Рішення

від 11.10.2022 по справі 192/1627/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1627/21

Провадження № 2/192/71/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Короти Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Меркурій-Миропіль», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуз позовомпро розірваннядоговору орендиземлі №144від 25січня 2019року,який бувукладений міжсторонами.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є співвласником земельної ділянки за кадастровим номером 122508300:01:006:0008, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач зазначає, що 25 січня 2019 року він уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки за номером АДРЕСА_1 , який був зареєстрований 01 квітня 2019 року державним реєстратором. Строк дії договору - 10 років. Іншими співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В той же час позивач зазначає, що згідно п. 36 укладеного Договору оренди було передбачено право розірвання договору в односторонньому порядку з 01 листопада 2021 року. Тому вважає, що має право на розірвання такого Договору після 01 листопада 2021 року у зв`язку з тим, що має намір та бажання самостійно використовувати виготовлену сільськогосподарську продукцію з метою фінансового забезпечення себе та членів своєї родини. На підставі зазначеного, позивач завчасно до 01 листопада 2021 року звернувся до відповідача з вимогою про розірвання спірного договору оренди землі на підставі п. 36. Разом з вимогою про розірвання Договору та повідомленням про наміри самостійно використовувати земельну ділянку, надіслав відповідачу два примірники додаткових угод про розірвання Договору, які були отримані відповідачем. Проте на час подання позову ТОВ «Меркурій-Миропіль» не надало жодної відповіді, не надіслало підписаної додаткової угоди та не здійснило державну реєстрацію припинення права оренди по укладеному Договору.

З посиланням на ст. ст. 525, 627, 651 ЦК України, Закон України «Про оренду землі» позивач вважає, що оскільки Договір містить умову про його дострокове одностороннє розірвання, тому такий Договір можливо розірвати за його бажанням.

У судове засідання позивач не з`явився. Згідно поданого клопотання просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав (а.с.100).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Згідно поданого відзиву (а.с.70-72) проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Треті особи, які були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились, про причину неявки суд не повідомили.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На період укладання договору оренди, спірні правовідносини з приводу оренди земельних ділянок регулювались Законом України «Про оренду землі» № 161-XIV від 06 жовтня 1998 рокузі змінами та доповненнями на день укладання договору оренди,Цивільним кодексом Українита Земельним кодексом України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220, якою затверджено типову форму договору оренди земельної ділянки.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема шляхом застосування інших,передбачених законом,способів. Частиною 4 ст. 124 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єктом оренди є земельна ділянка. За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з нормою статті 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

У судовому засіданні встановлено, що позивач та треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки площею 10,8468 га за кадастровим номером 122508300:01:006:0008, що розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, яка була перейменована на Іверську сільську раду згідно рішення від 05 серпня 2016 року № 01-ІХ/VІІ «Про перейменування органу місцевого самоврядування», цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

25 січня 2019 року між сторонами було укладено Договір оренди земельної ділянки №144 строком на 10 років. Даний договір зареєстрований в установленому порядку і на виконання договору позивач передав відповідачу земельну ділянку.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання спірних договорів, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Тобто право оренди за спірним Договором у орендаря відповідача по справі, виникло з моменту державної реєстрації, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с.18).

Відповідно до п. 36 спірного договору оренди земельної ділянки розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається з 01 листопада 2021 року (а.с. 11). Пункт 37 спірного договору оренди земельної ділянки містить також п. 36, яким передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Таким чином, спірний договір має два пункти, які за своїм змістом суперечать один одному.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в п. 6.44 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19 наголошує, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Верховний Суд в своїй постанові від 03 березня 2021 року по справі № 198/631/19 зазначив, що «з системного аналізу вищезазначених норм матеріального права слід дійти висновку, що чинним законодавством передбачається можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Наявність відповідної умови в договорі є вирішальною для розгляду справи. Отже, сторони у договорі мають чітко визначити можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання (шляхом підписання відповідної угоди, тощо). Таке визначення має бути чітким та недвозначним, закріплювати всі умови співпраці».

Суд під час розгляду справи встановив, що укладений Договір оренди землі № 144 був прийнятий сторонами до виконання і продовжує діяти в період розгляду справи судом, оскільки строк його дії не закінчився. Пунктом 36 зазначеного Договору оренди передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається з 01 листопада 2021 року (а.с.11).

Судом також встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням від 17 вересня 2021 року, згідно якого просив розглянути та підписати Додаткову угоду про розірвання Договору оренди земельної ділянки (а.с.20-21), а також направляв на адресу відповідача Додаткову угоду № 1 про розірвання Договору оренди земельної ділянки № 144 від 25 січня 2019 року (а.с.23), а такий лист та додаткова угода були отримані відповідачем (а.с.24), проте залишись без відповіді та виконання.

Згідно положень ст. 19 Закону України «Про оренду землі» (вредакції на дату укладання договору), при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Умовами п.8 укладеного договору передбачено, що строк оренди становить 10 років.

Тому суд вважає, що розірвання договору до закінчення встановленого законом 7-річного строку оренди неможливо з огляду на недопустимість порушення прав орендаря.

Проте п. 36 Договору оренди, на який посилається позивач як на можливість розірвання договору в односторонньому порядку, хоча і містить положення про можливість такого розірвання, проте не містить чіткого визначення саме про можливість розірвання договору в односторонньому порядку та механізм (процедуру) такого розірвання. В той же час Договір має два пункти, які суперечать один одному. Тому суд вважає, що слід керуватися нормами спеціального закону під час вирішення такого спору.

Так, згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, враховуючи, що укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки має суперечливі пункти щодо одного і того ж питання, а саме щодо одностороннього розірвання договору оренди, тому суд вважає, що в даному випадку необхідно керуватись положеннями спеціального законодавства, а саме ст. 31 Закону України «Про оренду землі», яке не передбачає право одностороннього розірвання договору оренди.

Будь-яких інших підстав для розірвання спірного договору оренди позивач суду не навів і тому суд вважає, що підстав для розірвання договору оренди не встановлено і в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, витати по справі слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 239, 259, 263-265, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити взадоволенні позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Меркурій-Миропіль», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про розірвання договору оренди земельної ділянки, - в повному обсязі.

Витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 11 жовтня 2022 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина