Рішення

від 27.09.2022 по справі 759/22368/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22368/21

пр. № 2/759/1138/22

27 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Стеблецького В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр свинарства", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 р. до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ "СГ "ТАС", ТОВ "Селекційний центр свинарства", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування. В подальшому, позивач відмовився від вимоги до ПАТ "СГ "ТАС". Позивач просив суд стягнути з ТОВ "Селекційний центр свинарства", ОСОБА_2 різвицю між страховою виплатою та завданою шкодою в розмірі 67128,63 грн., з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., та вирішити питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1084,68 грн., 2,500 грн. витрат за проведення та складання оцінки збитку та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 26.05.2020 року о 09:00 год. в м. Києві біля станції метро "Чернігівська" у напрямку ринку "Юність" ОСОБА_2 під час виконання свої трудових обов`язків, як найманий працівник ТОВ "Селекційний центр свинарства", керуючи автомобілем "ДАФ", д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом ОДАЗ9958, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2020 р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню.

Власником а втомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 . Відповідно до довіреності від 10.07.2020 р. ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 на отримання відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП.

Позивач зазначив, що згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АО/6513291, автомобіль "ДАФ", д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований у ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Згідно звіту № 247/07-20 від 03.07.2020 р про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 розмір матеріального збитку складає 61934,96 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіціенту фізичного зносу вузлів та деталей у результаті його пошкодження становить 129 063,59 грн.

ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатило позивачу на відшкодування шкоди в розмірі 30595,66 грн. Позивач просив стягнути з страховика суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 31 339,30 грн.

За переконанням позивача, з відповідачів ТОВ "Селекційний центр свинарства" та ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 67128,63 грн.

Також просив стягнути з відповідачів 2500,00 грн. за проведення звіту з визначення вартості матеріального збитку, посилаючись на те, що автомобіль "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 був його основним засобом пересуванням, а тому його пошкодження завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, позивач оцінив моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження (а.с.85, том №1).

25.10.2021 р. від ПрАТ «Страхова група «ТАС» надійшов відзив на позов (а.с. 93-96, том № 1).

25.11.2021 р. та 19.01.2022 до суд від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС» (а.с. 195, 215 том №1 ).

Ухвалою суду від 24.01.2022 р. закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "СГ "ТАС" про стягнення страхового відшкодування. Розгляд справи за позовними вимогами ОСОБА_1 до ТОВ "Селекційний центр свинарства", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, продовжити за правилами загального позовного провадження (а.с. 226, том №1).

24.11.2021 р. від представника ТОВ "Селекційний центр свинарства" надійшли письмові пояснення (відзив) на позов, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що відповідальність має нести страховик в межах суми страхового відшкодування. Та враховуючи, що страховик виплатив страхове відшкодування в розмірі 35009,79 грн., то після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За твердженням відповідача заявлений позивачем розмір завданої шкоди повністю покривається розміром страхової суми за відповідним договором страхування, а тому вимоги до них та відповідача ОСОБА_2 , є неправомірними та безпідставними. Окрім того просив зменшити розмір витрат на правову допомогу на 4000,00 грн, оскільки за переконанням останнього такі юридичні послуги не стосуються даного судового провадження. (а.с.146-154, том № 1).

14.01.2022 р. від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення (відзив) на позов, в якому останній просив в задоволені позовних вимог відмовити з тих підстав, що відповідальність має нести страховик в межах суми страхового відшкодування (а.с.211-213, том № 1).

Заперечень на відзиви відповідачів від позивача до суду не надходило.

Ухвалою суду від 24.01.2022 р., витребувано докази по справі (а.с. 227, том №1).

31.01.2022 р. до суду від ПАТ "СГ "ТАС" надійшли витребуванні докази по справі (а.с. 236-244, том №1).

Ухвалою суду від 22.02.2022 р у справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд (а.с. 11, том №2).

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів у справі (а.с. 59-60, 65-66, 67 том №2).

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений, причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. У відзиві, поданому 14.01.2022 р., останній просить розгляд справи проводити за його відсутності (а.с. 213, том №1).

В судове засідання представник відповідача ТОВ "Селекційний центр свинарства" не з`явився повторно, подав до суду заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в іншому процесі (а.с. 68-70, том № 2).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача ТОВ "Селекційний центр свинарства" - Мерценюк Л.А., неодноразово подавались клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з зайнятістю в іншому процесі (а.с. 23-25, том №2, а.с. 33-35, том № 2, а.с. 50-51, том №2, а.с. 68-70, том №2) , що свідчить про зловживання процесуальними правами та призводить до затягування розгляду справи та таку повторну неявку в судове засіданні вважає без поважних причин.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів та\або їх представників, представника позивача за наявними у справі доказами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Суд, розглянувши справу та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги обох сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.05.2020 року, о 09:00 год. в м. Києві біля станції метро "Чернігівська" у напрямку ринку "Юність" ОСОБА_2 під час виконання свої трудових обов`язків як найманий працівник ТОВ "Селекційний центр свинарства", керуючи автомобілем "ДАФ", д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом ОДАЗ9958, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 14, том №1).

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2020 р., ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню (а.с. 13, том №1)

Власником автомобіля "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 15, том №1).

Відповідно до довіреності від 10.07.2020 р. ОСОБА_3 уповноважив на отримання на свою користь відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП ОСОБА_1 (а.с. 16, том №1).

Згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АО/6513291, автомобіль "ДАФ", д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований у ПрАТ «Страхова група «ТАС» (а.с. 157 том №1).

Згідно звіту № 247/07-20 від 03.07.2020 р про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ "Фольцваген", д.н.з. НОМЕР_2 вартість матеріальної шкоди становить 61934,96 грн., вартість відновлювального ремонту становить 129 063,59 грн. (а.с. 30-54, том №1).

За проведення та складання висновку оцінки матеріального збитку№ 247/07-20 від 03.07.2020 р.ОСОБА_1 сплатив 2500,00 грн. (а.с. 61, том №1).

16.07.2020 р. позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 16, том №1).

На підставі стахового акту від 17.09.2020 № 20962/40/920, ПрАТ «Страхова група «ТАС» , страховик виплатив ОСОБА_1 30 595,66 грн. (а.с. 237, 238, 241, том №1).

Відповідно до страхового акту від 23.11.2021 № 33058/40/921, ПрАТ «Страхова група «ТАС» , страховик виплатив ОСОБА_1 25 045,99 грн. (а.с. 239, 240, 242, том №1).

Таким чином, встановлено, що ПрАТ «Страхова група «ТАС», відшкодувало ОСОБА_1 страхове відшкодування на відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіціенту фізичного зносу вузлів та деталей у результаті його пошкодження в розмірі 55 641,65 грн.

Також встановлено, що у своїй відповіді від 02.11.2021 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомила позивача, що витрати за вартість проведення ексертизи№ 247/07-20 від 03.07.2020 р. в розмірі 2500,00 грн., будуть відшкодовані йому та перераховані на рахунки зазначені в заяві на виплату страхового відшкодування (а.с.116, том №1).

Згідно платіжного доручення що ПрАТ «Страхова група «ТАС», перерахувала на рахунок ОСОБА_1 , 2500,00 грн. (а.с. 241, том №1).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до ст. 5 вказаного Закону є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Посилання представника відповідача на положення ч. 1 ст. 1194 ЦК України, відповідно до яких різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням повинна відшкодувати потерпілому особа, винна в ДТП, є його довільним трактуванням цієї норми, адже в силу дії ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судом, розмір матеріального збитку, понесений позивачем на відновлення транспортного засобу становить 61934,96 грн., вартість відновлювального ремонту складає 129063,59 грн., яка підлягала виплаті страховиком в разі проведення ремонту транспортного засобу. ПрАТ "СГ "ТАС" виплатило позивачу 55 641,65 грн. і останній відмовився від вимог до страховика, таким чином погодився на виплату страховиком саме, цієї суми.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивуільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

За положеннями ч.1 ст.1166 ЦК, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.22.1 ст.22 закону №1961-IV в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває із цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Саме такі висновки щодо застосування положень ст.1172 ЦК висловлені ВС у постанові від 28.01.2015 (№6-229цс14), яка надана заявником для порівняння.

Встановлено судом і не оспорюється учасниками процесу, що ОСОБА_2 на момент ДТП, перебував в трудових відносинах з ТОВ "Селекційний центр свинарства" і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, а тому судом не досліджувались дані обставини у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Розмір страхового відшкодування, перерахованого страховиком та погодженого сторонами, не покриває фактичного розміру шкоди на відновлення пошкодженого автомобіля "Фольксваген", дн.нз. НОМЕР_2 .

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі N 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі N 754/1114/15-ц (провадженняN 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі N 587/1080/16-ц (провадження N 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справіN 370/2787/18 (провадження N 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі N 753/4696/16-ц (провадження N 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі N 755/5374/18 (провадження N 61-14827св19) тавід 22 квітня 2020 року у справі N 756/2632/17 (провадженняN 61-12032св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідност. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків, у вигляді витрат, які він мусить зробити для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту) у розмірі 129 063,59 грн, а відповідачем вказаний розмір збитків не спростовано.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, та сума, яку виплатив страховик, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, то із ТОВ "Селекційний центр свинарства", як юридичної особи яка відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 67 128,63 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положення ст.ст.1172, 1187 ЦК України є спеціальними щодо положень ст. ст.1166, 1167 ЦК України, у зв`язку з цим перевага у застосуванні має надаватись спеціальним нормам. Зазначений підхід узгоджується з усталеною судовою практикою, такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі 6-108цс13.

Отже, відповідно до положень ЦК України за шкоду, заподіяну працівником власника джерела підвищеної небезпеки, має відповідати юридична або фізична особа, якій належить транспортний засіб (постанова Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 404/6420/13-к).

Також, судом приймається до уваги, що відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено в постанові від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виходячи з вищезазначених приписів законодавства суд зазначає, що позиває має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а цивільно-правова відповідальність за завдану позивачу шкоду лежить на відповідачеві по справі - ТОВ "Селекційний центр свинарства", як володільця джерела підвищеної небезпеки, внаслідок дії якого було завдано шкоду позивачам, незалежно від наявності його вини у скоєні ДТП.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись вимогами розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 грн., які слід стягнути з відповідача ТОВ "Селекційний центр свинарства" на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідачів судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, оплатою правової допомоги суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 Цивільного процесуального кодексу Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістомстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 06.07.2020 року укладено договір № 06/07/20-ЮП/IL умов якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання йому правової допомоги та інші фактичні витрати, що необхідні для виконання данного договору (а.с. 66-68, том №1).

Відповідно до акту наданої правової допомоги №1 адвокатом надано позивачу правову допомогу: зокрема юридична консультація, 1 год., визначення документів, 1 год., складання та направлення вимоги (прнтензії) 1год., підготовка та поданна до суду позовної заяви - 5 год., вартість робіт становить 9000,99 грн., аванс сплачено в розмірі 4000,00 грн. (а.с. 69, том №1).

Згідно квитанції сплачено ОСОБА_1 , згідно договору № 06/07/20-ЮП/IL, 4000,00 грн. (а.с. 70, том №1).

Згідно квитанції сплачено ОСОБА_1 , згідно договору № 06/07/20-ЮП/IL, 5000,00 грн. (а.с. 71, том №1).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, виходячи з критерію реальності та фактичного надання адвокатських послуг, встановлення їхньої дійсності та необхідності під час розгляду даної справи, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд вважає, що підлягають до стягнення витрати позивача на правову допомогу в повному обсязі, з врахуванням часу, необхідного на підготовку до даної справи та фактичне складання процесуальних документів в такій категорії справ, обсягу наданих послуг, участі у судових засіданнях, суд вважає, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. є розумною та не завищеною.

Щодо витрат на оплату на проведення звіту з оцінки визначення вартості матеріального збитку в розмірі 2500,00 грн, суд приходить до висновку про відмову в цій частині, оскільки як вбачається з матеріалів справи вказана сума відшкодована страховиком згідно Закону України«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 241, том №1).

Щодо стягнення сплаченого судового збору суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 1164,59 грн. грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 12).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов задоволено частково, позивач відмовився від позовних вимог до страховика, враховуючи задоволену частину вимог до відповідача ПАТ "СГ "ТАС", відтак сума судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідачаТОВ "Селекційний центр свинарства" на користь позивача.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 203, 204, 215, 525, 526, 610, 627, 629, 631, 979, 982, 998, 1194 ЦК України, ст.ст. 16, 18, 29 Закону України «Про страхування», ст.ст. 9, 10, 22, 29, 36, 37, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 130, 133, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр свинарства", ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр свинарства" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 67 128 (шістдесят сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 63 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр свинарства" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Селекційний центр свинарства" на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн., а всього разом 9992 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2022 року.

Зазначити дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач-1: ТОВ "Селекційний центр свинарства", код ЄДРПОУ 37122545, юридична адреса: Київська обл., Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2;

Відповідач- 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.Д. Бабич