Рішення

від 28.09.2022 по справі 302/582/19

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/582/19

№ 2/302/3/22

Номер рядка звіту 7

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

28.09.2022 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

з участю: секретар судового засідання Гажук Н.В.,

позивач ОСОБА_1 представник позивача адвокат Шишола В.М.,

представник відповідача адвокат Белла В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Шишола В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , Верхньобистрянської сільської ради правонаступником якої є Міжгірська селищна рада, Міжгірської РДА в особі державного реєстратора, Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання неправомірними і скасування рішень Верхньобистрянської сільської ради (правонаступником якої є Міжгірська селищна рада) від 30.12.2012, від 03.11.2013 про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , затвердження проекту землеустрою і надання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1546 га в АДРЕСА_1 кадастровий номер 2122480600:01:006:0016; визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності серія номер НОМЕР_1 від 23.12.2013, виданого ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку, скасування державної реєстрації речових прав на цю ділянку,-

В СТ АН ОВ ИВ:

14.05.2019 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом з таким обґрунтуванням вимог.

Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (на час винесення судового рішення Хустського ) району Закарпатської області згідно з договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Корбутяк І.В. 03.09.2007.

Верхньобистрянська сільська рада 30.12 2012 винесла рішення, яким надала дозвіл на складання проекту землеустрою про відведення земельної ділянки, а 03.11.2013 винесла рішення про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1546 га у АДРЕСА_1 у площу якої частково входить ця вулиця. ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122480600:01:006:0016.

Про вищезазначені рішення сільської ради позивач дізнався із змісту листа Верхньобистрянської сільської ради від 08.08.2018 № 19-М, адресованого позивачу на його письмове звернення і скаргу з приводу порушення його прав на користування вулицею та повідомлення сусіда ОСОБА_2 про те, що він має право встановити огорожу на межах приватизованої ділянки чим унеможливить проїзд та прохід до земельної ділянки позивача.

Позивач вважає, що помилково підписав акт погодження меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , у виготовленій в технічній документації і покликається на порушення сільською радою положень статті 83 ч.4 п.4 Земельного кодексу України, яка забороняє передавати у власність вулиці, що є комунальною власністю. Окрім цього, позивач унаслідок спорудження огорожі ОСОБА_2 позбавлений можливості проїзду транспортними засобами до власного житлового будинку і просить захистити його права відповідно до положень, передбачених у п.10 ч.2 статті 16 ЦК України, згідно з статтями 152, 158 ч.2, 211 ЗК України.

Винесені в справі процесуальні рішення.

- згідно з ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Гайдур А.Ю. від 16.05.2019 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю сплатити позивачем судовий збір;

- згідно з ухвалою цього ж судді від 21.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі з призначенням підготовчого провадження;

- згідно з ухвалою цього ж судді від 26.07.2019 задоволено клопотання сторони позивача і призначено в справі судову земельно-технічну експертизу, а провадження в справі зупинено на час проведення експертизи;

- згідно з ухвалою цього ж судді від 26.07.2019 задоволено клопотання сторони відповідача ОСОБА_2 і доручено спеціалістам відділу у Міжгірському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області провести обстеження земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на предмет наявності правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, погодження меж із суміжними землекористувачами, а також щодо підтвердження або спростування факту самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_2 та створення ним перешкод у користуванні дорогою загального користування ОСОБА_1 , а також встановлення наявності чи відсутності інших під`їзних доріг до дворогосподарства ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , окрім оспорюваної позивачем ділянки АДРЕСА_1 , що проходить перед будинком відповідача ОСОБА_2 , з наданням висновку;

- згідно з ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Кривка В.П. від 22.07.2020 прийнято справу до свого провадження;

- згідно з ухвалою цього ж судді від 29.09.2021 відновлено провадження в справі і призначено підготовче судове засідання;

- згідно з ухвалою суду від 07.12.2021 задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів про наявність спадкової справи у зв`язку із смертю відповідача ОСОБА_2 і отримання інформації про коло спадкоємців його майна;

- згідно з ухвалою суду від 07.12.2021 задоволено клопотання сторони позивача і замінено в справі відповідача Верхньобистрянську сільську раду на Міжгірську селищну раду та продовжено підготовче провадження;

- згідно з ухвалою суду від 01.02.2022 задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів від приватного нотаріуса Корбутяк І.В. про надання копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 ;

- згідно з ухвалою суду від 28.02.2022 задоволено клопотання сторони позивача про заміну відповідача і визнано належним відповідачем у зв`язку із смертю первісного ОСОБА_2 його спадкоємця сина ОСОБА_3 ,1992 р.н.;

- згідно з ухвалою суду від 04.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції сторін за змістом процесуальних заяв.

Позивач в особі уповноваженого представника підтримав повністю позовні вимоги до відповідачів, зокрема й до ОСОБА_3 та Міжгірської селищної ради (замінених відповідачів за заявою позивача) на основі обґрунтувань позовних вимог до первісних відповідачів.

Позивач вважає, що захищає своє право користуватись проходом та проїздом до земельної ділянки позивача, якими користувався він та інші мешканці села Верхній Бистрий, які проживають поряд, що був влаштований біля житлового будинку ОСОБА_2 . Позивач також вважає, що інша під`їзна дорога через міст споруджений ОСОБА_2 не передбачена генеральним планом забудови села. Спорудження моста через потік здійснено без дозвільних документів, а тому є ризики аварійності. Висновок судової експертизи, проведеної з ініціативи позивача, не спростовує і підтверджує накладання дороги на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Позиція відповідача ОСОБА_3 (правонаступника відповідача ОСОБА_2 )

Зазначений відповідач повністю заперечив позовні вимоги на основі такого обґрунтування цієї позиції.

Позивач пропустив строки позовної давності звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, бо дізнався про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2 під час погодження меж земельної ділянки відповідача (погодив межі земельної ділянки без зауважень чи заперечень в акті, що входить до технічної документації із землеустрою). Позивач як і відповідач ОСОБА_2 та його правонаступник проживає поряд, користується житловим будинком та земельною ділянкою, що обслуговує будинок постійно, добре знає місцевість і обізнаний з розташуванням меж земельних ділянок. Окрім цього, позивач як і інші сусіди використовує під`їзд та прохід до свого будинку та земельної ділянки через міст, який споруджений відповідачем ОСОБА_2 з огляду на те, що до приватизації земельної ділянки раніше існуючий прохід, який не було визнано дорогою загального користування, по суті, був між житловим будинком ОСОБА_2 і господарською спорудою. Ширина цього проходу не забезпечувала безпечний проїзд гужового чи легкового або вантажного транспорту (були випадки пошкодження сходів до будинку).

Представник відповідача також пояснив, що споруджений міст має бетонно-армовану основу для проїзду, влаштований металевими перилами, має ширину більше трьох метрів. Раніше дорога проходила в зазначеному місці через дерев`яний міст, який був пошкоджений і відновлений належно, бо сусіди з цього приводу не заявляють претензій, а сільська рада не забороняє використання цієї дороги.

Відповідач вважає, що позивач не подав жодного належного доказу на ствердження своєї позиції та позовних вимог.

Сторона відповідача ОСОБА_3 також вважає, що позивач з приводу оскарження дій чи бездіяльності сільської ради щодо облаштування дороги мав звернутись з відповідним позовом до адміністративного суду.

Міжгірська селищна рада як правонаступник Верхньобистрянської сільської ради не надала в справу відзив на позов, не забезпечила явку в судове засідання уповноваженого представника та не висловила жодної позиції за змістом позовних вимог, будучи належно повідомленою про розгляд справи у судових засіданнях, про що є відповідні підтвердження в справі.

Позиція відповідача ГУ Держгеокадастр у Закарпатській області.

ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області заперечило позов з вимогою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю і з таким обґрунтуванням своєї позиції в справі.

ОСОБА_2 отримав за вищезазначеними рішеннями сільської ради, які оспорюються позивачем, земельну ділянку у власність у відповідності до вимог земельного законодавства, тобто на підставі виготовленої земельної документації, яка погоджена з територіальними органами, у тому числі й відділом містобудування та архітектури Міжгірської РДА. Земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 із земель комунальної власності належним розпорядником (територіальною громадою). Державна реєстрація земельної ділянки та речових прав на неї проведена також у встановленому порядку.

Відділ у Міжгірському районі зазначеного відповідача також повідомив у справу письмово, що в технічних документаціях із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначені дороги загального користування, якими багато років користувались землевласники та землекористувачі, зокрема до земельної ділянки позивача ОСОБА_1 визначено під`їзну дорогу через місток річки Гашка.

Міжгірська районна державна адміністрація позов заперечила повністю та обґрунтувала позицію тим, що державний реєстратор зазначеного відповідача здійснила державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 на підставі поданих ним документів, які відповідають вимогам закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і є достатніми та вичерпними.

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_2 , 1965 р.н., зареєстрований власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності від 04.12.2012, виданого В.Бистрянською сільською радою на підставі рішення виконкому цієї ж ради 12.07.2012.

Згідно з рішенням зазначеної сільської ради № 5 від 30.12.2012 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, щодо відновлення (встановлення) меж на місцевості.

Згідно з рішенням зазначеної сільської ради № 3 від 03.11.2013 затверджено проект землеустрою (в дійсності технічну документацію) щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2122480600:01:006:0016 і передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1546 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначена земельна ділянка як об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2511173321224 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2013 за власником ОСОБА_2 державним реєстратором Кужель Л.Ф. на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 23.12.2013 Міжгірським районним управлінням юстиції Закарпатської області.

Згідно з кадастровим планом та актом прийому-передачі межових знаків на зберігання в технічній документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж на місцевості зазначеної земельної ділянки під`їзні дороги до цієї ділянки зафіксовані: від Б до В землі загального користування (дорога), від Ж до Є землі загального користування (дорога). Ці документи підписані всіма суміжними землевласниками та землекористувачами, зокрема й позивачем ОСОБА_1 (на плані від Д до Е), відповідачем ОСОБА_2 і представниками сільської ради, а також погоджені начальником відділу регіонального розвитку, архітектури та містобудування ОСОБА_4 , землевпорядником сільської ради та іншими представниками відповідних служб.

Відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджено записом про смерть № 82 від 04.03.2021, складеного Міжгірським районним відділом ДРАЦС.

Згідно з відомостями спадкової справи 47/2021, зареєстрованої приватним нотаріусом Корбутяк І.В., заяву про прийняття спадщини за померлим ОСОБА_2 подано його сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вступив в управління спадковим майном. Свідоцтво про право на спадщину станом на час винесення рішення суду не видано спадкоємцю.

ОСОБА_1 зареєстрований власником житлового будинку з надвірними будівлями № 26 (змінений надалі № 98) на підставі договору дарування домоволодіння від 03.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом Корбутяк І.В за реєстровим номером 14.

У березні 2019 на замовлення позивача ОСОБА_1 виготовлено ТОВ «Землемір» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0, 25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) для подальшого присвоєння кадастрового номера цій земельній ділянці.

Згідно з кадастровим планом та актом прийому-передачі межових знаків на зберігання до зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 визначено під`їзну дорогу як землі комунальної власності (від «Е» до «Д»), а також зафіксовану межу земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (на плані та в акті від «Є» до «А»). Акт розмежування земельних ділянок підписано всіма землевласниками та землекористувачами, зокрема й замовником позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

Зазначену технічну документацію погоджено начальником відділу містобудування та архітектури Міжгірськоїх РДА 11.04.2-019 висновком № 04/273 з посиланням на підставу дію генерального плану села В. Бистрий.

Генеральний план села В. Бистрий розроблений та затверджений в 1977 році Закарпатською філією Республіканського проектно-вишукувального інституту «Укрколгосппроект» і його дія продовжена до часу розроблення нової містобудівної документації рішенням Верхньобистрянської сільської ради № 3 від 17.03.2013.

У справі також встановлено, що ні Верхньобистрянська сільська рада, ні правонаступник Міжгірська селищна рада не приймали рішень щодо визначення параметрів під`їзної дороги до земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ).

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 21.09.2021 № 43/16 ЕСКПЕРТА ОСОБА_5 Львівського НДІСЕ встановити накладання земельної ділянки площею 0,1546 кадастровий номер 2122480600:01:006:0016 на дорогу АДРЕСА_1 неможливо по причині ненадання документів щодо досліджуваної вулиці та не відповідність генерального плану села фактичному стану.

Сторони також не оспорюють обставин існування мосту через річку (потік) ОСОБА_6 , що забезпечує доступ до земельних ділянок, що обслуговують житлові будинки, в тому числі й ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який був споруджений раніше з дерева та відремонтований з ініціативи та за кошти ОСОБА_2 з облаштуванням бетонних армованих плит та металевих перил шириною 3,66м.

Оцінивши встановлені обставини, зміст позовних вимог заперечення позову відповідачами та доводи представників, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивач як землекористувач земельної ділянки площею 0,25га, наданої йому для обслуговування житлового будинку, оспорює передачу у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2 , правонаступником якого після його смерті є ОСОБА_3 , яка також надана відповідачу для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд у зв`язку з необхідністю надати під`їзну дорогу (доступ) до земельної ділянки позивача.

Суд за заявою позивача визнав належними відповідачами за змістом позовних вимог станом на час винесення цього судового рішення правонаступників первісних відповідачів, а саме ОСОБА_3 і Міжгірську селищну раду

Нормативно-правове обґрунтування рішення суду.

Статтею 83 ч.1 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Згідно з ч.4 п. «а» статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у власність, належать землі загального користування, зокрема вулиці, проїзди шляхи.

Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 ЗК України передбачено використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Статтею 40 ЗК України передбачено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Статтею 12 закону «Про основи містобудування» передбачено компетенцію сільських та селищних рад, зокрема в сфері затвердження генеральних планів територій населених пунктів, планів зонування та детальних планів.

Розроблення і затвердження планів забудови територій, встановлення доступів та червоних ліній до об`єктів будівництва будь-якого призначення відповідним органом місцевого самоврядування передбачено законом «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з статтею 122 ч.1 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територій громад для всіх потреб.

Стаття 158 ЗК України передбачає вирішення земельних спорів судами та органами місцевого самоврядування.

Стаття 152 ЗК України передбачає способи захисту прав на земельні ділянки, а саме: держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 ЗК України передбачає гарантії права власності на земельну ділянку, а саме: Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов`язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб.

Згідно з статтею 154 ЗК України Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Згідно з ч.1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Оскільки предметом спору є захист права на доступ до земельної ділянки з вимогою скасувати право власності іншого землевласника, суд вважає, що такі правовідносини є цивільно-правовими і мають вирішуватись у суді загальної юрисдикції відповідно до положень статті 1, ч.1 статті 2, 4 ЦПК України.

Суд вважає, що позивач безпідставно і неправомірно ставить питання про позбавлення права власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку. Зокрема, первісний відповідач ОСОБА_2 належно, у відповідності до земельного законодавства набув у власність земельну ділянку і зареєстрував це право власності в установленому законом порядку. Позивач погодив відповідачу межі земельної ділянки в установленому порядку, що зафіксовано документально в технічній документації і визнано позивачем. Відведення земельної ділянки відповідачу в натурі (на місцевості) мало місце в 2013 році. Натомість і відповідач ОСОБА_2 погодив межі земельної ділянки позивача, що також зафіксовано документально в технічній документації і теж визнано позивачем.

Доводи позивача та його представника, що він помилився, бо в цих документах «не побачив дороги, яка існувала раніше», суд вважає надуманими, бо таке спростовується змістом документів.

Як видно з позиції та пояснень позивача він вимагає дорогу до своєї земельної ділянки, яка не встановлювалась сільською радою і якою він користувався з дозволу відповідача ОСОБА_2 через його земельну ділянку. Задоволення цих вимог, по суті посягає на право власності відповідача, обмежує використання його земельної ділянки за цільовим призначенням та зменшує суттєво площу такого використання.

Натомість суд встановив, що позивач має належний, достатній доступ до земельної ділянки, в тому числі й проїзд, який використовують також й інші суміжні землекористувачі та землевласники дорогою, яка влаштована мостом через річку (потік з місцевою назвою Гашка). Суд відхиляє доводи сторони позивача, що міст є самовільним будівництвом та можливо аварійний. Адже староста села В.Бистрий підтвердив, що зазначена дорога і міст існували раніше, однак міст був споруджений з дерева і зазнав пошкоджень та на даний час відновлений за кошти і працею ОСОБА_2 . Сільський староста ОСОБА_7 також ствердив, що дорога і міст використовується мешканцями АДРЕСА_1 й для проїзду автотранспортом. Всі учасники підтвердили існування та використання цієї споруди за фотоілюстраціями, наданими в справу стороною відповідача ОСОБА_3 ( а.с. 101-105, т. 1). Отже, зазначена дорога та міст є усталеною забудовою в АДРЕСА_1 і використовується мешканцями села як проїзд (дорога загального користування). Це відмічено в технічній земельній документації земельних ділянок сторін, а також погоджено органом Держгеокадастру, представниками сільської ради та органу архітектури.

Посилання позивача на те, що в сільську раду зверталися із скаргою позивач і гр. ОСОБА_8 з приводу дій відповідача ОСОБА_2 щодо неправомірного спорудження моста (а.с. 125 ,т.1) суд не бере до уваги. Адже і позивач і зазначений громадянин підписали як суміжні землекористувачі погодження меж в технічних документаціях (зазначені вище).

Суд вважає, що відповідачі Міжгірська РДА в особі державного реєстратора і ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області не є належними відповідачами і не можуть нести відповідальність за позовними вимогами. Адже ці органи місцевої державної влади та управління не є розпорядниками земель комунальної власності. Їх повноваження в справі є реалізованими в частині здійснення реєстраційних функцій. Отже, позивач неправильно їх визначив як співвідповідачі в справі.

Посилання позивача на висновок експерта суд також відхиляє, бо цей доказ не підтверджує обставин, на які покликається сторона позивача.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів жодним належним і допустимими доказом свої позовні вимоги. Натомість відповідач ОСОБА_3 надав суду докази та послідовні заперечення, якими спростував позов повністю.

Судових витрат до стягнення чи повернення не має. Представник сторони відповідача про витрати на правничу допомогу зробив процесуальну заяву про подання таких після розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

УХ ВА ЛИ В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення надіслати для відома в Міжгірську селищну раду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 07.10.2022.

Суддя: В. П. Кривка