Постанова

від 25.01.2023 по справі 520/5547/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 р. Справа № 520/5547/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2022, суддя Біленський О.О., повний текст складено 11.10.22, по справі № 520/5547/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.11.2021 № 24432-2414-2030, № 906690-2414-2030.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка не об`єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем у власній господарській діяльності як суб`єктом господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування.

До судового засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку II групи за ставкою 20 %.

Видами господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний) 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 14.12 Виробництво робочого одягу 14.11 Виробництво одягу зі шкіри 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів 14.14 Виробництво спіднього одягу 46.16 Діяльність посередників у торгівлі текстильними виробами, одягом, хутром, взуттям і шкіряними виробами 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 47.99 Інші вили роздрібної торгівлі поза магазинами 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям.

09.11.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області, винесено податкові повідомлення рішення:

- № 24432-2414-2030 щодо визначення ОСОБА_1 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб (18010700) за податковий період з 01.07.2020 в сумі 254590,87 грн.;

- № 906690-2414-2030 щодо визначення ОСОБА_1 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб (18010700) за податковий період - 2021 рік в сумі 509181,73 грн.

Не погодившись із податковими повідомлення-рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області позивач оскаржив останні в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України, за наслідками розгляду якою рішенням ДПС України від 03.02.2022 № 1450/К/99-00-06-01-04-09 податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені контролюючим органом на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України також передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Із наведених норм права слідує, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Так, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Таким чином, за вказаних вище умов земельна ділянка не об`єктом оподаткування.

Отже, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

У свою чергу, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,5975 га. (кадастровий номер 6310137900:09:003:05:01), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 072902 від 24.03.2004.

При цьому, відповідно до вказаного Державного акту на право власності цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки є експлуатація та обслуговування приміщень швацького виробництва, складів та прохідної.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.04.2003, витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, інформаційної довідки ТОВ «Всеукраїнське БТІ» № 210429 від 22.11.2021, технічних паспортів на виробничий будинок на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, а саме: нежитлова будівля (виробничих цех) Літ. «А-2» загальною площею 1132,8 кв.м., нежитлова будівля (прохідна) Літ «Б-1» загальною площею 82,0 кв.м., у яких обладнано швейний цех, закрійний цех, склад готової продукції.

На вказаній земельній ділянці (кадастровий номер 6310137900:09:003:05:01) позивач здійснює діяльність з виробництва одягу, що відповідає видам діяльності за КВЕД ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано копії трудових договорів між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, наказів (розпоряджень) про прийняття на роботу та переведення, повідомлень до органів Державної фіскальної служби України про прийняття працівників на роботу.

За умовами вказаних договорів ОСОБА_1 як роботодавець приймає на роботу працівників з видом діяльності, у тому числі, майстер з пошиву одягу, швачка, які відповідно до п. 2 договорів зобов`язані виконувати роботу за місцем АДРЕСА_1 .

У матеріалах справи також наявний договір купівлі-продажу № 14/05-12 від 14.05.2012 та відповідна товарна накладна № 2/5-12 від 15.05.2021 щодо придбання ФОП ОСОБА_1 товару: швейні машини та обладнання для виробництва одягу, та доставки придбаного товару за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, аналіз сукупності наданих доказів дає підстави стверджувати, що у спірний період фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та будучи платником єдиного податку ІІІ групи, використовував земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,5975 га. (кадастровий номер 6310137900:09:003:05:01), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у своїй господарській діяльності.

Разом з тим, відповідачем зазначені обставини не спростовано, та не надано доказів того, що у спірний період фізична особа-підприємець ОСОБА_1 використовував вказану земельну ділянку в інший спосіб, ніж для провадження власної господарської діяльності з виробництва одягу у відповідності до видів господарської діяльності за КВЕД.

Також, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем касової книги, чим підтверджується відсутність здійснення позивачем господарської діяльності з виробництва одягу, не приймаються, оскільки такі обставини можуть свідчити про не дотримання платником податків правил ведення бухгалтерського обліку господарської діяльності, а не її відсутності взагалі.

Також, безпідставними є доводи відповідача про здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у спірний період такої діяльності як надання в оренду нерухомого майна, що зазначено у податкових деклараціях позивача за 2000-2021 роки у графі «види підприємницької діяльності у звітному періоді за КВЕД», з огляду на відсутність будь-яких доказів здійснення такої діяльності позивачем у вказаний період.

Отже, колегія суддів доходить висновку про наявність двох умов надання пільги, передбаченої підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, а саме використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності та наявність у нього статусу платника єдиного податку ІІІ групи, що обумовлює звільнення його від обов`язку нарахування та сплати податку на майно (в частині земельного податку) за 2020 - 2021 роки.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

Натомість суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2022 по справі № 520/5547/22 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.11.2021 № 24432-2414-2030, № 906690-2414-2030.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 19094 (дев`ятнадцять тисяч дев`яносто чотири) гривень 32 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 03.02.23.