Постанова

від 20.03.2023 по справі 759/22368/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 року

справа № 759/22368/21

провадження № 22-ц/824/4560/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства», ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства» - Марценюк Лесі Анатоліївни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року, постановлену під головуванням судді Бабич Н.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 р. до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «СГ «ТАС», ТОВ «Селекційний центр свинарства», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування. В подальшому, позивач відмовився від вимоги до ПАТ «СГ «ТАС». Позивач просив суд стягнути з ТОВ "Селекційний центр свинарства», ОСОБА_2 різвицю між страховою виплатою та завданою шкодою в розмірі 67128,63 грн., з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., та вирішити питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1084,68 грн., 2,500 грн. витрат за проведення та складання оцінки збитку та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 26.05.2020 року о 09:00 год. в м. Києві біля станції метро «Чернігівська» у напрямку ринку «Юність» ОСОБА_2 під час виконання свої трудових обов`язків, як найманий працівник ТОВ «Селекційний центр свинарства», керуючи автомобілем «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом НОМЕР_3, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2020 р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню.

Власником автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 . Відповідно до довіреності від 10.07.2020 р. ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 на отримання відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Позивач зазначив, що згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АО/6513291, автомобіль «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований у ПрАТ «Страхова група «ТАС».

Згідно звіту № 247/07-20 від 03.07.2020 р про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 розмір матеріального збитку складає 61934,96 грн., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіціенту фізичного зносу вузлів та деталей у результаті його пошкодження становить 129 063,59 грн.

ПрАТ «Страхова група «ТАС» сплатило позивачу на відшкодування шкоди в розмірі 30595,66 грн. Позивач просив стягнути з страховика суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 31 339,30 грн.

Позивач просив стягнути з відповідачів ТОВ «Селекційний центр свинарства» та ОСОБА_2 різницю між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 67128,63 грн.

Також просив стягнути з відповідачів 2500,00 грн. за проведення звіту з визначення вартості матеріального збитку, посилаючись на те, що автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 був його основним засобом пересуванням, а тому його пошкодження завдало позивачеві душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, позивач оцінив моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.01.2022 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «СГ «ТАС» про стягнення страхового відшкодування закрито.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 67 128 грн. 63 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну в результаті ДТП у розмірі 5000 грн. 00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу в розмірі 9000,00 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн., а всього разом 9992 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представника ТОВ «Селекційний центр свинарства» просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що страхова сума за договором страхування складає 130000,00 грн, а тому вимоги позивача в межах страхової суми мають бути адресовані АТ «СГ «ТАС». Вказує, що відповідно до висновку № 93-В/72/2 від 05.06.2020 року матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля «Фольксваген» становить 67318,81 грн, та вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 35 009,79 грн.

Відповідач не погоджується із наданим позивачем звітом № 247/07-20 від 03.07.2020 року відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 129 069,59 грн, оскільки оцінка розміру ймовірного страхового відшкодування проводиться виходячи з характеристики майна на дату заподіяння збитків. Законом не встановлено обов`язку страховика коригувати розмір страхового відшкодування залежно від коливання курсу валюти. Звіт № 247/07-20 від 03.07.2020 не дає змоги встановити, що наведені збитки спричинені пошкодженнями, які були завдані автомобілю саме внаслідок ДТП 26.05.2020 року. Крім того, позивачем не було повідомлено апелянта про проведення огляду автомобіля.

Вказує, що відсутність вимог до страховика свідчить про припинення деліктних зобов`язань ТОВ «СЦС».

Вважає, що судом не досліджено наявність моральної шкоди у позивача та відсутність обов`язку з відшкодування такої шкоди у апелянта.

Крім того, товариство не погоджується із розміром витрат на правничу допомогу, оскільки діяльність, яка зазначена в акті прийманні-передачі наданих послуг, не можна розцінювати як правничу допомогу. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що повна вартість відновлювального ремонту становить 129 063,59 грн, вартість відновлювального ремонту з коефіцієнтом фізичного зносу становить 61 934,96 грн. Страховим виконано у позасудовому порядку свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у належному розмірі (61 934,96 грн).

Враховуючи, що страховиком виплачено вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, позивач має право на відшкодування різниця між фактичним розміром шкоди та належним страховим відшкодуванням. Також зазначає, що висновок страховика № 93-В/72/2 від 05.06.2020 року не є належним та допустимим доказом, оскільки огляд пошкодженого транспортного засобу не оглядався, що є порушенням законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що розміру страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.05.2020 року, о 09:00 год. в м. Києві біля станції метро «Чернігівська» у напрямку ринку «Юність» ОСОБА_2 під час виконання свої трудових обов`язків як найманий працівник ТОВ «Селекційний центр свинарства», керуючи автомобілем «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом НОМЕР_3, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 14, том №1).

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2020 р., ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню (а.с. 13, том №1)

Власником автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (а.с. 15, том №1).

Відповідно до довіреності від 10.07.2020 р. ОСОБА_3 уповноважив на отримання на свою користь відшкодування шкоди заподіяної в результаті ДТП ОСОБА_1 (а.с. 16, том №1).

Згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АО/6513291, автомобіль «ДАФ», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований у ПрАТ «Страхова група «ТАС» (а.с. 157 том №1).

Згідно звіту № 247/07-20 від 03.07.2020 р про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 вартість матеріальної шкоди становить 61934,96 грн., вартість відновлювального ремонту становить 129 063,59 грн. (а.с. 30-54, том №1).

За проведення та складання висновку оцінки матеріального збитку№ 247/07-20 від 03.07.2020 р. ОСОБА_1 сплатив 2500,00 грн. (а.с. 61, том №1).

16.07.2020 р. позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 16, том №1).

На підставі стахового акту від 17.09.2020 № 20962/40/920, ПрАТ «Страхова група «ТАС» , страховик виплатив ОСОБА_1 30 595,66 грн. (а.с. 237, 238, 241, том №1).

Відповідно до страхового акту від 23.11.2021 № 33058/40/921, ПрАТ «Страхова група «ТАС» , страховик виплатив ОСОБА_1 25 045,99 грн. (а.с. 239, 240, 242, том №1).

Таким чином, встановлено, що ПрАТ «Страхова група «ТАС», відшкодувало ОСОБА_1 страхове відшкодування на відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіціенту фізичного зносу вузлів та деталей у результаті його пошкодження в розмірі 55 641,65 грн.

Також встановлено, що у своїй відповіді від 02.11.2021 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» повідомила позивача, що витрати за вартість проведення ексертизи№ 247/07-20 від 03.07.2020 р. в розмірі 2500,00 грн., будуть відшкодовані йому та перераховані на рахунки зазначені в заяві на виплату страхового відшкодування (а.с.116, том №1).

Згідно платіжного доручення що ПрАТ «Страхова група «ТАС», перерахувала на рахунок ОСОБА_1 , 2500,00 грн. (а.с. 241, том №1).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц , від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.

Встановлено судом і не оспорюється учасниками процесу, що ОСОБА_2 на момент ДТП, перебував в трудових відносинах з ТОВ «Селекційний центр свинарства» і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, а тому судом не досліджувались дані обставини у відповідності до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до звіту № 247/07-20 від 03.07.2020 року та калькуляції Audatex, що є невід`ємною частиною звіту, вартість відновлювального транспортного засобу «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 61934,96 грн, повна вартість відновлювального ремонту становить 129 063,59 грн. (а.с. 30-54, том №1).

Страховиком виплачено страхове відшкодування у розмірі - 55641,65 грн., позивач погодився на виплату страховиком саме цієї суми

Отже, сума, яка підлягала виплаті страховиком викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з врахуванням зносу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з ТОВ «Селекційний центр свинарства», як юридичної особи яка відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням в розмірі 67 128,63 грн (129 063,59 - 61934,96).

Посилання апелянта на висновок №93-В/72/2 від 05.06.2020 року, складеного експертом Яремчук В.В., не можна вважати належним доказом у справі, оскільки такий висновок складено без огляду транспортного засобу, що є порушенням є порушенням п.п. 1.3, 5.1, 5.5, 8.1, 8.5 Методики, п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Доводи апеляційної скарги про те, що страхова сума за договором страхування складає 130000,00 грн, а тому вимоги мають бути пред`явлені до страховика судом відхиляються, оскільки розмір відшкодування, яка підлягає виплаті страховиком, враховуючи законодавчі обмеження, зокрема фізичний знос, становить 61934,96 грн.

Апелянтом не спростовано розмір збитків, клопотань про проведення судової автотехнічної експертизи в суді першої чи апеляційної інстанції заявлено не було.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2, ч. 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Судом першої інстанції при вирішенні вимог щодо відшкодуванні моральної шкоди вірно взяти до уваги висновок Верховного Суду, який викладено в постанові від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про стягнення на користь позивача моральної шкоди сумі 5 000 грн з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів також погоджується із задоволенням вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн , що відповідає критерію реальності та фактичного надання адвокатських послуг.

Вартість понесених витрат підтверджується актом наданої правової допомоги №1, квитанціями про оплату послуг на загальну суму 9000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Селекційний центр свинарства» - Марценюк Лесі Анатоліївни залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді