Рішення

від 11.10.2022 по справі 520/5547/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 жовтня 2022 р. справа № 520/5547/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2021 №24432-2414-2030 Форма «Ф» Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період з 01.07.2020 в сумі 254590,87 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2021 №906690-2414-2030 Форма «Ф» Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2021 рік в сумі 509181,73 грн..

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 року відкрито спрощене провадження у вказаний адміністративній справі. У вказаній ухвалі зазначено, що відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, справа належить до справ незначної складності, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.11.2021 позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 09.11.2021 №24432-2414-2030 та від 09.11.2021 №906690-2414-2030, які прийнято Головним управлінням ДПС у Харківській області, як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України, якими згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб (18010700) за податковий період з 01.07.2020 та за податковий період 2021 рік. Вважаючи вказані ППР протиправними, 22.11.2021 позивач подав скаргу в адміністративному порядку до Державної податкової служби України з вимогою скасувати ППР. Рішенням про результати розгляду скарги №К-99-00-06-01-04-09 від 03.02.2022, яке отримано позивачем 08.02.2022, скаргу позивача залишено без задоволення. З урахуванням приписів п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Позивачу як фізичній особі-підприємцю, належить на праві власності земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0.5975 га. кадастровий номер 6310137900:09:003:05:01, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення вказаної земельної ділянки - експлуатація та обслуговування приміщень швацького виробництва, складів та прохідної. На вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, а саме: нежитлова будівля (виробничий цех) Літ «А-2» загальною площею 1132.8 кв.м. та нежитлова будівля (прохідна) Літ «Б-1» загальною площею 82.0 кв.м. які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення приміщень визначено відповідно до технічних паспортів, зокрема, швейний цех, закрійний цех, склад готової продукції тощо. Позивач вказав, що вказані нежитлові будівлі використовується позивачем за функціональним призначенням, а саме з метою провадження господарської діяльності з виробництва одягу, відповідно до обраних КВЕД. Таким чином, з урахуванням того, що позивач є платником єдиного податку і використовує нежитлові приміщення для провадження господарської діяльності, визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку на земельну ділянку згідно оскаржуваних ППР, яка знаходиться під таким приміщенням, є протиправним та не узгоджується з п. 297.1 ст. 297 ПК України.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Представник відповідача вказав, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,5975 га, цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування приміщень швацького виробництва, складу та прохідної, кадастровим номером 6310137900:09:003:0501, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані відомості відповідають відомостям, зазначеним у Державному акті на право власності на земельну ділянку, що надано Позивачем. На підставі вищезазначеного сформовано податкові повідомлення - рішення від 09.11.2021 № 24432-2414-2030 на суму 254590,87 грн. та № 90690-2414-2030 на суму 509181,73 грн. У період до 01.07.2020 фізичні особи - підприємці, що перебували на спрощеній системі оподаткування не були платниками земельного податку лише за земельні ділянки, які використовуються ними для провадження підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. Разом з тим, Законом України від 16 січня 2020 року N 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни, зокрема, до п.п.4 п.297.1 ст.297 ПК України, згідно з якими з 01 липня поточного року платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку). Отже, платники єдиного податку першої - третьої груп, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, з 01.07.2020 є платниками земельного податку у разі здійснення ними діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку), у тому числі якщо надання в оренду нерухомого майна є одним із видів діяльності або основним. Згідно з реєстраційними даними, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем - платником єдиного податку та має зареєстровані види діяльності, зокрема, надання в оренду й експлуатацiю власного чи орендованого нерухомого майна. Крім того, ОСОБА_1 надано до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2020 - 2021 роки, де у графі 09 «Види підприємницької діяльності у звітному періоді» зазначено код згідно з КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». З огляду на зазначене, підстави для звільнення позивача від обов`язку нарахування та сплати земельного податку відсутні. Враховуючи викладене, нарахування позивачу зобов`язань із земельного податку, здійснено за 2020 рік (з 01.07.2020 по 31.12.2020) та за 2021 рік. Також представник відповідача вказав, що розрахунок податкового зобов`язання не є обов`язковим та може бути додатком до податкового повідомлення-рішення, а відтак його відсутність не впливає на його законність.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові та зазначив, що відповідач вказує, що підставою нарахування податку на землю є наявність у позивача, як фізичної особи-підприємця, серед видів економічної діяльності такого виду як 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Натомість, тільки наявність відомостей про вказаний КВЕД, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, як фізичної особи-підприємця, не означає, що позивач здійснював саме таку діяльність та передавав в оренду земельну ділянку та/або нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому відповідач самовільно та на власний лад, без будь-яких на те підстав, тлумачить норму пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України. Тоді як позивач надав суду належні та достовірні докази того, що нежитлові будівлі за адресою АДРЕСА_2 не передавалися позивачем в оренду, оскільки постійно використовуються позивачем для провадження власної господарської діяльності з виробництва одягу. Також, зазначення позивачем в податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи-підприємця серед видів діяльності КВЕД 68.20 також не свідчить про здійснення ним діяльності з надання в оренду саме земельної ділянки та/або нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, у Позивача може бути інше нерухоме майно, відмінне від вказаного в позові, яке він має право передавати в оренду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець - дата державної реєстрації: 11.08.1999. дата запису: 09.12.2005, номер запису: 24800170000046324.

Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку II групи за ставкою 20%.

Господарську діяльність позивач здійснює відповідно до обраних КВЕД: 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний) 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у. 68.20 Падання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 14.12 Виробництво робочого одягу 14.11 Виробництво одягу зі шкіри 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів 14.14 Виробництво спіднього одягу 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 47.99 Інші вили роздрібної торгівлі поза магазинами 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мереж} Інтернет 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям.

19.11.2021 року позивачем отримано від Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України податкове повідомлення - рішення від 09.11.2021 №24432-2414-2030 щодо визначення ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб (18010700) за податковий період з 01.07.2020 в сумі 254590,87 грн. та податкове повідомлення - рішення від 09.11.2021 №906690-2414-2030 щодо визначення ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб (18010700) за податковий період - 2021 рік в сумі 509181,73 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, 22.11.2021 позивач подав скаргу в адміністративному порядку до Державної податкової служби України з вимогою скасувати ППР. Рішенням про результати розгляду скарги №1450/К/99-00-06-01-04-09 від 03.02.2022 року, яке отримано позивачем 08.02.2022, скаргу позивача залишено без задоволення.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ХР №072902 від 24.03.2004 позивачу, як фізичній особі-підприємцю, належить на праві власності земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 0.5975 га. кадастровий номер 6310137900:09:003:05:01, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення вказаної земельної ділянки - експлуатація та обслуговування приміщень швацького виробництва, складів та прохідної.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, а саме: нежитлова будівля (виробничий цех) Літ «А-2» загальною площею 1132.8 кв.м. та нежитлова будівля (прохідна) Літ «Б-1» загальною площею 82.0 кв.м. які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення приміщень визначено відповідно до технічних паспортів, зокрема, швейний цех, закрійний цех, склад готової продукції тощо.

З пояснень позивача вбачається, що в приміщенні обладнано, зокрема, швейний цех, закрійний цех, склад готової продукції тощо, що підтверджується інформацією з технічних паспортів. В приміщенні швейного та розкрійного цеху обладнані робочі місця для працівників, які зайняті в процесі виробництва одягу. Для провадження господарської діяльності з виробництва одягу позивач використовує найману працю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За визначенням наведеним у пункті 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

В силу приписів підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Положеннями пункту 269.2 статті 269 ПК України регламентовано, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

За змістом пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Положеннями підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

З аналізу наведених норм слідує, що підставами для звільнення від сплати земельного податку за вищенаведеною системою оподаткування є наявність у суб`єкта господарювання статусу платника єдиного податку першої-третьої груп та використання ним, як власником чи користувачем земельної ділянки, останньої для провадження господарської діяльності, крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Судом встановлено, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи.

Згідно з приписами п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абз. 1-2 п. 44.1 ПКУ).

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (абзац четвертий п. 296.1 ПКУ).

Суд зазначає. що в період до 01.01.2021 року позивач був зобов`язаний вести Книги обліку доходів та Книги обліку доходів і витрат, які були затверджені наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. № 579, а після 01.01.2021 року, згідно з абз. 1 п. 296.1 ПКУ вести облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

За приписами п.292.6 ст.296 ПКУ, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Однак, до суду позивачем не було надано жодного доказу щодо здійснення протягом 2020 та 2021 року господарської діяльності. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо отримання позивачем доходу від провадження основного виду господарської діяльності.

Вказане в сукупності унеможливлює застосування у відношенні позивача пільги, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

При цьому, факти, на які посилається позивач, що між працівниками та позивачем укладено трудові договори в період з 2015 року, придбання позивачем швейного обладнання та укладання договорів з постачальниками комунальних послуг та енергоносіїв для утримання приміщення жодним чином не підтверджують провадження позивачем власної господарської діяльності з виробництва одягу.

Таким чином, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про використання позивачем у 2020 та 2021 роках вказаної земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , у провадженні господарської діяльності.

Суд зазначає, що твердження контролюючого органу, що платники єдиного податку першої - третьої груп, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, з 01.07.2020 є платниками земельного податку у разі здійснення ними діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку), у тому числі якщо надання в оренду нерухомого майна є одним із видів діяльності або основним, не відповідають приписам підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, оскільки останній не ставить в залежність наявність пільги зі сплати земельного податку від задекларованих видів діяльності платника податків.

Натомість, підставою для застосування у відношенні позивача підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України є саме провадження господарської діяльності, чого судовим розглядом встановлено не було.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,5975 га, цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування приміщень швацького виробництва, склада та прохідної, кадастровим номером 6310137900:09:003:0501, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Вказані відомості відповідають відомостям, зазначеним у Державному акті на право власності на земельну ділянку, що не заперечувалось позивачем.

Відповідачем було сформовано податкові повідомлення - рішення від 09.11.2021 №24432-2414-2030 на суму 254 590,87 грн та .№ 90690-2414-2030 на суму 509181,73 грн..

Відповідно до п. 285.2 ст. 285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України (у редакції, чинній на момент прийняття податкових повідомлень - рішень) нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.10 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Отже, нарахування податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб здійснюється на рік, що є базовим податковим періодом, а відповідне податкове повідомлення-рішення, зокрема, за 2021 рік, надсилається контролюючим органом до 01.07.2021, тобто до його закінчення. Водночас, відповідно до п. 287.10 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано й у межах 1095 днів.

Відповідно, посилання позивача з цього приводу є безпідставними та помилковими.

Судом встановлено, що земельний податок з фізичних осіб нараховано згідно з Технічною документацією з нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 рік, що затверджена рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19. Відповідно до п. 2 цього рішення нормативно грошова оцінка земель міста станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020 року.

Рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у м. Харкові» (у редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 № 1284/18) встановлено ставки плати за землю та пільги з земельного податку у м. Харкові.

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 додатку 2 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 « Про місцеві податки і збори у м. Харкові» (у редакції рішення 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 №1284/48) ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки розраховується у відсотках від добутку базової вартості одного квадратного метру земель м. Харкова, помноженої на коєфіціент, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальні зони) (Км2), за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до Технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Харкова, станом на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метра земель м. Харкова становить 639,78 гривень, яка діє з 01.01.2020 року.

Розрахунок здійснено за формулою: Цзд = Б*Кі*Км2*Км3_ср.*Кф*PL, де Км2 - зональний коефіцієнт, Км2 - 1,48, Км3 - коефіцієнт для зон впливу локальних факторів (1% ), Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (для вказаного платника Кф становить 2,5- землі комерційного використання).

Розрахунок земельного податку за 2020 рік: 639,78*1,48*3*3%*10000 = 852186,96 (тариф) земельний податок (з 01.07.2020 по 31.12.2020) 852186,96х0,5979 = 509181,73:2 =254590,87 грн.; розрахунок земельного податку за 2021 рік: 639,78*1,48*3*3%*10000 = 852186,96 (тариф) земельний податок 852186,96х0,5979 = 509 181,73 гривень.

Судом встановлено, що вищенаведений розрахунок податкових зобов`язань у відношення позивача, здійснено контролюючим органом у відповідності до приписів Податкового кодексу України.

Щодо ненадання відповідачем до податкового повідомлення - рішення розрахунку податкового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до положення пункту 3 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).

Згідно з приписами пункту 11 розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, у податковому повідомленні-рішенні наводиться або додається до нього розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі орган та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С») із зазначенням у ньому відповідної інформації, необхідної для їх визначення.

З огляду на наведене, розрахунок податкового зобов`язання не є обов`язковим та може бути додатком до податкового повідомлення-рішення за наявності, а відтак його відсутність не впливає на законність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких умов суд дійшов висновку, що визначена ОСОБА_1 згідно з пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України сума податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 09.11.2021 №24432-2414-2030 за податковий період з 01.07.2020 та податкового повідомлення-рішення від 09.11.2021 №906690-2414-2030 за податковий період 2021 рік відповідає приписам Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

З огляду на те, що позивач не спростував правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.10.2022 року.

Суддя Біленський О.О.