Постанова

від 26.09.2022 по справі 621/2462/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 621/2462/19 Номер провадження 22-ц/814/1617/22Головуючий у 1-й інстанції Овдієнко В.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді : Обідіної О.І.

суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.

розглянула в порядку спрощеного провадження, в судовому засіданні у м. Полтаві, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 травня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області, Територіальної громади Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Крючкова Любов Анатоліївна про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку в порядку спадкування за законом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади Зміївської міської ради Чугуєвського району Харківської області, Територіальної громади Охоченської сілської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Крючкова Любов Анатоліївна про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив встановити юридичний факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним в порядку спадкування, після її смерті право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянка, площею 24,1958 га, кадастровий номер 6321786000:02:000:0093, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Харківська область, Зміївський район, Таранівська сільська рада.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що він понад п`ять років мешкав разом з ОСОБА_3 , забезпечував необхідний догляд за нею, допомагав фінансово. Остання в силу похилого віку тривалий час хворіла та постійно потребувала сторонньої допомоги. Вони несли спільні витрати по господарству, мали спільний бюджет та були пов`язані між собою спільним побутом, маючи взаємні права та обов`язки. Одночасно із цим він підтримував в належному стані домоволодіння спадкодавця та ніс витрати на її поховання.

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді нерухомого майна, яке він прийняв та мав бажання оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі.

Не маючи можливості отримати у нотаріуса відповідне свідоцтво по право на спадщину по закону, він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав як спадкоємець четвертої черги.

У січні 2020 року ОСОБА_2 як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до територіальної громади Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, територіальної громади Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, ОСОБА_1 з наступними вимогами:

1. Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2018, спадкова справа № 27/2017, зареєстровано в реєстрі за № 411 видане приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л. А. про визнання спадкоємцем ОСОБА_1 на спадщину: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) - недійсним.

2. Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2018, спадкова справа № 27/2017, зареєстровано в реєстрі за №412 видане приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючковою Л.А. про визнання спадкоємцем ОСОБА_1 на спадщину: земельну ділянку площею 24,1958 га, кадастровий номер 6321786000:02:000:0093, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Харківська область, Змїївський район, Таранівська сільська рада - недійсним.

3. Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Визнати в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: Житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 24,1958 га, кадастровий номер 6321786000:02:000:0093, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, місце розташування: Харківська область, Зміївський район, Таранівська сільська рада.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог вказував, що він є племінником спадкодавця. Остання разом з його сім`єю з 2000 р. постійно проживала у АДРЕСА_1 .

Його тітка ОСОБА_3 була одинока, своєї сім`ї не мала, тому він як племінник дбав про неї, виконував її доручення, слідкував за господарством. Також, за її вказівкою отримував орендну плату за земельну ділянку площею 24,1958 га, що розташована на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Вважає, що прийняв спадщину як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим просив суд встановити вказаний юридичний факт.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Відмолюючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин, якими позивачі обґрунтовували заявлені вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій,посилаючись наневідповідність висновківсуду обставинамсправи,невірну оцінкузібраних посправі доказів,порушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа, просить рішення в цій частині скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

Враховуючи, що подана позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 апеляційна скарга залишена без руху для усунення недоліків, які на даний час останнім не усунуті, колегія суддів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду виключно в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно п.1ч.1ст.374ЦПК України,суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка, площею 24,1958 гектарів, в межах згідно з планом, що розташована на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області.

За життя ОСОБА_3 не був складений заповіт.

Вважаючи себе спадкоємцем, ОСОБА_1 23.02.2017 звернувся до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л.А. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , на підставі чого була заведена спадкова справа № 27/2017.

Також 23.02.2017 ОСОБА_1 нотаріусом було надано Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі, а також роз`яснено, що він має звернутися до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою.

За результатами звернення ОСОБА_1 з вказаною заявою в порядку окремого провадження, рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 27.11.2017 встановлено юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме з 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставівказаного судовогорішення, нотаріусом було виданосвідоцтво проправо наспадщину зазаконом у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, а також здійснено реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказане нерухоме майно в Держаному реєстрі речових прав.

В подальшому вищевказане судове рішення було скасоване постановою Харківського апеляційного суду від 30.07.2019 та залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення з огляду на наявність спору про право на спадкове майно, що унеможливлює розгляд заяви в порядку спрощеного провадження.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 1928 року народження, яка проживала та була зареєстрована АДРЕСА_1 , обслуговувалась територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Нововодолазької районної державної адміністрації у відділенні соціальної допомоги вдома з 01.09.1998 на підставі поданої заяви про соціальне обслуговування, медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозі і договору про надання соціальних послуг № 466 від 01.09.1998.

З вказаного обслуговування була знята 03.01.2017 в зв`язку із смертю на підставі доповідної записки соціального робітника та копії свідоцтва про смерть.

Соціальна послуга по догляду вдома ОСОБА_3 надавалася соціальним робітником ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Послуга надавалася три рази на тиждень згідно індивідуального плану надання соціальної послуги та договору про соціальне обслуговування, укладеного між ОСОБА_3 та територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (том 2 а. с. 39).

Доводячи обставини, якими обґрунтовані вимоги про факт проживання з спадкодавцем не менше п`яти років, ОСОБА_1 був наданий суду акт обстеження від 03.02.2017, комісії у складі: депутата Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Риженка В.О. та мешканців с. Охоче ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 протягом понад 5 років мешкав разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також судом першої інстанції за ініціативою позивача ОСОБА_1 було допитано свідків, в тому числі тих, хто своїми підписами затвердив вищевказаний акт.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про їх недоведеність.

З вказаним висновком повністю погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 71 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення,

В даному випадку предметом доказування є доведення ОСОБА_1 обставин, які доводять факт його постійного проживання разом з спадкодавцем не менше п`яти років до моменту відкриття спадщини

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Таким чином, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем є доведеність факту його спільного проживання з ОСОБА_3 як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Між тим, жодними належними доказами вказаний факт матеріалами справи не доводиться.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що позивач протягом вказаних п`яти років перебував та продовжує перебувати у шлюбі з своєю дружиною, має спільних дітей, що взагалі виключає правові підстави для встановлення факту постійного проживання з ОСОБА_3 , 1928 року народження.

Твердження позивача про те, що він забезпечував необхідний догляд за хворою ОСОБА_3 , здійснював витрати на утримання її житла, проводив поточний ремонт та поніс витрати на лікування і поховання останньої не може розглядатись як доведення факту створення та існування однієї з спадкодавцем сім`ї в розумінні положень ст. 3 СК України.

Також колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції критичною оцінкою доказам у вигляді пояснень допитаних свідків та самому акту обстеження.

Так, за клопотанням позивача за первісним позовом ОСОБА_1 були допитані свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які не підтвердили в суді першої інстанції, що ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_3 однією сім`єю, а лише зазначили, що ОСОБА_1 відвідував ОСОБА_3 , надавав їй допомогу, займався її похованням.

При цьому, свідок ОСОБА_5 , який підписав акт обстеження від 03.02.2017, не підтвердив достовірності зазначених у ньому відомостей, а клопотань щодо допиту в якості свідка ОСОБА_6 , яка також зазначена в акті обстеження, ОСОБА_1 не заявляв.

Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з підстав його недоведеності.

Апеляційна скарга первісного позивача ОСОБА_1 вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовує та не містить посилання на нові докази та факти, які б доводили наявність підстав для скасування рішення суду.

Так, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, шо судом при вирішенні спору невірно застосовані норми ч.3 ст. 1268 ЦК України, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Так, за змістом вказаної норми, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Між тим, предметом заявлених позивачем ОСОБА_1 вимог було не встановлення факту постійного проживання його як спадкоємця разом з спадкодавцем, встановлення якого має правове значення для доведення факту прийняття спадщини, а зовсім інший юридичний факт - постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини як підстава для успадкування за законом четвертої черги спадкоємців.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін як постановленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права в межах переглянутихдоводів апеляційної скарги первісного позивача.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 травня 2021 року в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2022 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.