підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що дії державного виконавця щодо несвоєчасного відкриття виконавчого провадження ВП№67068728 не є предметом даної адміністративної справи.

Щодо постанов державного виконавця про арешт майна боржника від 01.11.2021 року ВП №67068728 та про розшук майна боржника від 01.11.2021 ВП №67068728, суд зауважує наступне.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону №1404-VIII, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

В силу статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Верховним Судом у постанові від 10.04.2018 року у справі №904/9386/14, зазначено що частинами 1, 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. В той же час, з системного аналізу положень, статей 26, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що арешт майна боржника є одним із заходів виконавчого провадження з метою примусового виконання рішення суду для задоволення законних вимог інтересів стягувача. При цьому, за змістом статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти, а черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Аналізуючи матеріали справи, а саме винесені відповідачем 01.11.2021 року постанови про арешт майна боржника та про розшук майна боржника ВП №67068728, суд дійшов висновку, що відповідач не порушив встановлений статтею 48 Закону порядок звернення стягнення на майно, оскільки, забезпечуючи реальне виконання виконавчого документу, визначив такий порядок - одночасне накладення арешту як на кошти боржника, так і інше майно боржника, зокрема транспортний засіб та оголосив його в розшук. При цьому суд акцентує увагу позивача, що накладення арешту та розшук майна не є тотожнім поняттю «звернення стягнення на майно».

Також не залишилась поза увагою суду й та обставина, що відповідачем після відкриття виконавчого провадження 25.10.2021 року вживались заходи щодо з`ясування наявності у боржника рахунків у банках та наявності коштів на рахунках.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє доводи позивача з приводу порушення відповідачем черговості звернення стягнення на майно боржника.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Меликова Руслана Гюндуз Огли від 02.11.2021 року ВП №67068728 про опис та арешт майна (коштів) боржника, суд зауважує наступне.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону №1404-VIII, про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1)якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Норми частини 7 статті 56 Закону №1404-VIII визначають, що вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція №512/5).

Пунктом 10 розділу VIII Інструкції №512/5 передбачено, що після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанову про арешт майна боржника ВП№67068728, якою накладено арешт на транспортний засіб марки IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

02.11.2021 року постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП №67068728 було описано та накладено арешт на транспортний засіб: IVECO 35С12, білого кольору, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

При цьому зазначена постанова не містить ані відомостей щодо відповідального зберігача транспортного засобу, ані відомостей щодо осіб, які були присутні при описі транспортного засобі, ані відомостей щодо обмеження права позивача користуватися майном, а саме його виду, обсягів і строків обмеження; ані підпису самого державного виконавця.

За таких умов суд доходить висновку, що така постанова, є протиправною, винесеною не у спосіб, передбачений чином законодавством

Водночас при вирішенні справи суд враховує, що 31.12.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанови про припинення розшуку майна боржника, яке оголошене на підставі постанови від 01.11.2021 року про розшук майна боржника. 31.12.2021 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). 10.01.2022 року відповідачем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обрати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).

Варто наголосити, що саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Завдання адміністративної юстиції ефективний судовий захист від порушень у публічно-правових відносинах.

З наведеного випливає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Тобто, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням -визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Також суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Крім того суд зазначає, що у Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень і важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали, у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З огляду на зазначене, враховуючи, що виконавче провадження ВП №67068728 є вже закінченим, скасування постанови від 02.11.2021 року ВП №67068728 про опис та арешт майна (коштів) не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, а тому достатнім захистом прав та інтересів позивача є лише визнання такої постанови протиправною.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі ЗУ №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 року №1082-IX, з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2 270,00 гривень.

З огляду на вищезазначене, позивачем за подання даного адміністративного позову необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3632,00 грн.

Водночас позивачем до позовної заяви була додана квитанція від 15.11.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у сумі 4700,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у розмірі 908,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у справі №420/22361/21 було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 1068,00 грн., суд доходить висновку про необхідність повернення ОСОБА_1 зазначеної суми надміру сплаченого судового збору відповідно до квитанції від 15.11.2021 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 72, 73, 77, 90, 241-246, 255, 257-262, 268-269, 272, 287, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Малиновський районний суд м. Одеси про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправною постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.11.2021 року ВП №67068728 про опис та арешт майна (коштів).

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1068,00 грн. відповідно до квитанції від 15.11.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч. 6, 293, 295 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Білостоцький